ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 червня 2024 року
м. Київ
справа № 705/1338/21
провадження № 61-409св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Черкаського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Василенко Л. І., Гончар Н. І., Карпенко О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він з 03 грудня 2016 року перебуває з ОСОБА_2 в зареєстрованому шлюбі. Однак в Уманському міськрайонному суді Черкаської області розглядається цивільна справа № 705/91/21 за його позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Під час перебування сторін у шлюбі ними було набуто нерухоме майно, зокрема, квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку за взаємною згодою зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 06 вересня 2018 року.
Після припинення шлюбних стосунків він звертався до ОСОБА_2 з приводу розподілу спільного сумісного майна, набутого під час шлюбу, однак остання відмовилася у добровільному порядку здійснити розподіл вищевказаного майна. Отже, ОСОБА_2 відмовляється добровільно визнати належну йому частку спільного майна.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 липня 2023 року, ухваленим у складі судді Єщенко О. І., у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка надала суду належні та допустимі докази, необхідні для спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними у період шлюбу, а саме на спірну квартиру.
Із довідок про доходи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 випливає, що під час шлюбу їхні доходи не були такого розміру, який би дозволив придбати спірну квартиру. Те, що квартира була придбана батьками відповідачки, а не сторонами, доводять показання свідків, які були попереджені про кримінальну відповідальність за надання неправдивих показань.
Натомість суд відхилив доводи позивача про те, що він працював неофіційно та отримував достатні кошти, що дозволяло сім`ї заощаджувати і відповідно придбати квартиру за спільні кошти, оскільки жодного доказу цього позивачем надано не було.
Суд вважав, що спірна квартира не відповідає усім критеріям, необхідним для визнання її спільним сумісним майном подружжя, яке підлягає поділу. Лише час придбання майна (перебування у шлюбі), без підтвердження того, що воно придбане за спільні кошти подружжя, не є підставою для визнання його спільно нажитим.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 липня 2023 року скасовано.
Прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив із того, що дослідивши наявні в матеріалах справи докази не підтверджують того, що спірна квартира є особистою власністю відповідачки. Зокрема, суд апеляційної інстанції проаналізував договори купівлі-продажу від однієї дати, а саме: від 06 вересня 2018 року. За одним із договорів батьком відповідачки ОСОБА_3 продано житловий будинок за ціною 67 000,00 грн. За іншим договором ОСОБА_2 в період перебування у шлюбі з ОСОБА_1 та за його офіційної згоди, що відображено у договорі, придбано у власність спірну квартиру, вартість якої згідно цього ж договору становить 350 000,00 грн.
Суд апеляційної інстанції вказав, що зазначені договори купівлі-продажу, хоча і датовані однією датою, водночас не є договорами міни. Сторони вказаних договорів різні, а безпосередні предмети договорів значно відрізняються за своєю вартістю. Факт передачі коштів, отриманих від продажу будинку, ОСОБА_3 дочці для купівлі спірної квартири (а у разі передачі, і умови їх передачі, зокрема одноособово відповідачці чи для потреб її сім`ї), не доведений відповідачкою.
Таким чином, апеляційний суд вважав, що висновок суду першої інстанції про те, що сторони у справі під час шлюбу не мали доходів такого розміру, які б дозволили придбати зазначену квартиру, і що придбання спірної квартири батьком відповідачки підтверджується показами свідків, не відповідає матеріалам справи.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем доведено те, що спірну квартиру було придбано в період шлюбу, а відповідачка в свою чергу не довела, що зазначена квартира не є спільною сумісною власністю подружжя.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У січні 2024 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила суд скасувати постанову Черкаського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на показання свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, які суду пояснили, що фактично було укладено договір міни житлового будинку батька ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на спірну квартиру.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, визнаючи за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину спірної квартири, не визначив, за які кошти ця квартира була придбана (джерело походження) тане визначив мети її придбання.
Підставою касаційного оскарження постанови Черкаського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального та матеріального права, зокрема суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2641цс15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 732/504/17 (провадження № 14-325цс18).
Відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_1 не надходив.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З 03 грудня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 27 травня 2021 року у справі № 705/91/21 (а. с. 12, 54-56).
Під час перебування сторін у шлюбі у них народився син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 06 вересня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Роголь Г. І., зареєстровано в реєстрі за № 3762, ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_2 купила у власність за 350 000,00 грн двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а. с. 51, 52).
Згідно з пунктом 4.3 цього договору купівля квартири здійснюється за згодою чоловіка покупця ОСОБА_1, викладеною у формі заяви, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Роголь Г. І. 06 вересня 2018 року за реєстровим № 3761.
