ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2024 року
м. Київ
cправа № 910/11895/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бенедисюка І. М. (головуючий), Ємця А. А., Малашенкової Т. М.
за участю секретаря судового засідання Ковалівської О. М.,
представників учасників справи:
позивача - Онищук Д. С. (самопредставництво),
відповідача - Вапельник С. Д. (адвокат),
розглянув у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пюбе Глобал"
на рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2024,
за позовом Державного підприємства "Медичні закупівлі України"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пюбе Глобал"
про стягнення неустойки у сумі 1 698 060,00 грн.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. Державне підприємство "Медичні Закупівлі України" (далі - Підприємство, позивач) звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пюбе Глобал" [Pube Global LLC] (далі - Товариство, відповідач, скаржник) про стягнення 1 698 060, 00 грн неустойки.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору про закупівлю від 25.11.2022 № 09/581-11/2022 (далі - Договір) у частині надання позивачу забезпечення повернення попередньої оплати у формі банківської гарантії.
1.3. Зокрема, позивач зазначає, що Товариство всупереч пункту 3.6 Договору не надало у строк до 09.12.2022 включно Банківської гарантії. З огляду на що, позивач відповідно до пункту 15.3.1 Договору листом від 30.12.2022 № 05/4630-12/2022 проінформував останнє про розірвання Договору в односторонньому порядку. Оскільки відповідач порушив свої зобов`язання за Договором, позивач на підставі пунктів 8.1, 8.3.2, 8.4 Договору просить суд стягнути з відповідача 1 698 060, 00 грн штрафу (20% від вартості непоставленої продукції).
1.4. Відповідач, у свою чергу, проти позову заперечував та вказував, що порушення вимог пункту 3.6 Договору не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку із невиконанням зобов`язання щодо поставки продукції, оскільки такому зобов`язанню відповідача передує інше зустрічне зобов`язання позивача як здійснення оплати, яке позивачем також було припинене шляхом розірвання Договору. На переконання, Товариства, застосувати положення пункту 8.3.2. Договору можливо лише у разі одночасного порушення відповідачем двох умов Договору, а саме: 1) не поставка продукції у межах календарного року, тобто до 31.12.2023, або іншої дати узгодженої сторонами в додаткових угодах до Договору; 2) ненадання замовнику за 45 календарних днів до закінчення календарного року (2023) банківської гарантії забезпечення повернення попередньої оплати, з метою здійснення замовником попередньої оплати, тобто до 17.11.2023. У свою чергу, на переконання відповідача, серед істотних умов Договору сторони не визначили можливість стягнення штрафної санкції, у тому числі і її розміру, за порушення постачальником строків надання Банківської гарантії.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 17.01.2024 (суддя Курдельчук І. Д.) у справі № 910/11895/23 позовні вимоги задовольнив; стягнув з Товариства на користь Підприємства 1 698 060,00 грн штрафу та судовий збір.
2.2. Північний апеляційний господарський суд постановою від 28.03.2024 (колегія суддів: Станік С. Р., Вовк І. В., Шаптала Є. Ю.) рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 у справі № 910/1895/23 залишив без змін.
2.3. Судові рішення мотивовано тим, що ненадання відповідачем Банківської гарантії протягом 14 календарних днів з дати укладення Договору та безумовно до закінчення календарного / бюджетного року (2022) і призвело до неможливості здійснення позивачем попередньої оплати за Договором.
2.4. У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем своїх зобов`язань з поставки продукції та ненадання Банківської гарантії, у останнього в силу положень пунктів 4.1, 4.2, 4.5, 8.1, 8.3, 8.4 виник обов`язок сплатити штраф, визначений у пункті 8.3.2 Договору.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Товариство не погодилось с прийнятими у справі судовими рішеннями у справі та звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 17.01.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2024 у справі № 910/11895/23, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.
4. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4.1. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1.1. Товариство обґрунтовує підстави касаційного оскарження прийнятих у справі судових рішень з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду.
