ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2024 року
м. Київ
справа № 753/21178/21
провадження № 61-15630св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 28 березня 2023 року у складі судді Цимбал І. К. та постанову Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Ящук Т. І., Немировської О. В., Рейнарт І. М.,
у справі за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про встановлення факту проживання однією сім`єю.
Короткий зміст заявлених вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в порядку окремого провадження про встановлення факту проживання однією сім`єю, зазначивши в якості заінтересованих осіб Головне територіальне управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
Заява обґрунтована тим, що з 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 спільно проживали у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . У них був спільний бюджет, вели спільне господарство, підтримували один одного. Коли хтось із них хворів, піклувалися один за одним, купували ліки, викликали лікаря тощо. Померла ОСОБА_4 страждала на тяжкі хвороби, неодноразово була вимушена знаходитись у лікарні. Коли ОСОБА_4 хворіла, питанням догляду, допомоги, придбанням ліків, продуктів займався лише заявник. Ніхто з родичів за його проживання з померлою нічим їй не допомагав. Ніхто не цікавився її існуванням. Він весь час живе в квартирі, підтримує її в належному стані, сплачує комунальні платежі, іншого житла у нього особисто немає.
Після смерті ОСОБА_4 з`явився ОСОБА_2, який повідомив, що він родич померлої, але конкретно який, не пояснив і став погрожувати. Однак, ні в морг, ні на кладовище не захотів їхати. Після візиту цих "родичів" з квартири були викрадені особисті речі та значні грошові кошти (20 000 дол. США). Також зникли усі документи стосовно квартири, оплати тощо. З цього приводу він звернувся до поліції про порушення кримінального провадження за частиною четвертою статті 185 КК України. Постановою Дарницького районного суду м. Києва від 22 червня 2021 року зобов`язано Дарницьке управління поліції м. Києва внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відповідні відомості про вчинення кримінального правопорушення за частиною четвертою статті 185 КК України.
Померла ОСОБА_4, з якою він прожив понад 5 років, повідомляла його, що в неї немає близьких родичів.
Потім стало відомо, що приватний нотаріус відкрив спадкову справу після померлої ОСОБА_4 . Заявник звертався до нотаріуса з приводу того, щоб останній повідомив (для складання усіх необхідних заяв до суду даних), хто конкретно подав заяву про прийняття спадщини, проте нотаріус цього не повідомив, а обмежився тільки тим, що невідома особа по праву представлення відповідно до статті 1266 ЦК України може вважатися спадкоємцем другої черги. На запити адвоката з приводу отримання необхідної інформації також були відповіді, що він не родич і інформація не отримана.
Відповідно до вказаного, заявник просив суд встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_5 з 2015 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 (на день смерті ОСОБА_4 ).
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 28 березня 2023 року, яка залишена без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 жовтня 2023 року, заяву залишено без розгляду.
Ухвала місцевого суду, з якою погодився суд апеляційної інстанції, мотивована тим, що із матеріалів спадкової справи, наданої нотаріусом на підставі ухвали про витребування доказів, відомо, що спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_4, прийняла її племінниця ОСОБА_3, що підтверджується свідоцтвом про право власності на спадщину за законом.
Враховуючи те, що встановлення факту проживання однією сім`єю заявнику необхідно для прийняття спадщини, яка 08 листопада 2021 була прийнята ОСОБА_3, то в даному випадку існує спір про право між заявником та спадкоємцем, що в свою чергу унеможливлює розгляд цієї заяви в порядку окремого провадження, а підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, шляхом подачі позовної заяви до суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2023 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та передати справу на новий розгляд.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її із Дарницького районного суду м. Києва.
16 січня 2024 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В касаційній скарзі заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
У касаційній скарзі зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули увагу на те, що спір про право може виникнути тільки тоді, коли буде встановлений факт проживання однією сім`єю з померлою. Лише після встановлення факту проживання заявника однією сім`єю з померлою, тільки тоді буде спір про право. Суд обмежив заявника у захисті своїх прав та законних інтересів. Усі сторони залучені до участі в справі і їхні права жодним чином не порушуються.
Доводи інших учасників справи
У грудні 2023 року ОСОБА_2 надіслав відзив на касаційну скаргу, проте ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2024 року вказаний відзив повернуто заявнику без розгляду.
Фактичні обставини справи
Суд встановив, що заяви про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4 подали ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 Заявою від 23 вересня 2021 року ОСОБА_6 відмовився від належної йому спадщини на користь ОСОБА_3 .
На заяву ОСОБА_1 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округуПолєжаєв О. Є. повідомив, що відповідно до частини третьої статті 1266 ЦК України спадкоємцем померлої ОСОБА_4 є спадкоємець другої черги, що подав заяву про прийняття спадщини у визначений законом строк, оформлену належним чином.
Встановлено, що спадщину, яка залишилася після смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, прийняла її племінниця ОСОБА_3
08 листопада 2021 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Полєжаєв О. Є. видав ОСОБА_3 свідоцтво про право власності на спадщину за законом від 08 листопада 2021 року, зареєстроване в реєстрі за № 1938.
Згідно із свідоцтвом про право власності на спадщину за законом, спадщина складається з квартири АДРЕСА_2, що включає:
- 1/3 частки квартири АДРЕСА_2, яка належала померлій на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації державного житлофонду Харківської райдержадміністрації м. Києва згідно із розпорядженням від 20 липня 1994 року № 6096;
- 1/3 частки квартири АДРЕСА_2, яка належала померлій на підставі договору дарування, посвідченого Київською державною нотаріальною конторою 07 жовтня 2004 року № 16, за реєстром № 3-2194;
- 1/3 частки квартири АДРЕСА_2, яка належала померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Київською державною нотаріальною конторою 12 лютого 2005 року № 16, за реєстром № 3-280.
Спірна квартира має загальну площу 53,6 кв. м, житлову площу 30,7 кв. м та складається з двох кімнат.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.