ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 червня 2024 року
м. Київ
справа № 369/8926/21
провадження № 61-1365св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Романцової Тетяни Володимирівни на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 березня 2023 року, ухвалене у складі судді Фінагеєвої І. О., та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання квартири спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на 1/2 частку квартири у спільній сумісній власності, визнання права власності на обов`язкову частку в спадщині у розмірі 1/8 частки квартири.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що вона з 02 квітня 1997 року перебувала з ОСОБА_3 в зареєстрованому шлюбі.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Зазначену квартиру було придбано нею та ОСОБА_3 22 травня 2017 року, під час перебування в шлюбі, тому ця квартира є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Докази придбання квартири за особисті кошти спадкодавця відсутні.
Спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 є вона - його дружина, син ОСОБА_2 (відповідач) та син ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 із спадкодавцем на час смерті не проживав, до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у визначений законом строк не звертався.
Вона та ОСОБА_2 заявили про прийняття спадщини у встановлений законом строк, інших спадкоємців немає.
30 квітня 2020 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Мізерною Я. В. на підставі її заяви заведено спадкову справу.
Приватним нотаріусом встановлено, що 18 травня 2017 року ОСОБА_3 за життя склав заповіт на користь сина ОСОБА_2 .
На час відкриття спадщини вона мала статус непрацездатної особи, тому має право на обов`язкову частку у спадщині. Зважаючи на існування заповіту, обов`язкова її частка становить 1/8 частки спадкового майна.
Разом з тим, отримати свідоцтво про право власності на належну їй 1/2 частку квартири у спільній сумісній власності та свідоцтво на обов`язкову частку в спадковому майні не вдалося, оскільки 26 вересня 2020 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Мізерною Я. В. було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з тим, що спірна квартира є особистою власністю спадкодавця, що підтверджує заява ОСОБА_1 від 18 травня 2017 року про згоду на укладення договорів її чоловіком ОСОБА_3, написана перед укладанням договору купівлі-продажу деривативу та нерухомого майна (спірної квартири) від 22 травня 2017 року.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати житлову квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_3 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки цієї квартири у спільній сумісній власності на квартиру;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на обов`язкову частку в спадщині після смерті ОСОБА_3, а саме 1/8 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 березня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Залишаючи без задоволення позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідач надав суду належні, допустимі та достовірні докази на підтвердження факту придбання квартири АДРЕСА_1 за особисті кошти спадкодавця, отже ця квартира не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
Крім того, суд першої інстанції звернув увагу на те, що позивачці було відомо, що квартира придбавається її чоловіком за його особисті кошти та право власності на придбане нерухоме майно оформлюється за ним на праві особистої приватної власності, що було зазначено позивачкою у заяві про згоду на укладення договорів від 18 травня 2017 року.
Також, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову про визнання за ОСОБА_1 права власності на обов`язкову частку в спадщині померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, виходив з відсутності спору у вказаній частині, а також відсутності доказів наявності перешкод для реалізації позивачем в позасудовому порядку своїх прав, пов`язаних з оформленням права на обов`язкову частку в спадщині.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У січні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Романцова Т. В. подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила суд скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 березня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Романцової Т. В. мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, застосувавши до спірних правовідносин частину третю статті 57 СК України, не звернули увагу на те, що матеріали справи не містять доказів наявності у спадкодавця особистих грошових коштів для придбання спірної квартири, отже не спростовано принцип спільності майна подружжя.
Також суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що заява від 18 травня 2017 року про надання ОСОБА_1 згоди чоловіку ОСОБА_3 на придбання спірної квартири не може змінювати, скасовувати та припиняти правовий режим спільної сумісної власності подружжя, який виник з часу укладання шлюбу, та віднесення спірної квартири до об`єкта особистої приватної власності ОСОБА_3 .
У цій заяві міститься пункт про те, що ОСОБА_1 визнає, що кошти, за які купувалася спірна квартира, є особистою власністю ОСОБА_3, однак цей пункт є неправомірним, оскільки ставить її в невигідне становище.
Підставою касаційного оскарження Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20 березня 2023 року постанови Київського апеляційного суду від 21 листопада 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, зокрема суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) та у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 595/324/17 (провадження № 61-38303св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 462/518/18 (провадження № 61-13422св19), від 24 червня 2020 року у справі № 361/8810/15-ц (провадження № 61-1778св18), від 04 березня 2021 року у справі № 343/1294/18 (провадження № 61-14494св20).
