ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2024 року
м. Київ
справа № 755/20577/21
провадження № 51-6461км 23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
засуджених ОСОБА_7, ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_6, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_8, та захисника ОСОБА_9, яка діє в інтересах ОСОБА_7, на вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 25 квітня 2023 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 24 серпня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021100040001013 від 01 квітня 2021 року, за обвинуваченням, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпро, який проживає за адресою: АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України);
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Києва, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185КК України.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 25 квітня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 4ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарань за цим вироком та вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 27 вересня 2021 року остаточно призначено покарання ОСОБА_7 у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Цим же вироком ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 2 місяці.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат.
За встановлених судом фактичних обставин, які детально викладено у вироку, 31 березня 2021 року о 04:21 ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Стальського, на території парку "Аврора", розбивши скло віконної рами, проникли до приміщення мобільної вбиральні, звідки повторно, таємно викрали водонагрівач "Atlantik", вартістю 3 129 грн, та конвектор електричний "Термія", вартістю 1 428 грн, що належать ІНФОРМАЦІЯ_3", після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зникли, а викраденим майном розпорядились на власний розсуд, завдавши потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 4 557 грн.
Київський апеляційний суд ухвалою від 24 серпня 2023 року апеляційні скарги захисників ОСОБА_9 та ОСОБА_6, а також обвинуваченого ОСОБА_8,залишив без задоволення, а вирок Дніпровського районного суду м. Києва від 25 квітня 2023року - без змін.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У касаційних скаргах захисники ОСОБА_9 та ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просять вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Уважають, що судами було порушено право ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на захист, оскільки судовий розгляд відбувся в режимі відеоконференції без згоди засуджених та без забезпечення належної якості зображення і звуку. Наголошують, що судами рішення про проведення судових засідань в режимі відеоконференції не ухвалювалися. Звертають увагу Суду на те, що впродовж розгляду справи на території Київської та Кіровоградської областей воєнних дій не проводилося. З огляду на те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не брали безпосередньої участі у судових засіданнях, то останні були позбавлені можливості під час судового розгляду: отримати допомогу від своїх захисників, належним чином брати участь у допиті свідків, дослідженні доказів, ознайомлюватися з наявними в матеріалах справи документами, з журналами судових засідань і відповідними технічними записами, а також збирати та подавати докази. Зауважують, що до першого допиту не забезпечено конфіденційне побачення із захисниками. Стверджують, що хоча між адвокатами та підзахисними і відбулося спілкування, однак воно не було конфіденційним, ураховуючи те, що засудженні в період судового розгляду перебували у Державній установі "Кропивницький слідчий ізолятор".
Заперечень на касаційні скарги до Суду не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор касаційну скаргу вважала необґрунтованою, просила оскаржувані рішення залишити без зміни.
Сторона захисту вимоги касаційних скарг підтримала та просила їх задовольнити.
Мотиви Суду
Заслухавшидоповідьсудді, обговорившидоводи, наведені вкасаційнихскаргах, перевірившиматеріаликримінального провадження, колегіясуддів дійшлатакихвисновків.
Відповідно до ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
За приписами ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зміст доводів касаційних скарг захисників (які є аналогічними між собою) фактично зводиться до того, що оскількиОСОБА_7 та ОСОБА_8 не брали безпосередньої участі в судових засіданнях, то це перешкодило їм реалізувати свої процесуальні права.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 09 грудня 2021 року призначено підготовче судове засідання з розгляду кримінального провадження № 12021100040001013 стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на 17 грудня 2021 року о 10:00.
Згідно з листом начальника Дніпровського управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_10 від 11 липня 2022 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 було взято під варту на підставі ухвали Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області, постановленої в межах іншого кримінального провадження та поміщено до Державної установи "Кропивницький слідчий ізолятор" (т. 1 а.с. 127).
Під час судового засідання 28 вересня 2022 року, проведеного в дистанційному режимі, засуджені заявили про свою незгоду з участю у судовому розгляді в режимі відеоконференції через погану якість зв`язку і неможливістю конфіденційного спілкування з адвокатамита наполягали на забезпечені їхньої безпосередньої участі в розгляді кримінального провадження.
29 вересня 2022 року Дніпровський районний суд м. Києва розглянув вказане клопотання сторони захисту та постановив ухвалу, якою вирішив проводити подальший судовий розгляд кримінального провадження в режимі відеоконференції у зв`язку з наявністю обставин, викликаних умовами воєнного стану, посилаючись на те, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 тримаються під вартою у Державній установі "Кропивницький слідчий ізолятор" (м. Кропивницький), що перешкоджає безпечному конвоюванню засуджених до м. Києва.
Надалі, 25 квітня 2023 року до початку судових дебатів сторона захисту заявила клопотання про доставку засуджених до зали судового засідання, проте Дніпровський районний суд м. Києва ухвалою від 25 квітня 2023 року відмовив у задоволенні вказаного клопотання, також пославшись на обставини, викликані умовами воєнного стану.
Варто зауважити, що протягом усього судового розгляду ОСОБА_7 та ОСОБА_8 неодноразово змінювали свою позицію щодо форми їх участі у судових засіданнях (то висловлювали свою незгоду із зазначеною вище ухвалою місцевого суду від 29 вересня 2022 року (т. 2 а.с. 212, 222; т. 3 а.с. 1, 9, 23-24, 33-35), то навпаки зверталися до суду із заявами, у яких погоджувалися на участь в судовому розгляді в режимі відеоконференції (т. 1 а.с. 135-140, т. 2 а.с. 134, 170-172, 193-194)).
Зі свого боку суд апеляційної інстанції, переглянувши вирок місцевого суду за апеляційними скаргами сторони захисту, зауважив, що доводи захисників про те, що цим судом було порушено право обвинувачених на захист, не знайшли свого підтвердження, оскільки суд першої інстанції, вирішуючи питання про безпосередню участь обвинувачених в судовому засіданні, постановив вмотивовану ухвалу про участь ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у режимі відеоконференції.
Так, частиною 3 ст. 21 КПК України передбачено, що кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов`язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 336 КПК України судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі, яке знаходиться поза межами приміщення суду (дистанційне судове провадження), у разі: 1) неможливості безпосередньої участі учасника кримінального провадження в судовому провадженні за станом здоров`я або з інших поважних причин; 2) необхідності забезпечення безпеки осіб; 3) проведення допиту малолітнього або неповнолітнього свідка, потерпілого; 4) необхідності вжиття таких заходів для забезпечення оперативності судового провадження; 5) наявності інших підстав, визначених судом достатніми.