ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2024 року
м. Київ
справа № 758/10908/22
провадження № 61-12377св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідачка), Карпенко С. О.,
Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Київська міська рада, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Чотирнадцята київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2,розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Кидалов Ігор Миколайович, на рішення Подільського районного суду міста Києва від 12 квітня 2023 року у складі судді
Петрова Д. В. та постанову Київського апеляційного суду від 19 липня
2023 року у складі колегії суддів Кашперської Т. Ц., Фінагеєва В. О., Яворського М. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Чотирнадцята київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_2, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є рідним братом
ОСОБА_3, який постійно проживав у будинку АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
За життя померлий придбав у власність будинок АДРЕСА_2 .
Позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, у зв`язку з хронічними хворобами обмежений у пересуванні, зі своїм померлим братом ОСОБА_1 спілкувався кілька разів на рік.
Після отримання інформації про смерть ОСОБА_3, ОСОБА_1 почав збирати документи на підтвердження їх з братом родинних відносин, в тому числі зробив кілька запитів до російської федерації, де народився
ОСОБА_3 . На момент звернення до нотаріальної контори в жовтні
2020 року були встановлені реальні перешкоди щодо прийняття спадщини позивачем з боку ОСОБА_2, яка проживала разом з ОСОБА_3 і також претендувала на спадкове майно.
Лише через півтора роки позивач, отримавши документи на підтвердження родинних відносин з померлим, звернувся до Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори, в якій у березні 2018 року була відкрита спадкова справа після смерті ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_2, яка проживала однією сім`єю з ОСОБА_3 без шлюбу.
У зв`язку з тим, що позивач пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини, державний нотаріус Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори постановою від 23 жовтня 2020 року відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.
Посилаючись на вказане вище, ОСОБА_1 просив суд визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті
ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Подільський районний суд міста Києва рішенням від 12 квітня 2023 року позов ОСОБА_1 залишив без задоволення.
Київський апеляційний суд постановою від 19 липня 2023 року рішення Подільського районного суду міста Києва від 12 квітня 2023 року залишив без змін.
Судові рішення мотивовані тим, що зазначені позивачем обставини не підтверджують поважних причин, які пов`язані з об`єктивними, непереборними та істотними труднощами для спадкоємця, що унеможливили звернення до нотаріуса у визначений частиною першою
статті 1270 ЦК України строк.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2023 року, ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Кидалов І. М., просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає:
- пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України - відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування частини третьої
статті 1272 ЦК України у взаємозв`язку зі статтями 1277, 1280,
- пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою
статті 411 цього Кодексу), а саме вказує, що суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин,
які мають значення для правильного вирішення справи (пункт 3
частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій порушили принцип пропорційності й відмовили у встановленні додаткового строку для прийняття спадщини без належної оцінки зазначених позивачем поважних причин пропуску строку у сукупності з дослідженням балансу інтересів сторін. Також заявник наголошував, що нерозуміння судом легітимності очікувань позивача у цій справі у встановленні йому додаткового строку для прийняття спадщини призвело до формального підходу до розгляду справи.
Доводи інших учасників справи
У листопаді 2023 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими, всі висновки судів відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 є сином ОСОБА_4, що підтверджується повторним свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 .
Відповідно до довідки про народження (російською мовою), виданої
ІНФОРМАЦІЯ_2 відділом РАЦС Октябрьського району міста Єкатеринбурга Свердловської області, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, є сином ОСОБА_6 та ОСОБА_4 .
Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є рідними братами.
ОСОБА_3 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
20 листопада 2009 року ОСОБА_3 придбав житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_2, що підтверджується договором купівлі-продажу.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_2 .
Після смерті ОСОБА_3 . Чотирнадцята київська державна нотаріальна контора завела спадкову справу № 180/2017.
26 березня 2018 року до Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулась ОСОБА_2
14 серпня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 .
23 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
Державний нотаріус Чотирнадцятої київської державної нотаріальної контори постановою від 23 жовтня 2020 року № 2311/02-31 відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у зв`язку з тим, що спадкоємець пропустив шестимісячний строк для прийняття спадщини.
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, встановленою довічно з 01 квітня 2002 року.
Також суди встановили, що Вишгородський районний суд Київської області рішенням від 16 вересня 2020 року у справі № 363/1683/19 у задоволенні заяви ОСОБА_2, заінтересовані особи: Чотирнадцята київська державна нотаріальна контора, Подільська районна в місті Києві державна адміністрація, про встановлення факту спільного проживання із ОСОБА_3 однією сім`єю понад п`ять років, а саме з листопада 2005 року до листопада 2017 року, відмовив.
Київський апеляційний суд постановою від 18 лютого 2021 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 вересня 2020 року залишив без змін.
Верховний Суд постановою від 06 вересня 2021 року касаційну скаргу
ОСОБА_2 залишив без задоволення. Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 16 вересня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2021 року залишив без змін (провадження
№ 61-8078св21).
Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог
і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
у постанові від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження
№ 61-2417сво19) зазначив, що "порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту".
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 як на підставу своїх порушених прав зазначав, що строк для подання заяви про прийняття ним спадщини пропущений з поважної причини, так як погіршення здоров`я та тривале лікування унеможливили у зазначений строк звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Крім того, вказував, що неодноразово звертався до іноземних органів реєстрації актів цивільного стану щодо підтвердження родинних зв`язків з померлим ОСОБА_3 .
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.
Згідно з частиною третьою статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.