Також заявник посилалася на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, пов`язаних із застосуванням заяви про згоду на укладення угоди по набуттю майна (активів) у власність з одночасним посиланням на ту обставину, що майно придбавається за особисті кошти одного із подружжя, що у разі визнання судами таких заяв як доказу статусу особистого майна стосовно цих коштів та придбаних за них активів, може призвести до легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Жуковська Т. Р. подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначила, що 18 травня 2017 року ОСОБА_1 підписала нотаріально посвідчену заяву, відповідно до якої на підставі частини третьої статті 57 СК України, повністю розуміючи значення своїх дій та без будь-якого тиску з боку інших осіб, відповідно до власного волевиявлення, володіючи повним обсягом цивільної дієздатності, ОСОБА_1, маючи на меті реальне настання правових наслідків, цією заявою стверджувала, що квартира
АДРЕСА_1, набувається її чоловіком ОСОБА_3 за кошти, що є його особистою приватною власністю. Отже, вона підтвердила, що грошові кошти, які витрачатимуться на придбання зазначеної квартири, є його особистою власністю, тому придбана квартира набувається ним у його особисту приватну власність. Тому просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
У березні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Романцова Т. В. подала до Верховного Суду пояснення на відзив представника ОСОБА_2 - адвоката Жуковської Т. Р. на касаційну скаргу, в якому просила суд задовольнити касаційну скаргу та скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2024 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
У лютому 2024 року заявник у встановлений судом строк усунув недоліки касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 02 квітня 1997 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1, виданим Мінським відділом реєстрації актів цивільного стану м. Макіївки Донецької області (т. 1, а. с. 21).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджує свідоцтво про смерть, видане 21 березня 2020 року виконавчим комітетом Святопетрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (т. 1, а. с. 22).
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, зокрема на квартиру АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру від 22 травня 2017 року № 7/ЛУ20-Б, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08 листопада 2019 року, що підтверджує витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14 листопада 2019 року № 188750388 (т. 1, а. с. 15-17, 19).
Згідно із заявою від 18 травня 2017 року, посвідченою приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Швецовою О. С., зареєстрованою в реєстрі за № 1029, ОСОБА_1, згідно із частиною другою статті 65 СК України, відповідно до якої згода подружжя на укладення договору, що потребує нотаріального посвідчення та (чи) державної реєстрації, має бути нотаріально посвідченою, повністю розуміючи значення своїх дій, відповідно до власного волевиявлення, володіючи обсягом цивільної дієздатності, маючи на меті реальне настання правових наслідків, дала свою згоду на придбання її чоловіком ОСОБА_3 нерухомого майна (майнових прав), а саме квартири АДРЕСА_1, а також надала згоду на укладення та підписання ним договорів купівлі-продажу деривативу, купівлі-продажу нерухомого майна, при цьому вона погодилася на те, щоб умови договорів (в тому числі і ціна) визначалася її чоловіком (його представником) самостійно.
Цю згоду просила вважати дійсною за будь-яких умов та незалежно від того, за яку суму та в які строки буде здійснюватися придбання нерухомого майна. При цьому вона заявила, що зазначені договори укладатимуться її чоловіком в інтересах сім`ї на умовах, які вони вважають вигідними для них, і укладання зазначених договорів відповідає їхньому дійсному та вільному волевиявленню.
Також ОСОБА_1, згідно із частиною третьою статті 57 СК України, відповідно до якої майно набувається за час шлюбу, але за кошти, які належать особисто чоловіку, повністю розуміючи значення своїх дій та без будь-якого тиску з боку інших осіб, відповідно до власного волевиявлення, володіючи повним обсягом цивільної дієздатності, маючи на меті реальне настання правових наслідків, цією заявою стверджувала, що квартира АДРЕСА_1, набувається її чоловіком ОСОБА_3 за кошти, що є його особистою приватною власністю.
Підтвердила, що грошові кошти, які витрачаються на придбання зазначеної квартири, є його особистою власністю, а тому придбана квартира набувається ним у його особисту приватну власність (т. 1, а. с. 73).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 батьками ОСОБА_2 зазначені батько - ОСОБА_3, мати - ОСОБА_6 (т. 1, а. с. 24).
Згідно із заповітом від 18 травня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Швецовою О. С., ОСОБА_3 на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: майнові права на квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку виникне у майбутньому, або квартиру, яка стане йому належною в майбутньому, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, заповідає - ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Макіївка Донецької області. Цим заповідальним розпорядженням покладає обов`язок на ОСОБА_2 надати право довічного користування (проживання) квартирою в цілому, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1, а. с. 30).
30 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Тамаря Я. В. із заявою про прийняття спадщини після померлого чоловіка ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а. с. 64).
Відповідно до витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 30 квітня 2020 року № 60090653 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Тамаря Я. В. за заявою ОСОБА_1 30 квітня 2020 року заведена спадкова справа щодо майна померлого ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а. с. 62).
12 травня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до приватного нотаріуса Києво-Святошинського районного нотаріального округу Тамаря Я. В. із заявою про прийняття спадщини після померлого батька ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1, а. с. 65).
26 вересня 2020 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Мізірною Я. В. (колишнє прізвище - Тамаря) Я. В. прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, відповідно до якої 22 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Аналізуючи документи спадкової справи, а також твердження ОСОБА_2, що це майно є особистою власністю померлого, надання копії заяви, яка підписана ОСОБА_1 18 травня 2017 року, встановити належність/неналежність спільного майна подружжя є неможливим, що тягне за собою неможливість визначення часток спадщини (т. 1, а. с. 25, 26).
26 вересня 2020 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Мізірною Я. В. (колишнє прізвище - Тамаря) Я. В. прийнято постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, а саме на 5/6 частки квартири АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підставою відмови у вчиненні нотаріальної дії зазначено, що встановити належність/неналежність спільного майна подружжя є неможливим, що тягне за собою неможливість визначення часток спадщини (т. 1, а. с. 66, 67).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.