ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2024 року
м. Київ
справа № 174/798/20
провадження № 61-8053св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача Литвиненко І. В.,
суддів Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Петрова Є. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_3 у грудні 2020 року звернулася до суду з вищевказаним позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, і остаточно просила:
- стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію 1/2 частки вартості автомобіля марки "MERСEDES-BENZ", модель ML 550, тип універсал - В, колір чорний, рік випуску 2008, реєстраційний номер НОМЕР_1, у розмірі 210 340 грн;
- стягнути з ОСОБА_2 на її користь компенсацію вартості 1/2 частки внеску в статутний капітал Товариства з обмеженою відповідальністю "СОПТАЙМ" (далі - ТОВ "СОПТАЙМ") у розмірі 1 250 000 грн.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_3 посилалася на те, що 04 жовтня 2014 року між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб.
Починаючи з квітня 2020 року вони з відповідачем фактично однією родиною не проживають та не ведуть спільне господарство.
За час перебування в шлюбі ними було набуто у власність транспортний засіб - автомобіль марки "MERСEDES-BENZ", вартість 1/2 частки якого нею оцінена у 7 500 доларів США, що еквівалентно 213 255 грн.
Також під час їх спільного проживання за рахунок спільних сумісних коштів подружжя набутих під час шлюбу, було зареєстровано ТОВ "СОПТАЙМ", частка відповідача в якому складає 50 %.
Відповідач одноособово користується спільним сумісним майном подружжя, що породжує невизначеність у їх майнових відносинах.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області рішенням від 21 грудня 2021 року позов задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_2 компенсацію вартості 1/2 частки автомобіля марки "MERСEDES-BENZ", модель ML 550, тип універсал - В, колір чорний, рік випуску 2008, державний номер НОМЕР_1, у сумі 210 340 грн.
В задоволенні позову в іншій частині відмовив.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 2 103,40 грн.
В іншій частині судовий збір поклав на позивача.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 500 грн.
В іншій частині витрати на професійну правничу допомогу поклав на позивача.
Частково задовольняючи позов місцевий суд виходив з того, що ОСОБА_2 відчужив спірний автомобіль, який є спільною власністю подружжя без згоди дружини та за відсутності доказів використання отриманих від продажу цього майна коштів в інтересах сім`ї, тому вартість цього майна враховується при поділі і 1/2 частки вартості спірного автомобіля підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що не встановлено порушень статті 65 СК України при внесенні вкладу до статутного фонду ТОВ "СОПТАЙМ", відповідач на теперішній час є учасником товариства, а тому розподілу підлягає дохід товариства. Такі вимоги суду не заявлялись, а тому вказане виключає можливість задоволення відповідної позовної вимоги про стягнення 1/2 частки внеску до статутного капіталу ТОВ "СОПТАЙМ".
Стягуючи частково витрати на професійну правничу допомогу суд першої інстанції виходив з того, що представник відповідача в судовому засіданні не подавав заяву про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, а тому суд не вирішував питання про їх зменшення, однак вважав за необхідне застосувати принцип пропорційності у зв`язку із частковим задоволенням позову та стягнув з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7 500 грн, які підтверджені квитанцією до прибутково-касового ордеру, що є належним, достатнім та допустим доказом.
Дніпровський апеляційний суд постановою від 02 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнив частково. Рішення Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2021 року в частині відмови в задоволенні позову та в частині стягнення судового збору скасував та ухвалив нове рішення.
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості 1/2 частки внеску в статутний капітал ТОВ "СОПТАЙМ" задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 999 520 грн як компенсацію 1/2 частки внеску до статутного капіталу ТОВ "СОПТАЙМ".
Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 13 546,92 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_2 було внесено до статутного фонду ТОВ "СОПТАЙМ" 1 999 040 грн у період перебування у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, відтак частка у статутному капіталі товариства сформована за рахунок коштів подружжя, тому позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення 1/2 частки від статутного внеску товариства підлягають до задоволення частково у розмірі 999 520 грн.
Рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог у апеляційному порядку не оскаржувалося, тому не переглядалося апеляційним судом.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Від представника ОСОБА_2 - адвоката Весніна С. О. у серпні 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та вказує, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми матеріального права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 03 червня 2015 року у справі № 6-38цс15, від 03 липня 2013 року у справі № 6-61цс13, від 02 жовтня 2013 року у справі № 6-79цс13, від 11 березня 2015 року у справі № 6-21цс15, від 16 грудня 2015 року у справі № 6-1109цс15, Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20) та постановах Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 638/19826/15-ц (провадження № 61-26190св18), від 29 січня 2020 року у справі № 642/2179/17 (провадження № 61-10217св19), від 10 жовтня 2019 року у справі № 659/6236/16-ц (провадження № 61-19815св18), від 18 липня 2018 року у справі № 209/974/15-ц (провадження № 61-31318св18), від 06 листопада 2019 року у справі № 161/11764/15-ц (провадження № 61-24242св18), від 06 листопада 2019 року у справі № 314/3916/15-ц (провадження № 61-1925св19), від 11 березня 2020 року у справі № 161/19023/17 (провадження № 61-16823св19), від 15 червня 2022 року у справі № 450/624/15-ц (провадження № 61-14887св20).
Оскільки позивач надавала згоду на внесення коштів до статутного капіталу ТОВ "СОПТАЙМ", тому внесені кошти були використані не всупереч інтересам сім`ї, що надавало б можливості позивачу звернутися з позовними вимогами про поділ одержаних доходів, тобто доходів від ризиків підприємницької діяльності товариства, а саме про право стягнення дивідендів від такої підприємницької діяльності.
Заявлена позивачем вимога не відповідає способу та порядку захисту своїх прав за таких обставин.
Також судом апеляційної інстанції не було встановлено дійсної вартості частки відповідача ОСОБА_2 у товаристві на час вирішення питання про поділ такої частки; вартість частини майна товариства, що підлягає виплаті, повинна відповідати вартості активів товариства за вирахуванням вартості його зобов`язань (тобто вартості чистих активів), пропорційній до частки учасника у статутному капіталі товариства.
Для цілей внесення коштів до статутного капіталу товариства ОСОБА_2 уклав 05 лютого 2018 року договір позики на суму 1 946 600 грн, а разом з додатковою угодою від 25 червня 2019 року загальний розмір позики становив 2 314 000 грн, що повністю відповідає розміру зобов`язань відповідача по внесенню цих коштів до статутного капіталу товариства, в тому числі в частині строків внесення позичених коштів.
При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.
Вказане узгоджується із правовим висновком, викладеним у постановах Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі № 6-486цс16, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-539цс16 та постановах Верховного Суду від 18 липня 2018 року у справі № 477/1891/14-ц (провадження № 61-5759св18), від 25 квітня 2018 року у справі № 212/8891/15-ц (провадження № 61-10886св18), які також не були враховані апеляційним судом під час вирішення спору.
Також судом апеляційної інстанції під час вирішення цього спору не було враховано правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 11 листопада 2019 року у справі № 337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18), від 22 жовтня 2018 року у справі № 654/1528/17 (провадження № 61-30545св18), від 09 лютого 2019 року у справі № 317/3272/16-ц (провадження № 61-156св17), від 03 квітня 2019 року у справі № 726/831/15-ц (провадження № 61-45301св18), від 04 березня 2020 року у справі № 753/15957/18 (провадження № 61-11376св19).
Оскільки для формування статутного капіталу товариства були використані кошти, позичені у третіх осіб, тому такі позичені кошти не можуть розглядатися як право на таке майно, а може бути лише зобов`язанням - повернення позики.
Суд апеляційної інстанції безпідставно визнав поважним пропуск строків на подання апеляційної скарги, оскільки підстави такого пропуску зазначені в апеляційній скарзі не є обґрунтованими та достовірними; особа, яка подала апеляційну скаргу не усунула вимоги ухвали апеляційного суду від 28 лютого 2022 року, що свідчить про безпідставність відкриття апеляційного провадження.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 29 вересня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Вільногірського міського суду Дніпропетровської області.
Справа № 174/798/20 надійшла до Верховного Суду 07 листопада 2022 року.
Верховний Суд ухвалою від 19 вересня 2023 року зупинив касаційне провадження у цій справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 760/20948/16-ц (провадження № 14-70цс22).
Верховний Суд ухвалою від 29 квітня 2024 року поновив касаційне провадження у цій справі.
