ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2024 року
м. Київ
справа № 420/16902/22
адміністративне провадження № К/990/25642/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В.Е.
суддів: Білак М.В., Смоковича М.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження, як суд касаційної інстанції
касаційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року (головуючий суддя - Василяка Д.К.)
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2023 року (головуючий суддя-доповідач Скрипченко В.О., судді: Косцова І.П., Осіпов Ю.В.)
у справі № 420/16902/22
за позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,-
у с т а н о в и в :
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2022 року ОСОБА_2 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо застосування грудня 2015 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивача в період з 01 грудня 2015 року по 12 січня 2017 року включно;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 12 січня 2017 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року в сумі 34 889,52 грн з відрахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів;
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач з 20 жовтня 2014 року по 12 січня 2017 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
07 листопада 2022 року позивачем було надіслано заяву до відповідача з проханням надати інформацію щодо виплаченої індексації грошового забезпечення.
Проте у визначений законодавством термін відповідь військовою частиною надана не була.
Позивач вказує, що за наявною інформацією відповідачем було призупинено виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовцям через відсутність бюджетних асигнувань.
Так, при виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 12 січня 2017 року відповідачем застосовувався базовий місяць грудень 2015 року, а не січень 2008 року, як це передбачено законодавством відповідно до пунктів 5, 10-2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення".
2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2023 року, адміністративний позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 за період з 01 грудня 2015 року по 12 січня 2017 року;
- зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_2 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 12 січня 2017 року;
- у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно-правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Крім того на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, при цьому базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації слід вважати підвищення грошового забезпечення за рахунок зростання його складових, які не мають разового характеру.
Положеннями Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, визначено джерело коштів на проведення індексації. Разом з тим, виплата індексації не ставиться вищевказаними нормативно-правовими актами у залежність від надходження коштів до підприємства, установи, організації.
Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідачем протиправно, всупереч нормам законодавства не проведено нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за спірний період.
Відмовляючи ж у задоволенні позовної вимоги у застосуванні при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення місяцем для обчислення індексу споживчих цін (базовий місяць - січень 2008 року), суди виходили з того, що індексація позивачу не нараховувалася і не виплачувалася, тому питання про те, який базовий місяць буде використаний при її нарахуванні, є передчасним, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень)
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2023 року скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
На обґрунтування своєї позиції скаржник указує, що судами попередніх інстанцій не враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 03 травня 2023 року у справі №160/10790/22, від 12 квітня 2023 року у справі №560/13302/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21.
Касаційна скарга мотивована доводами про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 і необґрунтованість висновків, що позивач при розгляді даної справи не може розуміти, який базовий місяць має бути застосовано відповідачем та яку суму індексації відповідач має виплатити.
Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2023 року залишити без змін.
Відповідач зазначає, що до спірних правовідносин під час визначення "грошового доходу" потрібно застосовувати спеціальну норму Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та розраховувати індексацію не з розміру посадового окладу, а з розміру всього грошового забезпечення.
Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2023 року на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи від 04 червня 2024 року (у зв`язку зі звільненням судді Верховного Суду Данилевич Н.А. у відставку) визначено наступний склад суддів: Мацедонська В.Е. (головуючий суддя), Білак М.В., Смокович М.І.
Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2024 року закінчено підготовчі дії та призначено розгляд даної справи в порядку письмового провадження на 11 червня 2024 року.
ІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Як установлено судами попередніх інстанцій та підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи, ОСОБА_2 у період з 20 жовтня 2014 року по 12 січня 2017 року проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом Командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 29 грудня 2016 року №190 (по о/с) ОСОБА_2 звільнено з посади.
Листом від 25 жовтня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до військової частини НОМЕР_1, у якому просив надати інформацію чи виплачувалася йому індексація грошового забезпечення в період з 01 грудня 2015 року по 12 січня 2017 року із застосуванням базового місяця "січень 2008 року". В разі невиплати заявник просив провести виплату згаданої індексації.
Листом від 13 грудня 2022 року №67/1-647 військова частина НОМЕР_1 повідомила ОСОБА_2, що відповідно до листа Директора Департаменту фінансів від 04 січня 2016 року вих. №248/3/9/1/2, у зв`язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 "Про затвердження: Порядку проведення індексації грошових доходів населення" (із змінами), індексація грошового забезпечення не нараховується та не виплачується до окремого розпорядження, а отже, за вказаний період, індексація грошового забезпечення не нараховувалась.
Не погоджуючи з вищенаведеними обставинами, позивач звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Згідно з частинами першою, другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Так, ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2023 року касаційне провадження відкрите на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: судами попередніх інстанцій не враховано висновки Верховного Суду щодо застосування абзаців 5, 10-2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення", викладені у постановах від 23 березня 2023 року у справі №400/3826/21, від 06 квітня 2023 року у справі №420/11424/21, від 03 травня 2023 року у справі №160/10790/22, від 12 квітня 2023 року у справі №560/13302/21, від 20 квітня 2023 року у справі №320/8554/21.
Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, виходить із такого.
Спірним у цій справі є питання визначення місяця підвищення тарифної ставки (окладу), який підлягає застосуванню при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів позивача за період з 01 грудня 2015 року по 12 січня 2017 року включно та здійснення необхідних нарахувань та виплат.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України від 20 грудня 1991 року №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частин першої та другої статті 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-XII).
Згідно зі статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05 жовтня 2000 року № 2017-III (далі - Закон № 2017-III) з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Відповідно до статті 19 цього ж Закону № 2017-III державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.
Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013 наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України "Про оплату праці" такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.
На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03 липня 1991 року № 1282-XII (далі - Закон № 1282-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону № 1282-XII індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з положеннями статті 2 Закону № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідно до статті 4 Закону № 1282-XII (у редакції Закону № 911-VIII від 24 грудня 2015 року, що діє з 01 січня 2016 року) індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України (частини друга статті 5 Закону № 1282-XII).