ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 травня 2024 року
м. Київ
справа № 753/21732/20
провадження № 61-9438св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 лютого 2023 року у складі суддіКомаревцевої Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2023 року у складі колегії суддів: Немировської О. В., Кирилюк Г. М., Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю, зміну черговості права на спадкування та визнання права власності на частку у спільному сумісному майні.
Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її цивільний чоловік ОСОБА_6, з яким вона прожила однією сім`єю без реєстрації шлюбу з серпня 1998 року до дня смерті.
ОСОБА_6 систематично проходив медичні обстеження.
Після смерті вона здійснила поховання ОСОБА_6 .
Спадкоємцями першої черги є діти спадкодавця: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Вона звернулася до Сьомої державної нотаріальної контори міста Києва із заявою про прийняття спадщини та отримала роз`яснення про те, що в судовому порядку необхідно встановити факт проживання чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу.
В обґрунтування спільного проживання однією сім`єю зазначила про те, що з початку спільного проживання з чоловіком вони вели спільний бюджет, яким спільно розпоряджались, сплачували комунальні послуги, придбавали необхідні речі, а також працювали в Комунальному некомерційному підприємстві "Олександрівська клінічна лікарня м. Києва" (далі -КП "Олександрівська клінічна лікарня м. Києва").
Разом із чоловіком ОСОБА_6 вони придбали:
- земельну ділянку площею 0,0533 га, кадастровий номер 3223186800:04:009:0025, за адресою: Садівниче товариство "Арсеналець-7" (далі - СТ "Арсеналець-7"), Підгірцівська сільська рада, Обухівський район, Київська область, для ведення садівництва. На цій земельній ділянці розташований триповерховий будинок. У 2006 році спільно було здійснено заміну даху будинку, добудову та підведено газ;
- квартиру АДРЕСА_1, в тому числі за позичені нею в ОСОБА_7 кошти у розмірі 8 000,00 дол. США. У квартирі до 2003 року проводився ремонт, під час якого до 2004 року вони проживали у квартирі АДРЕСА_2 ;
- автомобіль марки "Nissan X-TRAIL", 2012 року випуску, а також автомобіль марки "Volkswagen Crafter", 2014 року випуску, на ім`я брата ОСОБА_6 - ОСОБА_2 .
Уточнивши позовні вимоги, просила:
- встановити факт спільного сумісного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, як чоловіка і жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 серпня 2007 року до 21 листопада 2020 року;
- змінити черговість одержання права на спадкування для ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, включивши ОСОБА_1 до кола спадкоємців першої черги за законом;
- визнати спільним сумісним майном ОСОБА_1 та ОСОБА_6 автомобіль марки "Nissan XTRAIL", 2012 року випуску, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку автомобіля марки "Nissan X-TRAIL", 2012 року випуску, синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 14 лютого 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 травня 2023 року, позов залишено без задоволення.
Відмовивши у позові, суди попередніх інстанцій керувалися тим, що встановлення факту спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_6 без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю не підтверджують, що між ними склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 лютого 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2023 року, просить їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, як підстави касаційного оскарження цих судових рішень визначила те, що:
- 1) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року у справі № 496/2083/19, щодо застосування приписів статті 74 Сімейного кодексу України (далі - СК України);
- 2) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, від 14 березня 2019 року у справі № 320/4964/17, від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц, від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16, від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19, відповідно до яких для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо;
- 3) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 161/8104/21-ц, щодо визначення доказів, потрібних для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу;
- 4) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 07 грудня 2021 року у справі № 905/902/20, щодо допустимості доказів;
- 5) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 509/4286/16-ц, щодо визначення поняття "безпорадний стан";
- 6) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 200/21452/15-ц, щодо порядку доказування безпорадного стану в особи;
- 7) суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили доказів, які є у матеріалах справи.
Зазначила, що надала докази того, що вона та ОСОБА_6 проживали разом, розподіляючи права та обов`язки подружжя спочатку у квартирі АДРЕСА_2, де проживали разом із дочкою.
З 2004 року до 2020 року (момент смерті ОСОБА_6 ) вони проживали у квартирі АДРЕСА_1 . Факт проживання за цією адресою її та ОСОБА_6 визнають і відповідачі, стверджуючи тільки, що вона орендувала цю квартиру.
У справі є докази того, що вказана квартира придбавалася разом та за спільним рішенням, вона укладала договір про наміри її придбання, позичала кошти на її придбання. До справи долучено неспростовні докази того, що у 1998 році на ім`я ОСОБА_6 придбано земельну ділянку в СТ "Арсеналець-7" у с. Підгірці Київської області з розташованим на ній недобудованим дачним будинком, де протягом всього подальшого спільного життя вони разом організовували та фінансували ремонтні роботи, встановлювали паркан, під`єднували комунікації, встановлювали новий дах, здійснювали прибудову та встановлювали сходи.
У 2017 році, під час їх спільного проживання, в інтересах сім`ї та за спільні заощадження придбали автомобіль марки "Nissan XTRAIL", який щоденно використовували в інтересах сім`ї.
Отже, їхній сім`ї притаманні ознаки подружжя.
Суд першої інстанції не здійснював дослідження доказів, не врахував показання 19 свідків на її користь, вибірково описав у рішенні показання свідків відповідача, які є неналежними, недопустимими, недостатніми, не відобразив у рішенні та не мотивував відхилення її доказів, які не заперечені відповідачами (телеграми, вітальні листи, фотознімки, правочини, документи).
Суд першої інстанції погодився з доводами позивачки про наявність у неї з ОСОБА_6 відносин, притаманних подружжю. Проте рішення у справі суд ухвалив протилежне, зазначаючи про недоведеність позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю.
Аргументи інших учасників справи
У вересні 2023 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_5, в інтересах якої діє адвокат Войцун І. Г., у якому вона просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Відзив мотивований тим, що з 01 лютого 2002 року позивачка орендувала квартиру АДРЕСА_1, оплачувала орендну плату в сумі 4 000,00 грн, комунальні послуги, за цією адресою укладала договори та отримувала поштову кореспонденцію.
Доводи позивачки про те, що усе це майно було набуто за спільні кошти її та померлого ОСОБА_6, жодними документами не підтверджені. Крім того, придбання відповідного майна здійснювалося не ОСОБА_6, а його родичами, а позивачка намагається його привласнити, проте вона не була і не є співвласником цього майна.
У жовтні 2023 року на адресу Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в інтересах яких діє адвокат Гаро Г. О., у якому вони просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Посилаючись на те, що копію ухвали Верховного Суду від 09 серпня 2023 року про відкриття касаційного провадження представник ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - адвокат Гаро Г. О. отримала несвоєчасно, просила поновити строк для подання відзиву.
У жовтні 2023 року від ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Батрин С. В., до Верховного Суду надійшло клопотання про повернення відзиву на касаційну скаргу за підписом адвоката Гаро Г. О. заявнику без розгляду у зв`язку з тим, що його подано зі спливом строку на подання відзиву.
Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Відповідно до супровідного листа Верховного Суду від 14 вересня 2023 року вих № 30666/0/222-23 представнику ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - адвокату Гаро Г. О. копію ухвали про відкриття провадження у цій справі та касаційну скаргу з додатками направлено 14 вересня 2023 року.
Крім того, 14 вересня 2023 року копію ухвали про відкриття провадження у цій справі та касаційну скаргу з додатками було направлено на електронну адресу адвокату Гаро Г. О.
14 вересня 2023 року адвокат Гаро Г. О. отримала копію ухвали про відкриття провадження у цій справі та касаційну скаргу з додатками.
Відповідно до повідомлення про доставлення електронного листа ухвала про відкриття провадження та витребування справи від 09 серпня 2023 року у справі № 753/21732/20 (провадження 61-9438ск23) була надіслана одержувачу Гаро Г. О. в її електронний кабінет. Документ доставлено до електронного кабінету 05 квітня 2024 року 14:16:35 год.
Враховуючи наведене, суд вважає за можливе задовольнити клопотання представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - адвоката Гаро Г. О. та продовжити процесуальний строк для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Відзив мотивований тим, що позивачка наводить перелік правовстановлюючих документів на майно, що належало померлому і було подаровано йому його батьком та братом. Проте позивачка, надавши докази, приписує до них фразу "на підтвердження ведення спільного бюджету, спільного господарства та здійснення спільних витрат в інтересах сім`ї". Водночас договір даруванням батьком померлого ОСОБА_6 квартири своєму сину та технічний паспорт цієї квартири не можуть підтверджувати заяви позивачки про її нібито спільний бюджет з померлим чи ведення спільного господарства. Позивачка не є стороною договорів або свідком їх укладення, тому ні про які спільні витрати чи спільний бюджет тут не йдеться. Належну оцінку таким доказам було надано судами першої та апеляційної інстанцій, зокрема у постанові Київського апеляційного суду вказано: "Посилання на спільну роботу позивача з ОСОБА_6 в КП "Олександрівська клінічна лікарня м. Києва" не може розглядатись як доказ на підтвердження існування між позивачем та ОСОБА_6 спільних прав та обов`язків як членів сім`ї". Щодо посилання позивачки на те, що вона уклала договір про наміри щодо придбання квартири АДРЕСА_1 і розписку про отримання коштів для такого придбання, то суди першої та апеляційної інстанцій правильно врахували, що цей договір не є належним підтвердженням внесення позивачкою коштів на придбання вказаної квартири, оскільки договір про наміри діяв з 07 грудня 1999 року до 17 грудня 1999 року. Отже, до 17 грудня 1999 року позивачка за умовами цього договору про наміри мала укласти договір про придбання такої квартири та внести оплату, однак протягом дії цього договору вона намір придбати квартиру не реалізувала.
Суд першої інстанції проаналізував та надав оцінку показанням усіх свідків та навів у рішенні основні відомості, вказані кожним зі свідків з обох сторін.
Суд апеляційної інстанції, відмовляючи позивачці у задоволенні апеляційної скарги, правильно зазначив, що доводи позивачки про те, що суд першої інстанції не дав оцінки показанням свідків у цій справі, є необґрунтованими, оскільки суд в рішенні детально проаналізував показання свідків як зі сторони позивачки, так і зі сторони відповідачів.
Суди першої та апеляційної інстанцій дослідили усі надані сторонами докази та надали їм оцінку в оскаржуваних рішеннях. Водночас позивачка у касаційній скарзі не зазначила, які саме докази не було досліджено судами та які могли б вплинути на результат розгляду справи. Доводи касаційної скарги фактично зводяться до загальних фраз і бажання заявниці здійснити переоцінку доказів.
Суди перевіряли доводи позивачки як про спільне проживання з померлим, так і про спільний побут та бюджет, ведення спільного господарства, наявність взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. Суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили, що доказів спільного бюджету позивачки з померлим ОСОБА_6 та фінансової участі позивачки у придбанні майна судам не надано, як і не надано доказів ведення спільного господарства, наявності спільного побуту, взаємних прав та обов`язків подружжя. Суди також встановили і констатували недостатність доказів для визнання відносин позивача з померлим такими, що притаманні подружжю. Тобто відсутня сукупність фактів, встановлення яких потрібно для задоволення позову. Майно переважно набувалось померлим внаслідок прийняття за договорами дарування від його родичів, а єдине авто, що було придбано померлим, купувалось ним особисто, продавець такого авто під час його допиту як свідка надав показання, що позивачка під час купівлі такого авто присутня не була, коштів йому не передавала, кошти передавав особисто померлий, про фінансову участь позивачки у придбанні чи утриманні майна жодних доказів судам не надано, усі комунальні платежі за квартиру сплачені самим ОСОБА_6 або його батьком, а ім`я позивачки міститься лише на квитанціях, сплачених вже після смерті ОСОБА_6 . Тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій не суперечать висновкам Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду і Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), на які послалася заявниця у касаційній скарзі.
Також позивачка не надала судам належних і достатніх доказів на підтвердження вимог про зміну черговості права на спадкування.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 червня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Погрібному С. О., судді, які входять до складу колегії: Ступак О. В.,Гулейков І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 09 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Погрібного С. О., Гулейкова І. Ю., Ступак О. В. відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення дії рішення Дарницького районного суду міста Києва від 14 лютого 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 18 травня 2023 року відмовлено.
Верховний Суд не взяв до уваги доводи ОСОБА_1 про відсутність висновків Верховного Суду щодо можливості визначення судом безпорадного стану померлого за умови, якщо позивач посилається на обумовленість такого стану не похилим віком та/або не каліцтвом, а саме тяжкими хворобами особи та обумовлює свої доводи посиланням на медичну документацію, оскільки такий правовий висновок у подібних правовідносинах Верховний Суд уже виклав у постановах від 22 березня 2023 року у справі № 753/10668/19, від 20 вересня 2022 року у справі № 372/3988/20-ц. Також Верховний Суд не взяв до уваги доводи ОСОБА_1 про відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування правил статей 77-80, 90 ЦПК України, оскільки такі Верховний Суд виклав у постановах від 19 жовтня 2022 року у справі № 461/4315/18, від 31 серпня 2022 року у справі № 728/1077/21.
Верховний Суд відхилив довід касаційної скарги заявниці про те, що підставою касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій є відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування правил статті 229 ЦПК України, оскільки такий правовий висновок суд касаційної інстанції вже сформулював у постанові від 26 квітня 2022 року у справі № 761/15392/19.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 січня 2024 року справу призначено судді-доповідачеві Олійник А. С., судді, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М., Фаловська І. М.
У січні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389, пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Верховний Суд переглядає судові рішення в межах доводів касаційної скарги відповідно до ухвали Верховного Суду від 09 серпня 2023 року.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзивів на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку площею 0,0533 га, кадастровий номер 3223186800:04:009:0025, за адресою: СТ "Арсеналець-7", Підгірцівська сільська рада, Обухівський район, Київська область, для ведення садівництва, ОСОБА_6 отримав на підставі договору купівлі-продажу від 23 жовтня 1998 року № 521 (т. 1, а. с. 36).
Згідно з договором купівлі-продажу від 03 грудня 1999 року, укладеним між ОСОБА_9 та ОСОБА_10, посвідченим державним нотаріусом Двадцать другої київської державної нотаріальної контори Ковток А. І., ОСОБА_9 продав, а ОСОБА_10 купив квартиру АДРЕСА_3 (т. 1, а. с. 40).
Відповідно до договору про наміри від 07 грудня 1999 року, укладеного між ОСОБА_1 та брокером агентства нерухомості "Аргомед", ОСОБА_1 мала намір укласти договір щодо придбання двокімнатної квартири АДРЕСА_1 вартістю 84 000,00 грн (т. 1, а. с. 37).
Згідно з розпискою від 10 грудня 1999 року ОСОБА_1 зобов`язалася повернути ОСОБА_7 кошти у розмірі 8 800,00 дол. США до 10 грудня 2000 року (т. 1, а. с. 38).
Відповідно до розписки від 14 листопада 2000 року ОСОБА_7 отримала від ОСОБА_1 8 800,00 дол. США (т. 1, а. с. 39).
Згідно зі свідоцтвом про право власності на квартиру АДРЕСА_1, виданим 31 серпня 2000 року Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації, власником цієї квартири є ОСОБА_9 (т. 1, а. с. 41).
Відповідно до свідоцтва про розірвання шлюбу шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_4 розірвано, про що 31 липня 2007 року відділ реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції м. Києва в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зробив відповідний актовий запис за № 97 (т. 2, а. с. 54).
Згідно з договором дарування квартири від 15 червня 2009 року ОСОБА_9 безоплатно передав ОСОБА_6 у власність квартиру АДРЕСА_1 (т. 1, а. с. 47).
Відповідно до витягу з Державного реєстру правочинів № 7394552, сформованого 15 червня 2009 року, щодо квартири АДРЕСА_1, дарувальником є ОСОБА_9, обдаровуваним - ОСОБА_6 (т. 1, а. с. 48).
Згідно з договором територіального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ від 12 квітня 2017 року № 8046 ОСОБА_11 зобов`язався передати ОСОБА_6 у власність автомобіль марки "Nissan XTRAIL" (т. 1, а. с. 53-54).
Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу від 22 липня 2019 року № 2557 Товариство з обмежено відповідальністю "А-СТАНДАРТ" передало у власність ОСОБА_2 транспортний засіб марки "Volkswagen Crafter", 2014 року випуску (т. 1, а. с. 49).
Згідно з договором дарування транспортного засобу від 27 травня 2020 року ОСОБА_2 безоплатно передав ОСОБА_6 у власність транспортний засіб марки "Volkswagen Crafter", 2014 року випуску (т. 1, а. с. 50-51).
Відповідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_6 він помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 59 років, про що Київський міський відділ державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України здійснив актовий запис за № 20533 (т. 10, а. с. 29).
Згідно зі звітом про незалежну оцінку транспортного засобу "Nissan XTRAIL", реєстраційний номер НОМЕР_1, від 15 грудня 2020 року вартість транспортного засобу становить 199 636,00 грн. Вартість 1/2 частки цього автомобіля становить 99 818,00 грн (т. 1, а. с. 56-61).
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Предметом позову у справі, що переглядається в касаційному порядку, є вимоги позивачки провстановлення факту проживання однією сім`єю, зміну черговості права на спадкування та визнання права власності на частку у спільному сумісному майні.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно зі статтями 1216 та 1217 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі статтею 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до статті 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.
Згідно із частинами першою, другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя.