ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 червня 2024 року
м. Київ
справа № 757/23797/20-ц
провадження № 61-2021св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Сердюка В. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Акціонерне товариство комерційного банку "ПриватБанк",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 червня 2023 року у складі судді Остапчук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2024 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" (далі - ТОВ ФК "Фінілон"), про захист прав споживачів, розірвання депозитних договорів та стягнення коштів, (вкладів, процентів та штрафних санкцій).
Позов обґрунтований тим, що 20 листопада 2013 року між ОСОБА_1 і ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено депозитний договір № SAMDNWFD0070018898000. На виконання цього договору відкрито рахунок № НОМЕР_1, внесено 284 165,73 грн.
Навесні 2014 року у зв`язку із припиненням функціонування банківських відділень відповідача на території АР Крим та м. Севастополя рахунок позивачки безпідставно заблоковано, нарахування відсотків припинено.
З метою розблокування рахунку та поновлення обслуговування ОСОБА_1 неодноразово зверталася до банку.
У серпні 2014 року вона звернулася до банку з претензією від 18 серпня 2014 року, в якій просила банк розірвати договір. Водночас доступу до належних їй коштів не отримала.
Відповідно до виписки від 18 жовтня 2014 року (надана банком в електронному вигляді) на рахунку № НОМЕР_1 перебували кошти у розмірі 300 377,83 грн.
19 травня 2020 року в банку отримано заяву ОСОБА_1 від 01 березня 2020 року про розірвання депозитного договору № SAMDNWFD0070018898000 від 20 листопада 2013 року та видання вкладу і відсотків.
Також у заяві від 01 березня 2020 року ОСОБА_1 просила банк видати їй залишки коштів з її рахунків: № НОМЕР_2 (залишок 2,90 грн); № НОМЕР_3 (залишок 0,89 грн); № НОМЕР_4 (залишок 0,07 грн); № НОМЕР_5 (залишок 28,06 грн) та № НОМЕР_6 (залишок 3 801, 27 грн).
Просила розірвати депозитний договір від 20 листопада 2013 року № SAMDNWFD0070018898000 та стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на її користь за договором від 20 листопада 2013 року № SAMDNWFD0070018898000: 284 165,73 грн - сума вкладу; 19 212,10 грн - нараховані, але незняті відсотки; 301 363,60 грн - ненараховані відсотки з 21 березня 2014 року до 04 червня 2020 року; 326,99 грн - 3 % річних за період з 22 травня 2020 року до 04 червня 2020 року; 253 991,40 грн - пеня на підставі частини 5 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за період з 22 травня 2020 року до 04 червня 2020 року.
Стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на її користь: 2,90 грн (залишок коштів за рахунком № НОМЕР_2 ; 0,89 грн (залишок коштів за рахунком № НОМЕР_3 ), 0,07 грн (залишок коштів за рахунком № НОМЕР_4 ; 28), 0,06 грн (залишок коштів за рахунком № НОМЕР_5 ), 3 801,27 грн (залишок коштів за рахунком № НОМЕР_6 ).
Згідно із заявою про збільшення позовних вимог від 07 липня 2022 року збільшила період нарахування відсотків - просила стягнути 402 082,83 грн ненарахованих відсотків за період з 21 березня 2014 року до 14 липня 2022 року; 65 373,69 грн - 3 % річних за період з 15 листопада 2014 року до 14 липня 2022 року; 537 158,48 грн - інфляційних втрат за період з 15 листопада 2014 року до 14 липня 2022 року; 4 613 179,48 грн - пені на підставі частини 5 статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" за період з 04 червня 2019 року до 04 червня 2020 року (база нарахування пені - обсяг процентів за вкладом).
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 20 червня 2023 року, що залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 січня 2024 року, позов задоволено частково.
Стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 за договором від 20 листопада 2013 року № SAMDNWFD0070018898000: 284 165,73 грн - суми вкладу; 19 212,10 грн - нарахованих, але незнятих відсотків, 30 925,62 грн - відсотків за вкладом, 17 994,08 грн - 3 % річних, 94 368,22 грн - інфляційних втрат.
