ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 червня 2024 року
м. Київ
справа №380/14051/23
адміністративне провадження № К/990/8916/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді: Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №380/14051/23
за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду 29 серпня 2023 року (головуючий суддя Кухар Н.А.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2024 року (колегія суддів: головуючий суддя Запотічний І.І., судді Глушко І.В., Довга О.І.)
ВСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. Позивач звернувся до суду з цим позовом, у якому просив:
1.1. визнати протиправними дії та бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати полковнику ОСОБА_1 при звільненні одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 29 повних календарних років вислуги на військовій службі;
1.2. зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити полковнику ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 29 повних календарних років вислуги на військовій службі, з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44 (із змінами)
1.3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач як військовослужбовець, який звільнений в запас Збройних Сил України на підставі пп. "г" п.3 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", у зв`язку з тим, що обоє із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) до 18 років, має право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Разом із тим ані при звільнення його з військової служби, ані станом на день подання адміністративного позову відповідач протиправно та безпідставно не виплатив йому грошову допомогу, яка передбачена ч. 2 ст. 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
2.1. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2024 року, позов задоволено частково.
2.2. Визнано противоправними дії ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) що відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, яка передбачена абзацом 2 пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
2.3. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, передбачену абзацом 2 пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.
2.4. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
2.5. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивач, як військовослужбовець, що фактично звільнений з військової служби "через сімейні обставини чи інші поважні причини", а саме один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років, за наявності календарної вислуги років 29 років (тобто умова про наявність 10 і більше років вислуги у даному випадку дотримана), має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абз.2 п.2 ст.15 Закону №2011-XII.
ІІ. Касаційне оскарження
3. Не погоджуючись з такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення в частині задоволення позову щодо одноразової грошової допомоги в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити його позов повністю щодо одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
3.1. Підставою звернення з касаційною скаргою зазначено пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає про відсутність висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо застосування абзацу першого пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції до 05 жовтня 2023 року; щодо суперечності абзацу першого пункту 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" заборони дискримінації за ознакою статі (гендерної рівності), передбаченої статтею 24 Конституції України та статей 1, 3, 20 Закону України "Про забезпечення рівних прав та можливостей чоловіків та жінок".
4. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу позивача, за змістом якого висловив незгоду з викладеними позивачем в скарзі доводами та повідомив свою думку про правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову частково, просив ці судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
IV. Установлені судами фактичні обставини справи
5. Полковника ОСОБА_1, який перебував у розпорядженні Голови Державної прикордонної служби України (остання займана штатна посада перший заступник начальника регіонального управління начальник штабу ІНФОРМАЦІЯ_1 ), звільненого з військової служби в запас наказом Голови Державної прикордонної служби України від 20.03.2023 №377-ОС за підпунктом "г" через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 27.03.2022 року наказом Голови Державної прикордонної служби України від 27.03.2023 р. №413-ОС.
6. Станом на 27.03.2023 р. вислуга років позивача становить: календарна 29 років 08 місяців 03 дні, пільгова 02 роки 04 місяці 09 днів, а всього 32 роки 00 місяців 12 днів.
7. Полковник ОСОБА_1 21 березня 2023 року звернувся до відповідача із заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги при звільненні.
8. Листом №11/5184-23 від 10.04.2023 року Окрема комендатура охорони і забезпечення Державної прикордонної служби України відмовила позивачу у виплаті одноразової грошової допомоги з огляду на те, що позивач звільнився з військової служби в запас за статтею 26 частиною п`ятою пункту 3 підпункту "г" Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ за сімейними обставинами у період з моменту оголошення мобілізації протягом строку її проведення, та з моменту введення воєнного стану до оголошення демобілізації, права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 15 Закону №2011-ХІІ позивач не набув, з огляду на те, що обставинами та причинами такого звільнення визначені зазначеними нормами Закону №2232-ХІІ, а не рішенням Кабінету Міністрів України як це передбачено частиною другою статті 15 Закону №2011-ХІІ.
9. Не погодившись з такими діями відповідача, позивач звернувся з цим позовом до суду.
V. Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
10. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
11. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
12. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
13. За приписами частини другої статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
14. Згідно зі ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991р. №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
15. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.
16. Відповідно до абз. 2 ч.2 ст.15 Закону №2011-XII військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або ж інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років та більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
17. Обов`язковими умовами для набуття відповідного права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги, яка передбачені в абз.2 п.2 ст.15 Закону №2011-XII, є наступні дві обставини:
- наявність сімейних обставин чи інших поважних причин, перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України;
- наявність вислуги 10 років і більше.
18. Згідно з п.2 глави 9 розділу V "Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Держприкордонслужби України" (наказом МВС України від 25.06.2018 р. №558), військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини та інші поважні причини, визначені "Переліком сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу" (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12.06.2013р. за №413), які мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
VI. Позиція Верховного Суду
19. Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та/або апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
20. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
21. Підставою звернення з касаційною скаргою зазначено пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
22. Враховуючи вимоги та обґрунтування касаційної скарги, перегляд оскаржуваних судових рішень буде здійснюватися Верховним Судом в її межах.
23. Предметом оскарження у цій справі є бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та не виплати полковнику ОСОБА_1 при звільненні одноразової грошової допомоги при звільнені з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 29 повних календарних років вислуги на військовій службі.
24. Суди попередніх інстанцій встановили, що позивач звільнений з військової служби за пп. "г" п.3 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992р. №2232-XII, тобто через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років).
25. Обставина проходження дружиною позивача військової служби і того, що вони мають дитину (дітей) віком до 18 років, визнається відповідачем.
26. Разом з тим, посилаючись на підстави звільнення позивача, визначені наказом Голови Державної прикордонної служби України від 27.03.2023 р. №413-ОС, відповідач вважає, що в нього не виникло право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, оскільки обставини і причини звільнення позивача визначені зазначеними нормами Закону №2232-ХІІ, а не рішенням Кабінету Міністрів України, як це передбачено ч.2 ст.15 Закону № 2011-ХІІ.
27. Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач як військовослужбовець, який фактично звільнений з військової служби "через сімейні обставини чи інші поважні причини", а саме: один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років, за наявності календарної вислуги років 29 років (тобто умова про наявність 10 і більше років вислуги у даному випадку дотримана), має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абз.2 п.2 ст.15 Закону №2011-XII.
28. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.
29. Верховний Суд у постановах від 24.01.2024 у справі № 140/1143/23, від 02 травня 2024 року у справі № 280/7090/22 та від 30 травня 2024 року у справі №520/3474/23 сформував правові висновки щодо застосування у подібних правовідносинах пункту 2 (абзаци перший, другий) статті 15 Закону № 2011-ХІІ, підпункту "г" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ та Постанови № 413.
30. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цих висновків, уважає їх застосовними до обставин цієї справи і бере до уваги, що означені правові висновки Верховного Суду зводяться до такого.
31. Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 2232-ХІІ Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.
32. Частиною першою статті 26 Закону № 2232-ХІІ визначено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється: