ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2024 року
м. Київ
справа № 280/8200/23
адміністративне провадження № К/990/43672/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Жука А.В., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року (головуючий суддя - Калашник Ю.В.)
та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року (головуючий суддя - Баранник Н.П., судді: Малиш Н.І., Щербак А.А.)
у справі №280/8200/23
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.
I. ПРОЦЕДУРА
1. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 через підсистему "Електронний суд" звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в ознайомленні з матеріалами справи №322/385/22 в електронному вигляді;
- зобов`язати відповідача надати можливість ознайомитися з матеріалами справи №322/385/22 в електронному вигляді.
2. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 жовтня 2023 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 грудня 2023 року, відмовлено у відкритті провадження на підставі частини першої статті 170 КАС України, оскільки спір між сторонами не належить розглядати за правилами будь-якого судочинства.
3. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
4. Ухвалою Верховного Суду від 15 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
5. Відмовляючи у відкритті провадження в адміністративній справі суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їхніх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій.
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
6. У касаційній скарзі скаржник не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що суд є органом, який розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб, а його рішення (дії, бездіяльність) оскаржуються лише в порядку, встановленому законодавством про судочинство.
7. При цьому, зазначає, що у справі №6-1386св10 суди розглянули цивільний позов до голови Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим про відшкодування моральної шкоди за порушення кримінальної справи. Верховний Суд України переглянувши рішення судів попередніх інстанцій визначив, що Конституцією України встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється, і що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом.
8. Як зазначає скаржник, отриманий лист про відмову у наданні позивачу матеріалів справи для ознайомлення від 22 вересня 2023 року №322/385/22/1457/2022 після розгляду та вирішення справи №322/385/22, був написаний Чудновською Дарією, яка не є учасником судового процесу, та підписаний відповідачем у порядку, що не передбачений адміністративним процесуальним законом. Таким чином, на думку скаржника, дії відповідача не пов`язані зі здійсненням правосуддя - підготовкою й розглядом справи.
9. Скаржник стверджує, що відмова у ознайомленні з матеріалами справи №322/385/22 в електронному вигляді не передбачено Кодексом України про адміністративне правопорушення чи будь-яким іншим процесуальним законом, відтак їх слід кваліфікувати як такі, що належать до владних управлінських функцій відповідача. Така відмова порушує передбачене статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод право на ефективний засіб правового захисту в національному органі своїх інтересів щодо мирного володіння майном, гарантованих статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції.
10. Після ухвалення Конституційним Судом України рішення від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000 законодавець вніс зміни до частини першої статті 268, статті 271 Кодексом України про адміністративне правопорушення (далі - КупАП) та передбачив можливість іншому фахівцю у галузі права, окрім адвоката, представляти особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.
11. Після цього Верховний Суд не надавав висновок щодо застосування частини першої статті 268 та статті 271 КУпАП.
12. Іншої можливості оскаржити діяння відповідача у відмові реалізувати передбачене статтею 271 КУпАП право представляти ОСОБА_3, немає.
13. Відтак, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій не вірно тлумачать норми матеріального права та порушують норми процесуального права.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
14. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
15. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеної в частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
16. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, залишена без змін судом апеляційної інстанції, про відмову у відкритті провадження у справі у зв`язку з тим, що спір між сторонами не належить розглядати за правилами будь-якого судочинства
17. Однією із закріплених у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантій справедливого судочинства є доступ до суду, що передбачає можливість безперешкодного звернення до суду за захистом своїх прав.
18. Забезпечення вказаного права в національному законодавстві випливає із положень Конституції України, у частині другій статті 55 якої закріплено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
19. Реалізація права на суд залежить як від інституційних та організаційних чинників, так і від особливостей здійснення окремих судових процедур.
20. Приписами частини першої статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їхній захист, визначеним у цій статті шляхом.
21. Завданням адміністративного судочинства у силу норм частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
22. За визначеннями, наведеними у пунктах 1 та 2 частини першої статті 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.
23. За правилами пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
24. Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
25. Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач уважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їхньої реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.
26. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим і відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
27. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
28. Водночас поняття "позов, який не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства" необхідно тлумачити більш широко: вказане поняття стосується як позову, який не може розглядатися за правилами адміністративного судочинства, так і тих позовів, які не підлягають судовому розгляду.
29. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
30. Як слідує зі змісту позовної заяви, позивач оскаржує дії ОСОБА_2 щодо відмови надати для ознайомлення матеріали справи №322/385/22.
31. З Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що у провадженні судді Новомиколаївського районного суду ОСОБА_2 перебувала справа №322/385/22 про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 172-20 КУпАП відносно ОСОБА_3 .