ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2024 року
м. Київ
Справа № 990/33/23
Провадження № 11-61заі24
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Кривенди О. В.,
суддів Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 лютого 2023 року (суддя Радишевська О. Р.) у справі № 990/33/23 за його позовом до Верховної Ради України (далі - ВРУ, Рада) в особі Управління справами Апарату ВРУ, Окружного адміністративного суду міста Києва в особі голови комісії з припинення Вовка Павла Вячеславовича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Державного підприємства "Інформаційні судові системи", Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, про визнання протиправним і нечинним закону і
ВСТАНОВИЛА:
1. У лютому 2023 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції надійшов позов ОСОБА_1 до ВРУ в особі Управління справами Апарату ВРУ, Окружного адміністративного суду міста Києва в особі голови комісії з припинення Вовка Павла Вячеславовича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - Державного підприємства "Інформаційні судові системи", Печерської районної в місті Києві державної адміністрації, у якому він просив:
- визнати протиправним і нечинним Закон України від 13 грудня 2022 року
№ 2825-ІХ "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-ІХ);
- визнати протиправним і нечинним пункт 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2825-ІХ.
2. На обґрунтування своїх вимог позивач, зокрема, зазначив, що Законом № 2825-ІХ не вирішено питання щодо службових документів, пов`язаних з функціонуванням Окружного адміністративного суду міста Києва як державної установи, у тому числі щодо матеріалів особової справи державного службовця ОСОБА_1 . При цьому посилається на те, що необхідність встановлення інформації про місцезнаходження матеріалів особової справи позивача, а також відомостей щодо їх належного зберігання пов`язана також із недопущенням порушень строків звернення до суду для вирішення трудового спору, відповідачем у якому мав би бути Окружний адміністративний суд міста Києва.
3. Послався на те, що зазначений Закон суперечить встановленому законодавством порядку ліквідації та утворення судів, яким визначено процедуру передачі документації з одного суду до іншого, принципам судоустрою, верховенства права та незалежності суддів, а також положенням щодо зберігання та захисту персональних даних. Зокрема:
- статті 125 Конституції України, пунктам 2-5 статті 19, пункту 6 статті 147, підпункту 1 пункту 2 Закону Українивід 02 червня 2016 року № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів", оскільки суперечить висновкам Вищої ради правосуддя, принципам трудового законодавства, діючому законодавству щодо існуючої системи судоустрою, порядку створення та ліквідації судів, а також створення судів, які здійснюють розгляд публічно-правових спорів;
- статті 10, пункту 2 статті 122, пункту 2 статті 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Закону України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" та Указу Президента України від 07 листопада 2022 року № 757/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", яким встановлено заборону втручання у порядок здійснення правосуддя і неприпустимість припинення повноважень органів державної влади в умовах воєнного стану.
4. До того ж зазначив, що оскаржуваний нормативно-правовий акт суперечить положенням статей 6 "Право на справедливий суд", 13 "Право на ефективний засіб правового захисту", а також деяким іншим положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
5. Мовить у позові й про те, що Закон № 2825-ІХ порушує вимоги трудового законодавства, а також встановлені соціальні гарантії та забезпечення працівників апарату суду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
6. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 27 лютого 2023 року відмовив у відкритті провадження у цій справі.
7. Своє рішення в частині пред`явлення позову до ВРУ мотивував тим, що предметом цього позову є визнання протиправним та нечинним Закону № 2825-ІХ, тобто позовні вимоги стосуються законотворчої діяльності ВРУ, під час здійснення якої вона не реалізовує публічно-владних управлінських функцій, тому цей спір не є публічно-правовим спором у розумінні пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної ухвали; далі - КАС України) та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Також суд першої інстанції зазначив, що, враховуючи, що розгляд цього спору з огляду на його предмет і суб`єктний склад перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду, підстав для роз`яснення позивачеві, до суду якої юрисдикції належить його вирішення, немає.
8. Відмовляючи у відкритті провадження в іншій частині позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем заявлено клопотання про роз`єднання позовних вимог. За змістом цього клопотання ОСОБА_1, усвідомлюючи, що його позов до Окружного адміністративного суду міста Києва не підлягає розгляду Верховним Судом як судом першої інстанції, просив роз`єднати позовні вимоги і розглянути цим судом лише вимоги, пред`явлені до ВРУ.
9. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначив в оскаржуваній ухвалі про відсутність у позовній заяві ОСОБА_1 вимог, які могли б бути виділені в самостійне провадження відповідно до правил, установлених у статті 172 КАС України. Зазначив суд і про те, що позов має бути поданий безпосередньо до того суду першої інстанції, якому він підсудний.
Короткий зміст та обґрунтування наведених в апеляційній скарзі вимог
10. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 лютого 2023 року і направити справу для продовження розгляду до цього суду.
11. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що Закон № 2825-ІХ є актом індивідуальної дії і підлягає оскарженню в суді.
12. Вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що заявлені позовні вимоги стосуються законотворчої діяльності ВРУ, під час здійснення якої вона (ВРУ) не реалізовує публічно-владних управлінських функцій.
13. Твердить, що оскаржуваний нормативно-правовий акт стосується виключно організаційних питань діяльності Окружного адміністративного суду міста Києва. При цьому національним законодавством не встановлено іншого порядку вирішення подібних організаційних питань, окрім як методом прийняття нормативно-правового акта у формі закону.
14. В апеляційній скарзі також мовиться про те, що суд першої інстанції, зазначивши, що цей спір не належить до юрисдикції жодного іншого суду, обмежив ОСОБА_1 доступ до правосуддя, що суперечить положенням Конвенції.
Позиція відповідача
15. У відзиві на апеляційну скаргу ВРУ просить залишити її без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 лютого 2023 року - без змін.
ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
17. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
18. Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні утворено систему адміністративних судів.
19. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.
20. За приписами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.