ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/204/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Жайворонок Т.Є. - головуючого, Колос І.Б., Малашенкової Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Іщука В.В.,
представників учасників справи:
позивача Bayer Intellectual Property Gmbh (укр. Товариство з обмеженою відповідальністю Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх), Федеративна Республіка Німеччина - Кочіна Г.І., Лисенка М.П.,
відповідача-1 Egis Pharmaceuticals PLC (укр. Приватна компанія з обмеженою відповідальністю Егіс Фармас`ютікалс ПЛС), Угорщина - Білицького П.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Egis Pharmaceuticals PLC (укр. приватна компанія з обмеженою відповідальністю Егіс Фармас`ютікалс ПЛС), Угорщина
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 (головуючий - Сотніков С.В., судді: Пантелієнко В.О., Остапенко О.М.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 13.11.2023 (суддя Плотницька Н.Б.)
у справі за позовом Bayer Intellectual Property Gmbh (укр. товариство з обмеженою відповідальністю Баєр Інтеллекчуел Проперті Гмбх), Федеративна Республіка Німеччина
до: 1) Egis Pharmaceuticals PLC (укр. приватна компанія з обмеженою відповідальністю Егіс Фармас`ютікалс ПЛС), Угорщина,
2) Міністерства охорони здоров`я України,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Державне підприємство "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України",
про захист порушеного права інтелектуальної власності,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю Байєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ (Bayer Intellectual Property GmbH) (далі - Товариство, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Компанії "Егіс Фармасьютікалз ПЛС" (Egis Pharmaceutikals PLC) (далі - Компанія, відповідач-1) та Міністерства охорони здоров`я (далі - МОЗ) України про захист порушеного права інтелектуальної власності.
В обґрунтування позовних вимог Товариство вказувало, що є володільцем патенту України № НОМЕР_1 на винахід "ІНФОРМАЦІЯ_1". 26.11.2021 позивачу стало відомо, що Державним підприємством (далі - ДП) "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України" (далі - Центр, ДЕЦ) прийнято до розгляду заяву Компанії "Егіс Фармасьютікалз ПЛС" (Egis Pharmaceutikals PLC) на лікарський засіб з торговою назвою "Ксилтесс®", "КСИЛТЕСС", діючою речовиною якого є сполука, тотожна з композицією, яка захищена патентом України № НОМЕР_1. Проте, у порушення норм чинного законодавства, відповідач-1 не надав ДП "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України" документів на підтвердження права виробництва, продажу чи іншого використання лікарського засобу з використанням винаходу позивача. Більше того, позивач не надавав відповідачу-1 ліцензій та прав на використання винаходу, що, на його думку, є порушенням права інтелектуальної власності позивача.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 20.01.2022 відкрив провадження у вказаній справі. Залучив до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ДП "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України".
16.02.2022 до Господарського суду міста Києва від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ДП "Державний експертний центр Міністерства охорони здоров`я України", надійшли письмові пояснення, у яких Центр вказує, що відповідно до пункту 3 Порядку державної реєстрації (перереєстрації) лікарського засобу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2005 № 376 (далі - Порядок № 376), заява про державну реєстрацію лікарського засобу подається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я, яким відповідно до Положення про Міністерство охорони здоров`я (далі - МОЗ) України, затвердженого постановою КМУ від 25.03.2015 № 267, є МОЗ України. Заява про державну реєстрацію лікарського засобу подається до МОЗ України, а ДЕЦ здійснює експертизу реєстраційних матеріалів відповідно до вимог Порядку проведення експертизи реєстраційних матеріалів на лікарські засоби, що подаються на державну реєстрацію (перереєстрацію), а також експертизи матеріалів про внесення змін до реєстраційних матеріалів протягом дії реєстраційного посвідчення, затвердженого Наказом МОЗ України від 26.08.2005 № 426 (далі - Порядок № 426). Ураховуючи наведене, ДЕЦ вказує, що проведення ним експертизи матеріалів реєстраційного досьє на лікарський засіб "Ксилтесс®", "КСИЛТЕСС" жодним чином не порушує права інтелектуальної власності позивача на винахід.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.11.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2024, позов задоволено частково.
