ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/10901/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С.В. - головуючий, Кібенко О.М., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Федорченка В.М.,
представників учасників справи:
позивача - Лантуха Є.С.,
відповідача - Тодосієнка В.М., Дьяченка В.С.,
третьої особи 1 - Мартинюк К.Е.,
третьої особи 2 - Зайончковської В.В.,
третьої особи 3 - не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національного банку України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 (головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.) та рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 (суддя Сівакова В.В.)
у справі №910/10901/23
за позовом Національного банку України
до Державної іпотечної установи,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. Кабінет Міністрів України,
2. Приватне акціонерне товариство "Українська фінансова житлова компанія"
3. Міністерство економіки України
про стягнення 6 342 159,69 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1.Національний банк України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної іпотечної установи про стягнення 6 342 159,69 грн.
1.2.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2022 у справі №910/10721/21 встановлено порушення відповідачем зобов`язань та стягнуто заборгованість у сумі 36 702 149,12 грн по сплаті відсоткового доходу за 14 відсотковий період за облігаціями (серії В3) UA4000178446 у кількості 9 464 штук, що належали позивачу, а також нараховані інфляційні втрати і 3% річних за період з 19.11.2020 по 18.10.2021. Оскільки сплата відсоткового доходу за 14% період за облігаціями здійснена відповідачем лише 26.05.2022, позивач, враховуючи частину другу статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), просив стягнути з відповідача 6 342 159,69 грн, з яких 5 681 521,01 грн інфляційних втрат та 660 638,68 грн 3% річних за прострочення сплати відповідачем відсоткового доходу по 14% періоду за облігаціями (серії ВЗ) UA4000178446, в кількості 9 464 штук за період з 19.10.2021 по 25.05.2022.
2.Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
2.1.12.09.2014 позивач (кредитор) та Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") (позичальник) уклали кредитний договір №42 (далі -кредитний договір), за умовами якого кредитор надав позичальнику кредит на суму 960 000 000 грн на строк з 12.09.2014 по 09.09.2016 включно з терміном освоєння кредиту протягом трьох місяців з дати прийняття постанови. Процентна ставка за користування кредитом встановлена у розмірі 18,75%.
2.2.12.09.2014 в забезпечення виконання позичальником зобов`язань (основного зобов`язання, сплати процентів за користування кредитом, виконання інших зобов`язань) за кредитним договором позивач та ПАТ "Дельта Банк" уклали договір застави облігацій Державної іпотечної установи №42/ДІУ (далі - договір застави).
2.3.Згідно з пунктом 1.2 договору застави ПАТ "Дельта Банк" передало в заставу позивачу облігації Державної іпотечної установи, розміщення яких здійснюється під гарантію Кабінету Міністрів України, загальною вартістю 1 270 000 000 грн, які мають наступні характеристики: облігації Державної іпотечної установи, серії В3, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA4000178446, у кількості 10 000 штук, номінальна вартість за 1 штуку - 100 000 грн, балансова вартість за 1 штуку - 101 926,03 грн, з датою погашення - 18.11.2020, та облігації Державної іпотечної установи, серії С3, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA4000178453, у кількості 2 700 штук, номінальна вартість за 1 штуку - 100 000, балансова вартість за 1 штуку - 101 926,03 грн, з датою погашення - 15.12.2020.
2.4.Вказаним пунктом договору застави передбачено, що за рахунок застави вимоги заставодержателя задовольняються повністю, уключаючи суму боргу за кредитом та нараховані проценти, штраф, пеню та інші витрати заставодержателя, пов`язані з виконанням грошового зобов`язання заставодавця в повному обсязі.
2.5.У квітні 2017 року Національний банк України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Дельта Банк" про звернення стягнення на предмет застави (цінні папери) за договором застави, а саме: облігації Державної іпотечної установи, серії С3, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA4000178453, у кількості 2 700 штук, з датою погашення - 15.12.2020 та облігації Державної іпотечної установи, серії В3, міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів UA4000178446, у кількості 6 155 штук, з датою погашення - 18.11.2020 шляхом передачі у власність позивача предмета застави, а також до Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про зобов`язання направити Національному депозитарію України розпорядження про розблокування та переказ із рахунку в цінних паперах № 300996-UA40004287, який належить ПАТ "Дельта Банк", на рахунок позивача №100016-UA30100016, відкритий у Національному депозитарії України, цінних паперів, вищенаведених облігацій Державної іпотечної установи вартістю 281 765 059,95 грн без ПДВ та 642 342 693,60 грн без ПДВ відповідно.
