ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2024 року
м. Київ
справа № 712/10541/22
провадження № 61-12254св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватне підприємство "Надія",
розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 10 травня 2023 року у складі судді Троян Т. Є., постанову Черкаського апеляційного суду від 11 липня 2023 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Гончар Н. І., Фетісової Т. Л.та додаткову постанову Черкаського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Новікова О. М., Гончар Н. І., Фетісової Т. Л.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного підприємства "Надія" про визнання недійсною додаткової угоди до договору про відступлення права вимоги, витребування майна з чужого незаконного володіння та припинення частки у праві спільної сумісної власності з виплатою грошової компенсації.
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, приватного підприємства "Надія" (далі - ПП "Надія") про визнання недійсною додаткової угоди до договору про відступлення права вимоги, витребування майна з чужого незаконного володіння та припинення частки у праві спільної сумісної власності з виплатою грошової компенсації.
Позов обґрунтовував тим, що до березня 2018 року перебував у шлюбі з ОСОБА_2 .
Під час шлюбу 14 травня 2015 року ОСОБА_2 уклала договір № 35-219/15 з ПП "Надія", за умовами якого вказане підприємство зобов`язалося виконати будівельно-монтажні роботи з будівництва двокімнатної квартири АДРЕСА_1 на АДРЕСА_2 з передачею після здачі в експлуатацію у власність ОСОБА_2 як пайовику, яка зобов`язалася прийняти предмет договору у власність і здійснити оплату вартості предмета договору в сумі 581 708,00 грн.
Оплату вартості предмета договору № 35-219/15 в повному обсязі було здійснено шляхом внесення платежів 15 травня 2015 року, 18 травня 2015 року, 19 травня 2015 року та 20 травня 2015 року.
Отже, вартість квартири повністю сплачена у травні 2015 року, під час перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у шлюбі, а тому предмет договору № 35-219/15 є спільною сумісною власністю подружжя та частки подружжя у спільному майні є рівними.
З інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (довідка від 28 березня 2019 року № 169499363) позивач дізнався, що власником квартири АДРЕСА_3 є ОСОБА_3 на підставі того ж договору від 14 травня 2015 року № 35-219/15.
Згодом позивачу стало відомо, що відповідач уклала додаткові угоди до договору № 35-219/15, зокрема 03 вересня 2018 року між ПП "Надія" та ОСОБА_2 укладено додаткову угоду № 1 про зміну номера квартири з АДРЕСА_4 .
03 вересня 2018 року ОСОБА_2 уступила право вимоги на об`єкт інвестування, а саме на квартиру АДРЕСА_3 своїй матері ОСОБА_3 .
При цьому ПП "Надія" не заперечувало проти відступлення права вимоги та передачі зобов`язань за договором на користь ОСОБА_3
05 грудня 2018 року укладена додаткова угода № 3, якою відкориговано площу квартири з 70,94 кв. м на 75,60 кв. м та остаточну вартість квартири, яка збільшилась на 38 212 грн, тобто з 581 708 грн до 619 920 грн.
Відповідно до квитанції від 04 грудня 2018 року № 34 ОСОБА_3 сплатила 38 212,00 грн на рахунок ПП "Надія" на підставі договору від 14 травня 2015 року № 35-219/15.
У провадженні Соснівського районного суду м. Черкаси знаходилась справа № 712/4165/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ПП "Надія", ОСОБА_4, про визнання права спільної сумісної власності подружжя і поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. Рішенням суду у зазначеній справі встановлено, що кошти в розмірі 581 708,00 грн були сплачені за рахунок спільних коштів подружжя.
За таких обставин, оскільки договір від 14 травня 2015 року № 35-219/15 укладений в період шлюбу, оплата об`єкта інвестування здійснена за рахунок спільних коштів, тому майнові права на отримання у власність в майбутньому квартири є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
Всупереч положенню частини другої статті 369 ЦК України щодо розпорядження спільним майном виключно за згодою всіх співвласників, ОСОБА_2 уклала додаткову угоду № 2 про відступлення права вимоги від 03 вересня 2018 року без згоди її чоловіка (іншого співвласника).
За таких обставин, оскільки письмова згода чоловіка на укладення вказаного правочину відсутня, а тому наявні підстави для визнання додаткової угоди № 2 до договору від 14 травня 2015 року № 35-219/15 відповідно до статей 203, 369 ЦК України недійсною.
У зв`язку з тим, що майнові права на квартиру, які є об`єктом спільної сумісної власності, вибули із володіння позивача без його письмової згоди, поза його волею, позивач звернувся також з вимогою про витребування майна із незаконного володіння ОСОБА_3 в порядку статті 388 ЦК України (віндикаційний позов).
На підставі статей 71 СК України та 365 ЦК України позивач заявив вимогу про припинення частки ОСОБА_2 у праві спільної сумісної власності, посилаючись на те, що припинення частки не завдасть істотної шкоди інтересам ОСОБА_2, оскільки вона сама добровільно відмовилась від цього об`єкта нерухомості, уклавши додаткову угоду від 03 вересня 2018 року № 2 про зміну пайовика. Відповідач разом з дітьми проживає за адресою: АДРЕСА_5, також у власності має іншу нерухомість.
Зазначав, що грошова компенсація відповідачу за її частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_3 в розмірі 451 785,00 грн зберігається на депозитному рахунку суду (ТУ ДСА України), спільне проживання сторін у вказаній квартирі неможливе. Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи КНДІСЕ від 21 грудня 2020 року № 887/1562-1564/20-23 поділ квартири між двома співвласниками шляхом проведення реконструкції з метою влаштування двох окремих квартир є неможливим, так як це суперечить пунктам 5.17, 5.18, 5.19, 5.21, 5.22 ДБН В.2.2.-15-2019 "Житлові будинки. Основні положення".
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив суд:
- визнати недійсною додаткову угоду від 03 вересня 2018 року № 2 до договору від 14 травня 2015 року № 35-219/15, укладену між ПП "Надія", ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відступлення права вимоги на об`єкт інвестування -квартиру АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_3 ;
- витребувати квартиру АДРЕСА_3 з чужого незаконного володіння та припинення частки у праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_3, припинивши право власності ОСОБА_2 на частку у праві спільної сумісної власності на вказану квартиру;
- виплатити ОСОБА_2 451 785,60 грн грошової компенсації за її частку у праві власності на квартиру АДРЕСА_3, що внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду;
- стягнути з відповідачів судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу та витрат на проведення будівельно-технічної експертизи в розмірі 7 848,12 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Соснівський районний суд м. Черкасирішенням від 10 травня 2023 року позов задовольнив частково.
Визнав недійсною додаткову угоду від 03 вересня 2018 року № 2 до договору від 14 травня 2015 року № 35-219/15, яка укладена між ПП "Надія", ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відступлення права вимоги на об`єкт інвестування - квартиру АДРЕСА_3 на користь ОСОБА_3
Скасував державну реєстрацію прав та їх обтяжень (рішення № 45308927 від 31 січня 2019 року, запис про право власності № 30091635 щодо реєстрації права власності за ОСОБА_3 ) та припинив за нею набуте право приватної власності на квартиру АДРЕСА_3 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Витребував від ОСОБА_3 та передав ОСОБА_1 майно у вигляді частки квартири АДРЕСА_3 .
В іншій частині позовних вимог відмовив.
Стягнув з ОСОБА_2, ПП "Надія" на користь держави судовий збір в розмірі 165,40 грн. з кожного.
Стягнув з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір в розмірі 2 424,30 грн.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 200 грн.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_2 всупереч частини третьої статті 65 СК України не надала доказів письмової згоди позивача ОСОБА_1 на укладення додаткової угоди від 03 вересня 2018 року № 2 до договору від 14 травня 2015 року № 35-219/15, яка стосується цінного майна.
