ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2024 року
м. Київ
справа № 365/74/16-ц
провадження № 61-11358св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Червинської М. Є.,
учасники справи
заявник - ОСОБА_1,
заінтересовані особи: ОСОБА_2, Згурівський відділ державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, на ухвалу Згурівського районного суду Київської області від 17 квітня 2023 року у складі судді Хижного Р. В. та постанову Київського апеляційного суду від 14 червня 2023 рокуу складі колегії суддів: Поливач Л. Д., Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст скарги
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання протиправною бездіяльності Згурівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Відділ).
Скарга мотивована тим, що 20 жовтня 2022 року ОСОБА_1 подав до Відділу заяву з повторною вимогою надання відповіді в рамках ВП № НОМЕР_1, яке було об`єднано до ЗВП № НОМЕР_2, яке отримано представником відділу 26 жовтня 2022 року.
Проте з моменту отримання вказаної заяви минуло більше 30 днів, відповідь так і не отримана стягувачем. Тридцятиденний строк сплинув 25 листопада 2022 року. Усі вимоги щодо форми та змісту заяви були дотримані. Зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику мало бути надіслано розгорнуту та обґрунтовану відповідь, про що зазначено у п. 6 прохальної частини заяви.
Його заява в обов`язковому порядку підлягає розгляду в межах визначених Законом України "Про звернення громадян" строків і відповідь на яку він мав отримати протягом 30 днів з моменту її отримання виконавчим органом, і яку згідно чіткого формулювання у прохальній частині цієї його заяви (п. 6) він повинен був отримати у вигляді скан-копії офіційної письмової відповіді, з підписом уповноваженої особи та печаткою цього виконавчого органу, яка мала бути надіслана стягувачу на зазначену у його заяві від 20 жовтня 2022 року його електронну адресу.
Просив суд:
визнати протиправною бездіяльність Відділу у частині ненадання представнику ОСОБА_1 відповіді на подану ним заяву стягувача від 20 жовтня 2022 року з повторною вимогою надання відповіді в рамках ВП № НОМЕР_1, яке об`єднано до ЗВП № НОМЕР_2;
вирішити питання щодо розподілу судових витрат, стягнувши з Відділу за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 500,00 грн.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції і постанови апеляційного суду
Ухвалою Згурівського районного суду Київської області від 17 квітня 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 14 червня 2023 року, у задоволенні скарги та у задоволенні клопотання про постановлення окремої ухвали відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, стягувач ОСОБА_1 звернувся до Відділу із заявою, поданою саме в порядку Закону України "Про звернення громадян", про що ним наголошено як у самій заяві, так і у поданій до суду скарзі. Скаржником неправильно обрано спосіб захисту своїх порушених прав, оскільки оскарження бездіяльності Відділу в частині недотримання вимог Закону України "Про звернення громадян" повинно мати місце в порядку звернення до суду із відповідним позовом. Вимоги скарги сформульовані таким чином, що не підпадають під дію статей 447-451 ЦПК України, якими врегульовано оскарження бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу та Закону України "Про виконавче провадження". Подавши заяву в порядку Закону України "Про звернення громадян", ОСОБА_1 таким чином визначив правовий режим правовідносин за цим зверненням.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 фактично оскаржує бездіяльність Відділу щодо ненадання йому відповіді на подане звернення. Тобто оскаржує бездіяльність самого органу державної виконавчої служби як суб`єкта владних повноважень, а не державного виконавця чи посадової особи органу державної виконавчої служби. Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції у тому, що обраний заявником спосіб захисту прав у виконавчому провадженні, який зводиться до оскарження бездіяльності Відділу в частині недотримання вимог Закону України "Про звернення громадян" повинно мати місце в порядку звернення до суду із відповідним позовом у порядку адміністративного судочинства, оскільки такий спосіб захисту не узгоджується з положеннями статті 451 ЦПК України, за якими, суд може визнати протиправною бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби за умови обґрунтованості скарги. Заявник фактично оскаржує бездіяльність органу державної виконавчої служби як суб`єкта владних повноважень щодо невиконання вимог Закону України "Про звернення громадян", а саме ненадання відповіді на звернення громадянина.
Аргументи учасників справи
25 липня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просив рішення судів скасувати, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що матеріали справи не містять належних, допустимих та достатніх доказів на спростування його доводів щодо бездіяльності Відділу у зв`язку з ненаданням відповіді на заяву стягувача.
Долучена за згодою суду першої інстанції до матеріалів справи представником Відділу роздруківка, як єдиний доказ надсилання відповіді стягувачу на його заяву, з якої вбачаються надсилання певної кореспонденції, яка була названа витягом з реєстру вихідної кореспонденції АСВП, у якому, за заявою цього органу, вся інформація (включаючи нібито вчасно надану відповідь стягувачу) формується автоматично і не може бути відредагована. Ця роздруківка була подана з порушенням процесуального порядку подання доказів, через майже 4 місяці після початку розгляду справи, після вже проведених судових засідань і за тиждень до винесення оскарженої ухвали суду першої інстанції, а тому не може бути доказом відсутності вини у бездіяльності посадових осіб Відділу. Щодо змісту цього доказу, то він не містить відомостей про адресата, якому був адресований документ, а тому наявні підстави вважати, що наведене у витязі поштове відправлення не стосується стягувача.
Міністерством юстиції України висловлено позицію, що до звернень сторін виконавчого провадження можуть застосовуватись положення Закону України "Про звернення громадян". Оскільки вказаний запит скаржником було надіслано на адресу Відділу у межах відритих виконавчих проваджень, то скаргу про визнання протиправної його бездіяльності правомірно було подано в порядку судового контролю за виконанням судового рішення, а тому подана касаційна скарга підлягає задоволенню.
Суд першої інстанції під час розгляду скарги на бездіяльність Відділу не надав жодної правової оцінки його бездіяльності та не дослідив жоден доказ, наданий суду представником стягувача на підтвердження такої бездіяльності, вказавши, що скаржник обрав неналежний спосіб захисту і не зазначивши, який же спосіб захисту був би ефективним.
Стягувач на стадії розгляду скарги в суді першої інстанції поніс витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 36 500,00 грн, які є фактично понесеними та документально підтвердженими. Проте, у зв`язку з відмовою у задоволенні скарги судом питання про розподіл судових витрат не було вирішено. Тому при касаційному розгляді цієї справи слід вирішити питання щодо розподілу судових витрат, понесених ним в суді першої інстанції і в апеляційному суді.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 02 травня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди встановили, що на виконанні Згурівського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_2, стягувач: ОСОБА_1, боржник: ОСОБА_2
20 жовтня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Відділу з повторною вимогою надання відповіді в рамках ВП № НОМЕР_1, яке об`єднано до ЗВП № НОМЕР_2 в межах визначених Законом України "Про звернення громадян" строків, а саме протягом 30 днів з моменту її отримання виконавчим органом на його електронну адресу.
Позиція Верховного Суду
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги (стаття 451 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що "право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця".
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що "завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим".