ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2024 року
м. Київ
справа № 372/2920/21
провадження № 61-2403св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - Українсько-швейцарське спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвермут+Ко",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Українсько-швейцарського спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвермут+Ко" до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів
за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Танащука Максима Володимировича на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 січня 2022 року у складі судді Шевченко Т. М. та постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Коцюрби О. П., Білич І. М., Слюсар Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2021 року Українсько-швейцарське спільне підприємство у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвермут+Ко" (далі - ТОВ "Укрвермут+Ко", товариство) звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 13 вересня 2021 року просило стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у розмірі 540 000,00 дол. США.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "Укрвермут+Ко" посилалося на те, що 09 серпня 2017 року між ним та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення. На виконання умов цього договору, товариство сплатило ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 2 600 000,00 грн.
Постановою Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року у справі № 752/23610/18 договір купівлі-продажу від 09 серпня 2017 року визнано недійсним. У зв`язку з цим сплачена товариством ОСОБА_1 на виконання цього договору сума грошових коштів мала бути повернена товариству в порядку реституції (стаття 216 ЦК України). Товариство надсилало відповідачу вимогу про повернення коштів, отриманих на виконання вказаного договору купівлі-продажу, однак станом на час звернення до суду з цим позовом відповідач коштів не повернув.
Крім того, як на підставу позову посилалося на статтю 1212 ЦК України, вважаючи, що з моменту набрання законної сили постановою Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року, відпала підстава набуття ОСОБА_1 грошових коштів.
Ураховуючи зазначене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь грошові кошти у розмірі 2 600 000,00 грн.
13 вересня 2021 року товариство подало заяву про зміну позовних вимог.
Обґрунтовуючи цю заяву, товариство посилалося на те, що ОСОБА_1 увів його в оману, що призвело до визнання недійсним договору купівлі-продажу від 09 серпня 2017 року в судовому порядку, а тому за умовами пункту 4.7 цього договору ОСОБА_1 повинен сплатити йому штраф у розмірі, еквівалентному 540 000,00 дол. США. У зв`язку з цим просило задовольнити позов із зазначених підстав.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Голосіївський районний суд міста Києва рішенням від 25 січня 2022 року позов задовольнив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Укрвермут+Ко" грошові кошти в розмірі 540 000,00 дол. США. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки у зв`язку з визнанням недійсним договору купівлі-продажу від 09 серпня 2017 року товариство втратило право власності на нежитлові приміщення (предмет договору), а тому згідно з пунктом 4.7 цього договору в ОСОБА_1 виник обов`язок сплатити ТОВ "Укрвермут+Ко" штраф у розмірі, еквівалентному 540 000,00 дол. США. Також суд виходив з того, що стягнення суми саме в доларах США не суперечить вимогам закону та договору.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Київський апеляційний суд постановою від 22 грудня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Танащука М. В. залишив без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 січня 2022 року залишив без змін.
Апеляційний суд мотивував постанову тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Разом з тим суд виходив з того, що доводи скарги щодо зміни позивачем предмета і підстав позову у зв`язку з поданням заяви про збільшення позовних вимог є необґрунтованими, оскільки в заяві про збільшення позовних вимог лише збільшується розмір стягнення, що є процесуальним правом позивача, яке реалізується шляхом подання заяви про збільшення позовних вимог. Підстави стягнення з відповідача грошових коштів також не змінено, оскільки в позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог такими підставами вказано визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Також суд вважав необґрунтованим доводи відповідача про те, що штрафи за своєю юридичною природою відрізняються від збитків та не можуть бути стягнуті в результаті реституції у зв`язку з визнанням договору недійсним з посиланням на те, що сторони досягли згоди щодо умов договору на момент його укладення, а застосована умова договору не суперечить чинному законодавству.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У лютому 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Танащук М. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 січня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Підставою касаційного оскарження вказував те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09 липня 2020 року у справі № 922/404/19, від 10 грудня 219 року у справі № 923/1061/18, від 19 грудня 2019 року у справі № 925/185/19, від 23 січня 2020 року у справі № 925/186/19, від 22 липня 2021 року у справі № 910/18389/20, від 17 серпня 2021 року у справі № 910/19210/15, від 01 листопада 2021 року у справі № 405/3360/17, від 27 листопада 2018 року у справі № 905/1227/17, від 06 жовтня 2021 року у справі № 921/182/20.
Касаційна скарга мотивована неврахуванням судами того, що позивач просив стягнути штраф у розмірі 540 000,00 дол. США за договором купівлі-продажу від 09 серпня 2017 року, який визнано недійсним в судовому порядку, посилаючись на статтю 216 ЦК України, яка передбачає у разі недійсності правочину обов`язок кожної із сторін повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Таким чином, у спірних правовідносинах, у зв`язку з недійсністю договору купівлі-продажу сторони зобов`язані були повернути лише те, що одержали на виконання цього правочину. Тому товариство в порядку статті 216 ЦК України має право вимагати від ОСОБА_1 лише те, що він отримав за вказаним договором, а не штраф у розмірі 540 000,00 дол. США, що передбачено недійсним договором. Крім того, штраф за своєю юридичною природою відрізняється від збитків та не може бути стягнений в результаті реституції.
