ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2024 року
м. Київ
справа № 807/965/15
адміністративне провадження № К/9901/54729/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Гончарової І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управлінням ДПС у Закарпатській області, утвореного як відокремлений підрозділ ДПС України, на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 у справі №807/965/15 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Закарпатській області, утвореного як відокремлений підрозділ ДПС України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Закарпатській області (далі - Управління) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 03.03.2015 № 0000031703, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем акцизний податок з товарів, ввезених на митну територію України фізичними особами, на 106804,86 грн., №0000021703, яким визначено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 164464,65 грн., № 0000011703, яким нараховано грошове зобов`язання за платежем мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами, у розмірі 65047,13 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, з урахуванням заяви про зміну підстав позову, зазначила про невмотивованість висновків податкового органу, викладених в акті перевірки від 23.02.2015 № н0003/4/0716/2801608220, оскільки при митному оформленні товару за ВМД ІМ 40ДЕ № 305080000/2013/014061 від 25.07.2013 митна вартість була визначена на рівні фактичної ціни придбання товару - автомобіля марки "AUDI-Q7", з урахування транспортних витрат та витрат на страхування, що підтверджується рахунком фактурою від 15.05.2013 № 34-2013 на суму 37800 Євро, який було видано продавцем товару "JK-Concept Autohandel" (Німеччина), складено на фірмовому бланку та містить всі необхідні реквізити; також посилалась на те, що оскільки вказаний автомобіль постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24.02.2015 у справі 308/1014/15-п конфісковано в дохід державі, то відповідно до частини першої статті 290 Митного кодексу України (далі - МК України) обов`язок зі сплати митних платежів вважається виконаним.
Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.11.2017 у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції, приймаючи вказане рішення, дійшов переконання, що сукупність документів, як поданих до митного оформлення, так і отриманих від митних органів Німеччини, вказує на те, що позивачем у митній декларації було заявлено недостовірні відомості щодо вартості транспортного засобу - автомобіль марки "AUDI-Q7", а саме визначено її у розмірі 37800,00 Євро, замість 49000,00 Євро, внаслідок чого при ввезенні автомобіля на територію України ОСОБА_1 була безпідставно звільнена від оподаткування митними платежами згідно пункту 11 частини десятої статті 374 МК України; також зазначив, що до позивача не підлягають застосуванню положення частини першої статті 290 Митного кодексу України, оскільки зазначений автомобіль в дохід держави фактично конфісковано не було.
Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2018 скасовано постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.11.2017; прийнято нову постанову, якою позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 03.03.2015 № 0000031703, № 0000021703, №0000011703.
Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з відсутності механізму відкликання податкових повідомлень - рішень у зв`язку з припиненням обов`язку зі сплати митних платежів на підставі пункту 4 частини першої статті 290 МК України, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин з огляду на завершення виконавчого провадження щодо конфіскації автомобіля марки "AUDI-Q7", у зв`язку з ввезенням якого на митну територію України було нараховано вказані платежі; також суд вказав, що, визначаючи митну вартість товару, позивач з урахуванням положень підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України презюмовано діяла добросовісно, адже при митному оформленні товару було надано документ, виданий підприємством-продавцем із зазначеною в ньому ціною автомобіля 37 800 Євро.
Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, Управління подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права й порушення процесуальних норм, а також неповне з`ясування обставин справи, просило його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції; Управління наголошувало на тому, що саме на позивача покладено обов`язок зі сплати нарахованих митних платежів у зв`язку з недотриманням норм МК України; до того ж порушення останніх при ввезенні автомобіля на митну територію України встановлено й постановою Ужгородського міськрайонного суду від 24.02.2015 у справі 308/1014/15-п, яка набрала законної сили; при цьому вказувало, що надання неналежних документів не може вважатися виконанням вимог митниці щодо підтвердження митної вартості товарів.
Позивач у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке просить залишити без змін, - обґрунтованим та законним.
Ухвалою Верховного Суду від 17.06.2024 замінено первинного відповідача - Головне управління ДФС у Закарпатській області її правонаступником - Головним управлінням ДПС у Закарпатській області, утвореним як відокремлений підрозділ ДПС України (далі - відповідач, Управління).
Відповідно до пункту 2 Розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційна скарга підлягає розгляду у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом, тобто до 08.02.2020.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Як відмітили суди, в період з 09.02.2015 по 13.02.2015 Управлінням було проведено невиїзну документальну перевірку стану дотримання законодавства України з питань державної митної справи при митному оформленні товару "легковий автомобіль марки "AUDI-Q7", 2012 року випуску № НОМЕР_1" за ВМД ІМ 40ДЕ № 305080000/2013/014061 від 25.07.2013
За результатами перевірки складено акт від 23.02.2015 № н0003/4/0716/2801608220, яким встановлено надання митному органу документу, а саме рахунку-фактури (інвойса) № 34-2013 від 15.05.2013, який містить неправдиві дані щодо його вартості, що призвело до отримання громадянкою ОСОБА_1 безпідставних пільг в оподаткуванні, порушення вимог статей 267, 374 МК України, підпункту "в" пункту 185.1 статті 185 та пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (далі - ПК України), Закону України "Про митний тариф України", статті 7 Закону України "Про Єдиний митний тариф" і до несплати митних платежів в повному обсязі та заниження податкових зобов`язань на загальну суму 269053,31 грн., з яких ввізне мито - 52037,70 грн., акциз - 85443,89 грн та податок на додану вартість 121571,72 грн.
Такі висновки ґрунтуються на тому, що митними органами Німеччини листом від 05.08.2014 № ІІІ1/1Z4663 B-UA-149/13 проінформовано, що надані при оформленні імпорту в Україну документи були підроблені; до листа німецького підприємства "JK-Concepts Autohandel", яким надано інформацію про обставини придбання автомобіля, додано рахунок від 15.05.2013 № 34-2013, згідно якого воно продало автомобіль марки "AUDI-Q7", 2012 року випуску, кузов № НОМЕР_1" за загальною вартістю нетто 49000,00 Євро особі - ОСОБА_1, банківську виписку від 31.05.2013, відповідно до якої на рахунок вказаного підприємства перераховано кошти у розмірі 49000,00 Євро, та експортну декларацію MRN 13DE345376898785E7, експортером за якою є "JK-Concepts Autohandel", а покупцем - позивач та в якій зазначено ціну автомобіля - 49000,00 Євро; вартість автомобіля згідно вказаних документів становить 58,94% від загальної суми виплаченої ОСОБА_1 за період проходження дипломатичної служби за кордоном - 866704,96 грн., у зв`язку з чим дана операція не підпадає під дію пункту 11 частини десятої статті 374 МК України, що вказує на відсутність підстав для звільнення від оподаткування.
На підставі вказаних висновків акту перевірки Управлінням прийняті податкові повідомлення - рішення від 03.03.2015 № 0000031703, яким збільшено суму зобов`язання за платежем акцизний податок з товарів, ввезених на митну територію України фізичними особами на 106804,86 грн., в тому числі за основним платежем на 85443,89 грн. та за штрафними санкціями - 21360,97 грн.; №0000021703, яким визначено суму зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 164464,65 грн., у тому числі за основним платежем - 131571,72 та за штрафними санкціями - 32892,93 грн.; № 0000011703, яким нараховано грошове зобов`язання за платежем мито на транспортні засоби та шини до них, що ввозяться на територію України фізичними особами, у розмірі 65047,13 грн., у тому числі за основним платежем 52037,70 грн. та за штрафними санкціями - 13009,43 грн.
Не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням позивач скористався правом звернення до суду із цим позовом.
Згідно з частиною першою статті 246 МК України (тут і далі - в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 МК України митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.
Частинами першою та другою статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
За приписами частини 8 статті 264 МК України з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Згідно зі статтею 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.
Митний контроль здійснюється виключно органами доходів і зборів відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
Відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу
Частиною 5 статті 54 МК України встановлено, що органи доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Підпунктом 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) констатовано, що контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Положеннями пункту 54.4 статті 54 ПК України передбачено, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Згідно підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
За правилами пункту 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Виконанням податкового обов`язку, як передбачено пунктом 38.1 статті 38 ПК України, визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.
За приписами підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України як грошове зобов`язання платника податків розуміють суму коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.