ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2024 року
м. Київ
справа № 369/10187/21
провадження № 61-18345св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач -
ОСОБА_3, відповідач ОСОБА_6,
треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Євдокія Юріївна, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гмиря Вікторія Володимирівна, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3, в інтересах якої діє представник - адвокат Єрьоменко Володимир Володимирович, на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2023 року у складі судді Фінагеєвої І. О., додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 липня 2023 року у складі судді Фінагеєвої І. О., постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Крижанівської Г. В., Матвієнко Ю. О., та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Матвієнко Ю. О., Крижанівської Г. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є. Ю., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гмиря В. В., про визнання недійсними договорів купівлі-продажу.
На обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 10 червня 1963 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі зі ОСОБА_5 . Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2014 року шлюб між ними розірвано.
Вказувала, що 17 травня 2005 року на прохання ОСОБА_5 вона видала йому довіреність, якою уповноважила керувати і розпоряджатися її майном. При цьому вона довіряла своєму чоловіку та розраховувала, що він буде розпоряджатися їх спільним майном за її згодою, на користь сім`ї та в обопільних інтересах.
14 березня 2007 року вона набула у власність земельну ділянку, на якій в період шлюбу зводилось житлове домоволодіння. У травні 2011 року право власності на домоволодіння було зареєстровано також за нею. Питаннями реєстрації права власності займався ОСОБА_5
26 травня 2011 року ОСОБА_5, використовуючи вказану вище довіреність від 17 травня 2005 року, діючи незаконно та у власних інтересах, уклав від її імені два договори купівлі-продажу, за якими продав домоволодіння та земельну ділянку відповідачці.
Водночас, ОСОБА_5 не повідомив її про намір укласти ці договори, і не отримав згоди на вчинення відповідних правочинів.
Позивачка стверджує, що грошових коштів за продаж домоволодіння та земельної ділянки вона не отримувала
Таким чином, вона незаконно була позбавлена як цього майна, так і компенсації його вартості.
25 березня 2014 року домоволодіння і земельна ділянка були придбані ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.
Про обставини реєстрації права власності та продажу домоволодіння і земельної ділянки вона дізналася після смерті ОСОБА_5 у зв`язку із відкриттям спадщини.
Тоді ж їй стало відомо, що ОСОБА_5 та відповідачка перебували у близьких стосунках.
Таким чином, майно вибуло з її власності поза її волею. При цьому ОСОБА_5, діючи за довіреністю від її імені, діяв не в її, а у власних інтересах, чим порушив вимоги частини третьої статті 238 Цивільного кодексу України.
З огляду на вищенаведене позивачка просила суд визнати недійсними:
- договір купівлі-продажу домоволодіння від 26 травня 2011 року, зареєстрований за № 1446, укладений між ОСОБА_5, який діяв від імені ОСОБА_3, та ОСОБА_6 ;
- договір купівлі-продажу земельної ділянки від 26 травня 2011 року (кадастровий номер 3222480804:02:001:0125), укладений між ОСОБА_5 який діяв від імені ОСОБА_3, та ОСОБА_6 .
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 вересня 2022 року залучено до участі у справі ОСОБА_2, в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2023 року в позові ОСОБА_3 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із його недоведеності та необґрунтованості.
Зокрема, суд першої інстанції послався на те, що станом на час укладення спірних правочинів довіреність не втратила чинність, не визнавалася недійсною, а отже ОСОБА_5, укладаючи оспорювані правочини, діяв в межах делегованих йому ОСОБА_3 повноважень, в тому числі укладати правочини щодо розпоряджання належним їй майном, а правові наслідки оспорюваних правочинів в розумінні статті 239 ЦК України є обов`язковими для довірителя ОСОБА_3 .
Враховуючи вищенаведене, суд зазначив, що оспорювані договори купівлі-продажу укладалися особою, наділеною необхідним обсягом цивільної дієздатності, та з дотриманням вимог закону щодо вчинення правочинів з майном, на яке поширювався режим спільного сумісного майна подружжя.
Додатковим рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 липня 2023 року задоволена заява ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_3 витрат на правову допомогу у розмірі 56 000 грн.
Не погодившись з рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2023 року та додатковим рішенням цього ж суду від 31 липня 2023 року, представник ОСОБА_3 - адвокат Єрьоменко В. В. оскаржив їх в апеляційному порядку.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року апеляційні скарги адвоката Єрьоменка В. В., який діє та в інтересах ОСОБА_3, залишені без задоволення, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2023 року та додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 липня 2023 року залишені без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року заяву ОСОБА_8 про ухвалення додаткового рішення суду задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
18 грудня 2023 року ОСОБА_3 через представника - адвоката Єрьоменка В. В. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 червня 2023 року, додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 липня 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 14 листопада 2023 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 05 грудня 2023 року.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржені судові рішення ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу від 23 січня 2024 року представник ОСОБА_7 - адвокат Гайдай О. Д. просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 28 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
15 січня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами встановлено, що ОСОБА_5, 1943 року народження, та ОСОБА_3, 1944 року народження, перебували у зареєстрованому шлюбі з 10 червня 1963 року, який розірвано заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 27 червня 2014 року.
17 травня 2005 року приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Монько Т. В. посвідчена довіреність (зареєстрована в реєстрі за номером 608), відповідно до якої ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_5 керувати і розпоряджатися її майном, у чому б воно не полягало та де б не знаходилося, укладати від її імені правочини, угоди щодо управління та розпоряджання майном та інше. Довіреність видана без права передоручення терміном на десять років і дійсна до сімнадцятого травня 2015 року.
ОСОБА_9, відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 085800, виданого 14 березня 2007 року Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів Київської області, на праві власності належала земельна ділянка площею 0,1850 га, кадастровий номер 3222480804:02:001:0125,розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
05 травня 2011 року ОСОБА_3 отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 на житловий будинок площею 182,5 кв.м., житловою площею 68,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
26 травня 2011 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є. Ю. засвідчила надану ОСОБА_3 письмову згоду ОСОБА_5 на укладення договору купівлі-продажу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,1850 га, кадастровий номер 3222480804:02:001:0125 за адресою: АДРЕСА_1, за ціну та на умовах на її розсуд.
26 травня 2011 року ОСОБА_3, від імені якої на підставі довіреності від 17 травня 2005 року діяв ОСОБА_5, та ОСОБА_6 уклали договір купівлі-продажу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, яке знаходилося на земельній ділянці з кадастровим номером 3222480804:02:001:0125, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Буждиганчук Є.Ю. та зареєстрований в реєстрі за номером 1446.
26 травня 2011 року ОСОБА_3, від імені якої на підставі довіреності від 17 травня 2005 року діяв ОСОБА_5, та ОСОБА_6 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1850 га, кадастровий номер 3222480804:02:001:0125, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
13 вересня 2011 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 уклали шлюбний договір, за змістом якого сторони погодили, що майно (рухоме та нерухоме), що придбане подружжям за час шлюбу, є особистою власністю того з подружжя, на чиє ім`я воно зареєстроване. У випадку розірвання шлюбу придбане під час шлюбу майно залишається тому з подружжя, на чиє ім`я воно зареєстроване. Сторони шлюбного договору також погодили, що спільною сумісною власністю подружжя є майно, яке одночасно зареєстроване на дружину та чоловіка.
25 березня 2014 року ОСОБА_6, та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, яке знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3222480804:02:001:0125, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гмиря В. В.
Також 25 березня 2014 року ОСОБА_6 та ОСОБА_2 уклали нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,1850 га, кадастровий номер 3222480804:02:001:0125, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
21 травня 2016 року між ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, було зареєстровано шлюб. Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_10, дружини - ОСОБА_10 . Вказане підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 21 травня 2016 року.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (видано повторно 21 травня 2016 року) ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Києві народилася ОСОБА_11 . Батько - ОСОБА_5, мати - ОСОБА_8 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.