Зобов`язано Компанію "Егіс Фармасьютікалз ПЛС" (Egis Pharmaceutikals PLC) припинити порушення прав Баєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ (Bayer Intellectual Property GmbH) на винахід "ІНФОРМАЦІЯ_1" за патентом України № НОМЕР_1.
Постановлено заборонити Компанії "Егіс Фармасьютікалз ПЛС" (Egis Pharmaceutikals PLC) використовувати винахід "ІНФОРМАЦІЯ_1" за патентом України № НОМЕР_1, в тому числі шляхом подачі заяв про реєстрацію лікарського засобу із використанням цього винаходу.
Постановлено заборонити МОЗ України реєструвати лікарські засоби під торговою назвою "КСИЛТЕСС", "Ксилтесс®", подані на реєстрацію Компанією "Егіс Фармасьютікалз ПЛС" (Egis Pharmaceuticals PLC) у формах випуску: "таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 10 мг по 14 таблеток у блістері, по 2 або по 7 блістерів в картонній коробці, або 10 таблеток у блістері, по 1 або по 3, або по 10 блістерів в картонній коробці", "таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 15 мг по 14 таблеток у блістері, по 2, або по 3, або по 7 блістерів в картонній коробці, або 10 таблеток у блістері, по 10 блістерів в картонній коробці", "таблетки, вкриті плівковою оболонкою по 2,5 мг по 14 таблеток у блістері, по 4 або по 7 блістерів в картонній коробці; або 10 таблеток у блістері, по 10 блістерів в картонній коробці", "таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 20 мг, по 14 таблеток у блістері, по 2, або по 7 блістерів в картонній коробці, або 10 таблеток у блістері, по 16 блістерів в картонній коробці".
Відмовлено у задоволенні позовних вимог в частині заборони Компанії "Егіс Фармасьютікалз ПЛС" (Egis Pharmaceuticals PLC) вчиняти будь-які інші дії направлені на введення в цивільний обіг лікарських засобів з використанням винаходу "ІНФОРМАЦІЯ_1" за патентом України № НОМЕР_2.
Стягнуто з Компанії "Егіс Фармасьютікалз ПЛС" на користь Товариства Баєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ (Bayer Intellectual Property GmbH) 5 675,00 грн судового збору.
Стягнуто з Товариства Баєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ (Bayer Intellectual Property GmbH) на користь ДП "Державний експертний центр МОЗ" 23 785,00 грн витрат, пов`язаних із наданням доказів.
Не погодившись з ухваленими судовими рішеннями, відповідач 23.04.2024 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
В обґрунтування вимог касаційної скарги із посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 19.10.2023 у справі № 910/7514/21, від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20.
Посилаючись на підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 2 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник вказує, що необхідно відступити від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справах № 910/10855/20, № 910/17860/21, № 910/17856/21, на які посилається й суд апеляційної інстанції, в контексті того, що Законом України (далі - ЗУ) "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" не передбачена можливість подання заявки на реєстрацію лікарського засобу та отримання державного реєстраційного посвідчення до закінчення терміну дії патенту, використаного заявником без дозволу правовласника у заявленому лікарському засобі. Вказує, що такий підхід до вирішення спору є незбалансованим, очевидно застарілим внаслідок розвитку суспільних відносин, зокрема щодо формування сучасного суспільного попиту і інтересу з боку всіх учасників фармацевтичного ринку.
Підставою для касаційного оскарження ухвалених у справі рішень скаржник зазначає також пункт 4 частини другої статті 287 ГПК України, обґрунтовуючи доводи тим, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено передбачені частиною першою статті 13 ГПК України стандарти доказування та дослідження доказів, що призвело до неправильного встановлення судами обставин справи та, як наслідок, ухвалення необґрунтованих судових рішень.