Стягнено з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 : 2,90 грн (залишок коштів на рахунку № НОМЕР_7 ); 0,89 грн (залишок коштів на рахунку № НОМЕР_8 ); 0,07 грн (залишок коштів на рахунку № НОМЕР_9 ) та 28,06 грн (залишок коштів на рахунку № НОМЕР_10 ).
В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, керувався тим, що 19 травня 2020 року відповідач отримав заяву позивачки про розірвання договору. Істотним порушенням є припинення з березня 2014 року нарахування та виплати позивачці відсотків за депозитами.
Суди не взяли до уваги доводи відповідача, що договір є розірваним з моменту звернення позивачки до банку із заявою у 2014 році, оскільки заява не відповідає вимогам, встановленим для її оформлення, Правилами зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці, затвердженими постановою Правління Національного банку України від 14 липня 2006 року № 267, відповідно до яких запит фізичної особи - клієнта до банку має бути підписаний цією особою, та її підпис - засвідчений підписом керівника банку або нотаріально.
Отже, відсотки за вкладом підлягають стягненню за період з 20 листопада 2013 року до 04 червня 2020 року.
Оскільки банк на першу вимогу вкладника суму депозиту з відсотками не повернув, а продовжував безпідставно утримувати та користувався коштами позивачки протягом вказаного періоду, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати та 3 % річних за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.
Доводи АТ КБ "ПриватБанк" щодо переведення боргу на ТОВ ФК "Фінілон" суди вважали безпідставними, оскільки відповідач не довів, що договір переведення боргу укладено зі згоди вкладника.
Суди задовольнили вимоги про стягнення з відповідача на користь позивачки залишків коштів на рахунках у частині, підтвердженій доказами, наданими відповідачем.
Оскільки позивачка звернувся до АТ КБ "ПриватБанк" із заявою про розірвання договорів банківського вкладу (депозиту), то договір банківського вкладу є розірваним з цього моменту, тому позовна вимога про розірвання договору задоволенню не підлягає.
Відмовивши у стягненні пені, суди врахували висновки Великої Палати Верховного суду, наведені у постанові від 09 листопада 2021 року в справі №320/515/17, щодо відсутності споживчих правовідносин між сторонами після розірвання договору банківського вкладу та відповідно відсутності підстав для застосування частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" з дати розірвання договору банківського вкладу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2024 року АТ КБ "Приватбанк" звернулося до Верховного Суду через "Електронний суд" із касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 січня 2024 року, просило їх скасувати в частині задоволення позову, в цій частині в позові відмовити.
Доводи касаційної скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що суди не застосували правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, постановах Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 530/1995/18, від 20 липня 2022 року у справі № 132/4437/18, від 13 липня 2022 року у справі № 757/15700/16, від 27 квітня 2022 року у справі № 321/1260/19, від 14 грудня 2021 року у справі № 757/51306/17, від 06 жовтня 2021 року у справі № 263/11275/18, від 08 вересня 2021 року у справі № 727/898/19, від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17.
АТ КБ "ПриватБанк" перевів борг за депозитом на ТОВ ФК "Фінілон" та не є належним відповідачем у справі.
Договір про переведення боргу між АТ КБ "ПриватБанк" і ТОВ ФК "Фінілон" не є нікчемним.
Суди неправомірно задовольнили вимогу про розірвання договору депозитного вкладу, оскільки він є розірваним з моменту отримання банком вимоги позивачки про розірвання та повернення вкладу.
Проценти на вклад нараховуються лише на період дії договору вкладу та після припинення договору не нараховуються, про що зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17.
Позивачка депозитний договір достроково розірвала на підставі письмової заяви, тому з цього моменту немає підстав для нарахування відсотків на вклад відповідно до статей 1061, 1070 ЦК України.
Аргументи інших учасників справи
Відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" мотивований тим, що вона не надавала банку згоди на переведення боргу будь-якій особі, зокрема ТОВ ФК "Фінілон".
Умови та правила надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті АТ КБ "Приватбанк", він не підписував, вони не є складовою частиною депозитного договору.
