ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2024 року
м. Київ
справа № 204/8412/23
провадження № 61-3803св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2023 року у складі судді Токар Н. В. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Городничої В. С., Петешенкової М. Ю., Лопатіної М. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про знесення самочинно збудованого нерухомого майна.
Позовна заява мотивована тим, що він разом із ОСОБА_2 є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1, а саме йому належить 21/25 частки домоволодіння, а відповідачу - 4/25 часток домоволодіння.
Земельна ділянка за цією самою адресою перебуває у його з відповідачем спільній сумісній власності.
Позивач вказував, що на цій земельній ділянці відповідачем було зблоковано споруди: сарай літ. "З", гараж літ. "В", які побудовані впритул до паркана між земельними ділянками АДРЕСА_2, що не відповідає будівельним нормам та правилам, а також правилам протипожежної безпеки. Відповідач не узгоджував із ним таке будівництво.
Про те, що вказане будівництво було здійснене з порушеннями він дізнався із висновку експертів від 13 березня 2023 року № 1275/1276/1277/1278-22, складеного за результатами проведеної судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної, оціночно-земельної та земельно-технічної експертизи. Зазначена експертиза проводилася у справі № 204/9987/21 за його позовом до ОСОБА_2 про виділ частки домоволодіння та земельної ділянки в натурі. Наразі вказана справа судом не розглянута.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд зобов`язати відповідача знести самочинно збудоване нерухоме майно - триповерхову самочинну забудову літ. "Е-З" та господарські (допоміжні) споруди: сарай літ. "З", гараж літ. "В", що є частиною домоволодіння АДРЕСА_1, яке належить ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено, що внаслідок самочинного будівництва - зблокованих споруд: сараю літ. "З", гаражу літ. "В", які побудовані впритул до паркана між земельними ділянками по АДРЕСА_2, порушено його право. Сам по собі факт здійснення відповідачем самочинного будівництва не є підставою для задоволення вимог позивача про знесення такого будівництва, оскільки цьому крайньому заходу передує виконання положень частини сьомої статті 376 ЦК України, а саме зобов`язання відповідача здійснити перебудову.
Суд першої інстанції послався на відповідні правові висновки Верховного Суду.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2023 року - без змін.
Погоджуючись із висновками районного суду, апеляційний суд також вказав, що позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України. Позивачем не доведено, що внаслідок самочинного будівництва - зблокованих споруд: сараю літ. "З", гаражу літ. "В", які побудовані впритул до паркана між земельними ділянками по АДРЕСА_2, порушено його права.
Відповідно до частини сьомої статті 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.
Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво.
Разом з тим, позивач не звертався до відповідача з вимогою про приведення об`єкту самочинного будівництва (прибудови) у спосіб, передбачений законодавством, клопотань про призначення судової будівельно-технічної експертизи під час розгляду справи не заявляв, а доказів того, що відповідач відмовляється провести перебудову об`єкта самочинного будівництва (прибудови) суду не надав.
Таким чином, сам по собі факт здійснення відповідачем самочинного будівництва не є самостійною підставою для задоволення вимог позивача про знесення такого будівництва, оскільки цьому крайньому заходу передує виконання положень частини сьомої статті 376 ЦК України.
Посилання ОСОБА_1 на висновок експертів від 13 березня 2023 року № 1275/1276/1277/1278-22, складеного за результатами проведеної у справі № 204/9987/21 судової будівельно-технічної, оціночно-будівельної, оціночно-земельної та земельно-технічної експертизи, апеляційним судом з посиланням на положення статті 89 ЦПК України не взято до уваги, оскільки експертам питання щодо відповідності спірного нерухомого майна будівельним нормам та правилам, а також правилам протипожежної безпеки на розгляд не виносилося. Крім того, вказаному висновку експертів судом у справі № 204/9987/21 було надано оцінку та зазначено, що такий висновок містить ознаки неповноти, у зв`язку з чим суд призначив повторну експертизу. Отже, вказаний висновок експертів не є беззаперечним доказом на підтвердження доводів позивача щодо допущення відповідачем порушень будівельних норм та правил, а також правил протипожежної безпеки (стаття 110 ЦПК України).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у вищевказаній справі та витребувано її матеріали з Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська. Підставами касаційного оскарження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У квітні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили усіх обстави справи, не врахували, що об`єкт самочинного будівництва перебуває на земельній ділянці, яка є спільною сумісною власністю сторін у справі. Вказана нерухомість побудована із порушенням будівельних норм та правил, що створює загрозу життю та здоров`ю позивача. При цьому відповідач не узгодив із позивачем, як співвласником земельної ділянки, таке будівництво. Оскільки забудови здійснені відповідачем на земельній ділянці, яка знаходиться у спільній сумісній власності позивача і відповідача, то позивач також несе відповідальність перед третіми особами за наслідки, які можуть настати внаслідок порушення пожежних та будівельних норм. Суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що у спірних правовідносинах правове значення має позиція власника (користувача) земельної ділянки, а також дотримання прав інших осіб. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 України). У такому випадку знесення самочинного будівництва можливе без попереднього рішення суду про зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідні перебудову.
Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що позивачем не доведено порушення його прав. Наразі позивачем пред`явлено позов до ОСОБА_2 про виділ в натурі належних йому часток домоволодіння та земельної ділянки, який судом ще не вирішено. У вказаній справі було проведено експертизу, за результатами якої експертами складено висновок від 13 березня 2023 року № 1275/1276/1277/1278-22, в якому зазначено, що відповідачем було здійснене самочинне будівництво, яке виконане ним із грубим порушенням будівельних норм і правил та із порушенням правил протипожежної безпеки. Факт порушення відповідачем будівельних норм і правил, а також правил протипожежної безпеки підтверджується не лише вказаним висновком експертів, а також технічним паспортом на житловий будинок індивідуального житлового фонду від 28 квітня 2000 року, технічним паспортом на житловий будинок індивідуального житлового фонду від 27 липня 2007 року, якими підтверджено, що самочинні споруди збудовані впритул до межі сумісної земельної ділянки та до паркану.
Посилається на відповідні правові висновки Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У квітні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7 на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, в якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи касаційної скарги - безпідставними. Посилання в касаційній скарзі на відповідні правові висновки Верховного Суду є нерелевантними до обставин цієї справи. Зазначення позивачем у прохальній частині позовної заяви вимогу щодо триповерхової забудови літ. "Е-З", яка нібито належить ОСОБА_2 та є частиною домоволодіння АДРЕСА_1, є помилковим, оскільки такої існує.
06 травня 2024 року до Верховного Суду надійшли додаткові пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 . Разом з тим, відповідно до частини першої статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. За змістом статей 392-395 ЦПК України заявами по суті справи в суді касаційної інстанції є саме касаційна скарга та відзив на касаційну скаргу. Отже, подані до Верховного Суду додаткові пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підлягаютьзалишенню без розгляду (див.: постанови Великої Палати Верховного Суду: від 25 січня 2022 року у справі № 761/16124/15-ц, провадження № 14-184цс20; від 14 грудня 2022 року у справа № 477/2330/18, провадження № 14-31цс22).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа лише в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Обравши відповідний спосіб захисту права, позивач в силу статті 12 ЦПК України зобов`язаний довести правову та фактичну підстави своїх вимог.