ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 924/408/21 (924/287/23)
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду: Картере В.І. - головуючий, Білоус В.В., Васьковський О.В., Жуков С.В., Огороднік К.М., Пєсков В.Г., Погребняк В.Я.,
за участю секретаря судового засідання Заріцької Т.В.,
представників учасників справи:
арбітражного керуючого Кучака Ю.Ф.: Лозовський В.М.;
ТОВ "ПМТЗ "Агропромтехніка": не з`явився;
ТОВ "ВКП "АТМ": Савченко О.В.;
ОСОБА_1 : Шустер Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" - арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 (колегія суддів у складі: Крейбух О.Г. - головуючий, Юрчук М.І, Коломис В.В.)
та рішення Господарського суду Хмельницької області від 11.07.2023 (суддя Субботіна Л.О.)
у справі № 924/408/21(924/287/23)
за позовом арбітражного керуючого Кучака Юрія Федоровича
до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка"; 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "АТМ"; 3) ОСОБА_1
про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.06.2016, витребування нежитлової будівлі, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.06.2016, витребування земельної ділянки
у межах справи № 924/408/21
за заявою MARUBENI CORPORATION (Корпорації "Марубені", Японія)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка"
про банкрутство,
ВСТАНОВИВ:
Стислий зміст позовних вимог
1. Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 06.05.2021 за заявою MARUBENI CORPORATION (Корпорації "Марубені", далі - Ініціюючий кредитор) відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Агропромтехніка" (далі - Боржник), введено процедуру розпорядження майном Боржника.
2. Постановою Господарського суду Хмельницької області від 07.12.2021 припинено процедуру розпорядження майном Боржника, визнано Боржника банкрутом, відкрито щодо нього ліквідаційну процедуру.
3. У межах зазначеної справи ліквідатор Боржника у березні 2023 року звернувся до господарського суду з позовом (з урахуванням заяви про зміну (доповнення) предмета позову) до Боржника, Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "АТМ" (далі - Відповідач-2), ОСОБА_1 (далі - Відповідач-3) про:
- визнання недійсним договору купівлі-продажу від 01.06.2016, укладеного між Боржником і Відповідачем-2, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Нагорною Т.В. за реєстровим № 462 (далі - Договір-1);
- витребування у Відповідача-3 у власність Боржника нежитлової будівлі загальною площею 264,2 м2, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (далі - Майно);
- визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 01.06.2016, укладеного між Боржником і Відповідачем-2, посвідченого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Нагорною Т.В. за реєстровим № 463 (далі - Договір-2);
- витребування у Відповідача-3 у власність Боржника земельної ділянки площею 0,0484 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 6821510100:03:006:0047 (далі - Земельна ділянка).
4. Позов мотивовано тим, що спірні договори укладено між заінтересованими особами в період, коли діяльність Боржника була збитковою, за наявності невиконаних зобов`язань перед контрагентами, строк виконання яких настав, що свідчить про їх фраудаторність, укладення задля зменшення розміру його активів з метою виведення майна на користь пов`язаних осіб для унеможливлення задоволення вимог кредиторів за рахунок цього майна і вказує на очевидну неправомірність та недобросовісність таких дій. Вимоги про витребування Майна і Земельної ділянки обґрунтовано посиланням на приписи статті 388 Цивільного кодексу України.
Фактичні обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
5. Між Боржником (продавець) та Відповідачем-2 (покупець) 01.06.2016 укладено Договір-1, за умовами якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає у власність Майно та оплачує його вартість згідно з умовами Договору-1 (пункт 1).
6. Сторони підтвердили, що на момент укладення Договору-1 Майно в цілому складалося із нежитлової будівлі Б-1 загальною площею 264,2 м2 (пункт 2 Договору-1).
7. У пункті 3 Договору-1 вказано, що одночасно з посвідченням Договору-1 посвідчується договір купівлі-продажу Земельної ділянки, на якій розташоване зазначене нерухоме майно (Договір-2). Площа земельної ділянки - 0,0484 га, кадастровий номер земельної ділянки 6821510100:03:006:0047.
8. Продаж вчинено за 173880,00 грн, в тому числі ПДВ, які покупець зобов`язувався перерахувати разово або частками на розрахунковий рахунок продавця до 30.07.2016 (пункт 4 Договору-1).
9. Відповідно до звіту № 96/16 про незалежну оцінку, складеного 17.05.2016 фізичною особою - підприємцем Марченковим Г.Г., ринкова вартість Майна становить 144857,00 грн без ПДВ (пункт 5 Договору-1).
10. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 60429537 від 01.06.2016 проведено державну реєстрацію права власності Відповідача-2 на Майно.
11. Також 01.06.2016 між Боржником (продавець) та Відповідачем-2 (покупець) укладено Договір-2, за умовами якого продавець передає у власність Земельну ділянку за кадастровим номером 6821510100:03:006:0047, надану для обслуговування власних приміщень, а покупець приймає її та сплачує за неї обговорену грошову суму (пункти 1, 3).
12. Продаж земельної ділянки за домовленістю сторін вчиняється за 27000,00 грн, в тому числі ПДВ, які покупець зобов`язався перерахувати разово або частками на розрахунковий рахунок продавця до 30.07.2016. Ринкова вартість Земельної ділянки відповідно до звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, складеного 25.05.2016 ТОВ ЕКФ "Власна справа", становить 22230,00 грн без ПДВ (пункти 5, 6 Договору-2).
13. Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 60432793 від 01.06.2016 проведено державну реєстрацію права власності Відповідача-2 на Земельну ділянку.
14. 01.06.2016 Боржник і Відповідач-2 підписали акт прийому-передачі нежитлової будівлі за Договором-1, за яким на виконання умов договору продавець передав, а покупець прийняв Майно, розташоване на Земельній ділянці.
15. За платіжними дорученнями № 191 від 07.07.2016, № 193 від 08.07.2016, № 198 від 13.07.2016, № 199 від 14.07.2016, № 200 від 15.07.2016, № 205 від 18.07.2016, № 206 від 20.07.2016, № 208 від 22.07.2016, № 210 від 26.07.2016 Відповідач-2 перерахував на користь Боржника кошти у загальному розмірі 209000,00 грн, зазначивши в призначені платежу: оплата за нежитлове приміщення та земельну ділянку згідно з договором купівлі-продажу від 01.06.2016.
16. Майно було відображено в бухгалтерському обліку Відповідача-2, що підтверджується карткою рахунку 103 за 2016 рік.
17. Матеріали справи містять податкові декларації Відповідача-2 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з додатком "Відомості про наявні об`єкти житлової та/або нежитлової нерухомості" та податкові декларації з плати за землю за 2017 та 2018 роки з квитанціями № 2 про прийняття (реєстрацію) податкових декларацій, в яких відображено об`єкт нежитлової нерухомості - Майно та Земельну ділянку, набуті у власність на підставі договорів купівлі-продажу від 01.06.2016.
18. У подальшому, 02.02.2018 Відповідач-2 (продавець) та Відповідач-3 (покупець) уклали договір купівлі-продажу (далі - Договір-3), за умовами якого продавець передає у власність покупця, а покупець приймає від нього Майно і зобов`язується сплатити його вартість за ціною та на умовах, встановлених у договорі (пункт 1).
19. Сторони дійшли згоди, що продаж зазначеного предмета договору вчиняється за 160106,00 грн, які продавець отримав від покупця до підписання цього договору (пункт 7 Договору-3).
20. Ринкова вартість предмета договору за даними ПП "Золотий ключ" (висновок про вартість майна № 3833 від 02.02.2018) становить 160106,00 грн з урахуванням ПДВ (пункт 8 Договору-3).
21. За інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 324932489 від 06.03.2023, власником Майна є Відповідач-3, право власності якого на Майно зареєстровано 02.02.2018 на підставі Договору-3. Також у довідці зазначено, що 25.04.2013 право власності на нежитлову будівлю було зареєстровано за Боржником на підставі свідоцтва про право власності від 31.03.2009, а 01.06.2016 була проведена державна реєстрація права власності Відповідача-2 на Майно на підставі Договору-2.
22. Згідно зі звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) Боржника за 2016 рік за звітний період зафіксовано збиток у розмірі 4176 тис. грн, за аналогічний період попереднього року збиток становив 16877 тис. грн; чистий дохід від реалізації продукції за звітний період - 47162 тис. грн, за аналогічний період попереднього року - 44117 тис. грн.
23. Згідно зі звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) Боржника за 2017 рік за звітний період збиток становив 3703 тис. грн, за аналогічний період попереднього року - 4176 тис. грн; чистий дохід від реалізації продукції за звітний період - 7431 тис. грн, за аналогічний період попереднього року - 47162 тис. грн.
24. Рішенням загальних зборів учасників Боржника від 31.10.2007, результати яких оформлені протоколом № 20, зменшено статутний фонд Боржника та встановлено його в розмірі 6863386,58 грн із розподіленням між учасниками товариства таким чином: ОСОБА_2 - 3393332,29 грн (49,44% статутного фонду); ОСОБА_3 - 3393332,29 грн (49,44% статутного фонду); ОСОБА_4 - 76722,00 грн (1,12% статутного фонду).
25. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 06.03.2023 засновниками Боржника станом на 01.06.2016 товариства були ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6, керівник юридичної особи - ОСОБА_2 .
26. За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань засновником та кінцевим бенефіціарним власником Боржника є ОСОБА_4 .
27. Місцезнаходженням ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5 визначено: АДРЕСА_2 .
28. Листом Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хмельницькій області № 781/8.5-38 від 16.05.2023 на виконання вимог ухвали суду від 08.05.2023 повідомлено про наявність актового запису № 146 про шлюб ОСОБА_2 та ОСОБА_4, складеного 19.02.1984.
29. Наявність невиконаних зобов`язань перед кредиторами на дату укладення спірних договорів підтверджується судовими рішеннями, наявними в матеріалах справи про банкрутство № 924/408/21 та Єдиному державному реєстрі судових рішень, а саме:
- заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 06.10.2016 у справі № 686/18108/16-ц, яким стягнуто з Боржника на користь ОСОБА_5 борг за договором позики в розмірі 8000000 грн та 7165,60 грн судового збору. Цим рішенням установлено, що 25.02.2016 ОСОБА_5 і Боржник уклали договір позики грошових коштів, за умовами якого позичальник зобов`язаний повернути позику в розмірі 8000000 грн позикодавцю до 25.09.2016, але він своїх зобов`язань не виконав;
- заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19.10.2016 у справі № 686/18107/16-ц, яким стягнуто з Боржника на користь ОСОБА_6 кошти за договором про надання безпроцентної позики від 25.02.2016 в розмірі 8000000 грн та 6890 грн судового збору. При розгляді зазначеної справи суд установив, що за цим договором Боржник отримав позику в розмірі 8000000 грн, зобов`язався її повернути до 25.08.2016, але своїх зобов`язань не виконав;
- рішенням Господарського суду Хмельницької області від 25.03.2019 у справі № 924/1099/18, яким стягнуто з Боржника на користь Ініціюючого кредитора 1767651,08 доларів США та 79744,07 євро заборгованості; 43623,40 доларів США та 4443,59 євро відсотків за прострочення платежів за графіком мирової угоди; 616700 грн судового збору. Зазначеним рішенням встановлено, що за договором поставки № UA/APT/VSMA-T-1-2012 від 17.12.2012, укладеним між Ініціюючим кредитором (продавець) і Боржником (покупець), у період з 06.08.2013 до 31.01.2014 Ініціюючий кредитор поставив, а Боржник прийняв на умовах EXW товар на загальну суму 1162487,50 доларів США та 51450,00 євро. Ініціюючий кредитор і Боржник уклали 06.11.2017 мирову угоду з додатком, якою сторони погодили графік сплати суми врегулювання (1283925,60 доларів США і 130783,50 євро) з останнім платежем до 01.05.2019;
- рішенням Господарського суду Хмельницької області від 27.08.2018 у справі №924/1111/16, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.02.2019, яким стягнуто з Боржника на користь ПАТ "Укрсоцбанк" 413180,65 грн пені за несвоєчасне повернення відсотків, 1156451,61 грн інфляційних втрат за кредитом, 168881,98 грн інфляційних втрат за відсотками, 26077,71 грн судового збору. Правовідносини у вказаній справі виникли на підставі генерального договору про здійснення кредитування № 880/15-ГД 1 від 13.05.2010. У рішенні вказано, що для забезпечення виконання зобов`язань Боржника щодо погашення кредиту, сплати процентів, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат за генеральним договором про здійснення кредитування № 880/15-ГД 1 від 13.05.2010 та додаткових угод до нього, ПАТ "Укрсоцбанк" та Боржник уклали чотири іпотечні договори від 13.05.2010 та від 20.09.2011, за умовами яких Боржник передав у іпотеку банку низку об`єктів нерухомого майна. Згідно з висновком про незалежну оцінку майна від 04.07.2016, проведену суб`єктом оцінювальної діяльності ПП "Енергомакс", ринкова вартість об`єктів оцінки (предметів іпотеки) становить: нежитлової будівлі офісу зі складами - 248400,00 грн (за адресою: Хмельницька область, м. Ізяслав, вул. Жовтнева, 16 "В"); будівлі складу загальною площею 663,4 м2- 1504800,00 грн; товарних складів для зберігання запасних частин сільськогосподарської техніки, загальною площею 2303,6 м2 - 4616400,00 грн; будівлі адмінбудинку загальною площею 1740,8 м2 - 11865600,00 грн; будівлі майстерні загальною площею 763,2 м2 - 1584000,00 грн; будівлі цеху, загальною площею 1202,2 м2 - 2496000,00 грн; арочної будівлі загальною площею 753,9 м2 - 1564800,00 грн; будівлі гаража, загальною площею 473,1 м2 - 981600,00 грн; будівлі спортивно-оздоровчого комплексу, загальною площею 481,9 м2 - 3284400,00 грн; будівлі котельної, загальною площею 85,5 м2 - 177600,00 грн; будівлі трансформаторної підстанції, загальною площею 52,4 м2 - 109200,00 грн. У подальшому згідно з інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 30.08.2016 за ПАТ "Укрсоцбанк" 05.07.2016 зареєстровано право приватної власності на вказане нерухоме майно.