Депозитний договір не розірваний у встановленому законом порядку.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 27 березня 2024 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи. Відмовлено у задоволенні клопотання АТ КБ "Приватбанк" про зупинення виконання рішення Печерського районного суду міста Києва від 20 червня 2023 року.
У квітні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20 листопада 2013 року між ОСОБА_1 і ПАТ КБ "ПриватБанк" укладено депозитний договір № SAMDNWFD0070018898000. На виконання цього договору відкрито рахунок № НОМЕР_1 та внесено 284 165,73 грн.
Навесні 2014 року у зв`язку із припиненням функціонування банківських відділень відповідача на території АР Крим та м. Севастополя рахунок позивачки було заблоковано, нарахування відсотків припинено.
Відповідно до виписки від 18 жовтня 2014 року (надана банком в електронному вигляді) на рахунку № НОМЕР_1 перебували кошти у розмірі 300 377,83 грн.
19 травня 2020 року банк отримав заяву ОСОБА_1 від 01 березня 2020 року про розірвання депозитного договору від 20 листопада 2013 року № SAMDNWFD0070018898000 та видання вкладу і відсотків.
У заяві від 01 березня 2020 року ОСОБА_1 просила банк видати їй залишки коштів з її рахунків: № НОМЕР_2 (залишок 2,90 грн); № НОМЕР_3 (залишок 0,89 грн); № НОМЕР_4 (залишок 0,07 грн); № НОМЕР_5 (залишок 28,06 грн) та № НОМЕР_6 (залишок 3 801,27 грн).
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Касаційна скарга не містить доводів в частині задоволення вимог про стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь позивачки за договором від 20 листопада 2013 року № SAMDNWFD0070018898000: суми вкладу, нарахованих, але незнятих відсотків, 3 % річних, інфляційних втрат; стягнення залишків коштів на рахунках: № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4 ; № НОМЕР_5, № НОМЕР_6, тому в цій частині рішення судів не переглядаються.
За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1060 ЦК України договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад).
Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (частини перша та п`ята статті 1061 ЦК України).
Строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку.
Закінчення строку дії договору банківського вкладу не звільняє банк від обов`язку повернути (видати) кошти вкладникові.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зокрема, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Щодо договору про переведення боргу та належного відповідача у справі
АТ КБ "ПриватБанк" у касаційній скарзі посилалось на те, що не є належним відповідачем у справі, оскільки за мовчазної згоди вкладника перевів борг за депозитом на ТОВ ФК "Фінілон", а договір про переведення боргу від 17 листопада 2014 року не є нікчемним.
Згідно зі статтею 520 ЦК України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
За змістом статті 520 ЦК України у правовідносинах із заміни боржника беруть участь три особи: кредитор, боржник, особа, третя особа, яка має намір стати боржником. Отже, боржником або особою, яка висловила намір стати боржником, кредитору може бути запропоновано здійснення заміни боржника, або сам кредитор запропонував здійснити заміну боржника.
У будь-якому випадку для здійснення такої заміни має бути наявна тристороння згода: а) боржник виявив згоду на те, щоб він був замінений; б) третя особа виявила згоду на те, щоб набути обов`язків боржника; в) кредитор надав згоду на заміну боржника. Відсутність згоди хоча б однієї із сторін не дає підстав для заміни боржника.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
Згідно зі статтею 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Крім того, згідно зі статтею 521 ЦК України форма правочину щодо заміни боржника у зобов`язанні визначається відповідно до положень статті 513 цього Кодексу.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом (стаття 513 ЦК України).
Оскільки ОСОБА_1 відповідно до статті 520 ЦК України не надала згоди на переведення боргу за договором депозитного вкладу від АТ "КБ "Приватбанк" до ТОВ "ФК "Фінілон", договір про переведення боргу між банком і ТОВ "ФК "Фінілон" шляхом використання принципу мовчазної згоди вкладника банку не створює правових наслідків для позивачки.
Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 199/3152/20, провадження № 14-224цс21, щодо переведення боргу від АТ "КБ "Приватбанк" до ТОВ "ФК "Фінілон" у подібних правовідносинах.