ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2024 року
м. Київ
справа № 640/19272/18
адміністративне провадження № К/9901/3707/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
суддя-доповідач - Стародуб О.П.,
судді: Єзеров А.А., Кравчук В.М.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2020 (суддя - Чудак О.М.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020 (судді - Шурко О.І., Василенко Я.М., Оксененко О.М.)
у справі №640/19272/18 за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Громадська організація "Самоврядна організація Жукова 53-А", треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "ЕКОС-53А", ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 про визнання нечинним рішення.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою, в якій просив визнати незаконним (нечинним), таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили, рішення Київської міської ради від 13.11.2013 №473/9961 "Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 24.05.2012 №596/7933 "Про приватизацію жилих приміщень у гуртожитках міста Києва".
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення суперечить нормам статей 58, 131 Житлового кодексу УРСР, якими встановлено, що ордери можуть бути видані лише на вільну жилу площу.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 13.11.2013 Київська міська рада, відповідно до частини п`ятої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", статті 18 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ", статей 3, 4, 5 Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків", статей 2, 3 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", рішення Київської міської ради від 28.10.2010 №183/4995 "Про окремі питання організації управління районами в м. Києві", розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.12.2010 №1112 "Про питання організації управління районами в місті Києві", враховуючи звернення районних в місті Києві державних адміністрацій, прийняла рішення №473/9961, яким внесла зміни до рішення Київської міської ради від 24.05.2012 №596/7933 "Про приватизацію жилих приміщень у гуртожитках м. Києва", а саме: пункт 3 рішення викладено в такій редакції: "Делегувати районним в місті Києві державним адміністраціям право видачі ордерів на жилі приміщення в гуртожитках мешканцям, які постійно в них проживають, зареєстровані та перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов. Питання надання ордерів на займані мешканцями гуртожитків жилі приміщення районним в місті Києві державним адміністраціям розглядати попередньо на громадських комісіях з житлових питань за участю представників гуртожитків".
Вважаючи, що вказане рішення не відповідає актам вищої юридичної сили та порушує його права, позивач звернувся з позовом до суду.
КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.03.2019 провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України, у зв?язку з тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.06.2019 ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.03.2019 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.06.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2020, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що приймаючи оскаржуване рішення Київською міською радою було вжито заходи щодо виконання Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" та забезпечено здійснення мешканцями гуртожитків приватизації.
Також суди виходили з того, що як вбачається зі змісту позовної заяви та апеляційної скарги, прийняте рішення вплинуло на права позивача таким чином, що внаслідок переобладнання приміщення у житлове було видано ордер на приміщення, однак, оспорюване рішення не регулює переобладнання нежитлових приміщень.
Суди дійшли висновку, що жодних доказів або аргументів, які б свідчили про реальне порушення прав або законних інтересів позивача, відповідачем прийняттям оскаржуваного рішення не подано та судами в ході розгляду справи не встановлено.
Також суди виходили з того, що захист порушених прав позивача можливий шляхом звернення до відповідного суду з позовом до Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації, якою неправомірно, на думку позивача, видано ордер на кімнату №109. А у випадку, якщо позивач переконаний у безпідставності зміни призначення кімнати з нежитлового на житлове, він не позбавлений права оскаржити такі дії.
ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
З рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу.
В обґрунтування касаційної скарги покликається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неповне з`ясування обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.
Зокрема, покликається на те, що судами першої та апеляційної інстанції не надано жодної оцінки та не наведено мотивів відхилення аргументів позивача щодо невідповідності оспорюваного рішення правовим актам вищої юридичної сили - статті 58, 128, 129, 131 Житловому Кодексу України (п.10 Примірного положення про гуртожитки, чинного на час винесення спірного рішення), якими встановлено, що такі ордери можуть бути видані лише на вільну жилу площу.
Також покликається на те, що він позбавлений можливості спростувати в цивільній справі законність оскаржуваного у цій справі рішення відповідача, на яке покликається Деснянська районна в місті Києві державна адміністрація в обґрунтування правомірності своїх дій щодо видачі ордеру на приміщення гуртожитку, які були переведені у житлові.
Також покликається на те, що внаслідок прийняття оскаржуваного рішення він вимушений був отримувати ордер від Деснянської РДА на вже зайняте приміщення, тобто повторно "заселятись".
Також покликається на те, що оскаржуване рішення дало можливість "узаконити" самозахвати допоміжних приміщень загального користування.
Також покликається на те, що питання цільового призначення, як і питання власності приміщення №109, не було, і не є предметом спору у даній справі, відтак суди першої та апеляційної інстанції встановили фактичні обставини на підставі доказу, який є неналежним.
Як на підставу касаційного оскарження відповідач посилається на те, що суди попередніх інстанції не врахували висновки щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №916/2069/17, від 24.04.2019 у справі №908/816/17, від 15.05.2019 у справі №906/1169/17, від 06.08.2019 у справі №914/843/17, від 08.04.2020 у справі №915/1096/18, від 08.09.2020 у справі №915/844/18, від 22.11.2020 у справі №904/1040/18.
Також покликається на те, що судами не враховано висновки Верховного Суду у постановах від 11.10.2017 у справі №6-2556цс16 та від 11.01.2019 у справі №757/16157/17-ц, якими було підтверджено, що ордер на жилу площу в гуртожитку може бути видано лише на вільну жилу площу за спільним рішенням адміністрації та відповідного профспілкового комітету підприємства, установи, організації, і цей ордер є єдиною підставою для вселення в жиле приміщення.
Просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити рішення про задоволення позовних вимог.