ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2024 року
м. Київ
справа № 541/2658/22
провадження № 61-2115св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Ситнік О. М.
суддів: Грушицького А. І., Петрова Є. В., Пророка В. В., Сердюка В. В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Жиліної Ольги Василівни на постанову Полтавського апеляційного суду від 18 січня 2024 року в складі колегії суддів Панченка О. О., Абрамова П. С., Пікуля В. П.
в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Миргородської міської ради Полтавської області про визнання недійсним та скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації земельної ділянки та
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, у якому зазначив, що відповідно до державного акта від 19 листопада 1997 року йому належить земельна ділянка площею 0,25 га на території с. Петрівці Петрівцівської сільської ради Миргородського району Полтавської області.
На підставі рішення Петрівцівської сільської ради народних депутатів від 13 травня 1999 року земельну ділянку йому надано під забудову та дозволено будівництво житлового будинку, господарських будівель. З метою отримання кадастрового номеру належній йому ділянці він звернувся до фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_3 для виготовлення технічної документації щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Під час виготовлення технічної документації було складено відомість про встановлені межові знаки, межі земельної ділянки погоджено з суміжними землекористувачами, зокрема з ОСОБА_1, під час прийому-передачі межових знаків на зберігання власники/користувачі суміжних земельних ділянок претензій до існуючих меж не заявили.
11 листопада 2021 року рішенням державного кадастрового реєстратора Відділу в Києво-Святошинському районі міськрайонного управління в Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру в Київській області йому було відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру (далі - ДЗК), оскільки на кадастровому плані земельної ділянки відображаються кадастрові номери суміжних земельних ділянок - має місце перетин належної йому ділянки з належною відповідачці земельною ділянкою 5323285201:01:001:0448, площа співпадає на 38,537 %.
Вважав, що державна реєстрація земельної ділянки, що належить відповідачці, і її формування проведено пізніше й частково за рахунок належної йому земельної ділянки, земельна ділянка відповідачки накладається на належний йому колодязь, чим порушено його право власності на земельну ділянку й споруду.
Просив суд:
- визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності серії ЯГ № 681385 від 22 вересня 2011 року, виданий ОСОБА_1 на підставі рішення Петрівцівської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 28 квітня 2006 року № 2 на земельну ділянку площею 0,30 га в АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5323285201:01:001:0448;
- скасувати державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,3016 га з кадастровим номером 5323285201:01:001:0448 (цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства), проведену 22 вересня 2011 року Управлінням Держземагентства в Миргородському районі на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 18 грудня 2006 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
19 травня 2023 року рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області в задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що позивач у 1997 році отримав державний акт на право власності на земельну ділянку, але не реалізував таке право шляхом виготовлення технічної документації та внесення відповідних даних до ДЗК. ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку та реалізувала своє право шляхом розробки технічної документації та внесення відповідних даних до ДЗК. Відтак під час розробки технічної документації із землеустрою всі спірні питання суміжного землекористування могли бути з`ясовані на початковій стадії виготовлення землевпорядної документації.
Матеріали справи не містять беззаперечних доказів, що причиною накладення суміжних земельних ділянок сторін є помилки, допущені при розробленні технічної документації саме ОСОБА_1 .
Тому обставини, наведені позивачем, не можуть бути підставами для скасування державного акта та реєстрації права власності на земельну ділянку, оскільки у заявлений спосіб ОСОБА_1 буде позбавлена права власності на земельну ділянку, що є недопустимим та суперечить вимогам статті 153 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).
Заявлені позивачем вимоги про визнання недійсним та скасування державного акта, скасування державної реєстрації земельної ділянки не є ефективним способом захисту та не призведе до відновлення порушеного права позивача.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
18 січня 2024 року постановою Полтавського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 19 травня 2023 року скасованоі ухвалено нове рішення.
Визнано недійсним та скасовано державний акт на право власності серії ЯГ № 681385 від 22 вересня 2011 року, виданий ОСОБА_1 на підставі рішення Петрівцівської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 28 квітня 2006 року № 2 на земельну ділянку площею 0,30 га в АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5323285201:01:001:0448.
Скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 5323285201:01:001:0448 площею 0,3016 га (цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства), проведену 22 вересня 2011 року Управлінням Держземагентства в Миргородському районі на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 18 грудня 2006 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
05 лютого 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Жиліна О. В. засобами поштового зв`язку надіслала до Верховного Суду касаційну скаргуна постанову Полтавського апеляційного суду від 18 січня 2024 року, в якій просить її скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені в постановах:
- Верховного Суду від 22 лютого 2023 року в справі № 495/1427/18 (провадження № 61-10511св21), від 01 березня 2023 року в справі № 495/6098/17 (провадження № 61-7447св22), про порядок здійснення безоплатної приватизації земельної ділянки;
- Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16-ц (провадження № 14-208цс18), про те, що підставою набуття земельної ділянки у власність із земель державної чи комунальної власності є відповідне рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, а не державний акт на право власності на земельну ділянку;
- Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року в справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 02 лютого 2021 року в справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20), про те, що якщо суд виснує, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача в цих правовідносинах, позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню;
- Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20), про те, що обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia;
- Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (провадження № 12-186гс18), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18), про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення;
- Верховного Суду від 10 листопада 2021 року в справі № 360/2066/17 (провадження № 61-14866св20), про те, що позивач не позбавлений можливості внести відповідні відомості щодо належної йому земельної ділянки до Державного земельного кадастру з присвоєнням кадастрового номеру в разі виправлення технічної помилки та приведення документації із землеустрою у відповідність до чинного законодавства, тому є правильними висновки суду апеляційної інстанції щодо недоведеності позивачем порушення відповідачем його права власності на землю;
- Верховного Суду від 29 вересня 2021 року в справі № 369/11118/17 (провадження № 61-18843св20), від 05 квітня 2023 року в справі № 369/11118/17 (провадження № 61-19447св21), про те, суди мають встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, чи пропущено позивачем позовну давність при зверненні із позовом до суду;
- Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року в справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18), про те, що в справі мають бути надані належні та допустимі докази, які б беззаперечно вказували, яка саме земельна ділянка перебувала у власності позивача, де проходить її межа, чи порушена межа земельної ділянки відповідачем. Такі докази зазвичай можуть підтверджуватися висновками експерта чи спеціаліста.
Заявниця також вказує, що суд апеляційної інстанції не врахував, що у висновку судової земельно-технічної експертизи не зазначено, що експерт попереджений про кримінальну відповідальність за відмову від виконання покладених на нього обов`язків. Висновок експерта містить ряд неточностей - неправильно вказані прізвища та дати. У порушення вимог Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та судових досліджень топографо-геодезична зйомка земельних ділянок проведена без їх фактичних вимірів. Тому вважає висновок експерта неналежним доказом.
Також зазначила, що розподіл судових витрат проведений апеляційним судом з порушенням вимог статті 141 Цивільного процесуального кодексу України (далі- ЦПК України) без урахування другого відповідача в справі.
Доводи інших учасників справи
02 квітня 2024 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з відзивом, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду апеляційної інстанції без змін. Зазначив, що в касаційній скарзі наведені приклади судових рішень, у яких об`єкт і предмет правового регулювання не є тотожними справі, що переглядається.
Формування земельної ділянки позивача здійснено в 1997 році, а державна реєстрація і формування земельної ділянки, що належить відповідачці, проведено в 2011 році і з частковим накладанням на земельну ділянку позивача, що суперечить вимогам частини п`ятої статті 116 ЗК України.
10 квітня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Жиліна О. В. засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду відповідь на відзив ОСОБА_2, у якому підтвердила вимоги касаційної скарги, просила її задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 судовий збір за подання касаційної скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції
07 березня 2024 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження в справі, витребувано її матеріали з Миргородського міськрайонного суду Полтавської області.
У березні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
21 травня 2024 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,2500 га в АДРЕСА_1 на підставі рішення дванадцятої сесії двадцять другого скликання Петрівцівської сільської ради народних депутатів від 12 грудня 1996 року, переданої для обслуговування житлового будинку, що підтверджується копією державного акта на право приватної власності на землю серії І-ПЛ № 001726, виданого 19 листопада 1997 року (т. 1, а. с. 10).
Згідно з паспортом на забудову земельної ділянки на АДРЕСА_1 рішенням шостої сесії двадцять третього скликання від 13 травня 1999 року ОСОБА_2 надана земельна ділянка площею 0,25 га під забудову із земель Петрівцівської сільської ради народних депутатів (т. 1, а. с. 27, 30).
На підставі рішення другої сесії п`ятого скликання Петрівцівської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 28 квітня 2006 року "Про передачу безоплатно у власність земельних ділянок громадянам" ОСОБА_1 отримала безоплатно у власність земельну ділянку загальною площею 0,30 га для ведення особистого селянського господарства 0,30 га в АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 84).
Технічна документація розроблялася ліцензованою організацією, погоджена відповідно до чинного законодавства, про що надано висновок Миргородського районного відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства про наявні обмеження на використання земельних ділянок на території Петрівцівської сільської ради Миргородського району Полтавської області від 09 листопада 2006 року № 243 та висновок Миргородського районного відділу земельних ресурсів про наявні обмеження на використання земельних ділянок від 13 жовтня 2006 року № 01-2101-07-10/1195. У складі технічної документації міститься акт встановлення та погодження меж землекористування, який був підписаний суміжними землевласниками (землекористувачами) ОСОБА_4 та ОСОБА_2, зауваження сторін відсутні.
Проектно-вишукувальним кооперативом "Геолог" виготовлена технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку площею 0,30 га (для ведення особистого селянського господарства) на території колишньої Петрівцівської сільської ради Миргородського району Полтавської області, нині - на території Миргородської міської ради Миргородського району Полтавської області.
23 січня 2009 року актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта індивідуальний одноквартирний житловий будинок забудовника ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 прийнятий в експлуатацію (т. 1, а. с. 31-33).
23 січня 2009 року розпорядженням голови Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області затверджено акт технічної комісії про прийняття в експлуатацію одноквартирного житлового будинку забудовника ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 загальною площею 45,2 кв. м, житловою площею 12,7 кв. м (т. 1, а. с. 34).
19 лютого 2009 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на будинок А-1 площею 45,2 кв. м, гараж-прибудову Б, споруди на АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 35).
22 вересня 2011 року на підставі розробленої документації із землеустрою ОСОБА_1 отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 681385, виданий відділом земельних ресурсів у Миргородському районі Полтавської області, зареєстрований за номером № 532320001000404 та присвоєний кадастровий номер 5323285201:01:001:0448.
10 лютого 2016 року рішенням шостої сесії сьомого скликання Петрівцівської сільської ради Миргородського району Полтавської області АДРЕСА_1 перейменовано на АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 40).
У 2021 році на замовлення позивача ФОП ОСОБА_3 виготовив технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 . Була складена відомість про встановлені межові знаки із зазначенням координат, актом прийому-передачі межових знаків на зберігання від 25 жовтня 2021 року узгоджено межі земельної ділянки з кадастровим номером 5323285201:01:001, площею 0,2500 га, наданої землекористувачу земельної ділянки ОСОБА_2 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), закріплені в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка в кількості 8 штук. Документи містять підписи ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (т. 1, а. с. 11-14).
11 листопада 2021 року рішенням № РВ-3203227512021 державного кадастрового реєстратора Відділу в Києво-Святошинському районі міськрайонного управління в Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру в Київській області Борсуку К. Г. відмовлено у внесенні відомостей (змін до них) до ДЗК, оскільки на кадастровому плані земельної ділянки відображаються кадастрові номери суміжних земельних ділянок - має місце перетин належної йому ділянки з ділянкою 5323285201:01:001:0448, площа співпадає на 38,537 % (т. 1, а. с. 15-17).
19 вересня 2022 року відділом № 2 Управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру в Полтавській області на адвокатський запит надана копія державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 681385 від 22 вересня 2011 року, виданого ОСОБА_1 на підставі рішення Петрівцівської сільської ради від 28 квітня 2006 року № 2 на земельну ділянку площею 0,30 га в АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5323285201:01:001:0448 (т. 1, а. с. 22, 23).
Згідно з витягом з ДЗК від 06 жовтня 2022 року площа земельної ділянки з кадастровим номером 5323285201:01:001:0448 становить 0,3016 га, державна реєстрація земельної ділянки проведена 22 вересня 2011 року (т. 1, а. с. 18).
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 5323285201:01:001:0448 та її обтяжень відсутні (т. 1, а. с. 26).
Згідно з висновком експерта № 5 за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи від 15 березня 2023 року (т. 1, а. с. 134-142):
- фактичний порядок володіння земельною ділянкою площею 0,25 га на АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код 02.01) відповідає правовстановлюючим документам на дану земельну ділянку та вимогам нормативно-правових актів з питань землеустрою та землекористування.
- фактична площа земельної ділянки з кадастровим номером 5323285201:01:001:0448 в АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства складає 0,2053 га (2 053 кв. м)
- площа земельної ділянки з кадастровим номером 5323285201:01:001:0448 в АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства (код 01.03), яка передана у власність ОСОБА_1 на підставі державного акта на право власності серія ЯГ № 681385, складає 0,3016 га (3 016 кв. м).
- фактична площа земельної ділянки з кадастровим номером 5323285201:01:001:0448, якою володіє ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 для ведення особистого селянського господарства, не відповідає площі земельної ділянки, яка передана їй у власність згідно з державним актом серії ЯГ №681385 і менше на 0,0963 га (963 кв. м).
- площа накладання складає 0,0963 га (963 кв. м), що становить 38,537 % перетину. Відповідно до плану меж земельної ділянки накладання має розміри: з боку земельної ділянки ОСОБА_1 - 53,75 м, 57,65 м; з боку земельної ділянки ОСОБА_2 - 109,83 м, 18,78 м.
- порушення землекористування, зокрема порушення меж та накладення земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів та вимог нормативно-правових актів на земельні ділянки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 має місце.
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та відзиву, відповіді на відзив та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу (далі - ЦК) Українивласник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Частиною п`ятою статті 116 ЗК України встановлено, що земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
У статті 152 ЗК України зазначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіти земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення права; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом способів.