ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2024 року
м. Київ
справа № 320/9124/22
адміністративне провадження № К/990/35212/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Губської О.А., Мацедонської В.Е.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року (головуючий суддя - Шевченко А.В.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року (головуючий суддя - Єгорова Н.М., судді: Федотов І.В., Чаку Є.В.)
у справі № 320/9124/22
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Національної поліції в Київській області
про визнання протиправним та скасування наказу.
I. ПРОЦЕДУРА
1. У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - ГУНП в Київській області) від 01 березня 2021 року №74 о/с "По особовому складу" про призначення капітана поліції ОСОБА_1 старшим інспектором - черговим чергової частини відділення поліції №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області.
2. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2022 року позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших поважних причин його пропуску з наданням суду на їх підтвердження відповідних доказів.
3. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року позовну заяву повернуто позивачеві на підставі пунктів 1, 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2023 року ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2022 року змінено в мотивувальній частині. В іншій частині залишено без змін.
5. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказані судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
6. Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. В ухвалі про повернення позовної заяви суд першої інстанції вказував на те, що позивач не усунув недоліки, зазначені в ухвалі від 12 жовтня 2022 року в частині обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду.
8. Суд зауважив, що зазначені в заяві причини пропуску строку звернення до суду у взаємозв`язку зі встановленими обставинами та часовими інтервалами як до 24 лютого 2022 року так і після цієї дати до 04 жовтня 2022 року включно, не є поважними, оскільки у позивача було достатньо необхідного часу на звернення до суду, з урахуванням того, що позивач мав намір це зробити, починаючи з 25 січня 2022 року (дата обізнаності про спірний наказ), проте цього не зробив.
9. Отже, матеріали справи не містять жодних доказів, що протягом майже року (з 01 березня 2021 року по 25 січня 2022 року) позивач не був та не міг бути обізнаний про існування спірного наказу.
10. Суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про повернення позовної заяви позивачу, у зв`язку з неусуненням недоліків позовної заяви щодо обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду.
11. При цьому, суд апеляційної інстанції вважав правильним висновок суду першої інстанції про порушення позивачем місячного строку звернення до суду, однак, не погодився з датою, з якої позивач міг та повинен був дізнатись про існування спірного наказу.
12. Так, суд апеляційної інстанції встановив, що в заяві про поновлення строку для звернення до суду позивач вказав, що 19 жовтня 2021 року отримав лист, яким його повідомлено про звільнення з посади старшого інспектора-чергового чергової частини відділення поліції №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області.
13. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що станом на 19 жовтня 2021 року позивач міг та повинен був дізнатись про порушення своїх прав, у зв`язку з чим, змінив мотивувальну частину ухвали суду першої інстанції в цій частині.
III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки в оскаржуваних судових рішеннях не відповідають обставинам справи та зроблені без дослідження зібраних доказів, на які він посилався.
15. Скаржник посилається на те, що у заяві про поновлення строку звернення до суду вказав поважні причини його пропуску та надав відповідні докази на їх підтвердження, які свідчили про пропуск строку звернення до суду з поважних причин та були підставою для його поновлення. Однак суди такі доводи не прийняли до уваги, а до вирішення питання підійшли з надмірним формалізмом та не врахували висновки Верховного Суду, застосовані під час вирішення питання про поновлення процесуальних строків в ухвалах від 02 червня 2022 року у справі №757/30991/18-а, від 14 липня 2022 року у справі №380/10696/21, від 20 липня 2022 року у справі №380/1558/21, від 27 липня 2022 року у справі №380/12913/21, від 04 серпня 2022 року у справі №420/2429/20, від 12 серпня 2022 року у справі №400/3957/21 та від 21 вересня 2022 року у справі №360/4969/21, чим порушили його право на справедливий судовий захист,
16. Крім того, скаржник вказує на неврахування судами попередніх інстанцій положення статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а також, що трудову книжку йому так і не видали, а про спірний наказ стало відомо лише 25 січня 2022 року з листа ГУНП в Київській області від 30 грудня 2021 року №125/аз/109/12. Стверджує, що відсутність копії оскаржуваного наказу та трудової книжки позбавило його можливості звернутися до суду за захистом порушеного права упродовж місячного строку.
17. При цьому, скаржник посилається висновок на Верховного Суду, викладений в постанові від 30 грудня 2020 року у справі №140/559/20, відповідно до якого для встановлення початку перебігу строку у справах про звільнення згідно зі статтею 233 КЗпП України визначальними є такі юридично значимі обставини, як вручення копії наказу про звільнення або день видачі трудової книжки. Тобто, законодавцем визначено альтернативу обчислення початку перебігу строку звернення до суду. Однак, вказаний висновок не було враховано судом першої та апеляційної інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень.
18. Крім того, скаржник вважає, що запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
19. У зв`язку з цим, висновки судів попередніх інстанцій щодо застосування до спірних правовідносин частини п`ятої статті 122 КАС України та пропуску строку звернення до суду є помилковими, з огляду на те, що його право звернення до суду з цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України не обмежене будь-яким строком, а враховуючи, що станом на час його звернення до суду діяв карантин, установлений Кабінетом Міністрів України, то строк, визначений частиною другою статті 233 КЗпП України, не підлягає застосуванню. Відповідних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 25 квітня 2023 року у справі №380/15245/22.
20. Касатор звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій помилково послались на обставини, встановлені ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року в справі №320/15179/21, оскільки таку ухвалу було змінено постановою Верховного Суду від 12 жовтня 2023 року та зазначено про помилковість застосування судом першої інстанції положення статті 122 КАС України щодо строку звернення до суду з позовною вимогою про скасування наказу ГУНП в Київській області від 01 березня 2021 року №74 о/с "По особовому складу" в частині та надання оцінки твердженням позивача та його представника щодо строку звернення до адміністративного суду з такою вимогою.
21. Стверджує, що ні лист, отриманий 19 жовтня 2021 року, ні адвокатські запити від 28 жовтня та від 15 грудня 2021 року не містять жодної інформації про обізнаність його представника про переведення на іншу посаду та наявність оскаржуваного наказу, а навпаки свідчать, що він через свого представника всіма доступними способами намагався отримати інформацію від ГУНП в Київській області щодо того як перебуваючи на посаді начальника сектору кадрового забезпечення Ірпінського відділу поліції ГУНП в Київській області його було звільнено з посади старшого інспектора-чергового чергової частини відділення поліції №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області.
22. На думку скаржника, початок перебігу місячного строку звернення до суду з позовом необхідно обраховувати з 25 січня 2022 року, тобто, з дати коли він отримав спірний наказ. Водночас, останній день на звернення з позовом до суду припадав на кінець лютого, тобто початок повномасштабного вторгнення. Однак, суди цього не врахували, а також того, що раніше оскаржити до суду спірний наказ ні він, ні його адвокат не мали можливості.
23. Скаржник вважає, суди не повно з`ясували та не надали належної оцінки листу ГУНП в Київській області від 30 грудня 2021 року №125аз/109/12, в якому зазначено, що інформація про ознайомлення ОСОБА_1 щодо його призначення на посаду старшого інспектора-чергового чергової частини відділення поліції №1 Бучанського РУП ГУНП в Київській області відсутня, а також повідомлено про наявність наказу ГУНП в Київській області від 01 березня 2021 року №74.
24. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити в задоволенні касаційної скарги, а судові рішення залишити без змін.
IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
25. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.
26. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеної в частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.
27. Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист тощо. Відповідно до частин п`ятої-шостої статті 5 КАС України ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку. Відмова від права на звернення до суду є недійсною.
28. Відповідно до частин першої-другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
29. Водночас, частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, в тому числі щодо дотримання строків звернення до суду, визначених законом, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
30. Так, згідно з частинами першою-третьою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
31. Частиною п`ятою статті 122 КАС України визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
32. Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
33. З огляду на предмет оскарження у цій справі та характер спірних правовідносин, застосованим у цій справі є саме частина п`ята статті 122 КАС України, тобто, за загальним правилом, оскарження спірного наказу відповідача повинно було відбуватися протягом одного місяця з дня, коли позивач дізнався про порушення його прав щодо проходження публічної служби.
34. З аналізу наведених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об`єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
35. У даній категорії справ законодавець визнав строк в один місяць достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушено її права, свободи чи інтереси, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом за їх захистом.
36. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 10 листопада 2022 року у справі №500/1185/21, від 25 січня 2024 року у справі №120/4609/22, від 12 квітня 2024 року у справі №640/10147/22 та інших.
37. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
38. Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали, так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю.
39. День, коли особа дізналася про порушення свого права - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких вона мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав. У той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
40. Незвернення до суду з адміністративним позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.