2.6.Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі №910/6514/17 вимоги Національного банку України залишено без задоволення.
2.7.Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 у справі №910/6514/17, залишеною без змін постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.01.2020, затверджено мирову угоду між сторонами вказаної справи, відповідно до умов якої між ПАТ "Дельта Банк" та Національним банком України досягнуто згоди щодо звернення стягнення на облігації з міжнародним ідентифікаційним номером UA4000178446, передані в заставу за Договором застави, у кількості, необхідній для погашення заборгованості за кредитом по Кредитному договору в повному обсязі, а саме: звернення стягнення на 9 464 штук облігацій позивача (серія В3) з міжнародним ідентифікаційним номером UA4000178446 (дата погашення 18.11.2020). Разом із тим залишок облігацій Державної іпотечної установи з міжнародним ідентифікаційним номером UA4000178446, загальною кількістю 536 штук (дата погашення - 18.11.2020) та з міжнародним ідентифікаційним номером UA4000178453, загальною кількістю 2700 штук (дата погашення - 15.12.2020) підлягатимуть розблокуванню Національним банком на рахунку АТ "Дельта Банк".
2.8.Цією ухвалою Північного апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 12.06.2018 у справі №910/6514/17 визнано нечинним, а провадження у справі №910/6514/17 - закрито.
2.9.На виконання вищевказаної мирової угоди 21.11.2019 облігації серії В3 з міжнародним ідентифікаційним номером UA4000178446 (дата погашення 18.11.2020) вибули із власності АТ "Дельта Банк" та були перераховані з рахунків, відкритих для АТ "Дельта Банк", на рахунки Національного банку України, як нового власника цих облігацій, а заборгованість АТ "Дельта Банк" перед Національним банком України за кредитним договором - погашена у повному обсязі за рахунок предмету застави (облігацій) за договором застави.
2.10.Умови обігу облігацій визначені у проспекті емісії облігацій "Z2", "A3", "B3", "C3", "D3" Державної іпотечної установи 5 000 000 000 грн, 2013 рік (далі - проспект).
2.11.Відповідно до пункту 4.5 проспекту власники облігацій мають права, передбачені чинним законодавством, зокрема отримати номінальну вартість облігацій при настанні строку їх погашення; отримувати відсотковий дохід у вигляді нарахованих відсотків на номінальну вартість облігацій, що йому належать, після закінчення кожного відсоткового періоду
2.12.У липні 2021 року Національний банк України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної іпотечної установи про стягнення 81 625 139,83 грн внаслідок порушення останнім зобов`язань зі сплати відсоткового доходу та погашення облігацій (серії В3) UA4000178446 у кількості 9 464 штук, що належали позивачу.
2.13.Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/10721/21 від 21.12.2021 позов задоволено повністю та, серед іншого, стягнуто з Державної іпотечної установи на користь Національного банку України 36 702 149,12 грн заборгованості по сплаті відсоткового доходу за 14 відсотковий період за облігаціями (серії В3) UA4000178446 у кількості 9 464 штук, що належали Національному банку України, 1 007 194,99 грн 3% річних, нарахованих за прострочення сплати відсоткового доходу по 14 відсотковому періоду за облігаціями (серії В3) UA4000178446 у кількості 9 464 штук, що належали Національному банку України, та 3 116 470,69 грн інфляційних втрат, нарахованих за прострочення сплати відсоткового доходу по 14 відсотковому періоду за облігаціями (серії В3) UA4000178446 у кількості 9 464 штук, що належали Національному банку України.
2.14.Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/10721/21 від 21.12.2021 встановлено порушення відповідачем зобов`язань по сплаті відсоткового доходу за 14 відсотковий період за облігаціями (серії В3) UA4000178446 у кількості 9 464 штук, що належали Національному банку України, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 36 702 149,12 грн.
2.15.Зі змісту рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/10721/21 від 21.12.2021 вбачається, що судом задоволено пред`явлені Національним банком України до стягнення інфляційні втрати та 3% річних, нараховані за прострочення сплати відсоткового доходу по 14 відсотковому періоду за облігаціями (серії В3) UA4000178446 у кількості 9 464 штук, які розраховані за період з 19.11.2020 по 18.10.2021.
2.16.Постановою Північного апеляційного господарського суду №910/10721/21 від 21.09.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2021 у справі №910/10721/21 скасовано частково в частині стягнення 36 702 149,12 грн заборгованості по сплаті відсоткового доходу за 14 відсотковий період за облігаціями (серії В3) UA4000178446 у кількості 9 464 штук, що належали Національному банку України та прийнято в цій частині нове рішення суду, яким провадження по справі в частині стягнення 36 702 149,12 грн заборгованості по сплаті відсоткового доходу за 14 відсотковий період за облігаціями (серії В3) UA4000178446 у кількості 9 464 штук, що належали Національному банку України, закрито. В іншій частині рішення залишено без змін.
2.17.Судом апеляційної інстанції під час розгляду справи №910/10721/21 встановлено, що Державна іпотечна установа 26.05.2022 сплатила на користь Національного банку України 36 702 149,12 грн заборгованості по сплаті відсоткового доходу за 14 відсотковий період за облігаціями (серії В3) UA4000178446 у кількості 9 464 штук, що належали Національному банку України.
2.18.Оскільки сплата відсоткового доходу за 14% період за облігаціями здійснена відповідачем лише 26.05.2022, позивач вважає, що відповідно до норм частини другої статті 625 ЦК має право на стягнення 3 % річних та інфляційних втрат до повного погашення відсоткового доходу по 14% періоду за облігаціями (серії ВЗ) UA4000178446, в кількості 9 464 штук, тобто по 25.05.2022 включно, відтак просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 660 638,68 грн та інфляційні втрати в сумі 5 681 521,01 грн, нараховані за прострочення сплати відповідачем відсоткового доходу по 14 відсотковому періоду за облігаціями (серії ВЗ) UA4000178446, в кількості 9 464 штук за період з 19.10.2021 по 25.05.2022.
3.Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
3.1.Господарський суд міста Києва рішенням від 21.11.2023 у справі №910/10901/23, яке Північний апеляційний господарський суд залишив без змін постановою від 20.03.2024, позов задовольнив частково; стягнув з Державної іпотечної установи на користь Національного банку України 1 602 647,57 грн інфляційних втрат, 386 126,72 грн 3% річних, 29 831,61 грн витрат по сплаті судового збору, в іншій частині в позові відмовив повністю.
3.2.Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, встановивши факт несвоєчасного виконання відповідачем свого обов`язку зі сплати відсоткового доходу за 14 відсотковий період за облігаціями (серії В3) UA4000178446 у кількості 9 464 штук, що належали Національному банку України в сумі 36 702 149,12 грн, дійшов висновку про те, що прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК сум.
3.3.При цьому, з огляду на те, що на відносини, які виникають при емісії облігацій, поширюються загальні правила позики, однак, з урахуванням особливостей таких відносин, з огляду на положення Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану" від 15.03.2022 №2120-ІХ, суд першої інстанції виснував про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за період з 24.02.2022 по 25.05.2022.
3.4.Суд вважав обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 602 647,57 грн інфляційних втрат та 386 126,72 грн 3% річних, нарахованих за період з 19.10.2021 по 23.02.2022.
3.5.З`ясовуючи питання щодо того чи є правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, правовідносинами позики, апеляційний суд констатував, що правова природа правовідносин, які виникли між Державною іпотечною установою як емітентом цінних паперів (відповідних облігацій) та АТ "Дельта Банк" як власником цінних паперів (облігацій) були предметом дослідження у справі №910/10552/18, у якій постановою Верховного Суду від 25.07.2019 суд встановив, що такі правовідносини є саме правовідносинами позики.
3.6.Також апеляційний суд зазначив про безпідставність тверджень позивача про те, що до спірних правовідносини не можуть бути застосовані положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, вказавши на те, що зміст пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК не свідчить про те, що при застуванні вказаних приписів судам необхідно оцінювати причини невиконання особою зобов`язання щодо повернення суми позики та/або процентів на користування позикою, та, у випадку встановлення того, що таке невиконання є неодноразовим, систематичним, умисним та без наявності на те будь-яких підстав, надає суду право встановити, що до таких правовідносин положення вказаного пункту не можуть бути застосовані.
4.Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування. Доводи інших учасників справи
4.1.Національний банк України звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить: (1) рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/10901/23 скасувати частково; (2) постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 у справі №910/10901/23 - скасувати повністю; (3) стягнути з Державної іпотечної установи на користь Національного банку України 4 353 385,40 грн, а саме: 3% річних в сумі 274 511,96 грн за прострочення сплати Державною іпотечною установою відсоткового доходу по 14 відсотковому періоду за облігаціями (серії ВЗ) UA4000178446, в кількості 9 464 штук, що належали Національному банку України, за період з 24.02.2022 по 25.05.2022; інфляційні втрати в сумі 4 078 873,44 грн за прострочення сплати Державною іпотечною установою відсоткового доходу по 14 відсотковому періоду за облігаціями (серії ВЗ) UA4000178446, в кількості 9 464 штук, що належали Національному банку України, за період з 24.02.2022 по 25.05.2022; (4) рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/10901/23 у частині, в якій частково задоволено позовні вимоги Національного банку України про стягнення з Державної іпотечної установи 1 602 647,57 грн - інфляційних втрат; 386 126,72 грн - 3% річних, залишити без змін; (5) стягнути на користь Національного банку України з Державної іпотечної установи суму сплаченого судового збору.
4.2.Обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, скаржник посилається на пункти 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), зазначаючи що:
- судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень не враховано висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 31.01.2024 у справі №183/7850/22, стосовно застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК;
- відсутній висновок Верховного Суду з питання застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК до правовідносин, які виникають у зв`язку з невиконанням емітентом своїх зобов`язань за облігаціями перед власниками таких облігацій.
4.3.Доводи скаржника зводяться до того, що:
(1) положення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК не можуть поширюватись на правовідносини, які виникають між емітентом цінного паперу та власником такого цінного паперу, в тому числі на правовідносини, прострочення виконання яких відбулося задовго до введення воєнного стану та не пов`язане з таким введенням чи станом.
(2) норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК запроваджені у дусі компенсаційного механізму для мінімізації наслідків збройної агресії російської федерації та повинні застосовуватись у разі, коли прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання відбулося у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, або такі наслідки пов`язані з таким станом, зокрема між ними існує причинно-наслідковий зв`язок;
(3) суди попередніх інстанцій не врахували, що Державна іпотечна установа, як емітент цінних паперів, систематично та умисно не виконувала свої зобов`язання за облігаціями у продовж значного терміну (ще до введення в Україні воєнного стану), а тому помилково застосували норми пункту 18 до Прикінцевих та перехідних положень ЦК до спірних правовідносин, які не пов`язані і не зазнали наслідків від збройної агресії країни-терориста, що, в свою чергу, зумовлює заохочення та стимулює такого боржника зловживати своїм правом на шкоду кредитору, що спричиняє порушення приписів частин другої, третьої статті 13 ЦК;
(4) висновок судів про те, що норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК розповсюджуються на правовідносини, на які поширюються правила позики, є помилковими, оскільки зазначені норми мають спеціальне регулювання та поширюються виключно на конкретні правовідносини, які виникають на підставі договорів позики чи кредиту, а не на будь-які правовідносини, що характеризуються правилами позики;
(5) невиконання Державною іпотечною установою як емітентом своїх зобов`язань перед Національним банком України як власником цінного паперу відбулося саме за облігаціями, тобто на підставі цінних паперів, а не на підставі договору позики або кредитного договору;
(6) незважаючи на те, що при емісії облігацій (цінного паперу) на них поширюються загальні правила позики, такі цінні папери не є тими договорами, які покладені у розуміння спірної норми права, оскільки є окремим елементом у цивільно-правових відносинах та належить до об`єктів цивільного права, як особливого виду майна, на відмінну від договорів;
(7) розміщення емітентом облігацій та набуття права власності на такі облігації покупцями відбувається на підставі договору купівлі-продажу цінних паперів (облігацій), а не на підставі договору позики чи кредитного договору.
4.4.Державна іпотечна установа подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскаржувані рішення судів - без змін.
