ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2024 року
м. Київ
справа № 545/2626/22
провадження № 61-5595св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського районного суду Полтавської області у складі судді Путрі О. Г.
від 26 червня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду у складі колегії суддів: Триголова В. М., Дорош А. І., Лобова О. А., від 27 березня
2024 року,і виходив з наступного.
Основний зміст позовних вимог
1. У липні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним з моменту вчинення договору купівлі-продажу земельної ділянки та частини будинку.
2. Свої вимоги ОСОБА_1 мотивував тим, що 26 жовтня 2008 року ОСОБА_7 (батько позивача) передав у борг ОСОБА_2, а останній прийняв 10 000 доларів США, які зобов`язався повернути до 01 грудня 2008 року, проте не повернув.
3. Вказував, що рішенням Полтавського районного суду від 27 серпня 2010 року у справі № 2-498/2010 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 борг у розмірі 78 900 грн (сума, еквівалентна
10 000 дол. США). В рамках цього провадження ухвалою суду від 14 травня
2010 року накладено арешт на все майно та кошти ОСОБА_2 . Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 27 червня 2012 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 інфляційні витрат і три відсотки річних у розмірі 29 469, 15 грн. На виконання судових рішень було видано виконавчі листи, які неодноразово повертались державними виконавцями без виконання.
4. Постановою Полтавського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року та ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 29 листопада
2021 року замінено сторону виконавчого провадження, а саме стягувача ОСОБА_7 на його правонаступника ОСОБА_1 .
5. Позивач вказував, що у липні 2022 року під час оскарження дій та бездіяльності відділу ДВС він зі змісту апеляційної скарги на ухвалу Полтавського районного суду від 22 червня 2022 року дізнався про те, що
29 грудня 2009 року земельна ділянка площею 0,2100 га кадастровий номер 5324082401:01:001:0560 та будинок з господарськими будівлями у с. Кротенки Полтавського району Полтавської області відчужені відповідачем ОСОБА_2 .
6. Зазначаючи про недобросовісність дій ОСОБА_2 при укладенні договору купівлі продажу, спрямованого на уникнення виконання зобов`язання, позивач просив визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 5324082401:01:001:0560, площею 0,2100 га та житлового будинку з господарськими будівлями по АДРЕСА_1, укладеного 29 грудня 2009 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
7. Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 26 червня
2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
8. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що нерухоме майно не було приватною власністю ОСОБА_2, а перебувало у спільній сумісній власності ОСОБА_8, ОСОБА_2 ОСОБА_5, ОСОБА_6 . На час укладення договору купівлі продажу нерухомого майна щодо нього не було вжито заходів забезпечення позову шляхом заборони відчуження. Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 з часу придбання за договором нерухомого майна користуються ним, проживають у будинку, на відміну від відчужувачів майна - інших відповідачів по цій справі, що свідчить про реальність правочину.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
9. Постановою Полтавського апеляційного суду від 27 березня 2024 року апеляційну скаргуОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 26 червня 2023 року - без змін.
10. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки майно, відчужене за спірним договором купівлі-продажу від 29 грудня 2009 року, перебувало у спільній сумісній власності чотирьох осіб. Спірне майно було продано за спільної згоди всіма його співвласниками на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 29 грудня 2009 року, натомість ухвала про накладення арешту на майно та грошові кошти ОСОБА_2 у справі № 2-498/2010, на яку посилався ОСОБА_1, постановлена 14 травня 2010 року.
Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
11. 12 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 26 червня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 27 березня 2024 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.
12. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанції заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладениху постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07 грудня 2018 рокуу справі №910/7547/17, у постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 рокуу справі № 405/1820/17, від 28 листопада 2019 року
у справі № 910/8357/18, від 03 березня 2020 рокуу справі № 904/7905/16,
від 03 березня 2020 рокуу справі № 910/7976/17, від 03 березня 2020 року
у справі № 916/3600/15, від 26 травня 2020 рокуу справі № 922/3796/16,
від 04 серпня 2020 рокуу справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17 вересня 2020 рокуу справі № 904/4262/17, від 07 жовтня 2020 рокуу справі
№ 755/17944/18, від 22 квітня 2021 рокуу справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 16 червня 2021 року у справі № 747/306/19, від 24 листопада 2021 року
у справі № 905/2030/19 (905/2445/19), від 27 січня 2022 рокуу справі
№ 904/5693/20 (904/4517/21), від 18 травня 2022 року у справі № 643/15604/17, від 08 березня 2023 року у справі №127/13995/21, від 11 жовтня 2023 року
у справі № 205/2053/22 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки. Крім того вказує, що ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 09 лютого 2023 року безпідставно залишено без задоволення його клопотання про накладення штрафу на нотаріуса, а судом апеляційної інстанції проігноровано заперечення на цю ухвалу (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
13. На думку заявника, суди дійшли неправильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки ОСОБА_2 відчужив своє майно після пред`явлення до нього позову про стягнення боргу, що свідчить, що він діяв очевидно недобросовісно та зловживав правами з метою уникнення виконання зобов`язань, які досі ним не виконані. Вказані обставини є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та будинку від 29 грудня 2009 року.
14. Згідно з доводами касаційної скарги, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання строку виконання зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, є таким, що вчинений боржником на шкоду кредиторам.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
15. Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 545/2626/22.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
16. У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 вказує, що доводи позивача про наявність підстав для накладення штрафу на приватного нотаріуса є безпідставними та не ґрунтуються на матеріалах справи, нотаріус не відмовлявся видавати копії нотаріальної справи, водночас позивач не провів попередню оплату на виготовлення вартості послуг нотаріуса за виготовлення відповідних копій документів. Суди попередніх інстанцій дійшли правильних та обґрунтованих висновків про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки немає жодних підстав вважати, що метою оспорюваної угоди було уникнення виконання ОСОБА_2 зобов`язань.
17. У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4 вказує, що спірний правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, покупці реально отримали у власність нерухомість (земельну ділянку та будинок) за оспореним договором, сплатили обумовлено суму коштів. Також відсутні підстави стверджувати, що пред`явлення позову про стягнення заборгованості саме по собі свідчить про недобросовісність поведінки
ОСОБА_2 і зловживання правом при укладенні оспорюваного договору. На момент укладення оспорюваного договору були відсутні будь-які обставини, які б унеможливлювали його укладення чи вказували на незаконність дій його сторін під час укладення. Жодного доказу фіктивності угоди чи її незаконності матеріали справи не містять.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18. 29 грудня 2009 року укладено договір купівлі-продажу, який посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу
Луговою Л. П., на підставі якого ОСОБА_8, ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 передали, а ОСОБА_9, ОСОБА_4 прийняли у власність наступне майно: житловий будинок з господарськими будівлями та приватизовану земельну ділянку, на якій розташовані зазначені об`єкти нерухомого майна, надану для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,21 га, кадастровий номер 5324082401:01:001:0560, за адресою: АДРЕСА_1 .
19. Після укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна відповідачка ОСОБА_4 10 березня 2017 року змінила прізвище на ОСОБА_10, згідно з свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1, який 03 травня 2018 року було розірвано, та знову змінила прізвище на ОСОБА_11, згідно з свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 .
20. Відповідачка ОСОБА_9 після укладення шлюбу 28 листопада
2019 року змінила прізвище на ОСОБА_12, згідно з свідоцтвом про шлюб серії
НОМЕР_3 .
21. Після укладення зазначеного договору купівлі-продажу рішенням Полтавського районного суду від 27 серпня 2010 року у цивільній справі
№ 2-498/2010 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики стягнуто з ОСОБА_2 на користь
ОСОБА_7 борг у розмірі 78 900 грн.
22. Під час розгляду судом зазначеної справи ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 14 травня 2010 року накладено арешт на майно та кошти, що належать ОСОБА_2, в межах заявлених позовних вимог у розмірі 79 890 грн.
23. 25 серпня 2009 року ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області скасовано судовий наказ, виданий 06 серпня 2009 року Полтавським районним судом Полтавської області за заявою ОСОБА_7 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за договором позики.
24. Постановою Полтавського апеляційного суду від 18 жовтня 2021 року замінено стягувача ОСОБА_7 на його правонаступника ОСОБА_1 у справі № 2-498/2010 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
25. Позивач в обґрунтування позову також посилався на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 27 червня 2012 року у справі № 2/1241/984/2012, яким позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_7 суму інфляційних витрат і трьох відсотків річних у розмірі 29 469, 15 грн, та ухвалу Лисичанського міського суду Луганської області від 29 листопада 2021 року у справі № 415/8609/21, якою замінено сторону виконавчого провадження, а саме стягувача ОСОБА_7 на його правонаступника ОСОБА_1 .
Позиція Верховного Суду
26. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга до задоволення не підлягає.
27. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
28. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
29. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
30. За змістом статей 15 і 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
31. Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з договорів та інших правочинів.
32. Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.