ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2024 року
м. Київ
справа № 190/161/23
провадження № 51-812км24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
у режимі відеоконференції:
потерпілої ОСОБА_6,
представника потерпілих ОСОБА_7,
засудженої ОСОБА_8,
захисника ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_9 в інтересах засудженої ОСОБА_8 та представника ОСОБА_7 в інтересах потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11 і ОСОБА_6 на вирок Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2024 року у кримінальному провадженні щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, українки, громадянки України, уродженки с. Саївка П`ятихатського району Дніпропетровської області, жительки АДРЕСА_1, не судимої,
засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Короткий зміст вироку місцевого суду, оскарженого судового рішення та встановлені обставини
За вироком П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 23 жовтня 2023 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати усіма видами транспортних засобів на строк 3 роки, а на підставі ст. 75 цього Кодексу звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 2 роки та покладенона неї виконання обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_8 у рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди на користь потерпілих: ОСОБА_6 - 965 000 грн (з урахуванням уже сплачених сум), ОСОБА_10 та ОСОБА_11 - по 1 000 000 грн кожному.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
Суд визнав ОСОБА_8 винуватою у вчиненні за викладених у вироку обставин порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Як установив суд, 07 жовтня 2022 року приблизно о 16 год 20 хв. ОСОБА_8, керуючи технічно справним автомобілем "Renault Logan" (державний номерний знак НОМЕР_1 ), який належить СФГ "Полісся", рухаючись автодорогою М-10 "Знам`янка-Луганськ-Ізварине" з боку с. Саївка Кам`янського району Дніпропетровської області у напрямку с. Новогурівка, на перехресті з дорогою, що веде у напрямку с. Іванівка, всупереч вимог пунктів 1.3, 1.5, 2.3 "б", 16.13 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), не врахувала дорожню обстановку, виконуючи маневр повороту ліворуч, не надала переваги у русі автомобілю "ВАЗ 2121" (державний номерний знак НОМЕР_2 ), який належить ОСОБА_12, що рухався у зустрічному напрямку під керуванням ОСОБА_13, виїхала на зустрічну смугу та допустила зіткнення з указаним автомобілем "ВАЗ 2121". У результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі-ДТП) водій автомобіля "ВАЗ 2121" ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження, від яких помер на місці події.
Допущені ОСОБА_8 порушення вимог п. 16.13 ПДР перебувають у прямому причинному зв`язку з подією ДТП та наслідками, які настали.
Дніпровський апеляційний суд 08 лютого 2024 року скасував указаний вирок у частині заходу примусу й ухвалив новий, яким призначив ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 травня 2024 року було виправлено описку у вступній та резолютивній частинах вироку цього суду від 08 лютого 2024 року, та ухвалено зазначити вірно дату вироку П`ятихатського районного суду Дніпропетровської області "23 жовтня 2023 року".
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі, як убачається з її змісту, захисник просить змінити вирок апеляційного суду, пом`якшити призначене ОСОБА_8 покарання, застосувавши інститут умовного звільнення. Аргументуючи заявлену вимогу, скаржник посилається на те, що його підзахисна раніше ні до адміністративної, ні до кримінальної відповідальності не притягалася, заміжня, позитивно характеризується, має постійне місце проживання і роботи та міцні соціальні зв`язки, на спеціальних обліках не перебуває, злочин вчинила з необережності, визнала свою провину, щиро розкаялася, активно сприяла розкриттю злочину, частково відшкодувала завдану потерпілим моральну шкоду у розмірі 275 000 грн.Суть доводів скаржника зводиться до того, що при виборі заходу примусу суд апеляційної інстанції не дотримався приписів статей 50, 65 вказаного Кодексу, попри наявні у справі пом`якшуючі обставини, дійшов необґрунтованого протилежного висновку і неправомірно не врахував їх. На переконання сторони захисту, встановлені місцевим судом пом`якшуючі обставини у поєднанні з позитивними даними про особу винної, а також часткове відшкодування потерпілим шкоди, слугують безумовною підставою для застосування до засудженої інституту умовного звільнення. Поміж цього, скаржник посилається на ряд допущених на його думку апеляційним судом порушень, а саме: вирок суду не відповідає вимогам ст. 420 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК); не досліджуючи матеріали провадження, що слугували підставою для застосування місцевим судом ст. 75 КК, суд переоцінив їх, чим порушив принцип безпосередності дослідження доказів; у резолютивній частині свого рішення суд зазначив неправильну дату вироку місцевого суду.
У поданих в інтересах потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_6 касаційних скаргах, які є аналогічними за змістом, представник потерпілих ОСОБА_7 просить на підставі ч. 1 ст. 438 КПК скасувати вирокапеляційного суду іпризначити новий розгляд у цьому суді. Зазначає, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог процесуального закону у своєму рішенні не навів належних обґрунтувань щодо призначення ОСОБА_8 покарання у мінімальних межах санкції ч. 2 ст. 286 КК. За твердженням касатора, таке покарання не є необхідним і достатнім у розумінні ст. 50 КК і є явно несправедливим черезм`якість. Представник потерпілих вважає, що апеляційний суд безпідставно погодився з тим, що обставинами, які пом`якшують покарання, - є щире каяття та визнання вини, формально зазначивши про їх наявність, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. На переконання ОСОБА_7, з огляду на відсутність пом`якшуючих обставин, настання тяжких непоправних наслідків - смерті потерпілого, не відшкодування засудженою у повному обсязі шкоди, визначеної у грошовому еквіваленті, а також суспільну небезпечність ОСОБА_8, останній має бути призначено покарання у максимальних межах санкції інкримінованої їй статті - 8 років позбавлення волі.
На касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_14 - адвоката ОСОБА_9 представник потерпілої ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав заперечення, в яких із наведенням аргументів стверджує про необґрунтованість заявлених стороною захисту касаційних вимог.
Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило.
Позиції учасників судового провадження
У суді касаційної інстанції захисник ОСОБА_9 та засуджена ОСОБА_8 підтримали касаційну скаргу захисника та заперечили обґрунтованість касаційних вимог представника потерпілого; потерпіла ОСОБА_6 та представник потерпілих ОСОБА_7 підтримали подані останнім касаційні скарги та заперечили проти задоволення касаційної скарги сторони захисту. Прокурор, висловивши свої міркування у судовому засіданні, вважала, що касаційна скарга захисника ОСОБА_9, який діє в інтересах засудженої ОСОБА_8 задоволенню не підлягає, а касаційні скарги представника потерпілих ОСОБА_7, поданих ним у інтересах потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_11 та ОСОБА_6, підлягають частковому задоволенню. Вважала, що вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_8 підлягає до скасування у зв`язку з невідповідністю призначеного їй покарання тяжкості кримінального правопорушення та її особі через його м`якість і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційних скаргах й у поданому запереченні, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги слід залишити без задоволення з огляду на таке.
Керуючись положеннями ч. 2 ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає оспорювані рішення у межах касаційних скарг, у яких не оспорюється висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність юридичної оцінки діяння за ч. 2 ст. 286 КК.