Постанова
Іменем України
06 червня 2024 року
м. Київ
справа № 299/3874/22
провадження № 61-17803св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. Коротуна В. М., Краснощокова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі - ОСОБА_2 ,
третя особа - орган опіки та піклування Виноградівської міської ради,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, яка підписана представником ОСОБА_3, на рішення Виноградівського районного суду від 24 березня 2023 року в складі судді: Левка Т. Ю., додаткове рішення Виноградівського районного суду від 19 квітня 2023 року в складі судді: Левка Т. Ю., та постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року в складі колегії суддів: Куштана Б. П., Мацунича М. В., Фазикош Г. В.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ОСОБА_2, третя особа - орган опіки та піклування Виноградівської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні.
Позво мотивований тим, що 14 вересня 2018 року у Сихівському районному у місті Львові відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області було зареєстровано шлюб між відповідачкою ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 .
У сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька - ОСОБА_4 .
Позивач був змушений на заробітки виїхати до Чехії з метою влаштування умов для проживання сім`єю. Постійно підтримуючи зв`язок, періодично приїжджав в Україну для спілкування з дружиною та дочкою. З листопада 2021 року відповідачка з дочкою переїхала до Чехії. З грудня 2021 року позивач більше доньки не бачив. Відповідачка без будь-яких пояснень забрала доньку та поїхала в Україну. Позивач декілька разів приїжджав в Україну та шукав відповідачку, але марно.
Позивач не погоджується з тим, що відповідачка позбавила його можливості приймати участь у вихованні дочки звертається до суду з цим позовом з метою встановлення режиму побачень з дочкою, оскільки вважає, що спілкування з батьком відповідає її інтересам. Позивач не заперечує, щоб дочка проживала з відповідачкою там, де для неї це зручно, однак бажає та має право про це знати. Крім того, для позивача важливо знати інформацію про здоров`я його дочки. Позивач вживав всі можливі заходи для того, щоб бачитися з дочкою: подавав до поліції заяву про викрадення дитини в Україні, також звертався до поліції в Чеській Республіці, вів переговори з відповідачкою. Він постійно приймає участь в утриманні дочки та надсилає відповідачці грошові кошти. Шлюб між позивачем та відповідачкою вже розірвано і відповідачка продовжує не давати позивачу бачитися з дитиною.
Позивач вважав, що побачення з дочкою відповідають інтересам відповідачки, оскільки вона потребує відпочинку для відновлення своїх сил та більш позитивного спілкування з дитиною. Вказує, що для того, щоб дочка мала здорові відносини з однолітками, могла адекватно відноситися до чоловіків та відчувати себе повноцінною жінкою, яку любить тато, кожній дочці потрібно надати можливість спілкуватися з татом, особливо, якщо батько має таке бажання та робить все можливе, щоб встановити емоційний зв`язок зі своєю донькою. Розлучення батьків жодним чином не повинно негативно впливати на психоемоційний розвиток дитини, адже дитина не винувата в тому, що у батьків не склалися стосунки. Дитина не може бути предметом шантажу між батьками (відповідачка шантажує позивача, не дозволяючи спілкування з дочкою). Не допустимим є нав`язуванння матір`ю негативного ставлення до батька дочці, оскільки це значно шкодить дитині та може стати причиною віктимної/девіантної поведінки в майбутньому.
ОСОБА_1 просив:
зобов`язати відповідачку не чинити перешкоди позивачу у вільному спілкуванні, вихованні та побаченні зі своєю донькою ОСОБА_4 та повідомляти позивача про місце проживання доньки, про стан її здоров`я з наданням медичних документів;
встановити наступні способи участі позивача у вихованні своєї доньки ОСОБА_4 - надати можливість бачитися з дочкою кожен другий вікенд (вихідні) місяця з п`ятниці 17:00 до неділі 18:00 та мати спільний відпочинок з дочкою кожні 6 місяців по 10 днів, а також мати можливість спілкуватися з дочкою кожного дня відеозв`язком тривалістю 30 хв;
судові витрати покласти на відповідачку.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Виноградівського районного суду від 24 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у вільному спілкуванні, вихованні та побаченні зі своєю донькою ОСОБА_4 та повідомляти ОСОБА_1 про місце проживання доньки ОСОБА_4 та про стан здоров`я ОСОБА_4 із наданням медичних документів.
Встановлено наступні способи участі ОСОБА_1 у вихованні своєї доньки ОСОБА_4 : - шляхом встановлення систематичних зустрічей кожен другий вікенд (вихідні) місяця з п`ятниці 17:00 год. до неділі 18:00 год.; - надання можливості спільного відпочинку тривалістю десять днів один раз на кожні шість місяців; - надання можливості щоденного спілкування із використанням відео зв`язку тривалістю 30 хв.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме: 992,40 грн судового збору за звернення до суду з даним позовом і 338,14 грн судового збору за видачу в електронному вигляді технічного запису судових засідань і копій протоколів судових засідань.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
відповідачка зверталася до відділення № 1 Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області із заявами про вчинення позивачем ОСОБА_1 відносно неї кримінальних правопорушень. На виконання ухвал Виноградівського районного суду Закарпатської області відділенням № 1 Берегівського РВП ГУ НП в Закарпатській області відкрито два кримінальні провадження за ознаками частини першої статті 162 КК України та статті 126-1 КК України. Матеріали справи не містять даних, що позивач допускає негативну поведінку стосовно своєї дочки;
позивач наголошував, що бажає приймати участь у вихованні дочки, а відповідачка забороняє йому спілкуватися з дитиною. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини;
аналізуючи встановлені фактичні обставини справи та враховуючи вимоги норм сімейного законодавства, суд зробив висновок, що позивач ОСОБА_1, як батько малолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживає окремо від дитини, має право на особисте спілкування з нею, а відповідачка ОСОБА_2 - мати малолітньої дитини не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, оскільки таке спілкування немає негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Також позивач має право отримувати від відповідачки інформацію про місце проживання та здоров`я його дочки. За таких, встановлених в судовому засіданні обставин суд вважав доцільним для гармонійного розвитку дитини сторін, позовні вимоги задовольнити та визначити судовим рішенням запропоновані позивачем способи участі позивача у спілкуванні та виховані спільної з відповідачкою дочки. Судовий збір покладено на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Додатковим рішенням Виноградівського районного суду від 19 квітня 2023 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 22 190 грн. У задоволенні вимоги про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судових витрат по сплаті 992,40 грн. судового збору відмовлено.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, на підставі досліджених доказів встановлено, що позивач ОСОБА_1 при розгляді цивільної справи, поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22 190,00 грн, що підтверджується Актом приймання-передачі виконаних робіт від 27 березня 2023 року, рахунками-фактурами № 35 від 19 квітня 2022 року, № 65 від 08 липня 2022 року, № 188 від 02 грудня 2022 року, № 201 від 21 грудня 2022 року, № 21 від 16 лютого 2022 року, випискою від 21 грудня 2022 року, випискою за 02 грудня 2022 року, випискою за 12 червня 2022 року, випискою 12 липня 2022 року, випискою за 16 лютого 2022 року, витягом зі звіту від 20 лютого 2023 року, витягом зі звіту від 21 грудня 2022 року, витягом зі звіту від 27 березня 2023 року, витягом зі звіту за грудень 2022 року рахунок 141 витягом зі звіту по рахунку 35, рахунком 141 від 30 вересня 2022 року, випискою від 06 жовтня 2022 року, Додатком до договору про надання правничої допомоги від 20 лютого 2022 року б/н, суд дійшов висновку, що заява представника позивача ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню та з відповідачки на користь позивача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 22 190 грн;
У задоволенні заявленої вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат по сплаті судового збору у сумі 992,40 грн слід відмовити, оскільки ця сума судового збору стягнута з відповідачки рішенням, ухваленим по справі.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Виноградівського районного суду від 24 березня 2023 року залишено без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, додаткове рішення Виноградівського районного суду від 19 квітня 2023 року змінено, виклавши абзац другий резолютивної частини рішення у такій редакції: "Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9 190 грн". Іншу частину додаткового рішення Виноградівського районного суду від 19 квітня 2023 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
суд першої інстанції виходив із того, що позивач ОСОБА_1 як батько малолітньої дитини ОСОБА_4, який проживає окремо від дитини, має право на особисте спілкування із нею, а відповідач ОСОБА_2 - мати малолітньої дитини не має права перешкоджати батьку спілкуватися із дитиною і брати участь у її вихованні, оскільки таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Також позивач має право отримувати від відповідача інформацію про місце проживання і здоров`я його доньки;
