ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 червня 2024 року
м. Київ
справа № 127/10665/21
провадження № 51-881км24
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
представника потерпілого ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 04 травня 2023 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 20 листопада 2023 року щодо
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 04 травня 2023 року ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Вирішено питання щодо долі речових доказів та процесуальних витрат
у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 05 січня 2021 року приблизно о 22:00, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння на АДРЕСА_2 у кухонній кімнаті квартири АДРЕСА_3, яка знаходилася у користуванні раніше знайомої йому ОСОБА_9, де вони спільно проводили дозвілля та розпивали алкогольні напої, під час словесного конфлікту з останньою, реалізуючи раптово виниклий умисел на протиправне заподіяння смерті ОСОБА_9, завдав їй декілька ударів кулаками в обличчя, від яких вона втратила рівновагу та впала на підлогу. В подальшому ОСОБА_6 для доведення свого злочинного умислу до кінця сів на грудну клітку ОСОБА_9, схопив однією рукою останню за шию та почав здавлювати її, а іншою закрив отвори рота на носу та не відпускав, доки вона не перестала подавати ознак життя, чим спричинив тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_9 померла на місці.
Смерть ОСОБА_9 наступила в результаті механічної асфіксії від здавлення органів шиї та закриття отворів рота та носа. Крім того при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_9 було виявлено множинні двобічні переломи ребер, які утворились від дії твердого тупого предмету (предметів), що могло спричинити розлади акту дихання та сприяти настанню смерті ОСОБА_9 від механічної асфіксії. Виявлена у ОСОБА_9 механічна асфіксія має ознаки небезпеки для життя в момент спричинення та належить до тяжких тілесних ушкоджень. Між механічною асфіксією та смертю ОСОБА_9 є прямий причинний зв`язок.
У подальшому ОСОБА_6 з метою приховання слідів вчиненого ним злочину витягнув тіло ОСОБА_9 в під`їзд № 3 вищевказаного будинку та штовхнув з п`ятого поверху вниз по сходам.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 20 листопада 2023 року залишив без змін вирок суду першої інстанції.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_7, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати оскаржені судові рішення та закрити кримінальне провадження щодо ОСОБА_6 .
В обґрунтування вказаних вимог стверджує, що сторона обвинувачення, нехтуючи вимогами ст. 91 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), не встановила обставин, способу, мотиву та мети вчинення кримінального правопорушення; вважає, що вина ОСОБА_6 не доведена поза розумним сумнівом.
Зазначає, що оскаржені судові рішення були постановлені на підставі доказів, які є недопустимими, зокрема, протокол огляду місця події від 06 січня 2021 року через те, що поняті ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (з огляду на їх показання) не були присутні при проведенні вказаної слідчої дії (під час вилучення речей), що вказує на порушення ч. 7 ст. 223 КПК, а тому вилучені з місця події речі є недопустимими доказами.
Вказує, що слідчий не ознайомлював захисника та ОСОБА_6 із постановою про відібрання біологічних зразків, що порушує вимоги ч. 3 ст. 242 КПК, а отже предметом дослідження експертизи були об`єкти, одержані в непроцесуальний спосіб, тому експертизи, проведені з використанням вилучених зразків є недопустимими доказами.
Зазначає, що огляд трупа проводився слідчим ОСОБА_12, якого немає у переліку, наведеному у постанові від 06 січня 2021 року про створення групи слідчих, тобто огляд трупа було проведено неуповноваженою особою, а отже і всі біологічні зразки, відібрані під час огляду трупа, та всі висновки експертиз, проведені з їх використанням, є недопустимими доказами.
На підставі вищевикладеного, уважає судові рішення такими, що не відповідають вимогам статтей 370, 419 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
У письмових запереченнях представник потерпілого ОСОБА_8 просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а судові рішення залишити без зміни.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу сторони захисту, прокурор ОСОБА_5 та представник потерпілого ОСОБА_13 - адвокат ОСОБА_8, обґрунтовуючи свої позиції, заперечили проти її задоволення, просили судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту і під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є: істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Отже, касаційний суд не перевіряє вироки щодо неповноти та однобічності судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій і вони перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК, не підлягають. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, на які є посилання в касаційній скарзі, є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень в апеляційному порядку, згідно зі ст. 409 цього Кодексу.
Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, у тому числі аналогічні викладеним у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів уважає обґрунтованими й такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
Як вбачається зі змісту касаційної скарги, крім іншого, захисник порушує питання про перегляд судових рішень у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, однак колегія суддів уважає їх безпідставними з огляду на таке.
Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, суд належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до закону та в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо нього. З таким висновком погодився і апеляційний суд. Колегія суддів також уважає надану оцінку доказам судами попередніх інстанцій правильною.
Так, мотивуючи висновок про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, районний суд послався на докази, що зібрані у встановленому законом порядку, досліджені під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до приписів ст. 94 КПК.
Із матеріалів провадження вбачається, що засуджений ОСОБА_6, під час судового розгляду, своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, не визнав та пояснив суду, що перебував у стані сильного алкогольного сп`яніння, тому подробиці події пам`ятає погано; він не пам`ятає, щоб наносив ОСОБА_9 тілесні ушкодження та душив її; сваритись з нею йому не було сенсу, оскільки остання могла його вигнати, а йому не було де переночувати; він ОСОБА_9 не вбивав.
Незважаючи на таку позицію засудженого, місцевий суд належним чином проаналізував і оцінив показання: потерпілого ОСОБА_13, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, експертів ОСОБА_21 та ОСОБА_22, а також врахував дані, що містяться у:протоколі огляду місця події від 05 січня 2020 року, протоколі огляду трупа від 06 січня 2021 року, копії лікарського свідоцтва про смерть № 3п від 06 січня 2021 року, протоколі затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 06 січня 2021 року, довідці КП "ВОНД "Соціотерапія" від 11 січня 2021року № 6 за підписом чергового лікаря ОСОБА_23, протоколах отримання зразків для експертизи від 06 січня 2021 року, протоколі огляду місця події (додатковому) від 12 березня 2021 року, протоколі огляду документів від 26 січня 2021 року, висновках експертів № 19 від 26 лютого 2021 року, № 76 від 05 лютого 2021 року, № 70 від 14 січня 2021 року, № 71 від 03 лютого 2021 року, № 5, 6 від 15 січня 2021 року, № 4 та 5 від 12 січня 2021 року, № 6 та 7 від 21 січня 2021 року, № 26 від 09 лютого 2021 року, № 27 від 08 лютого 2021 року,№ 8 від 29 січня 2021 року, № 28 від 08 лютого 2021 року, № 35 від 01 березня 2021 року, № СЕ/19/102-21/513-ТР від 22 січня 2021 року, № СЕ-19/102-21/1998-КТ від 23 лютого 2021 року, протоколі огляду документів від 09 березня 2021 року, висновку експерта №СЕ-19/102-21/412-Б від 15 квітня 2021 року, висновках судово-психіатричних експертиз № 20 від 01 лютого 2021 року та № 42 від 05 квітня 2022 року, висновку експерта № СЕ-19/102-21/5144-ПС від 20 квітня 2021 року, зміст яких докладно відобразив у вироку.
Даючи оцінку вищенаведеним доказам, місцевий суд визнав їх належними й допустимими, такими, що в сукупності підтверджують, визначені ст. 91 КПК, обставини, які підлягають доказуванню, не містять суперечностей, доповнюють один одного, та дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК.
Погоджуючись із висновками місцевого суду, суд апеляційної інстанції в ухвалі зазначив, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, підтверджується сукупністю зібраних у кримінальному провадженні та досліджених у судовому засіданні доказів, які суд оцінив у сукупності з іншими доказами і на підставі яких прийняв законне та обґрунтоване рішення.
Доводи захисника про те, що суди безпідставно не визнали ряду доказів недопустимими, колегія суддів уважає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами провадження.