ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2024 року
м. Київ
справа № 175/3182/23
провадження № 61-3802св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Підгородненська міська рада Дніпровського району Дніпропетровської області,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Машошина Альона Олегівна, на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2023 року в складі судді Заборського В. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року в складі колегії суддів: Городничої В. С., Петешенкової М. Ю., Лопатіної М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Підгородненської міської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2, про визначення додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини.
В обґрунтування позовних вимог вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 83 років померла її баба ОСОБА_3, яка 21 вересня 2018 року склала заповіт на її користь.
23 червня 2022 року вона звернулася до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом. З урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року № 719 та роз`яснення Міністерства юстиції України від 11 липня 2022 року, згідно із положеннями яких перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше, ніж на чотири місяці, вона вважала, що прийняла спадщину у передбачений законом строк. Водночас приватний нотаріус Маркарова В. Ю. своєю постановою від 09 грудня 2022 року відмовила їй у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки вона не надала правовстановлюючий документ на спадкове нерухоме майно.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2022 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року, її як правонаступницю ОСОБА_3 було залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про розподіл спадкового майна (справа № 175/1404/19).
Постановою Верховного Суду від 21 червня 2023 року скасовані вказані судові рішення, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про залучення до участі у справі правонаступників. Скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд послався на те, що пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню. Водночас Верховний Суд вказав, що залучаючи як правонаступника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 до участі у справі, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, строк для прийняття спадщини відповідно до статті 1270 ЦК України, який є присічним, закінчився ІНФОРМАЦІЯ_2, а ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини звернулась 23 червня 2022 року, що свідчить про пропуск нею строку для прийняття спадщини.
Враховуючи вищевикладене, позивачка просила суд визначити їй додатковий строк для прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, достатній для подання заяви для прийняття спадщини з часу набрання рішенням законної сили.
Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня набрання рішенням законної сили, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій керувались тим, що доводи позивачки ОСОБА_1, яка є спадкоємицею за заповітом після смерті своєї баби ОСОБА_3, з приводу поважності нею пропуску строку для прийняття спадщини, а саме: введення у країні воєнного стану, пов`язаного із військовою агресією російської федерації проти України, реальне існування загрози життю позивачки та її родини, відсутність у певний час доступу до нотаріальних реєстрів, неодноразова зміна законодавства стосовно прийняття спадщини в період дії воєнного стану, незначний часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини та подачею позивачкою нотаріусу заяви про прийняття спадщини, є обґрунтованими. З огляду на зазначене суди дійшли висновків, що на підставі частини третьої статті 1272 ЦК України ОСОБА_1 слід надати додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини строком шість місяців.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
15 березня 2024 року адвокат Машошина А. О. від імені ОСОБА_2 через підсистему "Електронний суд" подала до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просила їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування частини третьої статті 1272 ЦПК України у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачка не обґрунтувала яким саме чином сам факт військової агресії проти України вплинув на неможливість подання нею заяви про прийняття спадщини. Вказуючи, що вона впродовж передбаченого законом шестимісячного строку зверталась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, позивачка не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження вказаного. Водночас остання не навела поважних причин, повʼязаних з обʼєктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця для подання заяви про прийняття спадщини у передбачений законом строк.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 травня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21 вересня 2018 року приватний нотаріус Дніпровського району Дніпропетровської області Маркарова В. Ю. посвідчила заповіт (реєстровий № 1680), згідно із яким ОСОБА_3 усі свої права та обов`язки, які належать на момент складання заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть належати їй у майбутньому, та усе її майно де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла онуці - ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
23 червня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Маркарової В. Ю. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 і у цей же день нотаріус завела спадкову справу № 66/2022.
09 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Маркарової В. Ю. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 ; 1/2 частка житлового будинку АДРЕСА_2 ; земельна ділянка площею 0,1000 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
Приватний нотаріус Маркарова В. Ю. своєю постановою від 09 грудня 2022 року відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку із ненаданням нею документів, які би посвідчували право власності ОСОБА_3 на вказане нерухоме майно.
Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2022 року її як правонаступницю ОСОБА_3 було залучено до участі у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про розподіл спадкового майна (справа № 175/1404/19).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 06 квітня 2023 року апеляційна скарга ОСОБА_2 була залишена без задоволення, а ухвала Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2022 року залишена без змін.
Постановою Верховного Суду від 21 червня 2023 року скасовані вказані судові рішення, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про залучення до участі у справі правонаступників.
Скасовуючи судові рішення попередніх інстанцій, Верховний Суд послався на те, що пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 164 "Про деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) суперечить статтям 1270, 1272 ЦК України, а тому не підлягає застосуванню. Водночас Верховний Суд вказав, що залучаючи як правонаступника ОСОБА_3 - ОСОБА_1 до участі у справі, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1, строк для прийняття спадщини відповідно до статті 1270 ЦК України, який є присічним, закінчився ІНФОРМАЦІЯ_2, а ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини звернулась 23 червня 2022 року, що свідчить про пропуск нею строку для прийняття спадщини.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.