твердження відповідача, що відповідач пішла від позивача ще на п`ятому місяці вагітності і з тих пір батько не бачився із дитиною, спростовано матеріалами справи, зокрема, фотокартками. Також відповідач у апеляційній скарзі стверджувала, що самостійно утримує доньку, однак із виписки по руху коштів по картці, наданої позивачем до своєї позовної заяви, встановлено, що позивач перераховував регулярно відповідачеві грошові кошти;
Доводи апеляційної скарги стосуються виключно неприязних відносин колишнього подружжя, жодного доводу, який би стосувався інтересів спільної доньки сторін, апеляційна скарга не містить. Колегія суддів погодилась з висновком суду першої інстанції про визначений спосіб участі батька у вихованні та безперешкодному спілкуванні із донькою за встановленим графіком і вважала, що суд першої інстанції врахував інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм і норм законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування із дитиною та участь у її вихованні, поведінку батька та його активне бажання брати участь у вихованні та спілкуванні зі своєю донькою;
позбавлення батька можливості спілкуватися із дитиною і брати участь у її вихованні за відсутності обставин, які б давали підстави для висновку, що таке спілкування перешкоджає нормальному розвитку дитини, є порушенням гарантованого законом права батька на рівне з матір`ю дитини право на спілкування та участь у її вихованні. Батьки мають налагодити співпрацю з метою забезпечення належного контакту між кожним із них з дитиною, встановлення можливості спілкування та спільного проведення часу, керуючись передусім найкращими інтересами дитини;
наведені ОСОБА_2 у апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не доводять порушення або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень, допущених судом при розгляді спору в цій справі;
в додатковому рішенні від 19 квітня 2023 року, судом першої інстанції було встановлено, що позивач ОСОБА_1 при розгляді цієї цивільної справи, поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 22 190 грн, що підтверджується Актом приймання - передачі виконаних робіт від 27 березня 2023 року, рахунками-фактурами № 35 від 19 квітня 2022 року, № 65 від 08 липня 2022 року, № 188 від 02 грудня 2022 року, № 201 від 21 грудня 2022 року, № 21 від 16 лютого 2022 року, випискою від 21 грудня 2022 року, випискою за 02 грудня 2022 року, випискою за 12 червня 2022 року, випискою 12 липня 2022 року, випискою за 16 лютого 2022 року, витягом зі звіту від 20 лютого 2023 року, витягом зі звіту від 21 грудня 2022 року, витягом зі звіту від 27 березня 2023 року, витягом зі звіту за грудень 2022 року рахунок 141 витягом зі звіту по рахунку 35, рахунком 141 від 30 вересня 2022 року, випискою від 06 жовтня 2022 року, Додатком до договору про надання правничої допомоги від 20 лютого 2022 року б/н, суд дійшов висновку, що заява представника позивача ОСОБА_5 про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню і з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 22 190 грн;
колегія суддів не повністю погодилася із такими висновками суду першої інстанції із таких мотивів. Саме заінтересована сторона повинна вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Встановлюючи розмір витрат, пов`язаних з розглядом справи, а саме - витрат на професійну правничу допомогу, оцінюючи обґрунтованість заяви позивача разом із поданими доказами, співмірність витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, витраченим на їх виконання, колегія суддів вважає, що заявлена представником позивача сума потребує перегляду;
колегія суддів визнала необґрунтованою і неспівмірною заявлену до стягнення суму витрат на професійну правову допомогу з реальним обсягом такої допомоги. Зокрема, таку: підготовка додаткових пояснень по справі 27-30 січня 2023 року вартістю 2700 грн, підготовка та подання заяви про тимчасове вилучення відео звернення ОСОБА_2 по справі 13 лютого 2023 року вартістю 750 грн, представництво інтересів у Закарпатському апеляційному суді 16 лютого 2023 року вартістю 1 350 грн (узагалі не зрозуміло чому і на яких підставах така витрата включена в звіт), клопотання про відеоконференцію у справі 30 серпня 2022 року вартістю 500 грн, подання доказів по справі 30 вересня 2022 року вартістю 1100 грн, подання клопотання у справі клопотання про відеоконференцію на наступне судове засідання 30 вересня 2022 року вартістю 500 грн, подання клопотання про повторну відеоконференцію та спосіб повідомлення ОСОБА_2 28 вересня 2022 року вартістю 700 грн, підготовка та подання відповіді на відзив 01 грудня 2022 року вартістю 2 700 грн;
під час вирішення питання про розподіл судових витрат апеляційний суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 3,5 та 9 статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Оцінивши звіт, наданий стороною до суду першої інстанції, колегія суддів вважала, що обґрунтованим розміром витрат на професійну правничу допомогу була сума 9 190,00 грн.
Аргументи учасників справи
У грудні 2023 року ОСОБА_2 через підсистему Електронний суд подала касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3, на рішення Виноградівського районного суду від 24 березня 2023 року, додаткове рішення Виноградівського районного суду від 19 квітня 2023 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року, в якій просила:
скасувати оскаржені рішення;
ухвалити нове яким в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
судами першої та апеляційної інстанції не враховано, що спір у справі, яка переглядається, стосується правовідносин між дитиною, батьками, водночас, позивач, відповідач та дитина проживають за межами України, що виключає безумовну підсудність цього спору судам України за правилами статей 75, 77 Закону України "Про міжнародне приватне право", оскільки на момент відкриття провадження та розгляду справи відповідач, позивач та дитина вже постійно не проживали на території України;
на 8 тижні вагітності ОСОБА_2 фактично втекла від ОСОБА_1 і з того часу вони не проживали разом. Побоюючись за своє життя та життя своєї доньки, в грудні 2021р. ОСОБА_2 змушена була переховуватися від ОСОБА_1 . В свою чергу ОСОБА_1, з метою встановлення місця проживання ОСОБА_2, подав заяву про встановлення графіку зустрічей та звернувся до поліції з заявою про викрадення мамою дитини і це при тому, що він раніше дитину і на руки не брав. В січні 2022 року ОСОБА_1 створив групу у Viber, де погрожував ОСОБА_2 фізичним насиллям (скріншот переписки наявний в матеріалах справи), та виставив відео де ОСОБА_2 після чергового здійснення щодо неї насилля плакала. Також у переписці він визнав, що до січня 2020 року наносив тілесні ушкодження ОСОБА_2 . У вказаній групі він погрожував публікацією фото ОСОБА_2 в соціальних мережах, які свого часу примушував її робити (скріншоти переписки додані до матеріалів справи). Однак, суди не надали оцінку діям ОСОБА_1, суди вважали недостатніми доказами наявність притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за нанесення тілесних ушкоджень, надані докази фізичного та психологічного тиску ОСОБА_1 стосовно ОСОБА_2, визнання ОСОБА_1 вчинення насилля, твердження представника Позивача про те, що нанесення тілесних ушкоджень дитині по окремим частинам тіла не можуть трактуватись як насилля та водночас не заперечення даних тверджень ОСОБА_1, як наявність загрози дитині та матері. ОСОБА_2 не проти участі у вихованні дитини ОСОБА_1, однак зважаючи на психологічне, фізичне та сексуальне насилля побоюється за своє та своєї дитини життя та здоров`я та вважає, що таке можливе за участі працівників правоохоронних органів;
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були одружені, однак вже через декілька місяців після одруження ОСОБА_1 почав спричиняти ОСОБА_2 тілесні ушкодження та чинити психологічний тиск. Одного разу, навіть наносив удари в живіт під час її вагітності. Після цього ОСОБА_2 з метою захисту своєї дитини, повідомила ОСОБА_1, про вагітність. В подальшому ОСОБА_1 наносив тілесні ушкодженні в інші частини тіла;
рішення судів в частині стягнення витрат на правову допомогу є незаконними та необгрунтованими, прийняті без врахування позиції Верховного суду та ґрунтуються на припущеннях. Справа не містить доказів понесення ОСОБА_1 витрат по справі, адже виконавцем робіт згідно доданих рахунків був ФОП ОСОБА_6, який і проводив оплату, а ОСОБА_7 не мала повноважень на представництво в суді апеляційної інстанції;
відсутній висновок Верховного суду щодо застосування частини другої статті 19 СК України в разі набуття законної сили рішенням органу опіки та піклування щодо відмови у встановленні зустрічей під час розгляду справ з позовними вимогами щодо встановлення графіку зустрічей. Відсутність такого висновку призвело до наявності двох різних рішень, які обов`язкові до виконання. Крім того, чинним законодавством не передбачено можливість відступу (ігнорування) судом від рішення органу опіки та піклування (рішення органу самоврядування) про відмову у встановленні графіку зустрічей. Таким чином, на дату розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції був відсутній правовий висновок з питання застосування норми права у подібних правовідносинах, що в свою чергу призвело до порушення при прийняті оспорюваних рішень порушень норм матеріального та процесуального прав;
на підтвердження своїх повноважень адвокатом Мохнюк Р. Г. додано до касаційної скарги ордер серії АІ № 1369574, виданий адвокатом Мохнюк Р. Г., зі змісту якого вбачається, що адвокат здійснює адвокатську діяльність індивідуально. Вказаний ордер не містить обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 12 Положення, зокрема у ордері серії АІ № 1369574, немає підпису адвоката, а тому такий ордер не можна визнавати документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги ОСОБА_5 в Закарпатському апеляційному суді;
щодо вимог стягнення витрат на правову допомогу. Долучені до матеріалів справи документи не можуть бути належними та допустимими доказами витрат ОСОБА_1 на правничу допомогу, судових витрат. Додаток до договору про надання правничої допомоги від 22 лютого 2022 року б/н не підписано зі сторони ОСОБА_5 . Відповідно до пункту 1 вищевказаного додатку всі оплати по Договору здійснюються за рахунок ФОП ОСОБА_6 . Додані до матеріалів справи звіти не підписані виконавцем. Виконавцем зазначено адвоката Мохнюк Р. Г. Згідно наданих виписок ФОП ОСОБА_6 здійснював перерахування коштів на рахунок, однак у матеріалах справи відсутні відомості даних особи на ім`я кого відкрито вказаний рахунок. Щодо рахунку 65 від 08 липня 2022 року, то вказана послуга стосується подання позову до суду, при цьому позовна заява згідно з матеріалами справи була підготовлена раніше адвокатом Мохнюком Д. М. рішення судів в частині стягнення витрат на правову допомогу є незаконними та необґрунтованими;
У квітні 2024 року ОСОБА_1 через Електронний суд подав відзив на касаційну скаргу, що підписаний адвокатом Мохнюком Р. Г., в якому просив:
залишити постанову Закарпатського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року та рішення Виноградівського районного суду від 24 березня 2023 року без змін, додаткове рішення Виноградівського районного суду від 19 квітня 2023 року в частині, що залишена апеляційним судом чинною, а касаційну скаргу без задоволення;
судові витрати покласти на відповідача.
Відзив на касаційну скаргу мотивовано тим, що:
відповідачка не зазначає, які саме норми матеріального чи процесуального законодавства порушив суд і які права були під утиском;
в касаційній скарзі вказано, що адвокат Мохнюк Р. Г. подавала касаційну скаргу. Це є неправдивим твердженням, оскільки ні апеляційну ні касаційну скаргу адвокат Мохнюк Р. Г. по справі не подавала.
адвокат подавала лише відзив до апеляційної скарги, що було підтримано самим позивачем на засіданні, в якому він брав участь особисто. У справі є безліч копій ордерів адвоката Мохнюк Р. Г., що є обов`язковим додатком до кожного процесуального документа, який подається через Електронний Суд. В апеляційній інстанції всі документи адвокат Мохнюк Р. Г. подавала виключно через Електронний Суд і підписували електронним цифровим підписом, і ці документи мають силу не копії, а оригіналу. Позовна заява подана в письмовій формі з ордером АІ № 1224769, в якому зазначено, що представник позивача діє в судових органах, тому цей ордер також має своє розповсюдження і на апеляційний суд. В письмових матеріалах справи міститься оригінал даного ордеру;
справа вирішена правильним судом, оскільки відповідачка зареєстрована у с. Великі Ком`яти (Закарпатська область), і наразі також, імовірно, там проживає, що опосередковано підтверджується довідкою від Прикордонної служби, оскільки відповідачка завжди проживає там же, де і донька позивача та відповідача - ОСОБА_8 . Відповідачка не проживає постійно закордоном, а лише виїзджала туди тимчасово в гості до сестри. Закарпатська область не зазнала жодних атак з боку Російської Федерації, тому відповідачка не може мати статусу біженки. Тому підсудність по цій справі обрана правильно і у справі відсутній іноземний елемент, у розумінні Закону України "Про міжнародне приватне право", оскільки тоді відповідачка мала б надати докази того, що вона знялася з реєстрації в Україні та виїхала на постійне проживання закордон;
касаційна скарга оформлена з порушенням вимог процесуального законодавства і просто копіює, інколи по декілька разів, апеляційну скаргу. У скарзі не викладено, які саме порушення допущені судами.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2024 року: відкрито касаційне провадження у справі; в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання постанови Закарпатського апеляційного суду від 24 жовтня 2023 року відмовлено