ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2024 року
м. Київ
Справа № 161/22622/21
Провадження № 51-1240 км 24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого (відеоконференція) ОСОБА_6,
захисника (відеоконференція) ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 липня 2023 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021030580002294, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та мешканця АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 липня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років і 6 місяців. Залишено чинним обраний щодо ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.
Зараховано у строк відбування покарання ОСОБА_6 строк його попереднього ув`язнення з моменту фактичного затримання, а саме з 24 вересня 2021 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку, що одному дню тримання під вартою відповідає один день позбавлення волі. Строк відбування покарання ОСОБА_6 вирішено рахувати з 19 липня 2023 року. Вирішені питання щодо речових доказів та арештованого майна.
Згідно з вироком ОСОБА_6 23 вересня 2021 року, приблизно о 11 год. 00 хв. (більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено), знаходячись в приміщенні квартири за адресою: АДРЕСА_2, діючи з прямим умислом, керуючись метою нанесення тілесних ушкоджень іншій людині, в ході словесного конфлікту на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, кулаками рук та ногами умисно завдав потерпілому ОСОБА_8 не менше чотирьох ударів в ділянку грудної клітки та плечового суглобу з правої сторони, двох ударів в ділянку грудної клітки та плечового суглобу з лівої сторони та не менше 8 ударів в область голови, обох кистей рук та правого передпліччя.
Внаслідок вищевказаних умисних протиправних дій ОСОБА_6 потерпілому ОСОБА_8 спричинено прижиттєві тілесні ушкодження, які відповідно до висновку експерта № 426 від 16 листопада 2021 року відносяться до легких тілесних ушкоджень, а також до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, які в своєму клінічному протіканні призвели до розвитку травматичного шоку, який є безпосередньою причиною смерті потерпілого ОСОБА_8, що наступила 24 вересня 2021 року о 00 год. 24. хв. в приміщенні реанімаційного відділення КП "Медичне об`єднання Луцької міської територіальної громади".
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить оскаржувані судові рішення скасувати й закрити кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв`язку з недоведеністю винуватості ОСОБА_6 .
На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій необґрунтовано дійшли висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, оскільки судові рішення ґрунтуються на показах потерпілих та свідків, які фактично не були безпосередніми очевидцями події.
Стверджує, що у матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які об`єктивні докази, які б доводили наявність у ОСОБА_6 умислу, спрямованого на нанесення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.
Звертає увагу, що ОСОБА_6 свою вину у вчиненні злочину категорично заперечував. Будь-яких доказів на підтвердження наявності конфліктів між ОСОБА_6 та потерпілим ОСОБА_8 не встановлено. Потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_10 обставини, за яких ОСОБА_8 наносились ушкодження, невідомі. Однак, судами не було взято до уваги показання свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які були безпосередніми очевидцями подій.
Захисник зазначає, що суд належним чином не врахував показання свідка ОСОБА_12 про те, що того дня між нею та ОСОБА_8 виникла сварка, що може свідчити про наявність у вказаного свідка мотиву для нанесення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень, а тому показання цього свідка в частині безпосередньої винуватості ОСОБА_6 суду необхідно було оцінювати критично.
Вважає, що протоколи слідчих експериментів, проведених 19 жовтня 2021 року, не можна вважати належними та допустимими доказами, оскільки вони містять розбіжності з іншими доказами, зокрема показаннями свідка ОСОБА_11 .
Також указує, що висновок експертизи № 91-МК від 29.11.2021 року за підписом експерта ОСОБА_13 не може братись судом до уваги як доказ вчинення саме ОСОБА_6 кримінального правопорушення.
Вказує на порушення апеляційним судом положень ст. 404 КПК України щодо обов`язку апеляційного суду дослідити і оцінити докази.
Стверджує, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою неповноту судового розгляду, допущену судом першої інстанції, формально розглянув подану на вирок апеляційну скаргу, належним чином не перевірив доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 щодо невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, тому вбачає, що ухвала Волинського апеляційного суду від 30 листопада 2023 року не відповідає вимогам ст. 419 КПК України.
У запереченні прокурор просить касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення щодо ОСОБА_6 - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та захисник підтримали подану касаційну скаргу.
Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, які не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Крім цього, касаційний суд не може втручатися в аспекти оцінки судами нижчих інстанцій дослідженої ними сукупності належних, допустимих і достовірних доказів на предмет підтвердження чи не підтвердження ними обставин, які підлягають доказуванню в провадженні. Таку оцінку кожен суд здійснює незалежно і самостійно шляхом формування власного внутрішнього переконання як щодо кожної з обставин, які підлягають доказуванню, так і стосовно винуватості особи у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення в цілому.
Тому колегія суддів касаційного суду відхиляє доводи касаційної скарги захисника щодо неправильної, на її думку, оцінки судами досліджених доказів за відсутності або безпідставності конкретних доводів щодо неналежності, недопустимості чи недостовірності окремих досліджених судом доказів.
При цьому Верховний Суд звертає увагу, що доводи касаційної скарги захисника здебільшого зводяться саме до незгоди з оцінкою конкретних доказів та сукупності досліджених доказів судом першої інстанції на предмет доведеності ними конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення та винуватості особи в цілому, що за відсутності обґрунтованих доводів про допущені порушення вимог КПК України при оцінці цих доказів, не відноситься до предмету перевірки касаційного суду.
Щодо тверджень захисника ОСОБА_7 про відсутність достатніх доказів для доведення винуватості засудженого ОСОБА_6, а також про відсутність у нього умислу, спрямованого на нанесення потерпілому ОСОБА_8 тяжких тілесних ушкоджень, колегія суддів касаційного суду вважає їх необґрунтованими з огляду на таке.
Із матеріалів провадження вбачається, що доводи касаційної скарги захисника ОСОБА_7 за змістом здебільшого є аналогічними доводам її апеляційної скарги, поданої в інтересах ОСОБА_6 .
Суд апеляційної інстанції, спростовуючи доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6, обґрунтовано вказав, що висновок про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за обставин, викладених у вироку, ґрунтується на зібраних у встановленому законом порядку та досліджених у судовому засіданні доказах. Також апеляційний суд обґрунтовано вказав, що доводи захисника про те, що потерпілий отримав тілесні ушкодження в іншому місці, а також про причетність до заподіяння таких тілесних ушкоджень інших осіб, є безпідставними.
За змістом вироку суд безпосередньо дослідив показання самого обвинуваченого ОСОБА_6 про те, що того дня у нього з ОСОБА_8 був конфлікт через викрадення в нього особистих речей, однак тяжких тілесних ушкоджень він йому не наносив, а лише оборонявся, при цьому боровся, падав на підлогу разом з потерпілим під час того, як він забирав ніж у ОСОБА_8 з рук, яким потерпілий погрожував присутнім у квартирі. Зазначав, що він не міг наносити тілесні ушкодження через наявні у нього фізичні вади кисті руки, яка добре не згинається в кулак. Вказував, що потерпілий після конфлікту самостійно покинув приміщення квартири і міг отримати тілесні ушкодження поза її межами від інших осіб, оскільки з часу конфлікту до моменту його виявлення на лавці поряд з магазином пройшов тривалий час, а потерпілий був агресивно налаштований і планував зустріч ще з кимось біля смітників.
Також зі змісту вироку місцевого суду вбачається, що потерпіла ОСОБА_9 в судовому засіданні зазначила, що потерпілий ОСОБА_8 був її батьком, він був спокійною, неконфліктною людиною, який завжди спокійно реагував на зауваження щодо припинення зловживання алкоголем, навіть будучи в стані алкогольного сп`яніння. Батько ніколи не приймав участі в бійках, а тілесні ушкодження на ньому почали з`являтись після його знайомства з ОСОБА_14, в компанії якої останнім часом він вживав алкогольні напої.
Потерпіла ОСОБА_10 в судовому засіданні зазначила, що потерпілий ОСОБА_8 був її братом, був людиною не конфліктною, ніколи ні з ким не бився. Востаннє побитим, а саме з розбитою головою, вона бачила його на початку вересня, коли він повернувся від ОСОБА_15, і близько двох тижнів був вдома та нікуди не виходив.