ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 травня 2024 року
м. Київ
cправа № 911/1552/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Случа О.В.
секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.
за участю представників сторін:
офісу ГП - Шапка І.М.
позивача - не з`явився
відповідача - Білак Я.Ю.
третьої особи - не з`явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 (у складі колегії суддів: Хрипун О.О. (головуючий), Кравчук Г.А., Яковлєв М.Л.)
за позовом Керівника Обухівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Української міської ради
до Фізичної особи-підприємця Коширенкова Семена В`ячеславовича
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1
про усунення перешкод у користуванні майном,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст та підстави позовних вимог
1.1. Керівник Обухівської окружної прокуратури (далі - Прокурор) 23.05.2023 звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Української міської ради (далі - Міськрада, Позивач) до Фізичної особи-підприємця Коширенкова Семена В`ячеславовича (далі - ФОП Коширенков С.В., Відповідач) про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою шляхом скасування рішення про державну реєстрації права приватної власності на нежитлову будівлю та шляхом зобов`язання знести будівлі і споруди та демонтувати огорожу.
1.2. Позовні вимоги Прокурор обґрунтовував тим, що рішенням Господарського суду Київської області від 08.11.2017 у справі № 911/2504/16 задоволено позовну заяву ФОП Коширенкова С.В. та визнано недійсним укладений 29.08.2002 між ним та Трипільською сільською радою Обухівського району Київської області договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,55 га на північній окраїні села Трипілля в межах території грузового порту.
1.3. Спірна земельна ділянка знаходиться в межах міста Українка Обухівського району, і на момент звернення Прокурора з позовом жодних правовстановлюючих документів на користування нею Відповідач не мав. Крім того, земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги Канівського водосховища річки Дніпро та відноситься до категорії земель водного фонду з обмеженим режимом господарської діяльності.
1.4. Таким чином розміщення на спірній земельній ділянці нерухомого майна Відповідача, влаштування огорож та здійснення на ній господарської діяльності порушує правовий режим використання земельних ділянок водного фонду - прибережної захисної смуги річки Дніпро.
2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій
2.1. Рішенням господарського суду Київської області від 21.11.2023 позовні вимоги Прокурора задоволено повністю.
2.2. Місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність у Відповідача правових підстав для зайняття спірної земельної ділянки та проведення на ній будівництва та/або реконструкції будь-яких об`єктів нерухомості.
2.3. Посилання Відповідача на законність спорудження об`єктів нерухомості на земельній ділянці у зв`язку із наявністю передбачених законом висновків та погоджень посадових та службових осіб органів державної влади та місцевого самоврядування судом не прийнято до уваги як необґрунтовані.
2.4. Пославшись на преюдиціальність обставин, встановлених рішенням Господарського суду Київської області від 08.11.2017 у справі № 911/2504/16, місцевий господарський суд вказав на обґрунтованість позовних вимог про усунення перешкод у користуванні власником земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованого на ній майна та скасування реєстрації прав на це майно.
2.5. За наслідками розгляду апеляційної скарги Відповідача Північний апеляційний господарський суд постановою від 20.02.2024 скасував рішення суду першої інстанції та в задоволенні позову відмовив повністю.
2.6. При цьому судом виснувано, що у зв`язку з визнанням нечинним судового рішення у справі № 911/2504/16 встановлені ним факти та обставини підлягають встановленню на загальних підставах при розгляді даної справи. Оскільки цього місцевим господарським судом зроблено не було, суд апеляційної інстанції виходив з презумпції правомірності правочину та презумпції набуття права власності, які Прокурором, на думку колегії суддів апеляційного суду, спростовані не були. Зокрема, суд послався на те, що неправомірність передачі в оренду Відповідачу спірної земельної ділянки та незаконність будівництва ним нежитлової будівлі (портового комплексу (складу-магазину) сипучих матеріалів) Прокурором та Позивачем не доведено.
3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи, розгляд справи Верховним Судом
3.1. У касаційній скарзі Прокурор просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 та залишити в силі рішення Господарського суду Київської області від 21.11.2023.
