ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2024 року
м. Київ
справа № 756/2893/23
провадження № 61-3800св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат Коротя Роман Олександрович, на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 19 липня 2023 року у складі судді Шролик І. С. та постанову Київського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року у складі колегії суддів Гаращенка Д. Р., Олійника В. І., Сушко Л. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст вимог позовної заяви
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2, у якому просила суд усунути перешкоди у здійсненні володіння належною їй на праві власності квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідача без надання іншого житла та звільнення квартири від його особистих речей.
Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 є власником квартири
АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 27 грудня 2022 року, укладеного між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Нерухомість Оболоні" (далі - ТОВ "Нерухомість Оболоні"), зареєстрованого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Легедою М. М. за № 1100.
Згідно з витягом територіальної громади м. Києва про зареєстрованих осіб у житловому приміщенні від 26 грудня 2022 року № 87435768 у квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані особи відсутні.
05 січня 2023 року при спробі зайти у квартиру двері позивачу відчинив невідомий, підстави проживання в квартирі повідомити не міг, будь-які документи відмовився надати. У зв`язку з зазначеним позивач звернулася до правоохоронних органів.
З відповіді Оболонського управління поліції ГУНП в м. Києві від 30 січня
2023 року встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1 проживає ОСОБА_2, а також рекомендовано ОСОБА_1 звернутися до суду за захистом своїх прав.
У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 у встановленому законом порядку набула право власності на житло, придбавши його на прилюдних торгах, проте відповідач надалі користується квартирою, чим чинить перешкоди власнику у вільному володінні, користуванні та розпорядженні майном, позивач просила суд виселити ОСОБА_2 без надання іншого житла та зобов`язати звільнити квартиру від його особистих речей.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 19 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 лютого 2024 року, позов задоволено.
Усунено перешкоди позивачу в користуванні та розпорядженні майном шляхом виселення ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, мотивовано тим, що ОСОБА_1 набула право власності на спірну квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 27 грудня 2022 року, укладеного між нею та ТОВ "Нерухомість Оболоні", зареєстрованого у реєстрі за № 1100 приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу
Легедою М. М.
Оскільки ОСОБА_2 самовільно проживає у квартирі та чинить перешкоди ОСОБА_1 як новому законному власнику користуватися майном, суди вважали за необхідне усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом виселення ОСОБА_2 із належної позивачу на праві власності квартири, яку він займає без законних на те підстав.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
14 березня 2024 року до Верховного Суду через систему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, в інтересах якого діє адвокат
Коротя Р. О., на рішення Оболонського районного суду міста Києва
від 19 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду
від 20 лютого 2024 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26 жовтня
2019 року у справі № 726/1489/17, відповідно до якого громадянам, яких виселяють із жилих приміщень, одночасно надається інше постійне житло, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбано за рахунок кредиту (позики).
Вирішуючи питання припинення права користування житлом та зобов`язання відповідача звільнити квартиру, суди першої та апеляційної інстанцій не надали оцінки пропорційності вказаного заходу у контексті приписів статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 13 жовтня 2020 року у справі № 447/455/17.
Незаконність та суперечливість висновків судів у цій справі полягають у тому, що судами не було досліджено, що сам факт переходу права власності на квартиру до іншої особи не є безумовною підставою для виселення членів сім`ї власника цього майна, у тому числі і колишніх, що суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 569/4373/16-ц.
У квітні 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому, посилаючись на безпідставність доводів скарги, просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Відзив мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_1 як новий власник позбавлена права безперешкодно користуватися своїм майном, у зв`язку з тим, що відповідач самовільно, без правових підстав проживає у спірній квартирі, а тому її право підлягає захисту шляхом виселення ОСОБА_2 . При цьому наголошує, що продавцем квартири АДРЕСА_1 за укладеним договором купівлі-продажу є ТОВ "Нерухомість Оболоні", а тому квартира не може входити до спадкового майна.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
У квітні 2024 року справа № 756/2893/23 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 лютого 2007 року ОСОБА_3 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1
(а. с. 43).
25 травня 2007 року між Публічним акціонерним товариством "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") та ОСОБА_3 укладено договір споживчого кредиту № 11159601000, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_3 кредит в іноземній валюті в розмірі 64 500,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на момент укладання договору становило 505 000,00 грн, строком до
25 травня 2017 року зі сплатою 13 % річних.
У забезпечення виконання зобов`язань 25 травня 2007 року між
ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки нерухомого майна
№ 55344, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 (а. с. 101, 102).
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 29 травня 2012 року у справі
№ 22-ц/4370/12 стягнено з ОСОБА_3 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість за договором про надання споживчого кредиту від 25 травня 2007 року № 1115960100 у розмірі 82 591,00 доларів США, що за курсом НБУ становить 658 526,08 грн.
Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності квартира АДРЕСА_1 належала товариству з обмеженою відповідальністю "Нерухомість Оболоні" (далі - ТОВ "Нерухомість Оболоні") на підставі акта прийому-передачі нерухомого майна до статутного капіталу товариства, підписи на якому посвідчено 10 грудня 2020 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Лапкевич Т. В., та зареєстровано за № 1753, № 1754.
14 листопада 2022 року Державним підприємством "Сетам" були проведені торги квартири АДРЕСА_1, переможцем яких стала ОСОБА_1 . Указане підтверджується протоколом проведення електронних торгів № 579103 (а. с. 11-13).
На підставі проведених торгів між ОСОБА_1 та ТОВ "Нерухомість Оболоні" 27 грудня 2022 року укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, зареєстрований у реєстрі за № 1100 приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу
Легедою М. М. (а. с. 16-19).
Згідно з довідкою щодо інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 27 грудня 2022 року квартира АДРЕСА_1 була відчужена ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу (а. с. 14, 15).
Відповідно до листа Оболонського управління поліції ГУНП в м. Києві
від 10 лютого 2023 року вх. № Т-327-кц розглянуто звернення ОСОБА_1 щодо проживання невідомих людей, в ході виконання якого було встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 проживає ОСОБА_2 . Також роз`яснено, що у цьому випадку вбачаються цивільно-правові відносини, які вирішуються у судовому порядку (а. с. 7).
Також установлено, що у справі № 756/5819/23 ОСОБА_2 через свого представника Коротю Р. О. звернувся до суду з позовом, в якому просить визначити додатковий строк в два місяці для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 його троюрідної сестри
ОСОБА_3, після смерті якої відкрилася спадщина на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, яку позивач бажає успадкувати.
В ухвалі Оболонського районного суду міста Києва від 01 червня 2023 року у справі № 756/5819/23 установлено, що станом на ІНФОРМАЦІЯ_2 року, тобто на момент смерті ОСОБА_5, квартира, на яку претендує як на спадкове майно ОСОБА_2, їй не належала, а сама ОСОБА_5 була зареєстрована та проживала у квартирі АДРЕСА_3 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Перевіривши доводи касаційної скарги з підстав та у межах касаційного оскарження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишенню без змін, оскільки їх прийнято з додержанням норм процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який
не суперечить закону.
Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини (стаття 10 ЦПК України).
Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з приписами статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Найбільш значущою для власника є правомочність на власні дії, яка характеризується як:
- пряме та безпосереднє панування над річчю. Власник здійснює надані йому правомочності своєю владою, не тільки незалежно від інших осіб, а й у такому правовому полі, коли не може бути ніякої влади над цією ж річчю з боку інших суб`єктів. Дії власника обумовлені його інтересом;
- виключне панування особи над річчю, тобто таке панування, що унеможливлює втручання інших осіб, на яких покладено пасивний обов`язок утримання від вчинення подібних дій;
- абсолютність влади полягає в наданні власнику забезпеченої правом можливості визначати, яким чином поводитися зі своєю річчю, коли та як реалізовувати свої правомочності щодо неї.
Кожен, хто не є власником, не має права створювати перешкоди власнику
у здійсненні належного йому права, а також вчиняти будь-які інші дії, спрямовані на порушення або обмеження правомочностей власника щодо володіння, користування та розпорядження майном; права володіння, користування
та розпорядження власністю є рівними для всіх осіб (власників) (див. Рішення Конституційного Суду України від 14 липня 2020 року № 8-р/2020).
Одним зі способів захисту права користування майном є припинення дії, яка це право порушує (пункт 3 частини другої статті 16 ЦК України), - усунення перешкод у здійсненні права користування майном. Підставою для подання такого позову є вчинення перешкод правомірній реалізації речового права.
Вказане кореспондується з положеннями статті 391 ЦК України, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
У справі, що переглядається, ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_2, у якому просила суд усунути перешкоди у здійсненні володіння належної їй на праві власності квартири АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідача без надання іншого житла та звільнення квартири від його особистих речей.
Вирішуючи питання про виселення без надання іншого жилого приміщення, суд має враховувати статтю 109 Житлового кодексу України (далі - ЖК України), якою визначено, що виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.