ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 918/74/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н. М. - головуючий, Вронська Г. О., Кондратова І. Д.,
за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю. А.,
представників учасників справи:
позивача - ОСОБА_1.,
відповідача 1 - Марач В. В.,
відповідача 2 - не з`явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Релігійної громади парафії Покрови Богородиці Рівненсько-Волинської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) місто Рівне
на рішення Господарського суду міста Києва
у складі судді Нечая О. В.
від 07.09.2022 та
на постанову Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Руденко М. А., Буравльов С. І., Кропивна Л. В.
від 20.03.2023
за позовом ОСОБА_1
до Релігійної громади парафії Покрови Богородиці Рівненсько-Волинської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) місто Рівне, Рівненської обласної державної адміністрації
про визнання недійсним рішення загальних зборів, визнання протиправним та скасування розпорядження, скасування реєстраційної дії,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до Релігійної громади парафії Покрови Богородиці Рівненсько-Волинської єпархії Української Автокефальної Православної церкви (Православної церкви України) місто Рівне, Рівненської обласної державної адміністрації, в якому просив суд:
- визнати недійсним рішення загальних зборів релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненсько-Волинської єпархії Української Автокефальної Православної церкви місто Рівне (Золотіїв) від 01.02.2020, оформлене протоколом № 01 від 01.02.2020;
- визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації № 194 від 24.03.2020 "Про реєстрацію статуту релігійної громади у новій редакції", яким зареєстровано статут релігійної громади у новій редакції з юридичною назвою - "Релігійна громада парафії Покрови Богородиці Рівненсько-Волинської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) місто Рівне";
- скасувати реєстраційну дію державного реєстратора Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Кир`янчук О. Б. про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу від 04.09.2020 № 1006081070003006472.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 з серпня 2019 року перестала бути практикуючою парафіянкою релігійної громади, а відтак в силу вимог статуту парафії не була правомочною скликати загальні збори релігійної громади, головувати на них та бути обраною головою парафіяльної ради. З урахуванням того, що загальні збори 01.02.2020 були проведені неуповноваженими релігійною громадою особами, вказані загальні збори не були і не є правомочними приймати будь-які рішення, зокрема і з зазначених у Протоколі № 01 від 01.02.2020 питань порядку денного.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 19.04.2022 матеріали справи № 918/74/22 передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
03.12.1991 було проведено державну реєстрацію Релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненсько-Волинської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви м. Рівне (Золотіїв).
Указом консисторії Львівської, Рівненсько-Волинської та Таврійської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви № 360 від 01.12.2001 священника Петра ОСОБА_1 прийнято в клир Української Автокефальної Православної Церкви та призначено настоятелем церкви Св. Покрови Пресвятої Богородиці м. Рівне, Рівненсько-Волинської єпархії.
На парафіяльних зборах Релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненсько-Волинської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви м. Рівне (Золотіїв) 07.10.2016 було прийнято статут релігійної громади, який затверджено Предстоятелем Української Автокефальної Православної Церкви, митрополитом Київським та усієї України, керуючим Рівненсько-Волинською єпархією Української Автокефальної Православної Церкви Макарієм та зареєстровано розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації від 11.05.2017 № 266.
01.02.2020 відбулись загальні парафіяльні збори Релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненсько-Волинської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви м. Рівне (Золотіїв), на яких були присутні 64 члени-учасники загальних парафіяльних зборів. Головою цих зборів визначено ОСОБА_2, а секретарем - Яковишину К.Д .
На вказаних зборах були прийняті рішення, зокрема, про:
- зміну підлеглості релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях шляхом входу до складу релігійного об`єднання - Православної Церкви України (пункт 3 порядку денного);
- зміну офіційного найменування релігійної громади на "Релігійна громада парафії Покрови Богородиці Рівненсько-Волинської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) м. Рівне" (пункт 4 порядку денного);
- внесення змін та прийняття статуту релігійної громади шляхом викладення його в новій редакції (пункт 5 порядку денного);
- обрання головою парафіяльної ради релігійної громади - ОСОБА_2, помічником голови парафіяльної ради релігійної громади - Яковишину Марію Романівну та скарбником парафіяльної ради релігійної громади - Яковишину Катерину Дмитрівну строком на три роки (пункт 7 порядку денного);
- уповноваження голови та секретаря загальних зборів на підписання прийнятого статуту релігійної громади у новій редакції, а також цього протоколу (пункт 8 порядку денного);
- проведення реєстрації статуту релігійної громади у новій редакції, а також державну реєстрацію змін до відомостей про Релігійну громаду, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (пункт 9 порядку денного).
