ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 травня 2024 року
м. Київ
справа № 359/670/20
провадження № 61-2619св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Червинської М. Є.,
учасники справи
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) ? ОСОБА_2,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2, яка подана представником ОСОБА_3, на постанову Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Семенюк Т.А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики.
Позов мотивований тим, що 13 січня 2018 року він надав відповідачу грошові кошти у розмірі 12 000,00 доларів США та 6 450,00 доларів США строком до 19 грудня 2018 року, на підтвердження чого ОСОБА_2 власноруч та у присутності двох свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 написав дві розписки.
Відповідач свої зобов`язання згідно з договорами та у вказані строки не виконав, хоча він неодноразово звертався до нього з вимогою повернути грошові кошти. Загальна сума боргу складає 18 450,00 доларів США, що відповідно до курсу Національного банку України станом на 13 січня 2018 року становить 524 718,00 грн. Крім того, на суму основного боргу повинні нараховуватися три відсотки річних, розмір яких станом на 18 січня 2020 року складає 17 078,49 грн, та інфляційні втрати за час прострочення боргу у розмірі 21 513,44 грн.
Тому ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 563 310,00 грн.
У червні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів позики.
Зустрічний позов мотивований тим, що договори позики від 13 січня 2018 року укладені під тиском з боку ОСОБА_1, який примусив його написати розписки, погрожуючи йому звільненням через виявлені недоліки в роботі. Крім того написанню розписок передувала конфліктна ситуація, що виникла за місцем роботи. ОСОБА_1, будучи його керівником, погрожуючи звільненням та подальшим зверненням до правоохоронних органів, змусив його написати розписки, відповідно до яких він нібито отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у борг. Зважаючи на свій психологічний стан, погрози з боку ОСОБА_1, він повною мірою не усвідомлював значення своїх дій, складаючи оспорювані розписки. При цьому жодних коштів ним отримано не було.
ОСОБА_2 просив суд визнати недійсними договори позики, укладені між ним та ОСОБА_1 13 січня 2018 року, на суми 12 000,00 доларів США та 6 450,00 доларів США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, а зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано недійсним договір позики, укладений 13 січня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на суму 12 000,00 доларів США.
Визнано недійсним договір позики, укладений 13 січня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на суму 6 450,00 доларів США.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з досліджених у судовому засіданні розписок від 13 січня 2018 року вбачається, що їх зміст викладений нерозбірливо: відсутні закінчення та навіть склади в словах (в тому числі в написанні прописом сум, а також у найменуванні валюти, яке б мало відповідати "дванадцять тисяч доларів США" та "шість тисяч чотириста п`ятдесят доларів США"), цілі склади в деяких словах взагалі є набором однотипних символів (зокрема, це яскраво видно в прізвищі особи, яка складає розписку, що має відповідати прізвищу " ОСОБА_2", прізвищі, імені та по-батькові особи, на чию користь складені розписки, що мало б відповідати " ОСОБА_1"). Хоч факт складання розписок відповідачем не заперечується, вочевидь зміст цих розписок потребує припущень або додаткових тлумачень практично щодо кожного зазначеного в них слова. Показання ж ОСОБА_2 в судовому засіданні свідчать про достатній рівень його освіти та володіння, зокрема, усною мовою, щоб ставити під сумнів можливість складення ним розписок в такій самій чіткій, логічній та зрозумілій формі. При цьому, незважаючи на очевидну неповноту та незрозумілість викладених в розписці тверджень, ОСОБА_1 прийняв їх за належний борговий документ, за відсутності інших складених сторонами письмових документів на підтвердження вчинення правочину.
