ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/11746/21 (910/4100/23)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.
за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;
представники сторін в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового засідання учасники справи повідомлені належним чином
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Північного апеляційного господарського суду
від 05.03.2024
у складі колегії суддів: Сотнікова С. В.- головуючого, суддів: Копитової О. С., Пантелієнка В. О.
та на рішення Господарського суду м. Києва
від 12.07.2023
у складі судді Івченко А. М.
у справі № 910/11746/21 (910/4100/23)
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2 ; 2. ОСОБА_3
про визнання недійсним договору дарування квартири
в межах справи № 910/11746/21
за заявою ОСОБА_2
про неплатоспроможність,-
ВСТАНОВИВ:
1. У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа
№ 910/11746/21 про неплатоспроможність ОСОБА_2, провадження у якій відкрито ухвалою від 25.08.2021.
2. У березні 2023 року ОСОБА_4 звернувся в межах справи про неплатоспроможність з позовом про визнання недійсним договору дарування квартири від 12.12.2014, що укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/11746/21 (910/4100/23) в позові відмовлено.
4. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
5. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 апеляційну скаргу залишено без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Рух касаційної скарги
6. 25.03.2024 ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 та на рішення Господарського суду м. Києва від 12.07.2023 у справі
№ 910/11746/21 (910/4100/23).
7. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_4 у справі № 910/11746/21 (910/4100/23) визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Васьковського
О. В., судді - Погребняка В. Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.03.2024.
8. Ухвалою Верховного Суду від 15.04.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 та на рішення Господарського суду м. Києва від 12.07.2023 у справі № 910/11746/21 (910/4100/23) залишено без руху на підставі частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Надано ОСОБА_4 можливість усунути недоліки касаційної скарги шляхом зазначення підстави (підстав), на якій (яких) ним подається касаційна скарга та з відповідним обґрунтуванням такої (таких) підстави (підстав).
9. 23.04.2024 ОСОБА_4 направив до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги, до якої долучено касаційну скаргу на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 та на рішення Господарського суду м. Києва від 12.07.2023 у справі № № 910/11746/21 (910/4100/23) із зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) скаржником подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) частиною другою статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав).
10. Ухвалою Верховного Суду від 30.04.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 910/11746/21 (910/4100/23) за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 та на рішення Господарського суду м. Києва від 12.07.2023; призначено розгляд касаційної скарги на 28.05.2024 о 10:30 год.
11. Ухвалою Верховного Суду від 28.05.2024 відкладено розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.03.2024 та на рішення Господарського суду м. Києва від 12.07.2023 у справі № 910/11746/21 (910/4100/23) на 11.06.2024 о 14:15 год.
Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.
12. Не погоджуючись з ухваленою постановою, ОСОБА_1 подано касаційну скаргу в якій останній просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.
13. Касаційну скаргу мотивовано наступним.
13.1 Судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 369/14427/19.
13.2 Судами попередніх інстанцій залишено поза увагою те, що оспорюваний правочин вчинений ОСОБА_2 в період настання у неї зобов`язання з погашення заборгованості перед скаржником. При цьому, судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 489/5148/18 щодо того, що обставина, що правочин з третьою особою, якій боржник відчужив майно реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.
13.3 Судами попередніх інстанцій не враховано, що будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів щодо його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. При цьому, судами попередніх інстанцій не враховано правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 06.10.2022 у справі № 902/1023/19 (902/163/22).
Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі
14. ОСОБА_2 подано відзив на касаційну скаргу в якому остання просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, а у разі якщо суд дійде висновку про задоволення позову - застосувати наслідки спливу позовної давності.
Позиція Верховного Суду
15. Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
16. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
17. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
18. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
18.1 12.12.2014 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 укладено договір дарування квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Апатенко М.А. Договір зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 17936466 від 12.12.2014.
18.2 Позивач зазначає, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір процентної позики від 01.08.2013, відповідно до умов якого ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 у позику грошові кошти в сумі 200 000 доларів США, зі строком повернення позики до 01.11.2013.
18.3 У квітні 2016 ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 із позовом про стягнення заборгованості за договором позики від 01.08.2013.
18.4 Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 13.03.2018 у справі
№ 757/16456/16-ц присуджено до стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 353771,32 доларів США, що станом на 12.03.2018 становить 9 171 384,21 грн та понесені витрати у розмірі 8 551,22 грн.
18.5 Рішення Печерського районного суду міста Києва від 13.03.2018 у справі № 757/16456/16-ц залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 10.10.2018 та постановою Верховного Суду від 26.03.2020.
18.6 20.10.2018 Печерський районний суд міста Києва видав виконавчий лист № 757/16456/16-ц, а 19.08.2020 було відкрито виконавче провадження № 62861615 з примусового виконання рішення суду.
19. Аргументи скаржника (пункти 13.1, 13.2, 13.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.
20. Визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 Цивільного кодексу України, статтею 20 Господарського кодексу України. Загальні підстави щодо недійсності правочину встановлені статтею 215 Цивільного кодексу України.
21. Відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України, для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним як способу захисту є усталеним у судовій практиці, що підтверджується висновками, які містяться у постановах Верховного Суду України від 25.12.2013 у справі № 6-78цс13, від 11.05.2016 у справі № 6-806цс16, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 17.06.2020 у справі № 910/12712/19, від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 16.03.2021 у справі № 910/3356/20, від 18.03.2021 у справі № 916/325/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20 тощо.
22. Тому в кожній справі про визнання правочину недійсним суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання правочину недійсним і настання певних юридичних наслідків.
23. Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц, не виключається визнання недійсним договору, спрямованого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України).
24. Отже, договір, який укладений з метою уникнути виконання договору та зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору.
25. Велика Палата Верховного Суду у наведеній справі зазначила, що позивач має право звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що спрямований на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 Цивільного кодексу України) і послатися на спеціальну норму, що передбачає визнання правочину недійсним.
26. Фраудаторні угоди - це угоди, що завдали шкоди боржнику (як приклад, угода з метою виведення майна). Мета такого правочину в момент його укладання є прихованою, але проявляється через дії або бездіяльність, що вчиняються боржником як до, так і після настання строку виконання зобов`язання цілеспрямовано на ухилення від виконання обов`язку.
27. Слід звернути увагу, що фраудаторним правочином може бути як оплатний (договір купівлі-продажу), так і безоплатний договір (договір дарування), а також може бути як односторонній, так і двосторонній чи багатосторонній правочин.