ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2024 року
м. Київ
справа № 725/3999/23
провадження № 61-16638св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача Литвиненко І. В.,
суддів Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Петрова Є. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, Державна казначейська служба України,
розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 21 листопада
2023 року у складі колегії суддів: Лисака І. Н., Височанської Н. К., Перепелюк І. Б. у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок невиконання рішення суду,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути 100 000 грн у відшкодування завданої моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку України.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Першотравневий районний суд м. Чернівців рішенням від 25 жовтня 2023 року під головуванням судді Нестеренко Є. В. у задоволенні позову відмовив.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції вказував, що позивач не вказав у чому саме полягає незаконність дій чи бездіяльність відповідачів та заподіяння такими діями чи бездіяльністю йому моральної шкоди.
Чернівецький апеляційний суд ухвалою від 21 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду м. Чернівців
від 07 листопада 2023 року визнав неподаною та повернув апелянту.
Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги, апеляційний суд вказував, що як вже зазначав суд в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху, посилання позивача на пункт 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір", як на підставу звільнення від сплати судового збору є безпідставними, оскільки ним пред`явлений позов не про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду, а про відшкодування моральної шкоди внаслідок невиконання грошового зобов`язання (рішення суду).
Крім іншого, вказував на те, що невиконання рішення суду не може напряму ототожнюватися із заподіянням шкоди позивачу незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, оскільки його можливе тривале виконання, враховуючи економічну ситуацію в країні, внаслідок військової агресії рф, тощо, не завжди автоматично пов`язується з незаконністю дій (бездіяльністю) її органів.
Таким чином, за відсутності вимог про визнання дій державних органів незаконними або визнання протиправною їх бездіяльності сама по собі вимога про стягнення немайнової шкоди не охоплюється правилом пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір".
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 21 листопада 2023 року в якій просив оскаржену ухвалу скасувати, а справу направити до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.
У поданій касаційній скарзі заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 20 червня
2018 року у справі № 914/1748/17.
Аргументом касаційної скарги також є те, що суд апеляційної інстанції не врахував, що ОСОБА_1 за подання цього позову звільнений від сплати судового збору на підставі правилом пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір", що також узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 20 січня 2021 року у справі № 490/2254/20, від 07 квітня 2021 року у справі № 204/8598/20, від 21 квітня 2021 року у справі № 204/8756/20,
від 24 листопада 2021 року у справі № 932/3553/21 та від 19 січня 2022 року у справі № 204/2078/20.
Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи не подали
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 06 грудня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував справу № 725/3999/23 з місцевого суду.
21 грудня 2023 року справа № 725/3999/23 надійшла до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 20 травня 2024 року справу призначив до розгляду колегією у складі п`яти суддів.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Справа є малозначною, проте Верховний Суд переглядає оскаржувані судові рішення, оскільки доводи касаційної скарги стосуються питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.
Апеляційна скарга на судове рішення місцевого суду підлягає оплаті судовим збором за ставками, визначеними підпунктами 6, 9 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір".
У статті 3 Закону України "Про судовий збір" визначено об`єкти справляння судового збору.
Згідно з положеннями пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.