У справі, що переглядається, подружжя було співвласниками майна, яке придбане під час шлюбу та при відчуженні якого потрібна взаємна згода подружжя. Встановлено, що позивач згоду на відчуження спірного майна не надавав, тому суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсною додаткової угоди.
При цьому суд звернув увагу, що ОСОБА_3 не позбавлена права звернутись до відповідних осіб про повернення сплачених нею на підставі недійсного правочину коштів в розмірі 38 212,00 грн.
Встановивши, що спірне майно вибуло з володіння ОСОБА_1 поза його волею, а саме, на підставі визнаної у судовому порядку недійсною додаткової угоди від 03 вересня 2018 року № 2, позивач має право на витребування у ОСОБА_3 майна у вигляді частки квартири АДРЕСА_3 за правилами статті 388 ЦК України.
При цьому суд першої інстанції дійшов до висновку, що не підлягають задоволенню вимоги про припинення частки у праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 ; визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_3 із виплатою ОСОБА_2 451 785,60 грн грошової компенсації за її частку у праві власності на спірну квартиру, що внесені ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду, оскільки відсутні визначені у статті 365 ЦК України підстави для припинення права власності ОСОБА_2 на частку у спірному об`єкті нерухомого майна, крім того, таке припинення права спільної власності завдасть істотної шкоди її інтересам, враховуючи те, що разом із нею проживають малолітні діти, які в подальшому можуть використовувати цю власність, а сама по собі відсутність технічної можливості окремого користування квартирою не спростовує можливість співвласників за взаємною згодою розпоряджатися та використовувати цю нерухомість.
Соснівський районний суд м. Черкасидодатковим рішенням від 31 травня 2023 року у складі судді Троян Т. Є. стягнув з ОСОБА_2, ПП "Надія" на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 350,00 грн з кожного.
Стягнув з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 300,00 грн.
Додаткове рішення суду мотивовано тим, що заявлений представником позивача розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката, а отже підлягає зменшенню до 15 000 грн, які підлягають стягненню з відповідачів пропорційно до задоволеної частини позовних вимог до кожного з відповідачів.
В зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволені орієнтовно на 50 %, стягненню підлягає половина витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн, з них із ОСОБА_2, ПП "Надія", ОСОБА_3 (задоволено одну немайнову вимогу про визнання недійсною додаткової угоди) 1 050 грн - по 350 гривень з кожного з відповідачів; та додатково із ОСОБА_3 (задоволено майнову вимогу про витребування квартири) - 5 950,00 грн на користь ОСОБА_1 .
Черкаський апеляційний суд постановою від 11 липня 2023 року апеляційну скаргуОСОБА_3 на додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 травня 2023 року задовольнив частково.
Додаткове рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 31 травня 2023 року скасував.
Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 травня 2023 року задовольнив частково.
Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 травня 2023 року скасував у частині витребування у ОСОБА_3 та передання ОСОБА_1 майна у вигляді частки квартири АДРЕСА_3 .
Ухвалив у цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково.
Визнав квартиру АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
В решті рішення суду залишив без змін.
Стягнув з ПП "Надія" на користь держави судовий збір в розмірі 165,40 грн.
Стягнув з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1 294,85 грн з кожної.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 200,00 грн.
Стягнув з ПП "Надія" на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 350,00 грн.
Стягнув з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3 325,00 грн з кожної.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що сторони додаткової угоди від 03 вересня 2018 року № 2, а саме: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були обізнані про те, що ОСОБА_2 перебувала у шлюбі з ОСОБА_1, тому укладаючи оспорюваний правочин сторони діяли недобросовісно, що є підставою для визнання такого правочину недійсним.
