ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2024 року
м. Київ
справа № 420/10177/21
адміністративне провадження № К/990/8475/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 24.11.2023 (суддя Потоцька Н.В.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2024 (судді: Димерлій О.О., Скрипченко В.О., Осіпов Ю.В.)
у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Пенсійного фонду України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії, -
ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Пенсійного фонду України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 08.04.2021 № 951370822326 про відмову в перерахунку пенсії на підставі довідки Миколаївської обласної прокуратури від 29.03.2021;
- визнати незаконною бездіяльність Пенсійного Фонду України, Головного управління Пенсійного Фонду України в Київській області та Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області в нездійсненні перерахунку пенсії на підставі заяви від 30.04.2021 та довідки Миколаївської обласної прокуратури від 29.03.2021;
- зобов`язати Пенсійний Фонд України, Головне управління Пенсійного Фонду України в Київській області та Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області здійснити перерахунок та виплату пенсії згідно з довідкою Миколаївської обласної прокуратури від 29.03.2021 № 21-92вих.21 та за його заявою від 30.04.2021 з урахуванням фактично виплачених сум - з 15 березня 2021, без обмеження її максимального розміру.
РІШЕННЯ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2021 позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 08.04.2021 № 951370822326 про відмову в перерахунку пенсії позивачу на підставі довідки Миколаївської обласної прокуратури від 29.03.2021.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного Фонду України в Одеській області, викладені в листі від 18.05.2021 №7898-7889/Б-02/8-1500/21, щодо відмови у здійсненні з 01.04.2021 перерахунку пенсії позивачу на підставі заяви від 30.04.2021 та довідки Миколаївської обласної прокуратури від 29.03.2021.
Зобов`язано Головне управління Пенсійного Фонду України в Одеській області здійснити позивачу перерахунок та виплату пенсії згідно з довідкою Миколаївської обласної прокуратури від 29.03.2021 № 21-92вих.21 та за його заявою від 30.04.2021 з урахуванням фактично виплачених сум з 01.04.2021.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто на користь позивача суму понесених судових витрат на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.
13.11.2023 судом першої інстанції зареєстровано заяву позивача, подану в порядку 383 КАС України, в якій він просив:
- визнати протиправними рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 31.01.2022 №951370822326 та його дії в частині обмеження максимального розміру пенсії та визначення 60% - відсоткового значення розміру пенсії від заробітної плати прокурора, який працює на відповідній посаді, під час її перерахунку позивачу з 01.04.2021, вчинені як суб`єктом владних повноважень - відповідачем 1 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2021 у справі №420/10177/21;
- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок основного розміру пенсії позивача з 01.04.2021 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28.10.2021 у справі №420/10177/21, без обмеження її максимального розміру та виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 80% від заробітної плати прокурора, який працює на відповідній посаді згідно з довідкою Миколаївської обласної прокуратури від 29.03.2021 №21-92вих.21, з урахуванням фактично виплачених сум.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 24.11.2023, залишеною без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2024, заяву позивача, подану в порядку статті 383 КАС України, - повернуто заявнику без розгляду.
Повертаючи заяву позивача без розгляду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач був обізнаний про порушення своїх прав, проте із заявою в порядку статті 383 КАС України звернувся з пропуском десятиденного строку звернення до суду, що передбачено частиною 4 статті 383 КАС України. Докази поважності причин строку звернення до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України відсутні.
Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що пред`явлення виконавчого листа до примусового виконання не змінює правового регулювання спірних правовідносин та фактичних обставин у справі. Із такою обставиною приписи чинного законодавства не пов`язують початок перебігу строку звернення до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.
ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ, ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Позивач не погодився з рішеннями судів попередніх інстанцій про повернення заяви без розгляду, звернувся з касаційною скаргою.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що він та державний виконавець вчиняли всі можливі дії для примусового виконання рішення суду від 28.10.2021, а повернення заяви унеможливило його доступ до правосуддя для повного захисту прав та інтересів.
На думку позивача, при визначенні строку звернення із заявою в порядку статті 383 КАС України цей строк не можна обраховувати, виходячи з обізнаності позивача про порушення прав з дати отримання грошових коштів при здійсненні перерахунку відповідачем або з дати отримання відповіді від 12.04.2022, оскільки станом на вказані дати виконавчий лист, виданий 21.01.2022, ще не перебував на примусовому виконанні, а виконавче провадження не було відкрите. Позивачу на той час за будь-яких обставин не могло бути відомо про те, що відповідачем не буде виконано в повному обсязі судове рішення навіть за наявності відповідного виконавчого провадження та постанов державного виконавця про накладення штрафу. Отримавши грошові кошти у меншому розмірі та інформацію про здійснений перерахунок, позивач дізнався про факт ухилення відповідача від виконання рішення суду від 28.10.2021 в добровільному порядку, а не про порушення свого права в частині примусового виконання рішення суду.
Покликаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та порушення норм процесуального права, позивач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.
ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Предметом касаційного перегляду цієї справи є ухвала про повернення заявникові заяви, поданої в порядку статті 383 КАС України, оскарження якої в касаційному порядку передбачено частиною 2 статті 328 КАС України та пунктом 12 частини 1 статті 294 КАС України.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
За правилами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.