Крім того, скаржником заявлено клопотання про передачу справи № 910/204/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо Суд дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему, а така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. Вказує, що питання можливості подання заявки на реєстрацію лікарського засобу та отримання державного реєстраційного посвідчення до закінчення терміну дії патенту не може бути визнано підготовкою до введення такого лікарського засобу в цивільний обіг, та як наслідок, посяганням на передбачені статтею 28 ЗУ "Про охорону прав на винаходи і корисні моделі" права володільця патенту.
03.06.2024 Товариство Баєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ (Bayer Intellectual Property GmbH), не погоджуючись з доводами касаційної скарги направило до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційне провадження за касаційною скаргою з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, закрити. Решту вимог касаційної скарги залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).
Cудами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство Баєр Інтеллекчуел Проперті ГмбХ (Bayer Intellectual Property GmbH) є володільцем патенту України № НОМЕР_1 на винахід "ІНФОРМАЦІЯ_1", який виданий на підставі заявки № 2002076161 від 11.12.2000. Відомості опубліковано в Бюлетені № 7 від 15.07.2005. Відповідно до виписки з Державного реєстру України винаходів стосовно патенту на винахід № НОМЕР_1 датою набрання чинності патенту є 15.07.2005, очікуваною датою закінчення строку чинності майнових прав інтелектуальної власності - 11.12.2025 (т.1 а.с. - 15-16).
Вказаним патентом захищена сполука, діючою речовиною якої є "ривароксабан" (rivaroxaban). Молекула "ривароксабану" захищена чинним патентом № НОМЕР_1 у 1-му незалежному пункті та 7 пункті формули винаходу.
"Ривароксабан" (Rivaroxaban) - синтетичний препарат, за хімічним складом є похідним оксазилідинонів та є представником класу антикоагулянтів, механізм дії якого полягає у прямому зворотному інгібуванні, як прямого, так і зв`язного фактора зсідання крові ХА, що в подальшому призводить до гальмування перетворення протромбіну в тромбін, внаслідок чого проходить блокування як внутрішнього, так і зовнішнього каскаду зсідання крові.
26.11.2021 ДП "Державний експертний центр МОЗ України" прийнято до розгляду заяву Компанії "Егіс Фармасьютікалз ПЛС" (Egis Pharmaceutikals PLC) на державну реєстрацію лікарського засобу з торговою назвою "КСИЛТЕСС", "Ксилтесс®" (діюча речовина "rivaroxaban"), що підтверджується Переліком реєстраційних форм, що були подані на державну реєстрацію у період з 22.11.2021 до 26.11.2021, розміщеному на офіційному веб-сайті ДП "Державний експертний центр МОЗ України".
Факт подання заявки на реєстрацію лікарського засобу відповідач-1 не заперечує.
За Висновком експертизи № 156-01, підготовленої для використання у справі № 910/204/22 та складеного 20.07.2023 експертом Петренком С.А., у лікарських засобах з торговою назвою "КСИЛТЕСС", "Ксилтесс®", поданих 20.09.2022 на реєстрацію Компанією "Егіс Фармасьютікалз ПЛС" (Egis Pharmaceuticals PLC), використовується кожна ознака винаходу "ІНФОРМАЦІЯ_1" за патентом України № НОМЕР_1, що включена, відповідно, до незалежного пункту 1 та незалежного пункту 9 формули за патентом України № НОМЕР_1. За результатами проведеного дослідження встановлено, що вказані лікарські засоби з торговою назвою "КСИЛТЕСС", "Ксилтесс®" містять Ривароксабан в якості діючої речовини, яка охороняється патентом України на винахід № НОМЕР_1.
Експертом Петренком С.А. на виконання ухвали Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 надано письмові відповіді на поставлені відповідачем-1 запитання, у яких додатково зазначено, що абсолютний захист хімічної сполуки забезпечує незалежні права власнику відповідного патенту, а також ставить у залежність усі наступні розробки, пов`язані з запатентованою сполукою, зокрема з її використанням (створення композицій, до складу якої входить захищена відповідним патентом хімічна сполука, застосування таких композицій тощо).