Додаткова угода № 2 до договору від 14 травня 2015 року № 35-219/15 про зміну пайовиків від 03 вересня 2018 року, яка не відноситься до дрібних побутових правочинів, не могла бути укладена без письмової згоди другого з подружжя, а тому суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про наявність підстав для визнання цього правочину недійсним.
Кошти які були внесені на оплату об`єкта інвестування належали до спільної сумісної власності подружжя.
Отже, майнові права на об`єкт інвестування набуто у період шлюбу, а тому є спільною сумісною власністю подружжя, у зв`язку з чим розпорядження такими майновими правами необхідно здійснювати за взаємною згодою подружжя.
Вимога про витребування квартири з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 не відповідає критеріям правомірного та ефективного способу захисту порушених прав, оскільки за встановлених судом обставин справи ОСОБА_3 спірну квартиру в подальшому не відчужувала, тому правомірним та ефективним способом захисту прав є оспорювання саме додаткової угоди разом із вимогою про застосуванням наслідків її недійсності.
У цій справі ОСОБА_3 була обізнана про наявність у ОСОБА_1 майнових прав на об`єкт інвестування, а тому мала усвідомлювати ризики укладеного правочину.
Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що ОСОБА_3 не позбавлена права звернутись до відповідних осіб про повернення сплачених нею на підставі недійсного правочину коштів в розмірі 38 212,00 грн.
Колегія суддів зауважила, що для уникнення правової невизначеності, у зв`язку із визнанням недійсною додаткової угоди та необхідністю застосування реституції право власності на майно повинно бути визнано за кожним із подружжя.
При цьому колегія суддів вважала неправильним визнання права власності на спірну квартиру з визначенням часток, оскільки така вимога сторонами не ставилась, а сама квартира АДРЕСА_3, на час виникнення спірних правовідносин, ще не була здана в експлуатацію та не мала статусу нерухомого майна.
Суд апеляційної інстанції погодився із висновком про задоволення позовної вимоги про скасування державної реєстрації спірної квартири за ОСОБА_3 . Така вимога є похідною від основної вимоги ОСОБА_1 - відновлення його майнових прав на спірну квартиру як об`єкт спільної з колишньою дружиною сумісної власності.
Відповідач ОСОБА_2 згоди на отримання компенсації за свою частку у праві спільної сумісної власності подружжя не надала, а тому оскільки частка відповідача у спільному сумісному майні подружжя не є незначною, то таке припинення права спільної власності завдасть істотної шкоди її інтересам.
Позивач, бажаючи припинити право спільної часткової власності подружжя не заявив позовних вимог про стягнення компенсації вартості частки майна з ОСОБА_2 на свою користь, що у свою чергу не вимагало б, зокрема, наявності згоди іншого з подружжя.
Черкаський апеляційний суд додатковою постановою від 30 серпня 2023 року заявуОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнив частково.
Стягнув із ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції в розмірі 3 250,00 грн з кожної.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки фактично апеляційна скарга задоволена на 50 %, тому позивачу необхідно відшкодувати половину витрат на професійну правничу допомогуу розмірі 6 521,73 грн, які у свою чергу підлягають стягненню у рівних частинах із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у розмірі по 3 250,00 грн з кожної.
Гонорар успіху, який узгоджений між адвокатом Скіцем С. М. та клієнтом ОСОБА_1 не підлягає відшкодуванню, оскільки є зобов`язаннями, які склалися між адвокатом та клієнтом, а також є завищеним щодо інших сторін спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Щодо вимог заяви представника позивача в частині повернення грошової компенсації в сумі 451 785,60 грн, яка зберігається на депозитному рахунку суду, то колегія суддів зазначила, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 08 вересня 2022 року у справі № 712/4165/19, яке набрало законної сили, повернуто ОСОБА_1 вказані кошти.
