ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2024 року
м. Київ
справа № 233/4821/20
провадження № 61-3987св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач -Акціонерне товариство "Акцент-Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє її представник - адвокат Оверковський Костянтин Володимирович, на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2024 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Бондар Я. М., Тимченко О. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Історія справи
26 жовтня 2020 року Акціонерне товариство "Акцент-Банк" (далі - АТ "Акцент-Банк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, у якому просило стягнути з відповідачки на користь банку заборгованість за кредитним договором № SAMABWFC00001470565 від 03 березня 2018 року у розмірі 36 343,63 грн.
Позов мотивованотим, що 03 березня 2018 року ОСОБА_1 приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку з метою складання кредитного договору № SAMABWFC00001470565 та отримання кредитної картки. На підставі вказаної анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг кредитного ліміту відповідачці було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом.
У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором відповідачка станом на 28 вересня 2020 року має заборгованість в розмірі 36 343,63 грн, яка складається з заборгованості за кредитом у в сумі 16 371,00 грн, заборгованість по відсоткам в сумі 19 972,63грн.
Заочнимрішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 січня 2021 року позовні вимоги АТ "Акцент-Банк" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Акцент-Банк" заборгованість за кредитним договором № SAMABWFC00001470565 від 03 березня 2018 року у розмірі 36 343,63 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 у серпні 2023 року звернулась до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області із заявою про перегляд заочного рішення.
Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 04 вересня 2023 рокузаяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 січня 2021 року у справі № 233/4821/20 за позовом АТ "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено. Заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 27 січня 2021 року скасовано. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження.
Заочним рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 жовтня 2023 року позов АТ "Акцент-Банк" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Акцент-Банк" заборгованість за кредитним договором № SAMABWFC00001470565 від 03 березня 2018 року у розмірі 36 343,63 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із наявності підстав для задоволення позову.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 у лютому 2024 року звернулася до суду з апеляційною скаргою на нього.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2024 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 23 жовтня 2023 року відмовлено на підставі пункту 1 частини першої статті 358 ЦПК України.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.
При цьому апеляційний суд зазначив, що оскарження заочного рішення відповідачем в загальному порядку може мати місце лише в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення та в разі ухвалення повторного заочного рішення, тобто відповідач, не може оскаржити рішення в апеляційному порядку, оминаючи стадію перегляду заочного рішення судом, який його ухвалив, відповідно до вимог статті 284 ЦПК України.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
19 березня 2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Оверковського К. В. звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 11 березня 2024 року.
В касаційній скарзі заявник просить суд скасувати оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції постановлена ухвала з порушенням норм процесуального права, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.
22 квітня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 04 червня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.