4.1.2. За твердженням відповідача, суд апеляційної інстанції не застосував до спірних правовідносин положення частини другої статті 202 Господарського кодексу України (далі - ГК України), частин першої, другої статті 598, частини третьої статті 615, частини третьої статті 622 та частини другої статті 653 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосовані норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18.08.2023 у справі № 927/211/22, від 13.12.2023 у справі № 922/193/23, від 28.02.2018 у справі № 910/6806/17 та від 02.04.2018 у справі № 910/5470/17.
4.1.3. Зокрема, Товариство наголошує, що суди першої та апеляційної інстанції в порушення вимог статей 7, 13, 14, 46, 76, 86, 238 ГПК України в мотивувальній частині рішення та постанови закладають додаткові фактичні обставини та висновки, на які позивач не посилався у позовній заяві, та на які не посилався відповідач, як на підставу власних доводів та заперечень проти позову, та які не входили до предмету доказування.
4.1.4. Товариство вважає, що суди помилково застосували у спірних правовідносинах положення статей 509, 525, 526, 530, 599, 610, 612, 629 ЦК України та статті 179, 179 ГК України у контексті обов`язку відповідача виконати належним чином свої зобов`язання у строк, встановлений законом.
4.1.5. Суди попередніх інстанцій порушили вимоги статей 7, 13 ГПК України та не надали належної оцінки усім наявним у справі доказам і доводам відповідача наданим на обґрунтування його позиції про припинення зобов`язань з постачання продукції до 31.03.2023 включно та про припинення зобов`язань сторін з 31.12.2022 у зв`язку з розірванням позивачем Договору в односторонньому порядку. Суди залишили поза увагою доводи відповідача про те, що причиною не поставки товару в строк до 31.03.2023 слугував саме факт розірвання Договору за ініціативою позивача, та, відповідно, припинення зобов`язань з поставки товару. Водночас не отримання відповідачем авансових платежів за попередніми гарантіями за контрактами спричинило неможливість надання банком нових гарантій, зокрема, і на забезпечення спірного Договору.
4.1.6. За узагальненими доводами Товариства, у застосуванні положень статей 549 ЦК України та статті 230 ГК України суди попередніх інстанцій не врахували, що за наявності відмови позивача від Договору з 30.12.2022 (лист позивача про розірвання Договору від 25.11.2022 № 09/581-11/2022) у відповідача відсутній обов`язок здійснити поставку товару. Тобто, зобов`язання відповідача про поставку товару (натуральне зобов`язання) з 30.12.2022 припинилося.
4.1.7. Скаржник також наголошує на ненаданні оцінки судами попередніх інстанцій сутнісному змісту пункту 8.3.2 Договору. Зокрема, суди попередніх інстанцій не врахували, що наведений вище пункт Договору складається з двох умов, настання яких обумовлюється подією яка може настати та математично обрахованою датою і саме спільне порушення двох умов цього пункту Договору є підставою для накладення штрафу в розмірі 20% від вартості не поставленого товару. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій мали обов`язок надати оцінку кожній з двох умов, у цьому контексті та в сукупності разом.
4.1.8. Відповідач вважає, що суди в ході з`ясування всіх обставин справи, до причин не поставки продукції, мали застосувати положення частини другої статті 202 ГК України, частин першої, другої статті 598, частини третьої статті 615, частини третьої статті 622 та частини другої статті 653 ЦК України, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах та ґрунтуються на доказах, наявних у матеріалах справи про припинення Договірних зобов`язань сторін.
4.1.9. Скаржник наголошує, що суди неправильно встановили зміст спірних правовідносин. Зокрема, не врахували таке: дата укладення Договору відбулась у межах календарного 2022 року, а саме - 25.11.2022; зобов`язання відповідача здійснити поставку продукції у строк визначений у пункті 4.1 Договору - до 31.03.2023, тобто в межах календарного 2023 року. Отже, саме період 2023 року і є "межею відповідного календарного року" у якому постачальник може нести відповідальність, визначену у пункті 8.3.2 Договору у разі нездійснення поставки продукції.
4.1.10. Пунктом 8.3.2. Договору визначено інший строк (дата) надання банківської гарантії, а саме: "за 45 календарних днів до закінчення відповідного календарного року", тобто у цьому випадку датою з якої можливо обраховувати порушення зобов`язання з поставки продукції та ненадання банківської гарантії є - 17.11.2023.
4.1.11. Суди також не взяли до уваги, що умови Договору щодо попередньої оплати позивачем також не передбачають обов`язку позивача її здійснення до кінця 2022 року, оскільки встановлені строком 90 календарних днів з дня надання банківської гарантії тобто з 09.12.2022 року плюс 90 календарних днів, що також вказує на період 2023 року. З огляду на наведене, вважає неспроможними доводи позивача та висновки судів попередніх інстанцій в частині того, що останній мав обов`язок здійснити попередню оплату саме в межах бюджетного 2022 року. Суди попередніх інстанцій при дослідженні обставин визначення строку надання банківської гарантії, про який йдеться у пункті 8.3.2 Договору, безпідставно віднесли його до 2022 року, оскільки ототожнили дату розміщення оголошення про проведення процедури закупівлі фармацевтичної продукції - 28.10.2022, з датою укладення Договору про закупівлю - 25.11.2022.
4.1.12. Касаційна скарга Товариства не містить будь-яких доводів стосовно оскарження додаткового рішення суду першої інстанції в частині вирішення питання відшкодування витрат позивача на професійну правничу допомогу. Разом з тим, прохальна частина касаційної скарги містить вимоги про новий розподіл судових витрат за результатами вирішення спору, понесених відповідачем у зв`язку з розглядом справи та покласти їх на позивача.
4.2. Інші доводи учасників справи
4.2.1. Підприємство у відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх необґрунтованість, і просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.
5. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Місцевий та апеляційний господарські суди у справі, зокрема, встановили таке.
5.1. Підприємство (замовник) та Товариство (постачальник) 25.11.2022 уклали Договір про закупівлю № 09/580-11/2022, за умовами якого постачальник взяв на себе зобов`язання поставити замовнику фармацевтичну продукцію - Флударабін 50 мг; ДК 021:2015 код 33600000-6, визначену у пункті 1.2 Договору, а замовник прийняти таку продукцію і оплатити її в порядку та на умовах, визначених Договором.
5.2. За умовами пункту 1.2 предметом цього Договору є продукція, асортимент, ціна та кількість якої вказується в Специфікації (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього Договору (продукція).
5.3. Пунктами 2.1, 2.2 Договору сторони визначили, що поставка продукції здійснюється відповідно до Incoterms 2020. Поставка продукції здійснюється на умовах DAP - склад замовника (на території України).
5.4. Відповідно до пункту 3.1 валютою цього Договору є національна валюта України - гривня. Загальна ціна продукції складає 8 460 300,00 грн без ПДВ. Ціна за одиницю продукції вказується у Специфікації (Додаток № 1), що є невід`ємною частиною цього Договору. Розрахунок здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування замовником коштів на поточний банківський рахунок постачальника (пункт 3.3 Договору).
5.5. Положеннями пункту 3.4 Договору визначено, що за загальним правилом, оплата продукції за цим Договором здійснюється на умовах попередньої оплати з урахуванням положень бюджетного законодавства та нормативно-правових актів, що регулюють питання здійснення попередньої оплати. Попередня оплата за цим Договором здійснюється замовником протягом 90 календарних днів з дня надання постачальником забезпечення повернення попередньої оплати у формі Банківської гарантії та за умов дотримання постачальником вимог, визначених пунктами 3.6 - 3.10 цього Договору.
5.6. Відповідно до пункту 3.6 Договору, постачальник протягом 14 календарних днів з дати укладання цього договору зобов`язаний надати замовнику забезпечення повернення попередньої оплати у формі Банківської гарантії, наданої обслуговуючим банком постачальника, вказаним у пункті 16 цього Договору, при цьому сума Банківської гарантії забезпечення повернення попередньої оплати повинна дорівнювати загальній ціні продукції за цим Договором, визначеній у пункті 3.1 цього Договору. Наданий постачальником оригінал безвідкличної і безумовної Банківської гарантії забезпечення повернення попередньої оплати повинен бути виконаний у формі автентичного повідомлення системою SWIFT та/або на паперовому носії з урахуванням примірної форми згідно з Додатком 4 до Договору.
5.7. Згідно з пунктом 4.1 Договору, постачальник зобов`язався здійснити поставку продукції за цим Договором у строк до 31 березня 2023 року включно. Поставка продукції здійснюється постачальником однією або окремими партіями.
5.8. За умовами пункту 8.3.2 Договору у разі якщо постачальником не здійснено поставку продукції у межах відповідного календарного року та при цьому не надано замовнику за 45 календарних днів до закінчення відповідного календарного року Банківську гарантію забезпечення повернення попередньої оплати з метою здійснення замовником попередньої оплати, з постачальника крім пені та/або штрафу, зазначених у пункті 8.2 цього Договору, стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості непоставленої (неприйнятої) продукції.
5.9. Пунктом 10.1 передбачено, що цей Договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами з моменту надання згоди уповноваженим органом управління на вчинення даного значного господарського зобов`язання (у разі, якщо надання такої згоди передбачено законодавством) та діє до 30.04.2023, а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань за цим Договором, у тому числі в частині штрафних санкцій та поставки продукції - до повного виконання.
5.10. Листом від 30.12.2022 № PG/12/22/1 відповідач просив позивача надати додатковий час, для надання банківської гарантії.
5.11. Листом від 30.12.2022 № 05/4630-12/2022 проінформував постачальника про розірвання Договору в односторонньому порядку.
5.12. Звертаючись до суду з позовом Підприємство вказувало, що наслідком невиконання відповідачем вимог пункту 3.6 Договору (не надано у строк до 09.12.2022 включно Банківської гарантії), позивач скористався своїм правом відповідно до пункту 15.3.1 Договору та листом від 30.12.2022 № 05/4630-12/2022 проінформував постачальника про розірвання Договору в односторонньому порядку. Враховуючи обставину порушення відповідачем своїх зобов`язань за Договором, позивач на підставі пунктів 8.1, 8.3.2, 8.4 Договору просив суд стягнути з відповідача 1 698 060, 00 грн штрафу (20% від вартості непоставленої продукції).
5.13. Заперечуючи проти позову відповідач вказує, що порушення ним умов пункту 3.6. Договору не перебуває у причинно-наслідковому зв`язку з невиконанням зобов`язання щодо поставки продукції, оскільки такому зобов`язанню постачальника передує інше зустрічне зобов`язання замовника, як здійснення оплати, яке позивачем було припинене шляхом розірвання Договору в односторонньому порядку.
5.14. Відповідач вважає, що застосування пункту 8.3.2. Договору можливо тільки при одночасному порушенню відповідачем двох умов Договору, а саме: 1) не поставка продукції у межах календарного року, тобто до 31.12.2023р., або іншої дати узгодженої сторонами в додаткових угодах до Договору; 2) ненадання замовнику за 45 календарних днів до закінчення календарного року (2023) банківської гарантії забезпечення повернення попередньої оплати з метою здійснення замовником попередньої оплати, тобто до 17.11.2023. У свою чергу, серед істотних умов договору сторони не встановили штрафну санкцію та її розмір за порушення зобов`язання з ненадання відповідачем забезпечення повернення попередньої оплати у формі Банківської гарантії.
5.15. Відмова Товариства виконати претензію та сплатити 1 698 060, 00 грн штрафу (20% від вартості непоставленої продукції) і стала підставою для звернення Підприємства з позовом у цій справі.
6. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції
6.1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
6.2. Імперативними приписами частини другої статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
7.1. Спір у справі виник щодо наявності / відсутності підстав стягнення штрафу за прострочення виконання відповідачем зобов`язання з поставки продукції у межах відповідного календарного року та ненадання Банківської гарантії.
7.2. Підставою касаційного оскарження рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції Товариство визначило положення пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
7.3. Так, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, зокрема: пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
7.4. Отже, відповідно до положень цих норм касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
7.5. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
7.6. Сам скаржник у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначає підстави, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
7.7. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
7.8. Зокрема, скаржник у касаційній скарзі зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили обставин справи, які передбачали б можливість стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення зобов`язання з надання Банківської гарантії у тому числі і за умов, що позивач розірвав Договір в односторонньому порядку. Тобто, за умов, що з 31.12.2022 у відповідача припинений обов`язок поставити продукцію.
7.9. У контексті наведених доводів касаційної скарги та висновків судів попередніх інстанцій у оскаржуваних судових рішеннях, Суд виходить з такого.
7.10. Першочергово Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що з урахуванням вимог статті 193 ГК України, яка кореспондується зі змістом статей 525, 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
7.11. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
7.12. Як встановлено судами попередніх інстанцій між позивачем та відповідачем укладено Договір поставки.
7.13. Частинами першою, другою статті 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
7.14. Відповідно до частини першої статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
7.15. Суд зазначає, що двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов`язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов`язаний здійснити оплату.
7.16. У частині першій статті 693 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
7.17. Як встановили суди попередніх інстанцій, сторони у Договорі погодили поставку товару на умовах 100% попередньої оплати.
7.18. Також, сторонами у Договорі було погоджено умови здійснення попередньої оплати, зокрема, згідно з пунктом 3.4 Договору, попередня оплата за цим Договором здійснюється замовником протягом 90 (дев`яноста) календарних днів з дня надання постачальником забезпечення повернення попередньої оплати у формі банківської гарантії та за умови дотримання постачальником вимог, визначених пунктами 3.6.-3.10 Договору.
7.19. Відповідно до пункту 3.6 Договору, постачальник протягом 14 календарних днів з дати укладання цього Договору зобов`язаний надати замовнику забезпечення повернення попередньої оплати у формі Банківської гарантії. Тобто, у строк до 09.12.2022.
7.20. Суди встановили, що відповідач у строк до 09.12.2022 включно своє зобов`язання з надання Банківської гарантії не виконав і внаслідок невиконання відповідачем вимог пункту 3.6 Договору позивач скористався своїм правом відповідно до пункту 15.3.1 Договору та листом від 30.12.2022 № 05/4630-12/2022 проінформував постачальника про розірвання Договору в односторонньому порядку.
7.21. Встановивши обставини порушення відповідачем своїх зобов`язань за Договором (ненадання Банківської гарантії у строк до 09.12.2022) та розірвання позивачем Договору в односторонньому порядку, суди дійшли висновку, що на підставі пунктів 8.1, 8.3.2, 8.4 Договору відповідач має обов`язок сплатити на користь позивача 1 698 060, 00 грн штраф (20% від вартості непоставленої продукції).
7.22. У аспекті поставленого скаржником у касаційній скарзі питання та висновків судів попередніх інстанцій Верховний Суд зазначає таке.
7.23. Безумовно в силу положень статей 525, 526 ЦК України статті 193 ГК України кожна сторона має обов`язок виконувати господарські зобов`язання належним чином.
7.24. Частиною другою статті 526 ЦК України визначено, що виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
7.25. У силу приписів статті 202 ЦК України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.
7.26. Оцінюючи доводи касаційної скарги у контексті висновків судів першої та апеляційної інстанції колегія суддів звертається до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 08.09.2021 у справі № 727/898/19, від 24.05.2023 у справі №756/420/17 та від 13.12.2023 у справі № 922/193/23 на яку посилається скаржник, згідно з якою: