ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/1756/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Баранець О. М. - головуючий, Бакуліна С. В., Мамалуй О. О.,
за участю секретаря с удового засідання Москалика О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги
Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестконсалтинг-К"
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Ковтуна С.А.
від 19.10.2023
та на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Іоннікової І.А., Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.
від 28.02.2024
та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Іоннікової І.А., Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.
від 03.04.2024
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестконсалтинг-К"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосоюз"
третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_1
третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше лізинг Україна"
про розірвання договору та стягнення 2 848 800,44 грн збитків,
за участю представників:
від позивача: Маркова Т. Л.,
від відповідача: Рибарук М. М.,
від третьої особи-1: не з`явилися,
від третьої особи-2: не з`явилися.
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог та постановлених у справі рішень
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестконсалтинг-К" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосоюз" про розірвання договору купівлі-продажу № 8047/2020/2227738 транспортного засобу від 30.09.2020 та стягнення 2 848 800,44 грн збитків.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.07.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024, у справі № 910/1756/23 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестконсалтинг-К" у позові до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосоюз".
Короткий зміст заяви відповідача, додаткового рішення суду першої інстанції, постанови та додаткової постанови суду апеляційної інстанції
Товариство з обмеженою відповідальністю "Автосоюз" подало заяву про ухвалення додаткового рішення про розподіл 365 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Додатковим рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 у справі №910/1756/23 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосоюз" задоволено частково.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестконсалтинг-К" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосоюз" 182 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення обґрунтоване тим, що ухвала про забезпечення позову, що постановлена Господарським судом міста Києва 03.02.2023, якою частково задоволено заяву позивача, є чинною. Тобто судові рішення в рамках вирішення питання забезпечення позову ухвалені не на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосоюз". Оскільки принцип відшкодування судових витрат забезпечує права особи, на користь якої ухвалене судове рішення, витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосоюз", понесені на правову допомогу в рамках процедури забезпечення позову не підлягають розподілу.
Отже, розподілу підлягають 182 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, ці витрати відповідають критерію співмірності, адекватності та необхідності і підлягають покладенню на позивача.
Суд апеляційної інстанції постановою від 28.02.2024 додаткове рішення місцевого господарського суду залишив без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестконсалтинг-К" залишив без задоволення.
Також до апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про вирішення питань про розподіл судових витрат, понесених ним у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до якого відповідач просив суд стягнути з позивача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 102 500,00 грн. Північний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 03.04.2024 заяву відповідача задовольнив частково. Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестконсалтинг-К" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосоюз" 51 250,00 грн витрат на професійну правничу допомогу при апеляційному перегляді справи № 910/1756/23. В іншій частині - відмовив.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестконсалтинг-К" звернулося до Верховного Суду з касаційними скаргами на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.02.2024 та додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 у справі №910/1756/23, у яких просило їх скасувати, та прийняти нові рішення, якими в задоволенні заяв відповідача про відшкодування витрат на правничу допомогу відмовити повністю.
Підставою касаційного оскарження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктами 1, 4 абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень позивач зазначив, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з порушенням норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, незастосуванням судової практики Верховного Суду, при неправильному встановленні обставин справи, що мають значення для справи.
Зазначив, що суди не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах:
- від 13.10.2020 у справі № 922/3706/19, додатковій постанові Касаційного господарського суду від 21.01.2021 у справі № 922/3812/19 щодо застосування частини 6 статті 129 Господарського процесуального кодексу України;
- від 13.12.2018 у справі № 816/2096/17, від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, від 09.07.2019 у справі № 923/726/18, від 26.02.2020 у справі № 910/14371/18, щодо застосування положень частин 3, 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач у відзивах на касаційні скарги просив у їх задоволенні відмовити, оскаржувані судові рішення залишити без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
За змістом статті 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Верховний Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.