ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2024 року
м. Київ
справа № 757/40871/20
провадження № 61-18370св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справикасаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року в складі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому з урахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог просив стягнути з відповідача на його користь половину доходу, отриманого ОСОБА_2 від здачі в оренду спільного сумісного майна, в сумі 2 705 755,37 грн.
На обґрунтування позову зазначав, що з 04 лютого 1984 року по 25 жовтня 2019 року перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, у якому вони 20 жовтня 2001 року придбали нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_1 .
02 листопада 2011 року ОСОБА_2 зареєструвалась як фізична особа-підприємець з метою здачі нерухомого майна в оренду.
Орендарями зазначеної нерухомості є ТОВ "Інтергума" та ПП "Хімтекс", керівником та засновником яких є ОСОБА_1, що підтверджується договорами оренди, укладеними між ОСОБА_2, ТОВ "Інтергума" та ПП "Хімтекс" у 2019 та 2020 роках.
З моменту розірвання шлюбу та по сьогоднішній день відповідач отримує плату від здачі в оренду зазначених нежитлових приміщень.
У зв`язку з тим, що майно, яке здається в оренду, перебуває у спільній сумісній власності колишнього подружжя, 17 серпня 2020 року він направив відповідачу вимогу про відшкодування половини орендної плати в сумі 758 930 грн, яка залишилась без виконання.
З огляду на наведене ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 19 червня 2023 року позов задоволена частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 частину доходу від здачі спільного майна в оренду в розмірі 2 071 809,58 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивач як співвласник спільного сумісного майна подружжя має право на половину визначеної договорами орендної плати з вирахуванням єдиного податку фізичної особи-підприємця.
Постановою Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 19 червня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що між сторонами не було здійснено поділ спільного сумісного майна подружжя та виділено їх частки у цьому майні. Стаття 359 ЦК України, яку застосував суд першої інстанції до спірних правовідносин, стосується розподілу плодів, продукції та доходів від використання майна, що є у спільній частковій власності, а не у спільній сумісній власності подружжя, а тому не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Оскільки частки у спільному сумісному майні сторін не визначалися, спір про поділ майна подружжя в судовому порядку не вирішений, висновок суду першої інстанції про те, що дохід від здачі приміщень в оренду відповідно до статті 70 СК України належить кожному із подружжя в рівних частках, не може вважатися законним та обґрунтованим.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 17 025,00 грн.
Апеляційний суд виходив з того, що оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволена, наявні підстави для стягнення з позивача на користь відповідача 17 025,00 грн на відшкодування судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати постанову Київського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року та залишити в силі рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 19 червня 2023 року.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року в справі № 6-21цс15, від 24 травня 2017 року в справі № 6-843цс17 та упостановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року в справі № 761/15857/16-ц (провадження № 61-5171св18), від 15 червня 2021 року в справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20), від 27 жовтня 2021 року в справі № 757/34950/14-ц (провадження № 61-316св21), від 01 червня 2022 року в справі № 559/758/17 (провадження № 61-17949св21), від 04 липня 2023 року в справі № 438/1311/18 (провадження № 61-6651св23), від 07 серпня 2023 року в справі № 335/10239/20 (провадження № 61- 5573св23) (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Майно фізичної особи-підприємця (яке використовується для господарської діяльності) вважається спільним майном подружжя, як і інше майно, набуте в період шлюбу, за умови, що воно придбане за рахунок належних подружжю коштів.
Орендна плата, отримана відповідачем від використання обʼєкта права спільної сумісної власності, є доходом, що належить кожному з подружжя в рівних частках, відтак, підлягає поділу.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Соломʼянського районного суду м. Києва.
16 лютого 2024 року справа № 757/4087/20 надійшла до Верховного Суду.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 направила відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що з 04 лютого 1984 року по 25 жовтня 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.
20 жовтня 2001 року ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу, за умовами якого набула право власності на нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1 .
02 листопада 2011 року ОСОБА_2 зареєструвалась як фізична особа-підприємець, видом діяльності якої є здача нерухомого майна в оренду.
02 січня 2019 року ФОП ОСОБА_2 уклала з ТОВ "Інтергума" договір № 1 оренди нежитлового приміщення, відповідно до якого відповідач передала в оренду належні їй нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1, терміном до 31 грудня 2019 року.
02 січня 2020 року ФОП ОСОБА_2 та ТОВ "Інтергума" уклали договір № 1 оренди нежитлового приміщення, відповідно до якого відповідач надала в оренду належні їй нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1, терміном до 31 грудня 2020 року.
02 січня 2019 року ФОП ОСОБА_2 уклала з ПП "Хімтекс" договір № 2 оренди нежитлового приміщення, відповідно до якого передала в оренду належні їй нежитлові приміщення за адресою: АДРЕСА_1, терміном до 31 грудня 2019 року.