Стислий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
30. Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 11.07.2023 у позові відмовлено.
31. Рішення мотивовано відсутністю підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство) та статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) з огляду на укладення спірних договорів поза межами "підозрілого періоду".
32. Водночас місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання спірних договорів фіктивними або фраудаторними, зважаючи на їх виконання сторонами та недоведення обставин вчинення їх з метою ухилення від виконання зобов`язань перед кредиторами.
33. З огляду на відмову в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними спірних договорів та підтвердження правомірності вибуття спірного майна з власності Боржника, суд першої інстанції також відмовив у задоволенні позову про витребування майна в порядку статті 388 Цивільного кодексу України.
34. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.11.2023 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
35. Постанову мотивовано тим, що ефективним способом захисту права власності Боржника, порушеного внаслідок вчинення фраудаторного правочину, є пред`явлення вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння; право власності на Майно зареєстроване за Відповідачем-3, а доводів щодо добросовісності/недобросовісності набуття Відповідачем-3 Майна немає у позовній заяві та апеляційній скарзі.
Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника
36. Ліквідатор Боржника подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
37. Касаційна скарга подана з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду щодо застосування статті 388 Цивільного кодексу України, викладеного в постановах від 20.02.2020 у справі № 922/719/16, від 08.12.2022 у справі № 916/329/21(916/3073/21), від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 03.10.2018 у справі № 906/1765/15, від 18.02.2021 у справі № Б-39/187-08, від 05.03.3020 у справі № 916/3545/15, від 30.08.2023 у справі № 712/9803/20(61-12639св22).
38. Скаржник зауважує, що господарський суд апеляційної інстанції погодився з тим, що оскаржувані правочини суперечать пункту 6 частини 1 статті 3, частинам 3, 6 статті 13 Цивільного кодексу України як такі, що вчинені всупереч принципу добросовісності, внаслідок зловживання правом власності на шкоду кредиторам, тобто є фраудаторними.
39. Водночас скаржник наголошує, що звернення ліквідатора Боржника із заявою в порядку статті 388 Цивільного кодексу України є ефективним способом захисту порушених прав боржника, відповідає його повноваженням та не суперечить меті Закону про банкрутство.
40. За твердженням скаржника майно, яке вибуло з володіння власника на підставі фраудаторного правочину, визнаного у подальшому недійсним рішенням суду, слід вважати таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Отже, за умови вибуття майна з володіння власника не з його волі не має значення питання добросовісності поточного власника спірного майна, оскільки за таких обставин майно витребовується і від добросовісного набувача.
41. На думку скаржника, вимога про визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло з володіння боржника, тобто встановлення факту такого відчуження поза волею власника, лежить у тісному взаємозв`язку з вимогою про витребування майна в останнього набувача в контексті ефективного захисту, позаяк кінцевою метою такого позову є саме повернення майна до ліквідаційної маси.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
42. Відповідач-2 подав письмові пояснення, в яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
43. Відповідач-2 зазначає про відсутність ознак фіктивності спірних договорів; відсутність у ліквідатора Боржника права на звернення до суду з позовною заявою через недотримання ним вимог частини 1 статті 42 КУзПБ; відсутність порушення прав позивача зі сторони відповідачів унаслідок укладення спірних договорів.
