ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2024 року
м. Київ
справа № 951/314/22
провадження № 51-1133км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на вирок Козівського районного суду Тернопільської області від 4 вересня 2023 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 22 листопада 2023 року стосовно
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Козівського районного суду Тернопільської області від 4 вересня 2023 року ОСОБА_7 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4
ст. 186 КК, та призначено йому покарання із застосуванням ч. 3 ст. 68 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців.
Строк відбування покарання ухвалено рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_7 .
Запобіжний захід у виді особистого зобов`язання ОСОБА_7 залишено до набрання вироком законної сили.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
Тернопільський апеляційний суд ухвалою від 22 листопада 2023 року змінив вирок Козівського районного суду Тернопільської області від 4 вересня 2023 року стосовно ОСОБА_7 в частині призначеного покарання та призначив ОСОБА_7 покарання із застосуванням ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Зарахував засудженому ОСОБА_7 строк перебування під вартою з 2 по 4 травня 2022 року.
У решті вирок суду першої інстанції залишено без змін.
За обставин, детально викладених у вироку місцевого суду, 2 травня 2022 року
ОСОБА_7 перебував неподалік житлового будинку АДРЕСА_1, де біля припаркованого автомобіля марки ВАЗ стояла його власниця ОСОБА_8, а поряд з нею на капоті лежалаїї сумка. Побачивши сумку, ОСОБА_7 підбіг до автомобіля та відкрито викрав жіночу сумку, у якій були грошові кошти в сумі 1200 грн, після чого з викраденим почав утікати, однак був зупинений випадковими перехожими.
Місцевий суд кваліфікував дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК як закінчений замах на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений в умовах воєнного стану.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність іневідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати рішення судів обох інстанцій та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Указує, що вирок місцевого суду не відповідає приписам ст. 370 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), зокрема, через те, що його мотивувальна частина відрізняється відзмісту пред`явленого органом досудового розслідуванняобвинувачення, викладеного в обвинувальному акті. Вважає, що суд першої інстанції перебрав на себе функцію обвинувачення, оскільки без зміни прокурором обвинувачення в суді істотно збільшив його об`єм, чим грубо порушив вимоги ч. 1
ст. 337 КПК, а також приписи ст. 42 цього Кодексу в частині забезпечення права на захист.
Зазначає, що за вироком йому інкриміновано закінчений замах на відкрите викрадення лише 1200 грн, про наявність яких він не знав. При цьому місцевий суд, на його
думку, безпідставно не вказав про заволодіння сумкою потерпілої, у якій були ці грошові кошти. Також стверджує, що інкриміноване йому діяння відбулося не на
АДРЕСА_2 .
Крім того, зауважує, що вчинення інкримінованого діяння спровокували працівники поліції, один з яких неодноразово складав щодо нього адміністративні матеріали в порядку, передбаченому Кодексом України про адміністративні правопорушення. Надалі, побоюючись розправи з боку поліцейських, він до судового засідання апеляційного суду надавав неправдиві показання про обставини, що стали причиною відкритого заволодіння сумкою, належною ОСОБА_8 .
Стверджує, що факт провокації його на вчинення протиправних дій було зафіксовано на відеозаписі, дослідженому місцевим судом. Його захисник звертав на це увагу та просив допитати осіб, які були на відеозаписі разом із підзахисним, однак суд першої інстанції не тільки відмовив у задоволенні клопотання, а й, на переконання касатора, видалив частину відеозапису з диска, де було відображено, що він йде біля пожежної частини разом з інспектором поліції ОСОБА_9 і двома незнайомими. Як зазначає засуджений, факт фальшування судом першої інстанції цього доказу підтверджується тим, що під час огляду відеозапису в місцевому суді захисник акцентував на цій деталі.
Надалі, у зв`язку з необхідністю додаткового допиту стороною захисту потерпілої
ОСОБА_8, неодноразово було заявлено клопотання про виклик останньої в судове засідання, однак, на переконання засудженого, усупереч приписам ст. 325 КПК суд першої інстанції провів подальші судові засідання без участі потерпілої, безпідставно посилаючись на те, що вона подала заяву про розгляд кримінального провадження без її участі; вважає, що цю заяву потерпілої суд сфальсифікував.
Водночас, зазначає, що місцевий суд, порушуючи приписи КПК, належним чином не провів стосовно нього, як хворої особи, судово-психіатричної експертизи, яка б дала відповідь на запитання щодо його осудності. Указує, що для проведення експертизи експертам не було надано медичної документації стосовно нього, а під час проведеннядодаткової експертизи, ці ж експерти відмовилисянадавати відповідь на запитання щодо його осудності. Водночас стверджує, що є підстави вважати його неосудним чи обмежено осудним, втім суд першої інстанції залишив це поза увагою.
Крім того, зазначає про призначення йому занадто суворого покарання, без урахування ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, його фізичного стану як хворої особи та інших обставин, що пом`якшують його покарання.
Також засуджений, не погоджуючись із рішенням апеляційного суду, ухваленим стосовно нього, посилається на те, що цей суд провів апеляційний розгляд без участі потерпілої ОСОБА_8, безпідставно не взяв до уваги всіх вказаних вище порушень, допущених місцевим судом та хоча і зменшив призначене йому судом першої інстанції покарання, однак не врахував того, що він не мав умислу на заволодіння чужим майном, а хотів лише стати популярним.
Позиції учасників судового провадження
Захисник просив задовольнити касаційну скаргу засудженого та скасувати оскаржувані судові рішення.
Прокурор вважала касаційну скаргу необґрунтованою і просила залишити її без задоволення.
Іншим учасникам судового провадження було повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, проте в судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про відкладення судового розгляду не надходило.
Межі розгляду матеріалів кримінального провадження в касаційному суді
Згідно із ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені
в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, однобічність та неповнота судового розгляду самі собою можуть бути підставою для зміни чи скасування вироку місцевого суду апеляційним судом (статті 409, 410 КПК).
Підставами ж для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Статтею 412 КПКпередбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Як визначено ст. 413 КПК, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню;
2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
За статтею 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами попередніхінстанцій норм матеріального і процесуального закону, а вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, виходить з установлених фактичних обставин, викладених у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.
З урахуванням зазначеного суд касаційної інстанції позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доводам, наведеним у касаційній скарзізасудженого, у частині встановлених судом фактичних обставин кримінального провадження, у тому числі отримувати нові докази та досліджувати їх, вирішувати питання щодо неповноти відображених фактичних обставин, які містяться на відеозаписі, де зафіксовано подію злочину, що інкримінується ОСОБА_7 . Також Верховний Суд позбавлений можливості надавати оцінку фактичним обставинам, що передували вчиненню злочину, та на які засуджений посилається у касаційній скарзі.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, позицію захисника та прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи засудженого в касаційній скарзі, колегія суддів уважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
За статтею 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим
і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення,
в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Положеннями ст. 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів
- з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оцінка доказів згідно зі ст. 94 КПК є виключною компетенцією суду, який постановив вирок, і ці вимоги закону судом першої інстанції дотримано в повному обсязі.
Свій висновок щодо доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину суд першої інстанції належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону і в сукупності правильно визнані судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку.
Так, з вироку вбачається, що суд першої інстанції визнав установленим,
що 2 травня 2022 року ОСОБА_7 перебував неподалік житлового будинку АДРЕСА_1, де біля припаркованого автомобіля марки ВАЗ стояла його власниця ОСОБА_8, а коло неї на капоті лежала її сумка. Побачивши сумку, ОСОБА_7 підбіг до автомобіляі відкрито викрав сумку, у якій були грошові кошти в сумі 1200 грн, потім став утікати з викраденим, однак був зупинений випадковими перехожими.
Такі дії ОСОБА_10 місцевий суд кваліфікував за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 186 КК.
Рішення про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтував безпосередньо дослідженими доказами. Так, місцевий суд спростував доводи ОСОБА_7 про те, що він не вчиняв відкритого викрадення майна ОСОБА_8, а також відкинув його версію про те, що він схопив сумку потерпілої з метою отримати популярність, без корисливого мотиву. Як указав суд, ця версія суперечить показанням свідків, згідно з якими після затримання ними ОСОБА_7 він кричав, що не має за що жити, та його показанням, даним у судовому засіданні 19 липня 2023 року. При цьому суд звернув увагу, що, проголошуючи останнє слово, ОСОБА_7 сказав суду, що вини не визнає, однак хотів би покаятися та вибачитися перед потерпілою. Проаналізувавши досліджені докази в їх сукупності, суд зазначив, що незважаючи на невизнання засудженим своєї вини, вона підтверджується сукупністю безпосередньо досліджених у судовому засіданні доказів.
Як указано в оскаржуваному вироку, потерпіла ОСОБА_8 у судовому засіданні повідомила про те, що 2 травня 2022 року близько обіду вона підійшла до автомобіля, поставила свій рюкзак, у якому були грошові кошти в сумі 1200 грн, на капот. Ззаду неї підбіг засуджений, схопив рюкзак і побіг у сторону будинку культури, біля якого його зупинили перехожі чоловіки. Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні показав, що в день події вони були біля будинку культури, почули крики. Побачили, що жінка бігла зі сторони церкви, кричала. ОСОБА_12 почав бігти за засудженим; свідок теж почав бігти зі сходів, однак упав, поки встав, то ОСОБА_13 вже зупинив засудженого. Коли підбіг, бачив, що засуджений зігнувся над сумкою. Кричав, що не має за що жити. Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні показав, що в день події вони з ОСОБА_11 і ОСОБА_15 були на роботі, почули крик жінки біля собору. Вони втрьох вибігли в різних напрямках. ОСОБА_13 зупинив засудженого,після чого вони зібралися всі разом та він викликав поліцію. Поки їхала поліція,хлопець сказав, що не має за що жити, оскільки йому не дають грошей.Свідок ОСОБА_15 у судовому засіданні показав, що в той день допомагав волонтерському центру, розташованомув будинку культури. Вийшов покурити і в цей момент біля храму закричала жінка про допомогу. Він побачив, як засуджений біжить унапрямку пам`ятника Тарасу Шевченку, побіг йому напереріз, збив з ніг і повалив на землю. Потім підбіг ОСОБА_16 і фактично вони вдвох утримували його до прибуття поліції.
Крім того, ухвалюючи рішення, суд зауважив, що обставини вчинення злочину ОСОБА_7 підтверджуються сукупністю інших фактичних даних, досліджених усудовому засіданні, які містяться, зокрема:
- у протоколі про прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 2травня
2022 року, а також у заяві ОСОБА_8 та протоколівід 2 травня 2022 рокупро добровільну видачу рюкзака та грошових коштів у сумі 1200 грн;
- протоколі огляду предметів (грошових коштів) від 2 травня 2022 року з доданими таблицями ілюстрацій, відповідно до якого під час огляду виявлено грошові кошти в сумі 1200 грн та сумку (рюкзак) жіночу чорного кольору;