ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11червня 2024 року
м. Київ
справа № 686/12661/23
провадження № 61-14645св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 серпня 2023 року у складі судді Заворотної О. Л. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Спірідонової Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до держави Україна в особі Міністерства юстиції України про відшкодування моральної шкоди.
Позов обґрунтований тим, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі № 2270/14181/11 зобов`язано Хмельницький міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію у його паспорт громадянина України, який видати йому на руки.
Це рішення суду не виконано протягом тривалого часу, внаслідок чого йому завдано моральної шкоди. Зокрема, він зазнав моральних страждань та хвилювань під час тривалого очікування виконання рішення суду та повернення йому паспортної книжки. Крім того, він змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя та вживати додаткових заходів для захисту своїх прав у суді.
Тривалим невиконанням рішення суду порушено його право приватної власності, право на справедливий суд та право на відшкодування витрат.
Просив стягнути з держави Україна у відшкодування моральної шкоди 15 000 000 000 000,00 грн за умисне невиконання рішення суду у справі № 2270/14181/11 за період з 08 по 23 травня 2023 року.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 серпня 2023 року, що залишено без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 26 вересня 2023 року, в позові відмовлено.
Суди керувались тим, що ОСОБА_1 не довів склад цивільного правопорушення, що є юридичною підставою відповідальності держави Україна перед ним за завдані збитки. Крім того, рішенням суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 686/8422/20 ОСОБА_1 присуджено 10 510,00 грн компенсації моральної шкоди, завданої бездіяльністю посадових осіб Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області, тому ОСОБА_1 реалізував своє право на відшкодування моральної шкоди за невиконання судового рішення.
У матеріалах справи немає належних, достатніх і допустимих доказів про те, що за період часу з 08 по 23 травня 2023 року ОСОБА_1 завдано моральної шкоди внаслідок невиконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі № 2270/14181/11 в розмірі 15 000 000 000 000,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 серпня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 26 вересня 2023 року, просив їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не застосували правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16, від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17, від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18, від 21 серпня 2019 року у справі № 761/35803/16-ц, від 18 грудня 2019 року у справі № 688/2479/16-ц, від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20, від 13 липня 2022 року у справі № 199/8324/19, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17, від 01 березня 2023 року у справі № 925/556/21, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17, від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц, у постановах Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 619/562/18, від 20 вересня 2021 року у справі № 686/8422/20, від 03 лютого 2022 року у справі № 686/13784/21, від 08 червня 2022 року у справі № 686/4032/21, від 09 листопада 2022 року у справі № 753/11909/21, від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19, у постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 920/1771/14.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу Міністерство юстиції України зазначає, що рішення суду у справі № 2270/14181/11 виконано, виконавче провадження № НОМЕР_1 закінчено 28 грудня 2018 року, а ОСОБА_1 видано новий паспорт.
ОСОБА_1 вже відшкодовано моральну шкоду за результатом розгляду справ № № 686/8422/20, 686/13784/21 та 686/4032/21.
Подання великої кількості аналогічних позовів про відшкодування моральної шкоди за невиконання судового рішення у незначний проміжок часу з вимогами про відшкодування значних сум коштів є зловживанням процесуальним правом, про що зазначив Верховний Суд у справі № 686/28945/21.
Посилання на різні постанови Верховного Суду із вказівкою на неоднакове застосування норм права у різних справах, хоч і в подібних правовідносинах, проте з різними обставинами, не має правового значення для розгляду справи та не вказує на неоднакове застосування норм права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У квітні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження за касаційною відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року зобов`язано Хмельницький міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію у паспорт громадянина України ОСОБА_1, який видати йому на руки.
На підставі цього рішення 11 червня 2012 року суд видав виконавчий лист № 2270/14181/11, що перебував у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області на виконанні (виконавче провадження № НОМЕР_1).
Хмельницький окружний адміністративний суд ухвалою від 05 жовтня 2012 року замінив у виконавчому проваджені № НОМЕР_1 боржника - Хмельницький міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області на Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області.
Постановою державного виконавця від 28 грудня 2018 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2270/14181/11, виданого 11 червня 2012 року Хмельницьким окружним адміністративним судом, закінчено на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон).
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2020 року стягнено з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 10 510,00 грн у відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю Управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області з виконання постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі № 2270/14181/11.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди (стаття 16 ЦК України).
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Оцінюючи обраний позивачем спосіб захисту необхідно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечити поновлення порушеного права.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (стаття 19 Конституції України).
Відповідно до статті 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України обов`язковість рішення суду віднесено до основних засад судочинства.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (частини перша, друга статті 18 ЦПК України).
Згідно зі статтею 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону).
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства(постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц, Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 569/20510/19, на які посилається заявник).
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.
Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.