3.2. При цьому Прокурор посилається на недотримання апеляційним судом норм процесуального права, що призвело до порушення норм матеріального права, а також ухвалення оскаржуваної постанови без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у:
- постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 04.12.2018 у справі № 910/18560/16, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16 (щодо преюдиціального значення обставин справи, встановленим судовим рішенням);
- постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 922/2013/18, від 25.03.2021 у справі № 911/2961/19, від 30.08.2022 у справі № 904/1427/21 (щодо звільнення від доказування обставин, які зазначені в іншому чинному рішенні суду);
- постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (щодо заборони будівництва у прибережних захисних смугах);
- постановах Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 910/19726/17, від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16 (щодо реєстрації права власності на самочинне будівництво);
- постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 469/1393/16 (щодо особливого порядку використання земель, зайнятих природними водоймами, водотоками, штучними водоймами та каналами, а також земель під прибережними захисними смугами).
3.3. У відзиві на касаційну скаргу Відповідач просить відмовити у її задоволенні та залишити в силі постанову суду апеляційної інстанції.
3.4. Третя особа не скористалася правом надати Суду пояснення у справі.
3.5. Касаційне провадження відкрито 28.03.2024 на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
3.6. У судовому засіданні 22.05.2024 оголошено вступну та резолютивну частину постанови, а її повний текст виготовлено після виходу судді - члена колегії з відпустки.
4. Обставини, встановлені судами попередніх інстанцій
4.1. 29.08.2002 між Трипільською сільською радою Обухівського району Київської області та ФОП Коширенковим С.В. було укладено та нотаріально посвідчено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,55 га на північній окраїні села Трипілля в межах території грузового порту строком на 49 років.
4.2. Рішенням виконкому Трипільської сільської ради від 21.02.2008 року №21 Коширенкову С.В. надано дозвіл на оформлення права власності на виробничу базу за адресою: Київська область, Обухівський район, село Трипілля, вул. Франка, 1-А, а у подальшому 20.03.2008 видано свідоцтво про право власності на вказане нерухоме майно.
4.3. На підставі зазначеного свідоцтва приватним нотаріусом 28.03.2016 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про зареєстроване за Коширенковим С.В. право приватної власності на об`єкт нерухомого майна - портовий комплекс (склад-магазин) сипучих матеріалів (далі - Портовий комплекс).
4.4. Рішенням Господарського суду Київської області від 08.11.2017 у справі №911/2504/16, яке не оскаржувалося та набрало законної сили 03.12.2017, задоволено позовну заяву ФОП Коширенкова С.В. та визнано недійсним вищевказаний договір оренди земельної ділянки від 29.08.2002 площею 0,55 га.
4.5. За доводами позивача у справі, з якими погодився місцевий суд, на момент укладення спірного договору Трипільська сільська рада Обухівського району Київської області не мала прав та повноважень на його укладення, оскільки спірна земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту села Трипілля, що підтверджується висновком експерта за результатами земельно-технічної експертизи від 21.08.2016, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз на виконання ухвали суду від 07.11.2016 у справі №911/2504/16.
Зокрема, згідно вказаного висновку експерта земельна ділянка з кадастровим номером 3223188000:01:045:0017 площею 0,55 га розташована в межах міста Українка Обухівського району, поза межами села Трипілля Обухівського району.
4.6. Вищевказані обставини відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України враховані судом при розгляді даної справи як такі, що встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, та не потребують доказування при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
4.7. З урахуванням викладеного місцевий господарський суд погодився з доводами Прокурора стосовно того, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223188000:01:045:0017 площею 0,55 га, яка перебувала в користуванні ФОП Коширенкова С.В. на підставі договору оренди від 29.08.2002, розташована в межах міста Українка Обухівського району, тобто поза межами села Трипілля Обухівського району, а тому Трипільська сільська рада не мала права нею розпоряджатися, у зв`язку з чим вказаний договір оренди від 29.08.2002 року визнано судом недійсним.
4.8. За таких обставин ФОП Коширенков С.В. втратив право користування вказаною земельною ділянкою площею 0,55 га.
4.9. Позивач також підтвердив суду, що у Виконавчому комітеті Української міської ради відсутні будь-які договори оренди земельних ділянок з Коширенковим С.В. та повідомив, що право власності чи користування на земельну ділянку з кадастровим номером 3223188000:01:045:0017 у останнього відсутнє.
4.10. При цьому рішенням Виконавчого комітету Української міської ради від 26.04.2018 року №58 об`єкту нерухомого майна - Портовому комплексу, що розташований на спірній земельній ділянці, присвоєно поштову адресу АДРЕСА_1 .
4.11. Рішенням Міськради від 14.06.2018 року "Про надання дозволу ФОП Коширенкову С.В. на проведення інвентаризації земельної ділянки" Відповідачу надано дозвіл на інвентаризацію земельної ділянки, на якій знаходяться об`єкти нерухомого майна, що є його власністю. Рішенням від 19.07.2018 Міськрада надала дозвіл виконавчому комітету на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель по вулиці Промислова, 1/1 в місті Українка.
4.12. У подальшому на замовлення Коширенкова С.В. проведено технічну інвентаризацію Портового комплексу у місті Українка по вул. Промисловій, 1/1, за результатами якої складено висновок від 24.04.2020 щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, згідно якого частину майна (підпірну стінку з укріпленим обкосом площею 89 кв.м, берегоукріплення (причальна стіна) Р8 та берегоукріплення (причальна стінка) Р9) виокремлено в окремий об`єкт нерухомого майна за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, 1/Р.
4.13. На підставі вказаного висновку державним реєстратором виконавчого комітету Броварської міської ради до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесені відомості щодо поділу об`єкта нерухомого майна із закриттям розділу за реєстраційним номером об`єкта нерухомості 889346232231 та одночасним відкриттям розділу щодо окремих об`єктів нерухомого майна. Зокрема 06.07.2020 до реєстру внесено відомості про Портовий комплекс як окремий об`єкт нерухомого майна за адресою: Київська область, Обухівський район, м. Українка, вул. Промислова, 1/1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2115800932231).
4.14. Судом взято до уваги, що внаслідок такого поділу саме гідротехнічні споруди виокремлено в інший/окремий об`єкт нерухомості з присвоєнням власної адреси.
З огляду на викладене суд першої інстанції не прийняв посилання Відповідача на те, що спірна земельна ділянка використовується ним для експлуатації споруд водного транспорту.
4.15. Також судом першої інстанції встановлено, що у 2008 році об`єкт нерухомості передано Відповідачу у власність неуповноваженим органом та з порушенням чинного на той момент законодавства, спірна земельна ділянка для будівництва та реконструкції такого об`єкта нерухомості не виділялась та в силу закону не може бути виділена і на даний час.
4.16. Крім того, державна реєстрація права власності на Портовий комплекс здійснена за відсутності належних правових підстав, порушує встановлений чинним законодавством порядок проведення такої реєстрації та підлягає скасуванню.
4.17. З урахуванням викладеного, беручи до уваги, що ФОП Коширенков С.В. продовжує здійснювати на цій території господарську діяльність без правовстановлюючих документів на землю, відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 376, статті 391 Цивільного кодексу України, статті 152 Земельного кодексу України судом виснувано про обґрунтованість позовних вимог Української міської ради про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованого на ній майна.
4.18. У подальшому судом апеляційної інстанції враховано ухвалу Північного апеляційного господарського суду у справі № 911/2504/16, якою прийнято відмову ФОП Коширенкова С.В. від позову, визнано нечинним рішення від 08.11.2017, а провадження у справі закрито.
4.19. Постанова суду апеляційної інстанції у даній справі винесена з урахуванням того, що договір оренди землі від 29.08.2002 між Трипільською сільською радою Обухівського району Київської області та ФОП Коширенковим С.В. є чинним, внаслідок чого, на думку суду апеляційної інстанції, позовні вимоги Прокурора задоволенню не підлягають.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, Прокурора та представника Відповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
5.2. Статтями 13, 14 Конституції України визначено, що земля, водні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
5.3. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
5.4. Відповідно до статті 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
5.5. Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначає Закон України "Про оренду землі".
5.6. Статтею 13 вказаного закону визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
5.7. Відповідно до статті 4 Закону України "Про оренду землі" орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у спільній власності територіальних громад, є районні, обласні ради та Верховна Рада Автономної Республіки Крим у межах повноважень, визначених законом.
5.8. Стаття 19 Земельного кодексу України визначає категорії земель та регламентує, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на певні категорії.
5.9. Статтею 25 Закону України "Про оренду землі" передбачено письмову згоду орендодавця на зведення орендарем жилих, виробничих, культурно-побутових та інших будівель і споруд, а також обов`язок орендаря земельної ділянки виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.
5.10. Отже, цільове призначення земельної ділянки відповідно до законодавчо встановлених категорій земель визначається на підставі документації із землеустрою, а порядок використання земельної ділянки в межах певної категорії визначається землекористувачем самостійно, проте з обов`язковим дотриманням містобудівної документації та документації із землеустрою.