Верховний Суд ухвалою від 29 квітня 2024 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Фактичні обставини справи, з`ясовані судами
ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 04 жовтня 2014 року.
ОСОБА_4 та ОСОБА_2 05 лютого 2018 року уклали договір позики грошових коштів, згідно з умовами якого ОСОБА_2 отримав у позику 1 946 600 грн, що еквівалентно 70 000 доларів США, що підтверджується розпискою до договору позики грошових коштів, складеною ОСОБА_2 05 лютого 2018 року.
25 червня 2019 року ОСОБА_4 та ОСОБА_2 уклали договір № 1 про внесення змін до договору позики грошових коштів від 05 лютого 2018 року, відповідно до якого пункт 1 договору позики викладено у наступній редакції: "Діючи без будь-якого на них тиску та примусу, позикодавець передав, а позичальник прийняв у позику грошові кошти в гривні в сумі еквівалентній 88 000 доларів США, строком повернення до 01 грудня 2020 року".
Того ж дня ОСОБА_2 склав розписку до договору позики грошових коштів, згідно з якою ОСОБА_2 отримав у позику 18 000 доларів США, що еквівалентно 473 400 грн.
ОСОБА_2 продав автомобіль марки "MERСEDES-BENZ", модель ML 550, тип універсал - В, колір чорний, рік випуску 2008, реєстраційний номер НОМЕР_1 на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу № 1249/2020/2290229, укладеного в Територіальному сервісному центрі МВС 1249 РСЦ МВС в Дніпропетровську за 274 500 грн.
Згідно з копією платіжного доручення № 1 від 18 лютого 2021 року ОСОБА_2 перерахував ОСОБА_4 грошові кошти, отримані за договором позики від 05 лютого 2018 року в розмірі 1 632 117 грн.
ОСОБА_4 20 листопада 2020 року склав розписку, якою підтвердив, що ОСОБА_2 повернув йому грошові кошти в розмірі 274 500 грн, що еквівалентно 9 600 доларів США, отримані на підставі договору позики від 05 лютого 2018 року.
26 грудня 2018 року ОСОБА_2 продав ОСОБА_5 автомобіль марки "VOLKSWAGEN PASSAT", д.н.з. НОМЕР_2, на підставі договору купівлі-продажу № 1249/2018/1242909 за 235 240,45 грн.
08 травня 2019 року ОСОБА_6 продала ОСОБА_2 автомобіль марки "MERСEDES-BENZ", модель ML 550, д.н.з. НОМЕР_3, на підставі договору купівлі-продажу № 1249/2019/1451102 за 669 399,06 грн.
ОСОБА_3 04 травня 2017 року склала розписку, згідно з якою отримала у позику від ОСОБА_7 грошову суму в розмірі 10 000 доларів США, яку зобов`язалася повернути до 01 січня 2021 року.
ОСОБА_3 13 серпня 2017 року склала розписку, згідно з якою отримала у позику від ОСОБА_7 грошову суму в розмірі 10 000 доларів США, яку зобов`язалася повернути до 01 січня 2021 року.
Згідно з висновком № 8238 судового експерта-автотоварознавця по визначенню середньоринкової вартості КТЗ, складеним 09 березня 2021 року судовим експертом-автотоварознавцем Крутінем В. І., середньоринкова вартість автомобіля марки "MERСEDES", модель ML 550 АМG, 2008 року виготовлення, з об`ємом двигуна 5 500 куб см, становить 420 680 грн.
ОСОБА_2 є директором ТОВ "СОПТАЙМ" та за період з 01 березня 2017 року до 28 лютого 2021 року отримав дохід у розмірі 407 665,91 грн, що підтверджується довідкою від 24 березня 2021 року № 77.
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 є засновником та учасником ТОВ "СОПТАЙМ", розмір його внеску до статутного фонду 2 500 000 грн.
Апеляційним судом з виписки ТОВ "СОПТАЙМ", копій протоколів та витягів із статуту встановлено, що ОСОБА_2 фактично було внесено грошові кошти у загальній сумі 1 999 040 грн.
Докази внесення грошових коштів до статутного капіталу ТОВ "СОПТАЙМ" у більшому розмірі в матеріалах справи відсутні.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).