ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2024 року
м. Київ
справа № 370/600/22
провадження № 61-781св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - керівник Києво-Святошинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації,
відповідач - ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - державне підприємство "Макарівське лісове господарство",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Макарівського районного суд Київської області від 21 вересня 2023 року у складі судді Косенко А. В. та постанову Київського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Кулікової С. В., Болотова Є. В., Музичко С. Г.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У червні 2022 року керівник Києво-Святошинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - державне підприємство "Макарівське лісове господарство" (далі - ДП "Макарівське лісове господарство"), про усунення перешкод користування майном шляхом скасування державної реєстрації права власності, повернення земельної ділянки, у якому просив суд:
усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення загальною площею 4 га, шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень:
- № 14708376 від 25 липня 2014 року з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222788000:02:014:0016;
- № 14708116 від 25 липня 2014 року з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222788000:02:014:0015;
- № 14705696 від 25 липня 2014 року з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222788000:02:009:0005;
- № 14706238 від 25 липня 2014 року з одночасним припиненням права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 3222788000:02:009:0006;
усунути перешкоди у здійсненні Київською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельними ділянками лісогосподарського призначення загальною площею 4 га з кадастровими номерами 3222788000:02:014:0016, 3222788000:02:014:0015, 3222788000:02:009:0005, 3222788000:02:009:0006, що розташовані в межах Макарівської селищної територіальної громади Бучанського району Київської області, шляхом їх повернення на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 .
2. Позов обґрунтовано тим, що спірні земельні ділянки є землями державної власності та перебувають у постійному користуванні Бишівського лісництва ДП "Макарівське лісове господарство".
3. Макарівська районна державна адміністрація незаконно розпорядилася землями лісогосподарського призначення шляхом їх відчуження приватним особам, оскільки землі лісогосподарського призначення могли бути вилучені з постійного користування Бишівського лісництва ДП "Макарівське лісове господарство" виключно за згодою ДП "Макарівське лісове господарство", як землекористувача, та на підставі рішення Кабінету Міністрів України.
4. Водночас ДП "Макарівське лісове господарство", як землекористувач, не надавало своєї згоди, а Кабінет Міністрів України не приймав рішення про вилучення спірних земельних ділянок з постійного користування Бишівського лісництва ДП "Макарівське лісове господарство".
5. На думку прокурора, перехід права володіння спірними земельними ділянками до приватних осіб є неможливим в силу закону, а тому зайняття спірних земельних ділянок слід розглядати як не пов`язане з позбавлення володіння порушення права власності держави, що є підставою для пред`явлення (негаторного позову) позову про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
6. Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 21 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 13 грудня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
7. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, ухвалюючи судові рішення, виходив з того, що звертаючись до суду з негаторним позовом, прокурором обрано неналежний спосіб захисту порушеного права, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. Судами вказано, що належним способом захисту порушених прав є звернення до суду з віндикаційним позовом про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою на праві власності зареєстровано спірне майно.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
8. У січні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури.
9. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 29 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. У касаційній скарзі керівник Київської обласної прокуратури, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позовні вимоги.
11. Підставою касаційного оскарження прокурор зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 21 січня 2015 року у справі № 6-224цс14, від 01 липня 2015 року у справі № 6-50цс15, у постановах Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі № 360/1998/18, 06 квітня 2021 року у справі № 380/375/17, від 15 липня 2020 року у справі № 369/9900/16, від 21 лютого 2018 року у справі № 488/5476/14, від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, від 01 березня 2018 року у справі № 911/2049/16, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц та справі № 488/6211/14-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 13 червня 2018 року у справі № 369/1777/13-ц, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14, від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14, від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, від 04 лютого 2020 року у справі № 911/3311/17 та справі № 911/3574/17, від 03 вересня 2020 року у справі № 911/3449/17, від 08 червня 2022 року у справі № 307/3155/19, від 16 лютого 2022 року у справі № 363/669/17, від 22 червня 2022 року у справі № 367/4140/16-ц, від 07 вересня 2022 року у справі № 697/2434/16-ц, від 18 січня 2023 року у справі № 369/10847/19, від 04 вересня 2019 року у справі № 265/6582/16-ц, від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19, від 18 січня 2018 року у справі № 488/2807/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
12. Касаційна скарга мотивована тим, що згідно з листом ВО "Укрдержліспроект" від 16 листопада 2021 року № 988, спірні земельні ділянки за матеріалами лісовпорядкування 2004 року, 2014 року розташовані в кварталі 3, виділи 17.1, 18, 19 Бишівського лісництва "ДП "Макарівське лісове господарство".
13. Судами не враховано, що ані ДП "Макарівське лісове господарство", ані Кабінет Міністрів України не надавали погодження щодо вилучення спірних земельних ділянок, тому їх відведення здійснено з порушенням цивільних прав позивача та законних інтересів держави у сфері раціонального використання, захисту та відтворення лісів.
14. Вказує, що зайняття земельних ділянок лісогосподарського призначення, які були вилучені з порушенням положень ЗК та ЛК України, слід розглядати як порушення права власності держави, не пов`язане з позбавленням титульного володіння.
15. Прокурор посилається на те, що у вказаній справі захист порушеного права має бути здійснено на підставі статті 391 ЦК України та статті 152 ЗК України, шляхом пред`явлення позову про повернення земельної ділянки.
16. Зазначає, що суди, відмовляючи у задоволенні позовних вимог з підстави обрання неналежного способу захисту, самоусунулися від дотримання принципу jura novit curia.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
17. У березні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, у якому вказано, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18. Розпорядженням Макарівської районної державної адміністрації від 20 березня 2007 року № 462 "Про безоплатну передачу у власність земельних ділянок громадянам України для ведення особистого селянського господарства в Фастівської сільської ради" ОСОБА_3 відведено у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 3222788000:02:014:0016 площею 1 га, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 909791 від 26 березня 2007 року; ОСОБА_4 відведено у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 3222788000:02:014:0015 площею 1 га, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 909777 від 26 березня 2007 року; ОСОБА_5 відведено у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 3222788000:02:009:0005 площею 1 га, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 909785 від 26 березня 2007 року; ОСОБА_6 відведено у приватну власність земельну ділянку з кадастровим номером 3222788000:02:009:0006 площею 1 га, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 909776 від 26 березня 2007 року.
19. В подальшому ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відчужили право приватної власності на вказані земельні ділянки на підставі договорів купівлі-продажу від 04 липня 2007 року № 1394, № 1398, № 1402 та № 1414 на користь ОСОБА_7, на підставі чого останній були видані державні акти на право власності на земельну ділянку від 24 липня 2007 року серії ЯД № 761432, № 761431, № 761426, № 761425.
20. Розпорядженням Макарівської районної державної адміністрації від 21 вересня 2007 року № 3563 "Про передачу у власність земельних ділянок громадянці ОСОБА_7, функціональне використання яких змінюється в межах Фастівської сільської ради" затверджено технічну документацію щодо зміни функціонального використання земельних ділянок з ведення особистого селянського господарства на землі для ведення індивідуального садівництва.
21. На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_7 видано державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 815356, № 815355, № 815350, № 815349.
22. На підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 25 липня 2014 року № 2283, № 2284, № 2289 та № 2290 право власності на земельні ділянки з кадастровими номерами 3222788000:02:014:0016, 3222788000:02:014:0015, 3222788000:02:009:0005, 3222788000:02:009:0006 перейшли від померлої ОСОБА_7 до ОСОБА_1 на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 14708376 від 25 липня 2014, індексний номер 14708116 від 25 липня 2014 року, індексний номер 14705696 від 25 липня 2014 року та індексний номер 14706238 від 25 липня 2017 року.
Позиція Верховного Суду
23. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
24. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
25. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
26. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
27. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
28. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
29. У касаційній скарзі прокурор посилається на те, що спірні земельні ділянки є землями лісового фонду, а тому пред`явлення негаторного позову є належним способом захисту порушеного права.
30. Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
31. За змістом частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
32. Особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
33. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.