4.5.За твердженнями відповідача:
(1) незгода скаржника з підставами відмови в задоволенні позовної заяви в частині стягнення 4 078 973,44 грн інфляційних втрат та 274 511,96 грн 3% річних, які обумовлені законом, а саме пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, зводиться до незгоди із Законом України від 15.03.2022 №2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану";
(2) заявляючи вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за прострочення сплати відповідачем відсоткового доходу по 14% періоду за облігаціями, скаржник (позивач) не врахував норми вказаного Закону, а тому безпідставно здійснив нарахування за період з 24.02.2022 по 25.05.2022;
(3) Державна іпотечна установа як емітент облігацій є позичальником в правовідносинах з власником цих облігацій, і в силу норм пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК звільнена від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК, за прострочення виконання грошових зобов`язання за договором позики;
(4) усвідомлюючи неможливість виконання АТ "Дельта Банк" зобов`язань за кредитним договором від 12.09.2014 №42, обумовлену початком ліквідації банку, Національний Банк України, звернувши стягнення на облігації Державної іпотечної установи, фактично замінив неплатоспроможного боржника в зобов`язанні та отримав правові підстави для нарахування компенсаційних платежів в порядку статті 625 ЦК в разі невиконання такого зобов`язання, оскільки норми спеціального закону, що містять заборону на їх нарахування по зобов`язанням банка що ліквідується, не розповсюджуються на правовідносини Національного банку України та Державної іпотечної установи як нового боржника;
(5) зазначені дії створили для Державної іпотечної установи надмірний майновий тягар щодо погашення номінальної вартості облігацій та сплаті відсоткового доходу, оскільки виконання зобов`язань щодо їх погашення мало б відбуватися за рахунок акцептованих кредиторських вимог Державної іпотечної установи шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, та призвели до заподіяння збитків за наслідками стягнення в судовому порядку сум компенсаційних платежів, нарахованих в порядку статі 625 ЦК.
4.6.Приватне акціонерне товариство "Українська фінансова житлова компанія" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення судів - без змін.
4.7.За твердженнями третьої особи 2:
(1) правовідносини у судовій справі №183/7850/22, на неврахування висновків в якій посилається скаржник, не є подібними з цією справою, оскільки у справі №183/7850/22 судами розглядалися позовні вимоги про стягнення індексу інфляції та 3% річних, нарахованих на суму неповерненого авансу;
(2) судові рішення у цій справі не суперечать висновкам Верхового Суду, викладеним у постанові від 31.01.2024 у справі №910/4450/19, щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів;
(3) у зв`язку із ліквідацією АТ "Дельта Банк" Державна іпотечна установа втратила можливість розпоряджатися 3 332 921 190,01 грн, що мало наслідком прострочення виконання зобов`язань за облігаціями перед кредиторами;
(4) невиконання грошового зобов`язання боржником є триваючим правопорушенням, стаття 625 ЦК передбачає наслідки невиконання грошового зобов`язання - сплата боржником інфляційних втрат та 3% річних за увесь час прострочення, в свою чергу, пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК передбачає певний період та умови, за яких наслідки невиконання грошового зобов`язання не застосовуються;
(5) тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки - звільнення від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК;
(6) оскільки між Державною іпотечною установою як емітентом цінних паперів - відповідних облігацій та АТ "Дельта Банк" як власником цінних паперів - таких облігацій виникли правовідносини позики, на які застосовуються загальні правила позики, зокрема, які визначені у параграфі 1 Глави 71 ЦК, то, відповідно, і пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК поширюється на правовідносини, які склалися між Державною іпотечною установою та Національним Банком України як новим власником цих облігацій.
4.8.Кабінет Міністрів України подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржувані рішення судів - без змін.
4.9.Доводи третьої особи 1 зводяться до того, що Державна іпотечна установа як емітент облігацій є позичальником в правовідносинах з власником цих облігацій і, в силу норм пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, звільнена від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК, за прострочення виконання грошових зобов`язання за договором позики.
4.10.Учасники справи (позивач/скаржник, відповідач та третя особа) подали додаткові пояснення, в яких навели розширене/додаткове аргументування своєї позиції у справі.
5.Позиція Верховного Суду
5.1.Відповідно до частини першої статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.