Не звернули уваги суди і на те, що, подавши заяву про збільшення позовних вимог позивач змінив як підстави (стягнення коштів відповідно до пункту 4.7 договору купівлі-продажу), так і предмет заявленого позову (сума коштів, які підлягають стягненню). Таким чином, суди всупереч вимогам процесуального закону, розглянили змінені вимоги позову, адже доповнення позовних вимог новими вимогами відбувається шляхом зміни предмета позову, а не шляхом збільшення позовних вимог. Крім того, суд не врахував, що одночасна зміна предмета і підстав позову не допускається.
У травні 2023 року ТОВ "Укрвермут+Ко" подало відзив на касаційну скаргу, у якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки ці судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права відповідно до встановлених фактичних обставин справи, дали їм належну правову оцінку. Водночас зазначило, що, подаючи заяву про збільшення позовних вимог, було змінено лише суму позовних вимог, а підстава позову залишилася незмінною - визнання договору купівлі-продажу недійсним. Оскільки пунктом 4.7 договору визначено, що у зв`язку з визнанням недійсним договору купівлі-продажу у продавця виникає обов`язок щодо сплати штрафу у розмірі, визначеному цим пунктом, суди дійшли правильного висновку про задоволення позову.
У квітні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Танащук М. В. подав до Верховного Суду письмові пояснення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
25 вересня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що 09 серпня 2017 року між ОСОБА_1 як продавцем і ТОВ "Укрвермут+Ко" як покупцем був укладений договір купівлі-продажу нежитлових приміщень з № 1 по № 8 (група приміщень № 66) під літ. "А" загальною площею 234 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Цей договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Васильєвою Н. І. та зареєстрований в реєстрі за № 1239.
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомо, що згідно з рішенням приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Васильєвої Н. І. від 09 серпня 2017 року, індексний номер 36547318 за ТОВ "Укрвермут+Ко" зареєстроване право власності на вказані нежитлові приміщення.
Згідно з пунктом 4.7 договору купівлі-продажу від 09 серпня 2017 року в разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть юридичну відповідальність, передбачену чинним законодавством України.
Продавець гарантує, що станом на момент підписання даного договору відсутні обставини, які виникли до дня підписання даного договору і які не залежать від волі покупця, і які становлять або становитимуть в майбутньому перешкоду для набуття (або збереження набутого) права власності покупця на об`єкт, в силу чого покупець або його правонаступник у правовідносинах, які випливатимуть з даного договору або з права власності на об`єкт, буде мати обов`язок повернути об`єкт або іншим чином втратить (не набуде відповідно до цього договору) право власності на об`єкт.
В коло таких обставин, серед іншого, входять такі обставини: визнання даного договору недійсним, його розірвання, переведення прав і обов`язків покупця на іншу особу, витребування об`єкта з володіння покупця, скасування рішень суб`єктів владних повноважень про прийняття об`єкта до експлуатації, про реєстрацію будь-яких прав на цей об`єкт за продавцем, виділу чи поділу об`єкта або об`єднання об`єкта з іншим об`єктом нерухомості. Наведені обставини не вичерпують всього кола обставин, про відсутність яких надає гарантію продавець.
У випадку виявлення обставин, згаданих у попередніх двох абзацах, в силу чого покупець, або його правонаступник у правовідносинах, які випливають з даного договору або з права власності на об`єкт, буде мати обов`язок повернути об`єкт або іншим чином втратить (не набуде) право власності на об`єкт, продавець сплачує покупцеві штраф в розмірі, еквівалентному 540 000,00 дол. США. При цьому, сплата такого штрафу припиняє обов`язок повернення ціни об`єкта, сплаченого відповідно до даного договору (якщо такий обов`язок виникає). При цьому, якщо в силу настання вищевказаних обставин об`єкт підлягатиме поверненню продавцеві, продавець матиме право протягом 2 робочих днів після сплати штрафу у повному обсязі отримати об`єкт від покупця.
Постановою Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року у справі № 752/23610/18 задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ТОВ "Укрвермут+Ко", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Васильєвої Н. І. про визнання правочину недійсним, скасування державної реєстрації. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 09 серпня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "Укрвермут+Ко". Скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Васильєвої Н. І. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 09 серпня 2017 року, індексний номер 36547318, про державну реєстрацію права власності на нежитлові приміщення з № 1 по № 8 (група приміщень № 66) літ. "А", загальною площею 234 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ "Укрвермут+Ко".
Постановою Верховного Суду від 11 серпня 2021 року касаційну скаргу ТОВ "Укрвермут+Ко" задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Васильєвої Н. І. про визнання правочину недійсним, скасування державної реєстрації скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Постанову Київського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року в частині задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ТОВ "Укрвермут+Ко" про визнання правочину недійсним, скасування державної реєстрації залишено без змін та поновлено її виконання в цій частині.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши аргументи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для часткового задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до частин першої та другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.