ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2024 року
м. Київ
справа № 201/5677/22
провадження № 61-43св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача Литвиненко І. В.,
суддів Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Петрова Є. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - керівник Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Державного підприємства "Дніпровське лісове господарство",
відповідачі: Дніпровська міська рада, ОСОБА_1, ОСОБА_2,
треті особи: Дніпропетровське обласне управління лісового та мисливського господарства, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., Свистунової О. В.
у справі за позовом керівника Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Державного підприємства "Дніпровське лісове господарство" до Дніпровської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: Дніпропетровське обласне управління лісового та мисливського господарства, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її витребуванням,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
Керівник Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра у серпні 2022 року звернувся до суду з вищевказаним позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, Державного підприємства "Дніпровське лісове господарство", в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення Дніпровської міської ради від 21 жовтня 2020 року № 170/62 "Про передачу земельної ділянки у районі вулиці Паустовського (Соборний район) у власність ОСОБА_1, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)";
- визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12 березня 2021 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Сусловим М. Є. та зареєстрований в реєстрі за № 801, об`єктом якого є земельна ділянка площею 0,1000 га, розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 1210100000:03:018:0151, з одночасним припиненням права власності ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку (номер запису про право власності 40959935);
- усунути перешкоди у здійсненні Дніпропетровською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення площею 0,1000 га, кадастровий номер 1210100000:03:018:0151, яка розташована на території Соборного району міста Дніпра, шляхом витребування її із незаконного володіння ОСОБА_2 на користь держави в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації - обласної військової адміністрації з правом постійного користування Державного підприємства "Дніпровське лісове господарство".
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська рішенням від 08 листопада 2023 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що укладення відплатного договору купівлі-продажу, реальні розрахунки між покупцем та продавцем за цим договором, відсутність будь-яких обмежень чи обтяжень на спірну земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на день укладення договору, вкладення власних коштів покупця та поліпшення придбаного майна, витрачання коштів на будівництво, тощо, тобто дії покупця як до укладення правочину, так і після його укладення - свідчать саме про добросовісного набувача цього майна, яким є покупець ОСОБА_2 - відповідач у справі.
Також суд першої інстанції зазначив, що витребовуючи від нинішнього власника спірну земельну ділянку і передаючи її у державну власність, залишається нез`ясованим та недослідженим питання щодо законності такого висновку та "індивідуального і надмірного тягаря" цієї особи, яка набула спірне майно в законний спосіб - на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу у продавця, який теж набув це майно в законний спосіб - на підставі відповідного рішення Дніпровської міської ради, реалізуючи своє право на приватизацію майна.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Савенко О. А. подав апеляційну скаргу.
Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 18 грудня 2023 року апеляційну скаргу Дніпропетровської обласної прокуратури визнав неподаною та повернув апелянтам.
Ухвалу апеляційний суд мотивував тим, що апеляційна скарга, подана Дніпропетровською обласною прокуратурою, підписана особою, яка не мала повноважень її підписувати.
Короткий зміст та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Від заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури у січні 2024 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 18 грудня 2023 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для подальшого розгляду до апеляційного суду.
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на частину другу статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що оскаржувана ухвала прийнята з порушенням норм процесуального права.
Необхідно відокремлювати організаційні повноваження керівника обласної прокуратури, закріплені у статті 11 Закону України "Про прокуратуру", та повноваження прокурора з виконання покладеної на нього конституційної функцій представництва інтересів держави в суді, визначені статтею 24 Закону України "Про прокуратуру".
Апеляційним судом проігноровано, що апеляційну скаргу було подано заступником керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Савенком О. А. як прокурором, призначеним на посаду наказом керівника Дніпропетровської обласної прокуратури від 15 грудня 2020 року № 994к, копію якого було долучено до апеляційної скарги, з метою виконання покладеної на нього конституційної функції представництва інтересів держави в суді.
Апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі послався на постанови Верховного Суду, які не релевантні і не врегульовують питання застосування норм права під час здійснення органами прокуратури визначеної статтею 131-1 Конституції України функції представництва інтересів держави в суді та статей 23, 24 Закону України "Про прокуратуру".
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від Дніпровської міської ради у квітні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить відмовити в її задоволенні, посилаючись на те, що сама лише наявність повноважень керівника у Регламенті не є самостійною підставою для підписання ним апеляційної скарги від імені регіональної прокуратури, оскільки суперечить нормам статті 11 Закону України "Про прокуратуру".
Довіреність на підтвердження повноважень права підпису та подачі апеляційної скарги до апеляційного суду від імені Дніпропетровської обласної прокуратури представником Савенком О. А. не надано.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 18 січня 2024 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу з Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська.
Справа № 201/5677/22 надійшла до Верховного Суду 06 лютого 2024 року.
Верховний Суд ухвалою від 30 квітня 2024 року продовжив Дніпровській міській раді строк на подання відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд ухвалою від 20 травня 2024 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).