ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2024 року
м. Київ
справа № 759/6146/23
провадження № 61-939св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє його представник - адвокат Бабенко Юрій Сергійович, на постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Голуб С. А., Таргоній Д. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Історія справи
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, у якому просив стягнути солідарно з відповідачів кошти у розмірі 5 883,93 доларів США згідно договору позики від 25 березня 2020 року, з яких: 5 431,65 доларів США - основний борг; 452,28 доларів США - 3% річних.
Позов обґрунтовано тим, що 25 березня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, відповідно до якого позивач передав у власність відповідачу грошові кошти у сумі 122 900,00 грн, що в еквіваленті за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, встановленим на момент укладання договору, становить 4 237,00 доларів США. Передача грошей ОСОБА_2 підтверджується розпискою, написаною ним власноруч. Відповідач був зобов`язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів не пізніше 30 травня 2020 року. Крім цього, за кожен місяць користування грошовими коштами позичальник був зобов`язаний сплатити позикодавцю 2% в місяць від суми заборгованості. ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання з повернення боргу за договором позики від 25 березня 2020 року не виконано. Крім цього, на думку позивача, заборгованість, яка утворилась внаслідок неналежного виконання ОСОБА_2 своїх зобов`язань, підлягає також стягненню у солідарному порядку і з ОСОБА_3, яка є дружиною боржника, оскільки при укладенні договору позики в інтересах сім`ї, другий з подружжя несе таку ж відповідальність перед кредитором незалежно від того, хто є позичальником.
Разом із позовною заявою ОСОБА_1 до суду подано заяву про забезпечення позову, у якій він просив:
- накласти арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2, а саме на 1/3 частку чотирикімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна: 925319280000);
- накласти арешт на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_3, а саме: на земельну ділянку, кадастровий номер 3221482000:05:008:0076 (реєстраційний номер нерухомого майна 957984832214); частку квартири за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер нерухомого майна 272671980000); 1/8 частку квартири за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер 35279930).
Заява мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до того, що відповідачі до ухвалення рішення у справі матимуть можливість відчужити майно, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду в подальшому та призведе до обмеження його прав на ефективний судовий захист.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 12 квітня 2023 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.
Накладено арешт на 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на праві власності.
В іншій частині вимог заяви відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у цій справі, у зв`язку із чим необхідно забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме - 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1, що буде співмірним із заявленими позовними вимогами.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою в частині задоволених вимог заяви, ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник - адвокат Роспотнюк В. О., звернувся до суду з апеляційною скаргою.
Короткий зміст оскарженої постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 12 квітня 2023 року в оскаржуваній частині заяви ОСОБА_1 про накладення арешту на 1/3 частку квартири АДРЕСА_4 скасовано.
Ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що накладений арешт на 1/3 частину квартири АДРЕСА_4, що належить відповідачу, є співмірним із заявленою сумою боргу, яку просить стягнути позивач.
При цьому суд зазначив, що позивачем не доведено, що саме обраний ним вид забезпечення позову забезпечить запобігання ухиленню від виконання рішення у разі задоволення позовних вимог.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
16 січня 2023 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Бабенко Ю. С. через засоби поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року.
В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржену постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржена постанова ухвалена судом апеляційної інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх обставин, що мають значення, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
23 лютого 2024 року від ОСОБА_3 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якій відповідачка просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
16 травня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Ухвала суду першої інстанції в частині відмовлених вимог заяви про забезпечення позову не була предметом перегляду судом апеляційної інстанції, а тому вказані вимоги не підлягають перегляду і в суді касаційної інстанції.