З показань свідка ОСОБА_7, присутнього під час складення ОСОБА_2 розписок, встановлено, що ОСОБА_2 складав розписки під диктовку ОСОБА_1, під час їх написання ОСОБА_2 був схвильований, перебував у "стані стресу", голос у нього тремтів. Кошти в присутності свідка не передавались, хоч за змістом складених розписок зазначено, що кошти отримані в момент складання розписок. Крім того, ОСОБА_1 в судовому засіданні визнав, що кошти в сумі 6 450,00 доларів США 13 січня 2018 року ОСОБА_2 фактично не передавались. Зі змісту розписок вбачається, що вони підписані від імені двох свідків: ОСОБА_7, який надавав показання в суді в якості свідка, та " ОСОБА_8", про присутність якого під час написання розписок надав показання ОСОБА_2 . Покази свідка ОСОБА_7 свідчать про те, що в момент складання розписок була присутня і інша особа, прізвище якої в розписках не зазначено. Крім того, показання свідка підтверджують пояснення ОСОБА_2 про те, що зазначена в розписках особа " ОСОБА_9" був керівником відповідача. Обставини щодо відкликання ОСОБА_2 з відпуски з-за кордону та звільнення з роботи 13 січня 2018 року повністю визнанні позивачем.
Наведені обставини, за яких були складені розписки, дають суду підстави для висновку, що волевиявлення ОСОБА_2 не було вільним та щодо нього здійснювався психологічний тиск, як з боку позивача, який був єдиною стороною, яка стверджувала про наявність боргу, так і зі сторони присутніх при складанні розписок осіб, один з яких був керівником звільненого в цей день ОСОБА_2, а присутність іншого взагалі не була обумовлена жодною необхідністю, окрім як додаткового психологічного тиску на відповідача. Жодних інших належних і допустимих доказів передачі ОСОБА_1 в борг ОСОБА_2 зазначених у розписках від 13 січня 2018 року грошових коштів суду надано не було. За таких обставин у задоволенні первісного позову слід відмовити за недоведеністю викладених у позові обставин, а зустрічний позов задовольнити, оскільки договоривчинені проти справжньої волі відповідача, внаслідок застосування до нього психічного тиску з боку позивача та присутніх під час складання розписок осіб.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено, а у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Стягнено з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 борг у сумі 563 310,00 грн та 16 605,25 грн судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок судової комісійної експертизи від 21 січня 2022 року за № 31022-31025/21-32, проведеної за клопотанням відповідача, під час розгляду справи в апеляційному суді, не є категоричним, а відтак не підтверджує, що спірні розписки були написані ОСОБА_2 виключно під психологічним тиском. Будь-яких інших доказів на підтвердження того, що спірні розписки були написані під психологічним тиском та погрозами, ОСОБА_2 суду надано не було. При цьому допитаний судом першої інстанції свідок ОСОБА_7 підтвердив, що ОСОБА_2 писав розписки під диктовку, був схвильований, однак не зазначав у його присутності, що він пише розписки під психологічним тиском та погрозами, за допомогою до нього не звертався. Крім того, після написання розписок 13 січня 2018 року ОСОБА_2 до правоохоронних органів з приводу погроз ОСОБА_1 та вчинення примусу до написання боргових документів не звертався, а вимогу про визнання договорів недійсними з підстав вчинення щодо нього психологічного тиску заявив через два роки після написання розписок шляхом подання зустрічного позову на вимогу ОСОБА_1 про повернення боргу. Також встановлено, що ОСОБА_2 був звільнений з роботи до написання розписок. За таких обставин висновок суду першої інстанції, що волевиявлення ОСОБА_2 у момент написання розписок не було вільним і на нього здійснювався психологічний тиск, зроблений на припущеннях. ОСОБА_2 не надав належних та достатніх доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовував свої зустрічні позовні вимоги, а відтак зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 не підлягають задоволенню у зв`язку з їх недоведеністю.
Зі змісту наданих ОСОБА_1 розписок вбачається, що ОСОБА_2 отримав в борг кошти в сумі 12 000,00 доларів США та 6 450,00 доларів США, зобов`язався їх повернути в повному обсязі до 19 грудня 2018 року. Розписки написані у присутності двох свідків: ОСОБА_7 та ОСОБА_4 . Таким чином, у розписках, складених відповідачем за первісним позовом 13 січня 2018 року, боржником підтверджено факт отримання грошових коштів, їх розмір, обов`язок їх повернути та зазначена дата їх повернення, тобто викладені істотні умови договору позики.
Доводи ОСОБА_2 про те, що договори позики є безгрошовим і він не отримував у борг грошові кошти від ОСОБА_1 за розписками від 13 січня 2018 року обґрунтовувались показаннями свідків, що суперечить положенням статті 1051 ЦК України та змісту розписок. Верховний Суд у постановах від 18 липня 2018 року у справі № 143/280/17, від 02 вересня 2020 року у справі № 569/24347/18 вказав, що поясненнями сторони та показаннями свідка не може доводитися факт виконання зобов`язання за договором позики. Отже, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
ОСОБА_1 довів, що між сторонами виникло боргове зобов`язання. Разом з тим ОСОБА_1 просив стягнути борг у гривні на курсом НБУ на день написання розписок, незважаючи на те, що грошове зобов`язання було визначено у доларах США. Враховуючи, що саме позивач визначає свої позовні вимоги, а тому визначення суми боргу у гривні за курсом НБУ станом на 13 січня 2018 року (день отримання позики) у розмірі 524 718,00 грн не суперечить нормам матеріального права.
Під час судового розгляду ОСОБА_2 не заперечував, що борг не повернув, а відтак позовні вимоги про стягнення боргу у сумі 524 718,00 грн, трьох відсотків річних у розмірі 17 078, 49 грн, а також інфляційних втрат ? 21 513,44 грн підлягають задоволенню. При цьому колегія суддів врахувала, що індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України ? гривня, іноземна валюта індексації не підлягає. Враховуючи, що позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення боргу у національній валюті за курсом станом на день отримання грошових коштів у борг (13 січня 2018 року), а не на день платежу, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення інфляційних втрат від суми заборгованості за 2019 рік є правомірними і підлягають задоволенню.
Аргументи учасників справи
24 лютого 2023 року ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив постанову апеляційного суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що оспорювані розписки складені ним проти його справжньої волі, під психологічним тиском з боку ОСОБА_1 . Складанню розписок передувала конфліктна ситуація за місцем його роботи та його звільнення з компанії "Даглас-Альянс", де він працював на посаді офіс- менеджера, а ОСОБА_1 ? на посаді керівника служби безпеки вказаної фірми. Звільненню передувало його звинувачення зі сторони керівника компанії "Даглас Альянс" у нестачі грошових коштів у розмірі 6 450,00 доларів США, нібито з його вини. Метою надання боргової розписки на суму 6 450,00 доларів США була гарантія повернення нестачі грошових коштів, яка нібито виникла з його вини, а розписка на суму 12 000,00 доларів США було додатковою гарантією здійснення повернення грошових коштів у сумі 6 450,00 доларів США. Фактично ніяких грошових коштів від ОСОБА_1 він не отримував. До того ж, під час надання свідчень у судовому засіданні ОСОБА_1 особисто визнав та озвучив, що за розпискою на суму 6 450,00 доларів США грошові кошти він не передавав, оскільки, з його слів, ця сума була передана раніше, але на підтвердження наведеного жодних доказів, підтверджуючих факт передання коштів, суду не було надано.
Обставини перебування його в стані сильного душевного хвилювання в момент написання підтверджено показаннями ОСОБА_7, який обіймав посаду керівника юридичної служби групи компаній "Даглас Альянс", чий підпис стоїть на розписках від 13 січня 2018 року, який був допитаний в ході розгляді цієї справи. ОСОБА_7 повідомив, що надиктував відповідачеві текст розписок, а суму, яку необхідно записати, вказав безпосередньо ОСОБА_1 та зазначав, що жодних коштів передано не було. Крім того, свідок підтвердив й те, що ОСОБА_2 перебував у незвичному для нього стані: сильне хвилювання, почервоніла шкіра, схвильоване дихання, голос тремтів.
