ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2024 року
м. Київ
справа № 465/2583/21
провадження № 61-10638св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Львівська міська рада,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2022 року у складі судді Гладишевої Х. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 30 травня 2023 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради, третя особа - ОСОБА_2, про встановлення факту проживання однією сім`єю.
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Львівської міської ради, третя особа - ОСОБА_2, про встановлення факту проживання однією сім`єю.
Позов обґрунтовувала тим, що була знайома з ОСОБА_3 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 2011 року, а з 2014 року за проханням ОСОБА_3 та її брата ОСОБА_4 почала проживати з ними у одній з кімнат квартири АДРЕСА_1 . Зазначала, що вона прибирала та готувала, оскільки за фахом є кухарем. Також зазначала, що з померлою вели спільний побут, витрачали спільні кошти на придбання продуктів харчування, здійснювали спільні прогулянки. ОСОБА_3 хворіла на атеросклеротичну хворобу серця та потребувала сторонньої допомоги. У позивача були ключі від квартири та спільного тамбуру, щодня вона або її чоловік ОСОБА_5 вигулювали собаку померлої Беллу, святкували релігійні свята, дні народження, хрестини її дочки, що підтверджується світлинами за період з 2015 року по 2020 рік.
Вказано, що після народження її дочки ОСОБА_7 у 2014 році, матір та чоловік позивача доглядали за дитиною на АДРЕСА_2 . Чоловік позивача поповнював рахунок мобільного телефону померлої у 2019-2021 роках, що підтверджується випискою з банку про рух коштів. Крім того, позивач здійснила поховання ОСОБА_3, отримала лікарське свідоцтво про смерть від 22 лютого 2021 року № 220/2021, допомогу на поховання з Пенсійного фонду України.
Також на прохання ОСОБА_3 через її психічний та фізичний стан займалася похованням її брата ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про поховання від 22 квітня 2020 року № 1252. За зверненням позивача нотаріусом Третьої Львівської державної нотаріальної контори Семенюк О. Є. була заведена спадкова справа № 192/2021 після смерті ОСОБА_3, що підтверджується витягом про реєстрацію у спадковому реєстрі від 12 березня 2021 року № 63896607.
Відповідно до вказаного, позивач просила суд встановити факт її проживання однією сім`єю зі ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_3, не менше п`яти років з 2014 року до ІНФОРМАЦІЯ_1, день смерті ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 28 грудня 2022 року, яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного суду від 30 травня 2023 року, в задоволенні позову відмовлено.
Рішення місцевого суду, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що ОСОБА_1 не довела факт проживання із спадкодавцем ОСОБА_3 однією сім`єю, наявність спільного бюджету, спільного харчування, придбання майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, оплату комунальних послуг, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її із Франківського районного суду м. Львова.
11 січня 2024 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі скаржник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.
У касаційній скарзі зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій проігнорували обставини, які вказують на проживання однією сім`єю. Зокрема, скаржник з 2014 року за проханням померлої та її брата, ОСОБА_4 почала проживати з ними в одній з трьох кімнат, прибирала, готувала їжу. Скаржник та ОСОБА_3 витрачали спільні кошти на придбання продуктів харчування, вели спільний побут, здійснювали спільні прогулянки.
Звертає увагу суду на те, що факт наявності у скаржника ключів від квартири ОСОБА_3 свідчить про її довіру та ставлення як до члена своєї сім`ї, а також про існування домовленості щодо порядку спільного користування її квартирою. Факт спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 був відомим усім сусідам, знайомим, родичам скаржника.
Ряд обставин, існування яких вказує на проживання однією сім`єю підтвердили свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Крім того, наголошує, саме ОСОБА_1 займалася похованням ОСОБА_3, отримала свідоцтво про смерть. Крім того, скаржник продовжувала оплачувати комунальні послуги за квартиру ОСОБА_3 і після її смерті.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не надіслали відзив на касаційну скаргу.
Фактичні обставини справи
Суд встановив, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, померла ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 23 лютого 2021 року.
Після її смерті відповідно до статті 1220 ЦК України відкрилась спадщина на спадкове майно, а саме: частину квартири АДРЕСА_1 .
Згідно із довідки з місця проживання про склад сім`ї і прописку № 297, виданої 22 лютого 2021 року, ОСОБА_3 була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_3 з 28 січня 2008 року.
Встановлено, що витрати, які пов`язані з похованням ОСОБА_3 сплачувала позивач, що підтверджується наявними у матеріалах справи договором від 25 лютого 2021 року, свідоцтвом про поховання від 25 лютого 2021 року та квитанцією за надання ритуальних послуг від 25 лютого 2021 року.
Також з матеріалів справи відомо, що позивач здійснювала поховання брата спадкодавця ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується договором-замовленням від 22 квітня 2020 року, свідоцтвом про поховання від 22 квітня 2020 року та квитанцією за надання ритуальних послуг від 22 квітня 2020 року.
Встановлено, що позивач 12 березня 2021 року звернулася до нотаріуса Третьої Львівської державної нотаріальної контори Семенюк О. С. із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі від 12 березня 2021 року № 67333342 підтверджується, що нотаріусом Семенюк О. С. відкрито спадкову справу № 192/2021.
Довідкою з місця проживання № 2187, виданою 15 травня 2017 року, підтверджується, що позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.