Вказаний висновок експерта був прийнятий судом відповідно до вимог статті 86 ГПК України та визнаний належним і допустимим доказом.
Позивач вважає, що подання відповідачем-1 заяви на державну реєстрацію лікарського засобу "КСИЛТЕСС", "Ксилтесс®", діючою речовиною якого є сполука Ривароксабан, захищена патентом України № НОМЕР_1 на винахід, - є посяганням на його права інтелектуальної власності, яке має бути припинене.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що в поданому на реєстрацію лікарському засобі під торговою назвою "КСИЛТЕСС", "Ксилтесс®" використано кожну ознаку, включену до незалежних пунктів 1 та 9 формули винаходу за патентом № НОМЕР_1, в тому числі й використано хімічну речовину Ривароксабан, яка охороняється патентом № НОМЕР_1.
У поданій касаційній скарзі Компанія "Егіс Фармасьютікалз ПЛС" (Egis Pharmaceuticals PLC), посилаючись на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховано висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.10.2023 у справі № 910/7514/21 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.01.2022 у справі № 904/1448/20.
За змістом пункту 1 підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Таким чином, відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
Щодо визначення подібності правовідносин Верховний Суд звертається до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, у якій Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини" зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
Враховуючи наведені висновки щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин (подібність відносин), Велика Палата Верховного Суду визнала за потрібне конкретизувати раніше викладені Верховним Судом висновки щодо цього питання та зазначила, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі недостатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.
Надана скаржником для порівняння постанова у справі № 910/7514/21 винесена за результатами вирішення спору про порушення прав інтелектуальної власності при імпорті товару через митний кордон України. Ураховуючи наявність у матеріалах справи двох висновків експертів з одних і тих же за своєю суттю питань, але протилежних за результатами дослідження та відповідями, суд дійшов висновку щодо призначення у справі судової експертизи. Призначена судом першої інстанції судова експертиза проведена не була у зв`язку з неподанням відповідачем зразків об`єктів на дослідження. Вказану справу Суд направив на новий розгляд, оскільки відхилення судом кожного висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні відповідно до вимог статті 104 ГПК України, чого судом апеляційної інстанції зроблено не було. У той же час оцінка таких доказів як судові експертизи, якщо вони містять суперечливі висновки, не може базуватися на принципі вірогідності. Оскільки судова експертиза за своєю суттю є висновком на підставі певних наукових знань, лише оцінивши кожну з експертиз на їх відповідність статті 98 ГПК України, суд має оцінити їх у сукупності з іншими доказами з урахуванням критерію вірогідності.
Водночас, оскаржувані судові рішення у справі, що розглядається, стосуються вирішення спору про використання запатентованого винаходу без дозволу правоволодільця патенту при поданні заяви з метою державної реєстрації лікарського засобу.
У наданій для порівняння постанові № 904/1448/20 Великою Палатою Верховного Суду йдеться про вирішення спору про визнання протиправними дій АТ "Укрзалізниця" щодо прийняття розпоряджень в частині встановлення заборони на переміщення залізничного рухомого складу (приватних вагонів) у порожньому стані через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей у напрямку з територій, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють своїх повноважень, на іншу частину території України; солідарне стягнення збитків, завданих внаслідок втрати напіввагонів. Викладений у наведеній постанові правовий висновок стосується вирішення питання ефективності способу захисту порушеного права за відсутності передбачених положеннями Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України такого способу захисту як визнання протиправними дій господарюючого суб`єкта. Верховний Суд дійшов висновку, що згідно з послідовною і сталою правовою позицією відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу захисту способам, визначеним законодавством, є самостійною і достатньою підставою для відмови в позові (повністю або частково).
Ураховуючи викладене, Суд вважає помилковими доводи скаржника про те, що оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у справах № 910/7514/21 та № 904/1448/20, оскільки правовідносини у справі, що розглядається, та наведених для порівняння скаржником справах є різними за змістом позовних вимог, фактично-доказовою базою - встановленими судами обставинами справи і зібраними та дослідженими в них доказами, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято судове рішення.