12.02.2020 ОСОБА_2, як керівник релігійної громади, звернулась до голови Рівненської обласної державної адміністрації із заявою, у якій просила зареєструвати статут "Релігійної громади парафії Покрови Богородиці Рівненсько-Волинської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) м. Рівне" в новій редакції. До вказаної заяви було долучено статут релігійної громади та оригінал протоколу загальних зборів.
Розпорядженням Рівненської обласної державної адміністрації № 194 від 24.03.2020 зареєстровано статут Релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненсько-Волинської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви м. Рівне (Золотіїв), зареєстрований рішенням виконавчого комітету Рівненської обласної Ради народних депутатів від 03 грудня 1991 року № 221, із змінами та доповненнями, зареєстрованими розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації від 11 травня 2017 року № 266, у новій редакції, за адресою: вулиця Золотіївська, будинок 40, м. Рівне, 33009, з юридичною назвою - "Релігійна громада парафії Покрови Богородиці Рівненсько-Волинської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) м. Рівне".
04.09.2020 державним реєстратором Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Кир`янчук О.Б. у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань було внесено реєстраційний запис № 1006081070003006472 щодо Релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненсько-Волинської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви м. Рівне (Золотіїв), яким було змінено найменування юридичної особи на "Релігійна громада парафії Покрови Богородиці Рівненсько-Волинської єпархії Української Православної церкви (Православної церкви України) м. Рівне".
3. Короткий зміст судових рішень
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 у справі № 918/74/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023, позов задоволено. Визнано недійсним рішення загальних зборів релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненсько-Волинської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви м. Рівне (Золотіїв) від 01.02.2020, оформлене протоколом № 01 від 01.02.2020. Визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації № 194 від 24.03.2020 "Про реєстрацію статуту релігійної громади у новій редакції", яким зареєстровано статут релігійної громади у новій редакції з юридичною назвою - "Релігійна громада парафії Покрови Богородиці Рівненсько-Волинської єпархії Української Православної Церкви (Православної церкви України) м. Рівне". Скасовано реєстраційну дію державного реєстратора Управління культури і туризму Рівненської обласної державної адміністрації Кир`янчук О.Б. про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу від 04.09.2020 № 1006081070003006472.
Рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного господарського суду мотивовані тим, що:
- термін "парафіяльні збори", який використовується у статуті релігійної громади, та термін "загальні збори віруючих громадян", який міститься у статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" є тотожними та не суперечать вимогам Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації";
- у протоколі зборів № 01 від 01.02.2020 зазначено, що на загальних зборах присутні були 64 особи. Натомість, відповідно до парафіяльної книги Релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненсько-Волинської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви м. Рівне (Золотіїв), ведення якої передбачено пунктом 3.7 статуту, загальна кількість членів релігійної громади становить 161 особу, а відтак загальні збори набувають правомочності за умови присутності на них не менш ніж 106 осіб;
- відповідач не надав належних та допустимих доказів стосовно кількості членів релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненсько-Волинської єпархії Української Автокефальної Православної Церкви м. Рівне (Золотіїв), і що саме 64 особи є двома третинами від кількості членів такої релігійної громади;
- збори були проведені з порушенням процедури визначеної чинною редакцією статуту релігійної громади. Так, зокрема, в матеріалах справи відсутні докази того, що ці загальні збори релігійної громади скликалися настоятелем (позивачем), а також що усі члени указаної релігійної громади (парафії) були повідомлені про ці збори. Тому, загальні збори релігійної громади 01.02.2020 були проведені з порушенням процедури, визначеної чинною редакцією статуту, за відсутності кворуму для їх проведення та прийняття рішень, адже в силу вимог статуту та статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" загальні (парафіяльні) збори є правосильними (правомочними) за умови присутності на них не менш ніж двох третин від кількості членів релігійної громади;
- оскільки позивачем у поданому позові було належним чином обґрунтовано порушення відповідачами його прав та законних інтересів як учасника релігійної організації, доводи відповідача щодо відсутності обґрунтування позивачем порушеного права відхиляються;
- беручи до уваги те, що позовні вимоги про скасування розпорядження голови Рівненської обласної державної адміністрації № 194 від 24.03.2020 та реєстраційної дії від 04.09.2020 №1006081070003006472 про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу фактично є похідними від вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів Релігійної громади Свято-Покровської парафії Рівненсько-Волинської єпархії Української Автокефальної Православної церкви м. Рівне (Золотіїв) від 01.02.2020, оформленого Протоколом № 01 від 01.02.2020, яка задоволена судом, похідні вимоги також підлягають задоволенню.
4. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи
У касаційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2022 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.
Скаржник у якості підстав касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції зазначив пункти 1 та 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, а саме:
- суди порушили частину 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України та не враховали висновків щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 27.01.2020 у справі № 598/157/15-ц, від 14.12.2022 у справі № 924/173/22 (в контексті порушеного права), від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19 (в контексті ефективного способу захисту);
- неправильно застосували частини 2, 3, 8 статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", пункт 3 Розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України № 2673-VІІІ від 17.01.2019 "Про внесення змін до деяких законів України щодо підлеглості релігійних організацій та процедури державної реєстрації релігійних організацій зі статусом юридичної особи" та не врахували висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 924/173/22;
- порушили частину 2 статті 11, пункт 4 частини 2, частину 3 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду;
- неправильно застосували частину 3 (відносно порушеного права), частину 4 (відносно кворуму), частини 3-8 статті 8 (відносно повідомлення всіх членів релігійної громади) Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", щодо застосування яких у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду.
ОСОБА_1 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Скаржником подано додаткові пояснення у справі.
5. Позиція Верховного Суду
Згідно із статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено у статті 16 Цивільного кодексу України. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред`явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.
Частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (частина 2 статті 11 Господарського процесуального кодексу України).
Здійснення гарантованого Конституцією України права на свободу світогляду і віросповідання не підлягає обмеженню законом інакше, ніж в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей (частина 2 статті 35 Конституції України).
Частина 3 статті 35 Конституції України визначає, що церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов`язкова.
Ніхто не може встановлювати обов`язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії.
Здійснення свободи сповідувати релігію або переконання підлягає лише тим обмеженням, які необхідні для охорони громадської безпеки та порядку, життя, здоров`я і моралі, а також прав і свобод інших громадян, встановлені законом і відповідають міжнародним зобов`язанням України (частини 2, 4 статті 3 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації").
Стаття 7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" визначає, що релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури.
Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).
Відповідно до частин 1, 2 статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб.
Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням).
Частинами 3-6 статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" передбачено, що рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами.
Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади.
Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.
Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту підлягає реєстрації в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.
Поряд з цим за частиною 1 статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" правоздатність релігійної організації визначає її статут (положення), який підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з`їздах, конференціях.
Стаття 14 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" визначає, що для реєстрації статуту (положення) релігійної громади громадяни в кількості не менше десяти чоловік, які утворили її і досягли 18-річного віку, подають заяву та статут (положення) на реєстрацію до обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Автономній Республіці Крим - до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
Для реєстрації статуту (положення) релігійної громади у новій редакції до органу реєстрації статуту подаються:
1) заява за підписом керівника або уповноваженого представника релігійної громади;
2) статут (положення) релігійної громади у новій редакції.
До статуту (положення) релігійної громади у новій редакції додатково подаються:
1) належним чином засвідчена копія протоколу (або витяг з протоколу) загальних зборів релігійної громади про внесення змін і доповнень до статуту (положення) релігійної громади, ухвалених відповідно до порядку, визначеного у чинному на момент внесення змін статуті (положенні) релігійної громади, із зазначенням списку учасників цих загальних зборів;
2) оригінал чи належним чином засвідчена копія чинної на дату подання документів редакції статуту (положення) релігійної громади, до якого мають бути внесені зміни і доповнення, з відміткою про державну реєстрацію (з усіма змінами, що до нього вносились), та оригінал свідоцтва, виданого органом реєстрації (якщо таке видавалося).
Разом з тим Закон не визначає порядку вступу, прийняття до складу членів релігійної громади, їх обліку, а залишає вирішення цього питання самій громаді.
Велика Палата Верховного Суду, в постанові від 03.04.2024 у справі № 906/1330/21, здійснивши аналіз положень Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", зробила такі висновки:
"законодавець лише в необхідних загальних рисах врегулював порядок реалізації релігійними громадами права на зміну підлеглості у канонічних і організаційних питаннях:
1) рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами;
2) рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади;
3) рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення.
При цьому законодавець визнав автономію релігійної громади у визначенні кількості її членів, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади, а також у питаннях членства на таких засадах:
- членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади;
- релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади в порядку, встановленому її статутом (положенням)."
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України" від 14.06.2007 зазначено, що стаття 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" в редакції від 15.03.2022 жодним чином не обмежила чи перешкодила релігійній організації на власний розсуд визначати, в який спосіб вона вирішуватиме, чи приймати нових членів, визначатиме критерії членства та процедуру обрання органів управління. З точки зору статті 9 Конвенції застосованої разом зі статтею 11, це були рішення, які лежать в площині приватного права та які не мають бути об`єктом втручання з боку органів державної влади, якщо вони не порушують прав інших осіб, чи підпадають під обмеження, встановлені пунктами 2 статей 9 та 11 Конвенції. Іншими словами, держава не може зобов`язати легально існуюче приватно-правове об`єднання прийняти нових та виключити обраних членів. Втручання такого роду суперечитиме свободі релігійних об`єднань вільно регулювати свою поведінку та вільно вести свої справи (пункти 146, 150 вказаного рішення Європейського суду з прав людини).
У вищезазначеному рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що релігійні об`єднання вправі визначати на власний розсуд спосіб, в який вони прийматимуть нових та виключатимуть існуючих членів. Внутрішня структура релігійної організації та норми, що регулюють членство в ній, мають розглядатися як спосіб, в який такі організації виражають їх погляди та дотримуються своїх релігійних традицій. Суд вказав, що право на свободу віросповідання виключає будь-які повноваження держави оцінювати легітимність способу вираження релігійних поглядів.
Крім того, у пунктах 52, 147, 151 рішення у справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України" від 14.06.2007 зазначено, що Верховний Суд у складі трьох суддів відхилив касаційну скаргу громади-заявника, тому що положення статуту Парафії суперечили відповідному законодавству. Колегія також зазначила, що положення статуту відносно фіксованого членства суперечили законодавству, оскільки не дозволяли більшості релігійної групи проявляти свої релігійні переконання шляхом участі в управлінні церковними справами. Зокрема, Верховний Суд України зазначив: "...статут (положення) релігійної організації не повинен суперечити чинному законодавству. Оскільки діюче законодавство не передбачає обов`язкового чи іншого фіксованого членства віруючих даного віросповідання, в правовому значенні парафіяльні збори та загальні збори релігійної громади є поняттями тотожними, судова колегія виснувала, що пункти 2.12, 2.13 статуту не повністю відповідають діючому законодавству, що призвело до фактичного усунення від вирішення статутних питань більшості релігійної громади і порушення їх права на віросповідання". Європейський суд з прав людини визнав, що не є "належними та достатніми" висновки, викладені в ухвалі Верховного Суду від 21 квітня 2000 року, що вимога "фіксованого членства" в релігійній організації не була закріплена законодавчо та що "збори парафіян" та "загальні збори релігійної групи" збігаються за значенням, і, таким чином, що права більшості релігійної групи та їх права на віросповідання були порушені. Суд вважав, що внутрішня організація Парафії чітко визначена статутом. Органи державної влади, включно з судами, знехтували цією внутрішньою структурою Парафії як приватно-правового об`єднання, зазначивши, що відповідна релігійна група була лише меншістю з "постійного складу релігійної групи", яка складалась близько з 300 осіб, які не були запрошені взяти участь в Парафіяльних зборах, хоча вони й є частиною групи.