Витрати на професійну правничу допомогу на суму 6 500,00 грн є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом Скіцем С. М. позивачу обсягом послуг у суді апеляційної інстанції, відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2023 року до Верховного СудуОСОБА_2, ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити у вказаній частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
У касаційній скарзі, поданій у жовтні 2023 року до Верховного СудуОСОБА_2, ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять додаткову постанову суду апеляційної інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення.
Рух касаційних скарг в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 травня 2023 року, постанову Черкаського апеляційного суду від 11 липня 2023 рокута витребувано її із Соснівського районного суду м. Черкаси.
19 вересня 2023 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В.
Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2023 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою на додаткову постанову Черкаського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року.
На підставі ухвали Верховного Суду від 29 травня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Згідно із протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 30 травня 2024 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петров Є. В., Пророк В. В, Ситнік О. М.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
В касаційних скаргах скаржники посилаються на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказують, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19, від 14 грудня 2022 року у справі № 461/12525/15-ц та постановах Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі № 522/14900/19, від 15 березня 2023 року у справі № 725/1824/20, від 18 січня 2023 року у справі № 716/835/19 та інших.
В касаційних скаргах зазначається, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували преюдиційні обставини справи, які були встановлені у справі № 712/4165/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ПП "Надія", ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності подружжя та поділ майна, що перебуває у спільній сумісній власності та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя.
Укладаючи додаткову угоду від 03 вересня 2018 року № 2 ОСОБА_3 вважала, що майнові права за договором придбані її дочкою ОСОБА_2 за її кошти та в її інтересах. Тому вона не знала і не могла знати про будь-які претензії на зазначені майнові права з боку позивача та про можливу необхідність отримання його згоди на укладення додаткової угоди.
ОСОБА_3 набула право власності на майнові права на квартиру за плату, а після цього понесла додаткові витрати на цю квартиру.
Суд першої інстанції не закрив провадження у справі всупереч вимогам законодавства, хоча наявне судове рішення між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (справа № 712/4165/19).
Суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що під час перебування сторін у шлюбі вартість квартири не була повністю сплачена.
Спірна квартира не є об`єктом спільної сумісної власності і ніколи не була.
ОСОБА_1 обрав неправильний спосіб захисту, оскільки він має право лише на половину суми сплачених пайових платежів, якщо надасть докази, що брав участь у їх сплаті. Суди вийшли за межі позовних вимог.
Покладення на відповідачів витрат на правничу допомогу, які поніс позивач на стадії апеляційного розгляду є безпідставним та надмірним тягарем.
Доводи інших учасників справи
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 направив до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Фактичні обставини справи
Суд встановив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 06 вересня 2003 року у Черкаському міському відділі громадянського стану, актовий запис № 1398.
Від шлюбу мають неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Придніпровський районний суд м. Черкаси рішенням 27 лютого 2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвав. В рішенні встановлено, що шлюбні стосунки сторони припинили в березні 2018 року.
14 травня 2015 року між ПП "Надія" (за договором - Організація) та ОСОБА_2 (за договором - Пайовик) був укладений договір № 35-219/15, за умовами якого Організація зобов`язалась виконати будівельно-монтажні роботи згідно проектно-кошторисної документації за адресою: АДРЕСА_6 та після закінчення будівництва та здачі в експлуатацію передати у власність Пайовику об`єкт паювання - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 на АДРЕСА_2 загальною площею 70,94 кв. м, житловою площею 36,10 кв. м (за договором - Предмет договору).
Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 договору № 35-219/15 сторони домовились, що на дату підписання договору вартість 1 кв. м предмета договору складає 8 200,00 грн. Вартість предмета договору складає 581 708,00 грн, що і є попередньою ціною договору.
На виконання умов договору від 14 травня 2015 року № 35-219/15 ОСОБА_2 сплатила на рахунок ПП "Надія" зазначені кошти в повному обсязі відповідно до квитанцій від 15 травня 2015 року № 529 - 150 000,00 грн, від 18 травня 2015 року № 533 на суму 150 000,00 грн, від 19 травня 2015 року № 555 на суму 150 000,00 грн, від 20 травня 2015 року № 571 на суму 131 708,00 грн, всього на загальну суму 581 708,00 грн.
Кошти відповідно до умов договору від 14 травня 2015 року № 35-219/15 сплачені в період перебування у шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Відповідно до пункту 3.3.5 договору від 14 травня 2015 року № 35-219/15 ПП "Надія" зобов`язується після завершення будівництва і введення будівлі в експлуатацію надати пайовику документи для подальшого оформлення квартири у власність.
08 серпня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до директора ПП "Надія" із повідомленням, що укладення договору від 14 травня 2015 року № 35-219/15 відбулося в інтересах сім`ї та кошти на оплату суми договору є спільною сумісною власністю подружжя. Тому, при можливому зверненні щодо переоформлення зазначеного договору на користь третіх осіб вказане переоформлення здійснювати виключно з його згоди. Вказана заява зареєстрована ПП "Надія" за вх. № 364 від 08 серпня 2018 року.
03 вересня 2018 року між ПП "Надія" і ОСОБА_2 (пайовик) була укладена додаткова угода № 1 до договору від 14 травня 2015 року № 35-219/15 щодо площі квартири АДРЕСА_7 .
Надалі, відповідно до додаткової угоди від 03 вересня 2018 року № 2 (спірна угода) до договору від 14 травня 2015 року № 35-219/15, яка укладена між ПП "Надія", ОСОБА_3 та ОСОБА_2, остання уступила право вимоги на об`єкт інвестування, а саме квартиру АДРЕСА_3, сума договору 581 708,00 грн та передала усі свої зобов`язання за договором ОСОБА_3 Об`єкт інвестування перейшов до ОСОБА_3, ПП "Надія" не заперечувало проти уступки права вимоги та передачі зобов`язань за договором на користь ОСОБА_3 .
Відповідно до додаткової угоди від 03 вересня 2018 року № 3 до договору № 35-219/15 від 14 травня 2015 року, укладеної між ПП "Надія" та ОСОБА_3, внесені зміни до пункту 1.3 щодо того, що предметом договору є квартира АДРЕСА_3 загальною площею 75,60 кв. м, житловою площею 30,40 кв. м, також внесені зміни до пункту 2.3 щодо вартості предмета договору 619 920 грн.
20 листопада 2018 року ПП "Надія" листом повідомило ОСОБА_3 про необхідність доплати 38 212 грн у зв`язку із збільшенням об`єкта інвестування на 4,66 кв. м.
Відповідно до квитанції від 04 грудня 2018 року № 4 ОСОБА_3 сплатила 38 212,00 грн на рахунок ПП "Надія" на підставі договору від 14 травня 2015 року № 35-219/15.
11 грудня 2018 року Управління державного архітектурно-будівельного контролю Черкаської міської ради видало сертифікат, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об`єкта "Будівництво багатоповерхового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями на АДРЕСА_6".
28 січня 2019 року ПП "Надія" та ОСОБА_3 підписали акт прийому-передачі квартири АДРЕСА_3 площею 75,60 кв. м.
08 лютого 2019 року позивач звернувся до ПП "Надія" із заявою про надання інформації та копій документів щодо дати введення в експлуатацію будинку за адресою: АДРЕСА_6, копії договору та акту прийму-передачі квартири за договором за участю ОСОБА_2 .
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майна, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 28 січня 2019 року право власності на квартиру АДРЕСА_3 зареєстровано за ОСОБА_3 на підставі додаткової угоди від 03 вересня 2018 року № 2, акта прийому-передачі від 28 січня 2019 року, додаткової угоди від 05 грудня 2018 року № 3, технічного паспорту від 28 січня 2019 року, додаткової угоди від 03 вересня 2018 року № 1, договору від 14 травня 2015 року № 35-219/15.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.