ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2024 року
м. Київ
справа № 2о-64/07
провадження № 61-8243св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: Тячівське районне підприємство технічної інвентаризації, Солотвинська селищна рада Тячівського району Закарпатської області,
особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту належності їй права власності на нерухоме майно, заінтересовані особи: Тячівське районне підприємство технічної інвентаризації, Солотвинська селищна рада Тячівського району Закарпатської області, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року в складі колегії суддів Мацунича М. В., Кожух О. А., Кондора Р. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог та історія справи
У березні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення юридичного факту належності їй права власності на нерухоме майно.
Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 квітня 2007 року задоволено заяву ОСОБА_1 та визнано факт права приватної власності на нерухоме майно, що складається із: телятника розміром 34/100 частин під літерою Б-1; складу у цілому під літерою В; складу у цілому під літерою Г; складу у цілому під літерою Д; рампи у цілому під літерою Д-1; складу у цілому під літерою Е; вагової у цілому під літерою Є; кролятника у цілому під літерою Ж; складу у цілому під літерою З; складу у цілому під літерою И, яке розташоване на АДРЕСА_1 .
Короткий зміст оскарженого судового рішення суду апеляційної інстанції та мотиви його ухвалення
У липні 2020 року ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3, як особа, яка не брала участь у справі, подала апеляційну скаргу на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 квітня 2007 року.
Подаючи апеляційну скаргу як особа, яка не брала участі в розгляді справи, ОСОБА_2 стверджувала, що частина належної їй будівлі свинарника, що розташована на АДРЕСА_1, яка згідно з технічними документами знаходиться у власності ОСОБА_1 і значиться як підсобне приміщення, в оспорюваному рішенні суду першої інстанції значиться як телятник розміром 34/100 частин під літерою Б-1. За цих обставин ОСОБА_2 вважала, що оспорюване рішення місцевого суду порушує її право власності на частину належної їй будівлі свинарника.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_3, на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 квітня 2007 року закрито.
Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_2 не довела тих обставин, на які посилалася у поданій у цій справі апеляційній скарзі, зокрема, що їй та ОСОБА_1 було відчужено частково одне й те ж майно, а саме 34/100 частини будівлі свинарника/корівника. ОСОБА_2 не довела факту порушення її прав ухваленим у цій справі рішенням суду першої інстанції під час вирішення вимог заяви про встановлення факту належності права власності ОСОБА_1 на спірне нерухоме майно.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
29 травня 2023 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року в цій справі, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судового рішення ОСОБА_2 у касаційній скарзі посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
ОСОБА_2 указує на те, що частина належної їй будівлі свинарника, що розташована на АДРЕСА_1, яка згідно з технічними документами знаходиться у власності ОСОБА_1, значиться як підсобне приміщення, а в оспорюваному рішенні суду першої інстанції записана як телятник розміром 34/100 частин під літерою Б-1.
Суд апеляційної інстанції указав, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 придбали різні об`єкти нерухомого майна, які зареєстровані за різними адресами. Однак апеляційний суд залишив без уваги те, що своє майно ОСОБА_1 відчужила і остаточним його власником є її дочка ОСОБА_4, яка згодом звернулася до ОСОБА_2 із позовом про усунення перешкод у здійсненні права власності на нерухоме майно, мотивуючи свої вимоги тим, що остання вчиняє перешкоди у здійсненні права власності щодо належної ОСОБА_4 нежитлової будівлі площею 176,9 кв.м, літера Б, 34/100 телятника, розташованої на АДРЕСА_1 . Визнання судом першої інстанції в порядку окремого провадження у цій справі факту права приватної власності на нерухоме майно, що складається, зокрема, з телятника розміром 34/100 частин під літерою Б-1 порушує права ОСОБА_2 на належне їй майно, у зв`язку із чим висновок суду апеляційної інстанції у цій справі про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 є помилковим.
Інші учасники справи не скористалися правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу.
Провадження у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2023 року поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження ухвали Закарпатського апеляційного суду від 09 лютого 2023 року, відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Установлені судом апеляційної інстанції фактичні обставини справи щодо права ОСОБА_2 на подання апеляційної скарги
Суд апеляційної інстанції установив, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 придбали окремі об`єкти нерухомого майна на підставі окремих договорів купівлі-продажу майна на аукціоні у коопзаготпромторгу Рахівської райспоживспілки.
ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 09 грудня 2003 року придбала у коопзаготпромторгу Рахівської райспоживспілки нерухоме майно, яке розташоване на АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 придбала та отримала від коопзаготпромторгу Рахівської райспоживспілки нерухоме майно, яке розташоване на АДРЕСА_1, а саме: склад-навіс № 1, площею 377,4 кв. м; склад-навіс № 2, площею 459,0 кв. м та свинарник площею 445,5 кв. м.
ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 30 березня 2004 року придбала у коопзаготпромторгу Рахівської райспоживспілки нерухоме майно, яке розташованоена АДРЕСА_1, зокрема будівлю корівника.
ОСОБА_1 придбала та отримала від коопзаготпромторгу Рахівської райспоживспілки нерухоме майно, а саме: 34/100 частини будівлі телятника під літерою Б-1; склади у цілих частинах під літерами В, Г6, Д, Е, З та И; рампу в цілому під літерою Д; вагову у цілому під літерою Є; кролятник у цілому під літерою Ж, яке розташовано на АДРЕСА_1 .
Суд апеляційної інстанції указав, що придбані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 об`єкти нерухомого майна мають різні назви, площі та адреси їх розміщення.
Також апеляційний суд указав, що достовірно встановити, який саме перелік майна було відчужено коопзаготпромторгом Рахівської райспоживспілки набувачам ОСОБА_2 та ОСОБА_1, не є можливим, оскільки усі первинні документи, книги обліку та вся документація знищені внаслідок зсуву, який стався 11 лютого 2007 року, що підтверджується довідкою за № 08 від 15 березня 2022 року, виданою тимчасово виконуючим обов`язки директора Рахівського коопзаготпромторгу ОСОБА_5 .
Крім того, встановлено, що рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 16 грудня 2004 року, яке набрало законної сили 17 січня 2005 року, визнано дійсним договір купівлі-продажу складських приміщень від 09 грудня 2003 року, укладений між коопзаготпромторгом Рахівської райспоживспілки та ОСОБА_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржене судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи заявниці є частково прийнятними з огляду на таке.
Однією із основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України).
Реалізація цього права здійснюється, зокрема шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (далі - ЄСПЛ) на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.