44. Також Відповідач-2 посилається на обрання ліквідатором Боржника неналежного способу захисту в цій справі, адже підстав для визнання недійсними спірних договорів немає через реєстрацію права власності на Майно за Відповідачем-3. У зв`язку із цим ефективним способом захисту права власності Боржника є пред`явлення вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння.
45. Водночас, на думку Відповідача-2, вимога про витребування Майна з чужого незаконного володіння також не підлягає задоволенню, оскільки Відповідач-3 є добросовісним набувачем і підстав для витребування у нього Майна немає.
46. Крім того, Відповідач-2 наголошує, що позовна давність щодо заявлених у цій справі вимог спливла.
Касаційне провадження
47. Ухвалою Верховного Суду від 09.01.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ліквідатора Боржника, призначено її до розгляду в судовому засіданні на 01.02.2024. Ухвалою Верховного Суду від 01.02.2024 оголошено перерву в розгляді справи до 08.02.2024.
48. Ухвалою Верховного Суду від 08.02.2024 справу за касаційною скаргою ліквідатора Боржника передано на розгляд судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду на підставі частини 1 статті 302 Господарського процесуального кодексу України.
49. Зазначену ухвалу мотивовано необхідністю відступити під час розгляду цієї справи від правової позиції, викладеної в постанові від 03.10.2018 у справі №906/1765/15, шляхом її уточнення таким чином, що вибуття майна з володіння власника (або особи, якій він передав майно у володіння) на підставі правочину, який у подальшому визнаний недійсним, можна вважати таким, що відбулось не з їхньої волі в розумінні пункту 3 частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України, у тому разі, коли недійсність вказаного правочину зумовлена впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника власника з другою стороною та/або іншими конкретними обставинами, які свідчать про відсутність дійсної волі власника на відчуження відповідного майна.
50. Ухвалою Верховного Суду від 26.02.2024 прийнято справу за касаційною скаргою ліквідатора Боржника до провадження судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, призначено її до розгляду на 13.03.2024.
51. Ухвалою Верховного Суду від 13.03.2024 оголошено перерву в розгляді справи за касаційною скаргою ліквідатора Боржника до 17.04.2024 з метою звернення до фахівців Науково-консультативної ради при Верховному Суді для підготовки наукового висновку.
52. Ухвалою Верховного Суду від 17.04.2024 оголошено перерву в розгляді справи за касаційною скаргою ліквідатора Боржника до 22.05.2024 у зв`язку з необхідністю ознайомлення представників сторін з висновками Науково-консультативної ради при Верховному Суді.
53. 25.04.2024 Відповідач-2 подав додаткові пояснення у справі з урахуванням ознайомлення зі змістом наукових висновків і наголошує, що оскаржувані судові рішення про відмову в задоволенні вимоги про витребування майна відповідають вимогам законності та обґрунтованості, а заявлені позовні вимоги про визнання недійсними договорів за умови їх доведення не відновлюють права арбітражного керуючого.
54. У додаткових поясненнях від 06.05.2024 Відповідач-2 просить врахувати його правову позицію, а також правову позицію члена Науково-консультативної ради при Верховному Суді Яроцького В.Л. в частині висновку щодо питання про наявність волі під час укладення договору, однак не враховувати правову позицію щодо питання ефективності способу захисту прав кредиторів боржника у справі про банкрутство в разі визнання недійсним договору.
55. Ліквідатор Боржника подав письмові пояснення, в яких, зокрема, посилаючись на висновки членів Науково-консультативної ради при Верховному Суді, зазначає про ефективність захисту прав кредиторів боржника у справі про банкрутство шляхом задоволення позову арбітражного керуючого або кредитора про визнання недійсним правочину, укладеного на шкоду кредиторам (фраудаторного правочину).
Позиція Верховного Суду
56. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги.
57. Предметом касаційного перегляду у цій справі є судові рішення, ухвалені за наслідком розгляду позову ліквідатора Боржника про визнання недійсним Договору-1 і Договору-2 як таких, що мають ознаки фраудаторності, а також витребування із чужого незаконного володіння Відповідача-3 відчужених за спірними договорами Майна і Земельної ділянки.
58. Верховний Суд неодноразово зазначав, що інститут визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливого справедливого задоволення вимог кредиторів.
59. Стаття 42 КУзПБ визначає спеціальні підстави для заявлення вимог про визнання недійсними правочинів за участю боржника, вчинених ним після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство.
60. Однак згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду викладеною, зокрема, в постановах від 28.10.2021 у справі №911/1012/13, від 02.06.2021 у справі №904/7905/16, укладення боржником договору поза межами відповідного "підозрілого періоду" (одного або трьох років, що передували відкриттю справи про банкрутства), визначеного, відповідно, статтею 20 Закону про банкрутство або статтею 42 КУзПБ, не виключає можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України чи інших законів.
61. Так, однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
62. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які мають право розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.
63. Частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
64. Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.
65. Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, й це передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор має право розраховувати, що всі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.
66. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимог іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.
67. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.
68. Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані зі зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.
69. Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.
70. Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності з огляду на презумпцію фраудаторності правочину, вчиненого боржником на шкоду кредиторам.
71. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.09.2022 у справі №910/16579/20 навела такі висновки.
72. Фраудаторні правочини у цивілістичній доктрині - це правочини, які вчиняються сторонами з порушенням принципів доброчесності та з метою приховування боржником своїх активів від звернення на них стягнення окремими кредиторами за зобов`язаннями боржника, завдаючи тим самим шкоди цьому кредитору.
73. У Цивільному кодексі України немає окремого визначення фраудаторних правочинів, їх ідентифікація досягається через застосування принципів (загальних засад) цивільного законодавства та меж здійснення цивільних прав. Спільною ознакою таких правочинів є вчинення сторонами дій з виведення майна боржника на третіх осіб з метою унеможливлення виконання боржником своїх зобов`язань перед кредиторами та з порушенням принципу добросовісності поведінки сторони у цивільних правовідносинах.
74. Використання особою належного їй суб`єктивного права не для задоволення легітимних інтересів, а з метою заподіяння шкоди іншим учасникам цивільних правовідносин, задля приховування дійсного наміру сторін при вчиненні правочину є очевидним використанням приватноправового інструментарію всупереч його призначенню та за своєю суттю є "вживанням права на зло". За таких умов недійсність договору як приватноправова категорія є інструментом, який покликаний не допускати, або припиняти порушення цивільних прав та інтересів, або ж їх відновлювати.
75. Договір, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторний договір), може бути як оплатним, так і безоплатним.
76. Як вбачається із встановлених апеляційним господарським судом обставин у цій справі, Договір-1 і Договір-2 укладено між заінтересованими (пов`язаними) особами, оскільки на момент їх укладення засновниками Боржника та Відповідача-2 були члени однієї родини. При цьому на момент укладення Договору-1 і Договору-2 про відчуження Майна і Земельної ділянки на користь Відповідача-2 Боржник мав невиконані грошові зобов`язання перед ПАТ "Укрсоцбанк" та Ініціюючим кредитором.
77. З огляду на таке Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок апеляційного господарського суду про те, що укладення Договору-1 і Договору-2 не відповідає пункту 6 частини 1 статті 3 та частинам 3, 6 статті 13 Цивільного кодексу України, оскільки вони вчинені всупереч принципу добросовісності та внаслідок зловживання правом власності на шкоду кредиторам. Учасники справи не спростували наведений висновок під час касаційного перегляду, зокрема, навівши певні доводи, які б спростували висновок господарського суду апеляційної інстанції про пов`язаність Боржника та Відповідача-2, виведення відповідачем Майна і Земельної ділянки на пов`язану особу, незважаючи на наявність у нього невиконаних зобов`язань перед контрагентами (зокрема Ініціюючим кредитором) та, як наслідок, неможливість погашення грошових вимог таких кредиторів.
78. Водночас господарський суд апеляційної інстанції відмовив у визнанні спірних договорів недійсними, посилаючись на те, що в цьому випадку ефективним способом захисту права власності боржника, порушеного внаслідок вчинення фраудаторного правочину, є пред`явлення вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння, однак у цій справі підстав для витребування Майна і Земельної ділянки з володіння Відповідача-3 як добросовісного набувача немає.
79. Тобто підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі в оскаржуваній постанові визначено саме неможливість задоволення віндикаційного позову про витребування своєї речі неволодіючим власником (Боржником) від володіючого невласника (Відповідача-3), що, за висновком господарського суду апеляційної інстанції, свідчить про неефективність визнання недійсними спірних договорів як способу захисту відповідних прав.
80. Оцінюючи обґрунтованість висновку апеляційного господарського суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, Верховний Суд виходить з такого.
81. Відповідно до положень статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (частина 1). Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина 3).
82. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.