Відповідно до звіту про оцінку майна від 08 лютого 2021 року, виконану Товариством з обмеженою відповідальністю "Оціночна компанія "Вектор", вартість квартири АДРЕСА_1 становить 657 700,00 грн (а. с. 14).
Згідно з договором купівлі-продажу житлового будинку від 06 вересня 2018 року, посвідченого приватним нотаріусом Уманського міського нотаріального округу Черкаської області Роголь Г. І., зареєстровано в реєстрі за № 3760, ОСОБА_3 (батько ОСОБА_2 ) продав, а ОСОБА_5 купила у власність за 67 000,00 грн житловий будинок АДРЕСА_4 (а. с. 49, 50).
Відповідно до довідки Дочірнього підприємства "Умань-Агро" (далі - ДП "Умань-Агро") від 21 грудня 2020 року № 493 ОСОБА_2 з 03 жовтня 2016 року працює на посаді юрисконсульта юридичного відділу в ДП "Умань-Агро" (а. с. 43).
Згідно з наказом ДП "Умань-Агро" від 03 січня 2020 року № 2-в ОСОБА_2 надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 06 січня 2020 року до 11 листопада 2022 року.
Відповідно до наказу ДП "Умань-Агро" від 11 січня 2021 року № 1-к "Про переривання відпустки та вихід на роботу" ОСОБА_2 з 11 січня 2021 року перервано відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, надану їй згідно з наказом від 03 вересня 2020 року № 2-в у зв`язку з виходом на роботу з неповним тижневим навантаженням юрисконсультом юридичного відділу, з робочим відділом у с. Гереженівка та оплатою праці згідно з штатного розпису (а. с. 44).
З довідок про доходи ДП "Умань-Агро" вбачається, що загальна сума доходу ОСОБА_2 за період жовтень-грудень 2016 року становить 15 917,25 грн; за період січень-грудень 2017 року становить 79 314,13 грн; за період січень-грудень 2018 року становить 117 536,49 грн (а. с. 45-47).
Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 13 жовтня 2021 року розмір доходу ОСОБА_1 за квітень 2017 становить 12 859,63 грн, січень 2018 року - 17 489,43 грн, лютий 2018 року - 21 490,69 грн, березень 2018 року - 23 181,28 грн та квітень 2018 року - 23 478,27 грн (а. с. 48).
У судових засіданнях суду першої інстанції були допитані свідки, які суду надали такі показання:
- свідок ОСОБА_4 (мати ОСОБА_2 ) зазначила, що будинок, який був проданий ОСОБА_5, належав її колишньому чоловіку ОСОБА_3, кошти за його продаж були витраченні та купівлі у ОСОБА_5 квартири, за яку ОСОБА_3 ще доплатив, оскільки будинок був проданий за 14 000,00 дол. США, а квартира куплена за 21 000,00 дол. США. Було оформлено саме договір купівлі-продажу, оскільки на договір дарування не було грошових коштів, тому вирішили оформити квартиру саме таким способом, шляхом укладання договору купівлі-продажу, а не договору дарування, за яким ОСОБА_3 подарував би квартиру доньці ОСОБА_2 ;
- свідок ОСОБА_5 показала, що у неї була двокімнатні квартира, а будинок належав ОСОБА_3 (батьку ОСОБА_2 ) Батьки ОСОБА_2 в якості різниці між вартістю квартири та будинку доплатили їй 7 000,00 дол. США. При укладенні договорів купівлі-продажу були присутні ОСОБА_2 та її батьки. ОСОБА_1 вона бачила лише один раз у нотаріуса під час укладення договору купівлі-продажу, ніякої іншої участі він у придбанні та оформленні квартири не брав;
- свідок ОСОБА_3 зазначив, що ОСОБА_2 з ОСОБА_1 після одруження проживали в орендованій квартирі в м. Умані Черкаської області. Потім він вирішив продати свій будинок у с. Ладижинці Уманського району Черкаської області та придбати ОСОБА_2 квартиру. Власниця спірної квартири ОСОБА_5, подивившись його будинок, погодилася обміняти квартиру на будинок з доплатою в розмірі 7 000,00 дол. США. У нього були свої грошові кошти та він ще невистачаючу суму позичив і привіз кошти до нотаріуса. ОСОБА_1 приїздив до нотаріуса лише для підписання згоди на придбання спірної квартири. За його будинок ніхто грошові кошти не отримував, а лише передали різницю в розмірі 7 000,00 дол. США;
- свідок ОСОБА_8 показав, що зі слів онуки ОСОБА_2, йому відомо, що ОСОБА_1 на початку його спільного життя з ОСОБА_2 працював десь рік, а потім були поодинокі заробітки. Заборгованість зі сплати комунальних послуг за спірну квартиру сплачували всі разом.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.