ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2024 року
м. Київ
справа № 727/6903/22
провадження № 51-1214км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду
у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_7 і захисника ОСОБА_6 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 09 серпня 2023 року та вирок Чернівецького апеляційного суду від 11 грудня 2023 року щодо
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Рідківці Новоселицького району Чернівецької області, жителя АДРЕСА_1 ), раніше сім разів судимого, останній раз - за вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 30 листопада 2021 року за ч. 1 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК) із застосуванням ч. 4 ст. 70 цього Кодексу до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 3 місяці,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 09 серпня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 4 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
За детально наведених фактичних обставин у вироці суду 17 травня 2022 року близько 22:10 ОСОБА_7, перебуваючи неподалік будинку АДРЕСА_2, маючи намір на відкрите викрадення чужого майна, діючи умисно, відкрито, протиправно, повторно, в умовах воєнного стану, з корисливих мотивів, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров`я потерпілої ОСОБА_8, розуміючи, що його дії очевидні для самої потерпілої, підбіг до неї, та схопивши рукою за її підборіддя, різко штовхнув останню. Надалі, продовжуючи свій умисел на відкрите заволодіння майном потерпілої наніс їй декілька ударів в область голови та тулуба чим завдав останній легких тілесних ушкоджень.
Після цього, ОСОБА_7 шляхом ривка з рук потерпілої заволодів належними їй мобільним телефоном марки "Хіаомі", вартістю 1386,67 грн, який був у чохолі-бампері, вартістю 63,80 грн., і втік з місця вчинення кримінального правопорушення, чим спричинив матеріальної шкоди потерпілій ОСОБА_8 на загальну суму 1450,47 грн.
Чернівецький апеляційний суд скасував вирок місцевого суду в частині виключення обставин, що обтяжують покарання: рецидив злочинів; вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння і ухвалив в цій частині новий вирок від 11 грудня 2023 року, за яким визнав обставинами, які обтяжують покарання ОСОБА_7 : рецидив злочинів; вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння. У решті вирок районного суду залишив без змін.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_7, покликаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить змінити вироки місцевого і апеляційного судів в частині кваліфікації, а саме перекваліфікувати його дії з ч. 4 ст. 186 КК на ч. 2 цієї статті.
На переконання засудженого, суд неправомірно кваліфікував його дії за ч. 4 ст. 186 КК, тобто вчинення грабежу, зокрема, в умовах воєнного стану, оскільки не було об`єктивних обставин, які би вказували на загрозливу ситуацію чи бойові дії в межах населеного пункту де відбулась подія злочину.
Між тим, на думку засудженого, апеляційний суд безпідставно визнав обставинами, які обтяжують покарання - рецидив злочинів і вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, а отже вирок апеляційного суду незаконний.
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 покликаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить закрити кримінальне провадження щодо підзахисного на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).
Захисник детально наводить аргументи про визнання даних протоколу затримання ОСОБА_7 і протоколу впізнання за фотознімками від 18 травня 2022 року недопустимими доказами, а також звертає увагу на суперечливості показань допитаних свідків і потерпілої.
Акцентує на неправомірності підстав і порядку затримання підзахисного і недотриманні вимог ст. 208, 209 КПК.
Не погоджується із законністю вилучення речового доказу - мобільного телефону, який, на його думку, було отримано усупереч вимогам КПК.
Крім того, адвокат наголошує на тому, що стороні захисту в порядку ст. 290 КПК не була відкрита постанова про призначення групи прокурорів, а тому докази у цьому кримінальному проваджені зібрані з порушенням процедури, що має наслідком визнання їх недопустимими.
Узагальнюючи свої доводи, захисник уважає, що рішення судів попередніх інстанцій ухвалені всупереч вимогам ст. 370 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 і його захисник ОСОБА_6 підтримали подані ними касаційній скарги і просили їх задовольнити, прокурор ОСОБА_5 просив залишити скарги без задоволення, а судові рішення без змін.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За приписами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Враховуючи, що вирок місцевого суду переглянутий в апеляційному порядку і був скасований лише в частині висновку щодо обставин які обтяжують покарання, а в іншій частині, що оспорювалась стороною захисту, зокрема, щодо кваліфікації, доведеності винуватості і допустимості доказів, вирок місцевого суду залишений без змін, предметом касаційного перегляду є вирок суду апеляційної інстанції.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Оспорювання захисником установлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії події, що зводиться до тверджень про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, враховуючи вимоги ст. 438 КПК, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Натомість зазначені обставини, на які, зокрема, посилається у своїй касаційній скарзі захисник, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Під час перегляду судових рішень колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
З огляду на це, суперечливість показань свідків та потерпілої як між собою, так і з іншими доказами, незгода захисника з їх оцінкою, виходить за межі касаційного розгляду.
Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, у тому числі аналогічні викладеним у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів уважає обґрунтованими й такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
Із положень ст. 94 КПК слідує, що оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, вважаючи цей висновок обґрунтованим, зробленим на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст. 23 КПК й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу.
Апеляційний суд за наслідками розгляду скарги обвинуваченого та його захисника дійшов висновку, що місцевий суд даючи оцінку дослідженим у судовому засіданні доказам, а саме: показанням засудженого, потерпілої і свідків, письмовим і речовим доказам у справі, які цей суд визнав належними й допустимими, такими, що в сукупності підтверджують, визначені ст. 91 КПК, обставини, які підлягають доказуванню, не містять суперечностей, доповнюють один одного, правильно встановив доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення і кваліфікував його дії за ч. 4 ст. 186 КК.
На переконання колегії суддів, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, у тому числі з огляду на нижченаведене.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у його вчиненні.
Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, установленими на підставі допустимих доказів, і єдиною версією, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.
Суди першої та апеляційної інстанцій врахували вказаний стандарт та навели мотиви прийнятого рішення зі спростуванням версії сторони захисту.
Згідно з фактичними обставинами справи, встановленими місцевим судом, потерпіла повідомила, що на неї був здійснений напад, під час якого у неї вирвали мобільний телефон і їй заподіяли тілесні ушкодження. Водночас потерпіла вказала на ОСОБА_7 як на особу, що вчинила цей напад і під час проведення впізнання за фотознімками, і під час судового розгляду в суді першої інстанції. Між тим телефон, який є предметом злочину, було вилучено у ході затримання ОСОБА_7 та було складено відповідний протокол в порядку ст. 208 КПК.
Більше того, як убачається з касаційної скарги засудженого, він ставить питання не про скасування судових рішень у зв`язку з його невинуватістю, а просить лише перекваліфікувати його дії на іншу частину статті за якою він засуджений.
Крім того, сторона захисту не навела переконливих обґрунтувань того, яким чином мобільний телефон потерпілої, опинився у ОСОБА_7 .
Захисник у касаційній скарзі вказує, що телефон був вилучений не безпосередньо у ОСОБА_9, а поряд з ним, проте не зазначає логічного спростування перебування біля викраденого майна підзахисного, на якого вказала потерпіла, як на нападника.
Доводи захисника щодо визнання даних протоколу затримання ОСОБА_7 і протоколу впізнання за фотознімками від 18 травня 2022 року недопустимими доказами були предметом розгляду апеляційного суду, який визнав їх безпідставними, оскільки затримання та впізнання, відбувалися за участю понятих, протоколи за наслідками цих слідчих дій були складені відповідно до норм КПК, містять всі необхідні реквізити та посилання на проведення відповідних слідчих дій. Заразом, потерпіла в судовому засіданні районного та апеляційного судів чітко вказала час, місце та обставини проведення із нею впізнання за фотознімками, які повністю відповідають даним, які зазначені у протоколі впізнання за фотознімками.
Апеляційний суд зауважив, що потерпіла ОСОБА_8 в ході як судового розгляду в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, чітко ідентифікувала особу обвинуваченого ОСОБА_7 .
Крім цього суд апеляційної інстанції зазначив по те, що із протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками вбачається, що він оформлений відповідно до приписів ст. 104 КПК, а зазначену слідчу (розшукову) дію проведено із дотриманням вимог ст. 228 КПК. Перед пред`явленням для впізнання потерпіла пояснила, що зможе впізнати особу, вказала про її зовнішній вигляд та описала обставини, за яких вона бачила цю особу. В ході проведення пред`явлення особи для впізнання за фотознімками потерпіла впізнала особу, котра заволоділа її мобільним телефоном, назвавши сукупність ознак, за якими вона його впізнає, і цією особою, згідно з довідок, доданих до протоколів, виявився ОСОБА_7 .