Апеляційний суд зробив помилковий висновок щодо неможливості доведення за допомогою пояснень свідків факту вчинення правочину/виконання зобов`язання, оскільки такий висновок зроблений без врахування предмету спору та пред`явлення зустрічного позову про визнання недійсним договорів позики на підставі частини першої статті 231 ЦК України. Положення статті 1051 ЦК України не застосовуються до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
При вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов`язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою ? як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім ʼї, родичів тощо або їх майна. Факт насильства не обов`язково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі. Для визнання правочину недійсним як такого, що вчинений під впливом насильства, не обов`язково, щоб контрагент особисто здійснював насильство. Необхідно лише, щоб він знав про факт насильства і використав це на свою користь для примушення особи до вчинення правочину. Апеляційний суд безпідставно оцінив факт його незвернення до правоохоронних органів щодо погроз з боку ОСОБА_1 та його примусу до написання розписок як підставу для відмову у задоволенні зустрічного позову. Крім того, у нього не було необхідності звертатись до суду із позовом про визнання таких договорів позики недійсними, оскільки він мав сподівання, що конфлікт фактично вичерпано та ОСОБА_1 не буде заявляти вимогу про стягнення грошових коштів за договорами, укладеними з порушенням вимог закону.
У ході розгляду справи він довів усі необхідні обставини для визнання оспорюваних правочинів недійсними. Так, факт застосування до нього психологічного тиску з боку безпосередньо ОСОБА_1 та ОСОБА_4 (якого разом з ОСОБА_5 зазначено в якості свідка у спірних розписках) підтверджений: його показаннями, допитаного в якості свідка, та ОСОБА_5 ; висновком судової комісійної почеркознавчої експертизи. Наявність причинного зв`язку між психологічним тиском і вчиненням правочину підтверджується подіями, які передували написанню боргових розписок, а саме: конфліктна ситуація у компанії "Даглас Альянс" та його звільнення, що передувало написанню ним боргових розписок.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі. У задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року відмовлено.
В зазначеній ухвалі вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні порушив норми процесуального права - пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України та застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц, у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі № 761/26815/17, у постановах Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 907/113/18, від 23 січня 2020 року у справі
№ 484/3809/16, від 30 липня 2020 року у справі № 299/1523/16-ц).
Фактичні обставини справи
Судивстановили, що 13 січня 2018 року ОСОБА_2 в присутності двох свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 написані дві розписки, в яких він зазначив, що отримав в борг від ОСОБА_1 12 000,00 доларів США та 6 450,00 доларів США, які зобов`язався повернути до 19 грудня 2018 року.
Зміст розписок викладений нерозбірливо: відсутні закінчення та навіть склади в словах (в тому числі в написанні прописом сум, а також найменуванні валюти), цілі склади в деяких словах взагалі є набором однотипних символів.
Згідно з висновку експертів за результатами проведення судової комісійної почеркознавчої експертизи, складеного 21 січня 2022 року за № 31022-31025/21-32 експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, рукописний текст розписки від 13 січня 2018 року, що починається та, відповідно, закінчується словами "г. Киев 13.01.2018…. …. ОСОБА_2", складеної від імені ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 (про отримання в борг 12 000, 00 доларів США), виконаний ОСОБА_2 під впливом на процес письма якихось тимчасових збиваючих факторів природного характеру, до яких могли належать, як внутрішні (хвилювання, стрес, тощо/зокрема ймовірним виконанням даних почергових об`єктів під психологічним тиском або під диктовку), так і зовнішні (незручна поза пишучого, фізична/м`язова/втома, тощо), без навмисної зміни власного почерку; рукописний текст розписки від 13 січня 2018 року, що починається та, відповідно, закінчується словами "г. Киев 13.01.2018…. …. ОСОБА_2", складеної від імені ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 (про отримання в борг 6 450,00 доларів США), виконаний ОСОБА_2 під впливом на процес письма якихось тимчасових збиваючих факторів природного характеру, до яких могли належать, як внутрішні (хвилювання, стрес, тощо/зокрема ймовірним виконанням даних почергових об`єктів під психологічним тиском або під диктовку), так і зовнішні (незручна поза пишучого, фізична/м`язова/втома, тощо), без навмисної зміни власного почерку.
У судовому засіданні в суді першої інстанції ОСОБА_7, який працював керівником юридичної служби групи компаній "Даглас Альянс" та був присутній під час складення розписок, пояснив, що його попросили допомогти скласти розписки, проте момент передачі коштів він не бачив. При цьому ОСОБА_2 писати розписки не відмовлявся, але перебував в стані стресу, його голос тремтів.
Позиція Верховного Суду
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (стаття 1046 ЦК України).
На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості грошей (частина друга стаття 1047 ЦК України).
Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).
Відповідно до статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.