ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2024 року
м. Київ
справа № 757/20286/20-ц
провадження № 61-507св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В.,
Синельникова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 07 червня 2023 року у складі судді Новака Р. В. та постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Писаної Т. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
1. У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просила стягнути з акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") на свою користь середній заробіток за час затримки виконання постанови апеляційного суду Хмельницької області від 22 березня
2018 року у справі №682/528/17 про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі, за період з 07 лютого 2017 року по 22 березня 2018 року в розмірі 223 850,07 грн.
2. Представником відповідача до суду першої інстанції подано клопотання про закриття провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 вересня 2019 року у справі № 682/3740/18 суду, яке набрало законної сили, у спорі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позову до AT КБ "Приватбанк" про стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 07 червня 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 06 грудня
2023 року, провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрито на підставі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
4. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
5. У січні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 07 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 грудня 2023 року.
6. Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
7. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.
8. Підставою касаційного оскарження заявниця зазначає порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили зібрані у справі докази; місцевий суд, з яким погодився апеляційний суд, передчасно закрив провадження у справі, помилково вважаючи, що набрало законної сили рішення у справі № 682/3740/18, ухвалене з приводу спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
9. Касаційна скарга мотивована тим, що рішення Славутського міськрайонного суду Хмельницької області від 30 вересня 2019 року та постанова Хмельницького апеляційного суду від 14 січня 2020 року у справі 682/3740/18 про відмову в задоволенні позову суперечать статті 233 КЗпП України, оскільки підставою для відмови в позові суди зазначали пропуск строку звернення до суду з вказаними вимогами, а не розгляд її позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку через невиконання судового рішення. Отже вважає, що її позовні вимоги по суті не розглядалися в жодній судовій інстанції, тому помилковим є висновок судів попередніх інстанцій у цій справі щодо тотожності цих справ.
10. З огляду на вказане вважає, що суди попередніх інстанцій позбавили її права на всебічний та обґрунтований розгляд справи згідно з заявленими позовними вимогами та не врахували, що її вимоги про виплату середнього заробітку у зв`язку із затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі так і залишилися по суті невирішеними.
11. Також зазначала, що Печерський районний суд м. Києва порушив статтю 157 ЦПК України щодо строків розгляду справи, не врахував положення процесуального закону про уточнення позовних вимог в попередньому судовому засіданні, а також порушив частину першу статті 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки залишив її позовну заяву без руху для сплати судового збору, не врахувавши, що вона звільнена від такої сплати.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
12. У січні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив банку на касаційну скаргу, в якому він просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін, посилаючись на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм процесуального права і доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
13. Також AT КБ "Приватбанк" подав до Верховного Суду клопотання про закриття касаційного провадження, як помилково відкритого у малозначній справі на рішення, які не підлягали касаційному оскарженню відповідно до частини третьої статті 389 ЦПК України.
14. У лютому 2024 року до Верховного Суду надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 зазначала, що суди попередніх інстанцій, задовольняючи клопотання відповідача про закриття провадження, не перевірили результатів тотожності справ та не врахували відсутність судового рішення, яким би були розглянуті її позовні вимоги щодо стягнення середнього заробітку через невиконання рішення суду про поновлення на роботі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
15. Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області
від 30 вересня 2019 року у справі №682/3740/18 в позові ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення середнього заробітку зв`язку з затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі було відмовлено.
16. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 14 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без мін.
17. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 19 лютого 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
18. Рішенням Славутського міськрайонного суду Хмельницької області
від 30 вересня 2019 року у справі № 682/3740/18, що набрало законної сили, встановлено, що позивачка просила стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на свою користь середній заробіток за час затримки виконання постанови апеляційного суду Хмельницької області від 22 березня 2018 року по справі № 682/528/17 про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі за період з 07 лютого
2017 року по 31 травня 2018 року.
19. Звертаючись до суду з цим позовом у травні 2020 року, ОСОБА_1 просила стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на свою користь середній заробіток за час затримки виконання постанови апеляційного суду Хмельницької області
від 22 березня 2018 року по справі № 682/528/17 про визнання незаконним звільнення, поновлення на роботі за період з 07 лютого 2017 року по 22 березня 2018 року у розмірі 223 850,07 грн.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
20. Положенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених упункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
21. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
22. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
23. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
24. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
25. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
26. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
27. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
28. Розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними і обґрунтованими та підстав для їх скасування немає.